Під час переговорів із Віткоффом і Кушнером Путін висловив свої наміри щодо України, що стало предметом роз’яснень аналітиків ISW, які проаналізували зміст його заяв.
Переговори в Абу-Дабі та зустріч спецпредставників президента США Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера з російським диктатором Володимиром Путіним у Москві показали: Кремль не збирається йти навіть на найменші компроміси. Москва продовжує висувати нереалістичні ультиматуми до НАТО і вимагати, аби Україна віддала їй без бою неокуповані частини чотирьох українських регіонів.
У цьому контексті Кремль намагається діяти хитро, прагнучи створити вигідні умови для захоплення залишків Донеччини, прикриваючись демонстративною "турботою" про населення Костянтинівки. Про те, які висновки можна зробити з нещодавніх подій та заяв, розповіли експерти Інституту вивчення війни (ISW).
Кремль відмовляється йти на компроміси
Новий етап мирних переговорів та візит переговорників Трампа до Москви продемонстрували, що Путін і його команда не відмовилися від жодного з раніше висунутих вимог, які охоплюють як територіальні претензії до України, так і заклики до фактичного скасування НАТО та європейської системи безпеки, що функціонує з часів Холодної війни.
На жодні компроміси у цих питаннях Путін іти не бажає.
Зустріч між Путіним, Віткоффом і Кушнером відбулася 12 листопада в Москві, наступного дня після дводенних тристоронніх переговорів, які проходили в Абу-Дабі 10-11 листопада.
"Декілька представників російської влади висловлювали свої думки про переговори та в останні дні пропонували різні варіанти для завершення конфлікту. Проте висловлювання Путіна та членів поточної російської переговорної команди відображають офіційну позицію Москви на переговорах, чітко вказуючи на те, що Кремль не має наміру йти на компроміс стосовно своїх первинних військових вимог," - зазначається в матеріалі.
Путін прагне заволодіти Донбасом, Запоріжжям і Херсоном без збройного конфлікту.
Зокрема, Путін не погоджується на жодні пропозиції, що стосуються утворення демілітаризованої зони в Україні після закінчення конфлікту.
Під час зустрічі з Віткоффом і Кушнером він зазначив, що Кремль вважає єдиною "лінією розмежування" між Росією та Україною свій державний кордон. За російською версією, цей кордон проходить через території частково окупованих, але повністю інтегрованих у російську конституцію Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
"Путін стверджував, що спірні "сірі зони" в Україні є нечіткими, і що мирні переговори, які обговорюють такі сірі зони, не призведуть до міцного, стабільного миру. Заява Путіна передбачає, що він не погодиться на демілітаризовану зону в Україні та що він хоче мати можливість розгорнути російські війська вздовж потенційного нового повоєнного російсько-українського кордону", - наголосили в ISW.
Диктатор також наполегливо стверджує, що досягнення мирного вирішення конфлікту (точніше, початок серйозних переговорів щодо завершення війни) можливе лише за умови, що Росія отримає повний контроль над чотирма частково окупованими українськими регіонами. Ці території були включені до російської конституції в 2022 році, а відповідно до поправок, ухвалених ще в 2020 році, їх не можна відчужувати.
"Російські чиновники, включаючи Путіна, неодноразово заявляли, що Москва вважає всі чотири анексовані регіони частиною Російської Федерації, навіть якщо російські війська не повністю окупували ці регіони. Заява Путіна від 12 листопада узгоджується з його промовою в міністерстві закордонних справ Росії у червні 2024 року, в якій він закликав до виведення України з усієї території чотирьох незаконно анексованих регіонів, навіть з тих частин, які російські війська не окупували - і досі не окуповують. Кремлівські чиновники часто посилаються на промову Путіна 2024 року як на незмінну позицію Росії щодо припинення війни", - зазначили аналітики.
Амбіції Москви поширилися і на північні регіони України.
Путін також не має наміру віддавати території на півночі України, які, згідно з інформацією з Кремля, були захоплені російськими військами, хоча вони не входять до складу чотирьох незаконно анексованих регіонів.
