Кожен учень у навчальному закладі повинен оволодіти навичками управління дроном: бесіда з Мар'яною Безуглою.

Народна депутатка Марʼяна Безугла славиться своєю критикою на адресу військового керівництва та резонансними пропозиціями щодо реформ у сфері оборони. Її коментарі часто стають основою для активних суспільних дискусій.

У бесіді для проєкту РБК-Україна "Не перебивайте!" з Володимиром Куренним депутатка поділилася своїми думками щодо роботи військового командування, висловила свою оцінку ситуації на фронті та пояснила, чому вважає, що світ вже вступив у нову етап глобального конфлікту.

Основное:

* Щодо мілітаризації суспільства: Україні потрібно переглянути своє ставлення до військової освіти. Як зазначила Безугла, школярі мають отримувати знання про управління дронами, а суспільство повинно бути готовим до тривалого конфлікту.

Щодо фронтової ситуації: Безугла не бачить теперішнє становище як безвихідне. Вона вважає, що фронт став більш контрольованим, і українські війська отримали більше шансів для укріплення своєї оборони.

* Перспективи війни: Депутатка переконана, що повномасштабне вторгнення Росії стало поштовхом до початку нового етапу в історії. Сучасні події, на її думку, вже можна вважати третьою світовою війною.

* Про НАБУ і САП: Безугла пояснила, чому підтримала законопроект про обмеження НАБУ та САП улітку 2025 року. За її словами на той час потрібно було змінювати систему антикорупційних органів.

* Політична перспектива: Депутатка розглядає можливість заснування власного політичного проекту, який спиратиметься на чітку ідеологію та соціальний контракт, а не стане тимчасовим засобом для участі у виборах.

Нижче - скорочена версія розмови, повне інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна.

Активізація жінок, резервування та військова адаптація суспільства.

Ви підтримуєте залучення жінок до активних дій. Які ваші аргументи на користь цього?

Так, це дійсно так. Я з самого початку відкрито висловлювала свою думку. Коли я була керівником групи, що займалася першим етапом реформи ТЦК, ми перейменували військові комісаріати на центри комплектування та соціальної підтримки. Саме тоді я ініціювала створення реєстру військовозобов'язаних, що стало основою для "Резерв+".

Обговорювалася перспектива впровадження електронної системи обліку, яка буде доступна для всіх громадян. Це питання стосується не лише жінок, а всіх без винятку, оскільки Конституція України не передбачає поділу на два види громадян.

Державі потрібно усвідомлювати, які спеціальності та сфери діяльності переважають серед громадян, аби виявити свій можливий потенціал.

Згодом здійнявся хайп навколо того, що жінок нібито візьмуть на облік і почнуть мобілізувати. На цьому тлі кілька моїх колег подали правки, і з обліку зняли навіть тих жінок, які вже перебували на ньому. Наприклад, зв'язківців. Залишили тільки медиків.

Однак сьогодні надзвичайно актуальні різні професії, особливо в галузі інженерії та інформаційних технологій. Ми насправді не усвідомлюємо, який потенціал ми маємо.

- Ви також виступаєте за обмеження бронювання. Чи не може це зашкодити економіці та оборонній промисловості?

Я підтримую ідею суттєвого обмеження бронювання, особливо для підприємств оборонно-промислового комплексу. Проте навіть у цьому секторі важливо ретельно перевіряти обставини, адже корупція серед українців може проявлятися на різних рівнях.

Це не тільки питання великих корупційних скандалів. Є схеми на кожному рівні - від ОСББ до можливості заплатити за те, щоб тебе забронювали.

Коли засновують оборонну фірму, яка фактично не займається виробництвом, а лише пропонує посади для бронювання, це стає серйозною проблемою.

Однак важливо не перестаратися. На початку широкомасштабної агресії було мобілізовано тисячі інженерів у піхотні підрозділи. Скільки талановитих людей загинуло, які могли б розробляти чудові дрони, якби мали змогу працювати за своїм фахом?

Я не применшую ролі солдата, але має бути диференціація. Якщо людина має спеціалізацію, яка дуже потрібна війську і якої не можна навчитися за кілька місяців, її потрібно правильно залучати. Адже така робота може врятувати життя сотень військових.

Ви піднімаєте питання мілітаризації суспільства. Яким чином це може реалізуватися на ділі?

Наш єдиний курс — це зміцнення військової спроможності держави. Це трансформація свідомості, це обов'язок для кожного.

Я підтримую ідею мілітаризації в навчальних закладах. Нам потрібно обрати інший шлях, відмінний від російського, який більше нагадує ізраїльський підхід.

Кожна дитина в школі має вчитися керувати дроном, тому що цього вчиться наш ворог. У найближчому майбутньому дрони будуть потрібні не тільки для війни.

Кожна людина матиме певний зв'язок із дроноводством - від наземного робота до польової доставки або керування такими системами.

Це інновації, що належать до майбутнього, яке вже втілилося в реальність. Саме такою повинна бути стратегія держави.

Міністри оборони, військове керівництво та аналіз діяльності генерала Драпатого.

Ви висловлювали свою думку щодо різних військових лідерів і голів командувань. Як ви вважаєте, чи є у вас необхідні знання та досвід для подібних оцінок?

- Будь-які компетенції накопичуються з досвідом. Тут важливо розуміти, що військова освіта в Україні мала багато пострадянських нашарувань. Це впливало на армію, на культуру та традиції ухвалення рішень.

Окрім цього, індивід може бути упередженим, мати власні прагнення чи амбіції. Він є частиною певної структури, яка не завжди дає можливість усвідомити загальну ситуацію.

Моя перспектива охоплює як зовнішній, так і внутрішній аспекти. Я набула досвіду на тактичному рівні, а згодом перейшла до стратегічних завдань у Міністерстві оборони. Розпочала свою діяльність з медицини, а пізніше зосередилася на плануванні в сфері оборони.

Міністерство оборони повинно бути цивільним за своєю суттю. Це є загальноприйнята міжнародна практика, що продемонструвала свою ефективність. Міністр оборони разом із заступниками повинен зосереджуватися на формуванні стратегічних військово-політичних рішень, усвідомлювати наявні ресурси, міжнародні відносини, державну політику та напрямки, в яких ми прагнемо рухатися.

- Ви критично висловлювалися про нинішнього міністра оборони, водночас підтримували попереднього. У чому принципова різниця?

Михайло Федоров зосереджувався на політичних питаннях, прагнучи зрозуміти нашу ідентичність, напрямок розвитку, еволюцію технологій та формування стратегії.

На мою думку, теперішній міністр не володіє достатнім досвідом у сфері політичної стратегії. Його дії виглядають досить інерційно. Можливо, я звучатиму надто різко, коли стверджую, що він більше нагадує символ, проте я з великою повагою ставлюсь до його військового досвіду.

Це різноманітні ролі та різні ступені відповідальності. Людина, яка протягом 300-400 днів витримувала на передових позиціях, без сумніву, заслуговує на повагу. Однак це не означає, що вона автоматично повинна займати посаду міністра оборони.

Часті заміни міністрів заважають системі знайти стабільність. За час президентства Володимира Зеленського їх було сім, якщо не помиляюся. Протягом одного року змінилося навіть чотири. Що стосується майбутнього, я можу припустити, що до кінця цього року або навесні ми знову отримаємо нового міністра оборони. Сподіваюся, що це буде людина, здатна працювати на цій посаді протягом тривалого часу і впроваджувати системні зміни.

Яким чином ви оцінюєте діяльність генерала Драпатого на посаді командувача?

На даний момент комунікація та ухвалені рішення викликають позитивні емоції. Звісно, я не намагаюся все ідеалізувати, адже в деяких аспектах хотілося б більшої рішучості.

Проте, у порівнянні з наративами та організаційними рішеннями, що були під час керівництва Залужного і Сирського, сьогодні можна спостерігати позитивні зміни.

Михайло Васильович - людина, вихована Україною. Він український і водночас бойовий командир. Має досвід командування на різних рівнях: від бригад до угруповань. Важливо й те, що він дає можливість делегувати повноваження.

Наприклад, Редісу та Білецькому було доручено взяти під контроль Донецьку область, яка є найскладнішою частиною фронту. Це найталановитіші командири, які можуть бути відправлені на цю ділянку. Кращих у нас просто немає.

Тому зараз у мене обережний оптимізм. Він стає все оптимістичнішим, але хотілося б, щоб не було додаткових сюрпризів або зміни позитивної динаміки.

"Ми вже в третій світовій": як Безугла оцінює ситуацію на фронті

Яким ви вважаєте сучасний стан українсько-російського конфлікту? Чи можемо говорити про наші успіхи, чи ж, навпаки, про невдачі?

Це, безсумнівно, не безвихідна ситуація, коли жодна зі сторін не втрачає й не здобуває вигоди. Наша перемога полягає, по суті, у збереженні державності, збереженні нашої суб'єктності на міжнародній арені та в праві самостійно приймати рішення. Важливо усвідомлювати, що події в Україні є результатом глобальних процесів, які накопичувалися у світі.

Україна на сьогоднішній день фактично перетворилася на перше місце зіткнення нової епохи людства. Це своєрідний полігон для тестування, де виникають інноваційні технології, оскільки ми проявляємо стійкість і змушені адаптуватися до складних умов.

Повномасштабне вторгнення 2022 року стало каталізатором нового історичного періоду. Штучний інтелект, роботизація, нові ролі великих держав, переосмислення міжнародного права - усе це відбувається зараз. Ми вже в третій світовій війні. Просто вона розвивається інакше, іншими темпами.

Чим більше часу ми зберігаємо нашу незалежність і стабільність, не піддаючись труднощам та впроваджуючи новітні технології для виживання, тим вищі наші шанси на успіх. У нас немає альтернативи.

Проте, якщо розглядати ситуацію на фронті більш детально, чи зазнаємо ми втрат територій, чи вдалося нам взяти ініціативу у свої руки?

Сьогодні війна транслюється в реальному часі. У нашій інформаційній епосі можливості для проведення OSINT-досліджень безмежні, і практично неможливо щось приховати.