"Заява Путіна від 12 листопада про державний кордон як "лінію розмежування" разом із нещодавніми заявами членів російської переговорної групи демонструє, що Москва має намір зберегти свій контроль над районами півночі України, які вона вважає необхідною "зоною безпеки", - йдеться у матеріалі
В інституті ISW процитували Володимира Мединського, який є керівником російської делегації в Абу-Дабі та помічником президента Путіна. 11 листопада він заявив, що Росія не буде погоджуватися на будь-які territorial exchanges з Україною і планує продовжувати розширення своєї "зони безпеки" в Україні, зокрема на півночі Сумської та Харківської областей.
Мединський і Путін також відкрито висловили думку, що кожен шматок землі, на який "завітає російський військовий", нібито стає частиною Росії.
Куди, у мріях російського керівництва, має дійти "нога російського солдата" на Сумщині та Харківщині - досі неясно, додали аналітики.
Путін не визнає справжніх західних гарантій безпеки для України.
У той же час Путін невпинно ігнорує всі важливі західні пропозиції щодо безпеки для України після війни.
12 листопада він знову висловив свої вимоги до західних країн не розміщувати війська в Україні в контексті жодних повоєнних безпекових гарантій. Путін підкреслив, що присутність іноземних військових на українській землі є "категорично неприпустимою" для Росії і, за його словами, становитиме загрозу для її безпеки.
Путін знову підкреслив, що іноземні війська можуть стати "легітимними цілями" для російських збройних сил, зазначивши, що їхнє присутність в Україні може миттєво активізувати конфлікт.
"Аналітики зазначили, що з моменту, коли очолювана Європою Коаліція бажаючих почала розглядати можливість розміщення іноземних військ у березні 2025 року, Путін та інші високопосадовці Росії відкидають запропоновані західні гарантії безпеки для України."
Москва пред'являє вимоги до Альянсу.
Російські переговірники використали переговори в Абу-Дабі, щоб підтвердити вимоги РФ щодо НАТО 2021 року.
В Абу-Дабі вони, за даними джерел, відмовилися обговорювати з Україною змістовні угоди про припинення вогню чи поступки - і наполягали на зосередженні переговорів на вимогах Кремля від грудня 2021 року щодо припинення "розширення НАТО на схід"; надання Росії права вето на розгортання військових сил у країнах, які приєдналися до НАТО після 1997 року; утримання від військової діяльності в Україні, Східній Європі, на Кавказі та в Центральній Азії; та утримання від розгортання ракет середньої дальності в межах досяжності російської території..
Ультиматуми, висунуті в 2021 році, також вимагали від США зобов'язатися не порушувати заборону на розширення НАТО та утримуватися від розміщення озброєнь на європейському континенті.
Однак два джерела Axios стверджували: Кушнер і Віткофф сказали російським переговірникам, що ситуація у світі значно змінилася з 2021 року, і що Росія повинна розробити нову мирну пропозицію, яка б виклала російські кроки для деескалації та гарантувала, що Росія не поновить агресію проти України та Європи.
"Неперервне наполегливе дотримання російськими переговірниками вимог Путіна, висловлених у 2021 році, прямо суперечить озвученій позиції Віткоффа та Кушнера, вказуючи на те, що Кремль не має істинного інтересу до серйозних переговорів про завершення конфлікту в Україні", – зазначили в ISW.
Там додали, що росіяни в Абу-Дабі знову брехали (як робили це вже неодноразово), що повномасштабне вторгення в Україну Росія нібито почала через те, що тогочасний президент США Джо Байден не відповів на ультиматум Путіна щодо НАТО від грудня 2021 року.
Дослідження ISW підкреслює, що посадові особи США неодноразово намагалися знайти шляхи для зниження напруженості між Росією та Україною наприкінці 2021 року та на початку 2022 року. Наприклад, у грудні 2021 року президент Байден провів відеоконференцію з президентом Путіним, а в січні 2022 року тодішня помічниця державного секретаря США Венді Шерман зустрілася із Сергієм Рябковим, заступником міністра закордонних справ Росії, у спробах зменшити напруженість, що виникла через посилення військової присутності Росії на українському кордоні.
У 2022 році Путін розпочав військову агресію проти України з метою підкорення цієї країни в контексті більш масштабного кремлівського проєкту, що має на меті відновлення Російської імперії і знищення НАТО як дієвого альянсу, як неодноразово зазначали аналітики ISW. Рішення про вторгнення було ухвалено не через загрозу з боку НАТО, а внаслідок оцінки можливості досягнення обох цих стратегічних цілей. Ультиматум, висунутий Путіним НАТО в грудні 2021 року, залишається основою російських вимог до європейських країн і свідчить про те, що Кремль не планує шукати жодних серйозних компромісів чи вести переговори щодо завершення конфлікту в Україні, підкреслили експерти.
Кремль намагається переконати Вашингтон у своїй версії ситуації на фронті
Аналітики вказали на те, що Путін паралельно посилює свої зусилля, намагаючись переконати американських посадовців ухвалити вигадану Росією позицію на фронті.
Під час зустрічі з Віткоффом і Кушнером він знову озвучив своє помилкове твердження від 3 липня, стверджуючи, що російські війська повністю контролюють Костянтинівку в Донеччині. Диктатор також висловив ідею провести там "гуманітарну місію", схожу на ту, що була в Олешках.
Путін також висловив ідею запросити міжнародні медіа та правозахисників з України і Росії для моніторингу процесу евакуації цивільних мешканців з Костянтинівки, а також для демонстрації реального контролю над містом.
"Раніше Путін робив подібні перформативні заяви, щоб привернути увагу до своїх перебільшених тверджень про успіхи Росії на фронті. Проте аналітики ISW зафіксували наявність щонайменше 41 української позиції в Костянтинівці та її околицях, починаючи з 1 вересня 2026 року, що ставить під сумнів російський наратив про повний контроль над цим містом, який триває вже кілька місяців. ISW вважає, що Путін сприймає спотворене уявлення російських військових про ситуацію на полі бою і, ймовірно, вважає, що російські сили діють значно далі від реальної лінії фронту. Державні ЗМІ Росії регулярно публікують карти, що демонструють масштаби цих перебільшених, нібито російських досягнень", - зазначено у повідомленні.
Аналітики вважають, що Путін, швидше за все, намагатиметься скористатися короткочасним локальним припиненням вогню в Костянтинівці для зосередження російських військ та ресурсів, необхідних для наступу на північ у напрямку Дружківки — одного з найкраще укріплених міст України в оборонній лінії Фортечного поясу.
Варто зазначити, що російські війська вже провели евакуацію цивільних осіб з тих районів Костянтинівки, які знаходяться під їх контролем. Це ще більше підтверджує, що Кремль, ймовірно, має намір досягти припинення вогню з військової, а не гуманітарної перспективи. Українські та міжнародні джерела стверджують, що Росія використала нещодавнє Олешківське перемир'я для того, щоб зосередити свої сили та ресурси вздовж річки Дніпро. Вони не вважають, що російські війська можуть вести себе інакше в можливій ситуації з припиненням вогню в Костянтинівці, - підкреслили в ISW.
Вони впевнені, що оголошення перемир'я, як це сталося в Олешках, в Костянтинівці не буде досяжним. Військові обставини в цих двох населених пунктах істотно різняться.
Згідно з оцінками експертів, російські збройні сили повністю контролюють Олешки, який знаходиться приблизно за 3,7 кілометра від фронту. Це створює умови для необхідності переговорів між російськими та українськими військовими щодо припинення вогню через річку Дніпро, що відділяє їхні позиції. Завдяки цьому перемир'ю стало можливим доставлення гуманітарної допомоги та евакуація цивільного населення в напрямку Херсона. У той же час, російські війська не мають контролю над Костянтинівкою, де вони стикаються з українськими силами, які ведуть активні бойові дії. Підтримка та забезпечення дотримання режиму припинення вогню в таких умовах буде надзвичайно складним завданням, якщо це взагалі можливо, підкреслюють аналітики.
Як повідомляв OBOZ.UA, раніше в ISW пояснили, як Кремль використав перемовини в Абу-Дабі.
Події, що мали місце 10-11 листопада, свідчать про те, що Росія намагається розширити свої амбіції не лише на Донбас.