Ми спостерігаємо, що в динаміці конфлікту відбувся значний злам. Це вже не класична окопна війна, де відсутній будь-який рух. Фронт зазнав змін: тепер ми не стикаємося з такими серйозними відступами, як після Авдіївки, коли російські війська досягли Покровська, або під час наступів на Сумщині та Харківщині.

На даний момент вся лінія фронту під нашим контролем. Ми або відновлюємо втрачені території, або ж утримуємо ті, що вже маємо, або навіть здобуваємо більше, ніж захоплюють російські війська.

Чи можна охарактеризувати сучасний конфлікт як війну дронів?

Але ж на місці все ще присутні люди. Яка ж це війна дронів, якщо на спостережних постах залишаються люди, а операції з дронами виконують живі оператори?

Якби безпосередньо в кілзоні були тільки наземні роботизовані комплекси й автоматичні турелі, а навколо літали дрони зі штучним інтелектом, тоді це вже можна було б назвати війною дронів.

Ми рухаємося в цьому напрямку. Спочатку кожен дрон управляється окремим оператором, потім один оператор зможе контролювати кілька дронів одночасно, а згодом вони будуть взаємодіяти один з одним. Людина виявиться фактично командиром цілої групи дронів. Це не є вигадкою, а реальний технологічний прогрес, який відбувається просто зараз.

Мирні ініціативи, Російська Федерація та перспективи західної допомоги Україні.

Яке у вас ставлення до різноманітних пропозицій та ініціатив, спрямованих на досягнення миру та припинення конфлікту?

Кожен прагне миру. Усі ми бажаємо, щоб конфлікт завершився, і ми змогли б просто насолоджуватися життям.

Проте в Росії ситуація виглядає зовсім інакше. Основна частина їхніх ініціатив зосереджена на інформаційних кампаніях, які виходять з боку супротивника. Наша здатність витримувати натиск і перспективи продовження існування як нації залежать від того, наскільки ми зможемо утримувати оборону. Будь-яка слабкість або ілюзія миру можуть призвести до катастрофи — від кількох місяців до року або навіть більше.

Росіяни використовують будь-яку спробу встановлення миру або гуманітарні ініціативи на свою користь. Наприклад, у контексті гуманітарної акції в Олешках Генеральний штаб повідомив, що за цей період російські війська здійснили ротацію.

- Якщо у Франції до влади прийде Марін Ле Пен, а в Німеччині посилиться вплив антиукраїнських сил, на кого зможе розраховувати Україна?

- Тут немає простих відповідей. Ми не зможемо врятувати Францію від самої себе. Вони мають пройти свій шлях, а ми повинні протриматися цей час.

Наша відповідь - кооперація з тими, з ким можливо кооперуватися, тиск на інші країни, протидія російській дезінформації та робота спецслужб.

Скандинавські нації все більше зміцнюють свою єдність у прийнятті рішень. Балтійські держави опинилися під загрозою через своє сусідство з Росією та Білоруссю.

Ми повинні працювати над зменшенням негативних впливів і співпрацювати з партнерами, які підтримують нас.

Чи маєте ви довіру до НАТО, і чи здатен Альянс забезпечити безпеку України?

НАТО не є релігійною інституцією, до якої потрібно відноситися з вірою. Альянс повинен бути адаптований до нових викликів, що постають перед світом. Важливо, що НАТО продовжує свою діяльність, приймає рішення та надає нам реальну підтримку.

- Чи очікуєте ви змін у політиці США після проміжних виборів?

Вважаю, що зміни неминучі, але поки що говорити про них зарано. Проблема полягає не лише в Трампі. Він є відображенням внутрішніх процесів всередині Демократичної партії, яка поступово втрачала довіру. Наразі їй не вистачає харизматичних лідерів та чіткого бачення своїх дій у сучасному світі.

Якщо демократи зможуть розширити свій вплив у Конгресі, це матиме позитивний вплив на Україну. З'явиться більше обговорень та механізмів контролю при ухваленні рішень, особливо з огляду на дії президента США.

Голосування з приводу законопроєкту, що стосується НАБУ і САП: причини, чому Безугла визнала свою помилку.

Ви підтримали законопроєкт, що зменшував автономію НАБУ та САП. Чи віддали б за нього свій голос сьогодні?

Я не раз висловлювала свою точку зору. Навіть тепер мені важко дати чітку відповідь на питання, чи проголосувала б так само ще раз.

Я завжди підтримувала ідею створення єдиного слідчого органу - Державного бюро розслідувань, єдиного нагляду з боку Генерального прокурора та забезпечення інституційної відповідальності.

Проте існує і позитивний аспект у процесі розвитку НАБУ та САП. На даний момент ці інституції в певній мірі набули статусу суб'єктів. Однак із цим статусом також зростає їх політична залученість. Вони фактично перетворилися на ще одного гравця в політичній арені. Тому не можна дати однозначну відповідь на це питання.

Однак ви особисто брали участь у акціях протесту проти цього законопроєкту. Чи свідчить це про те, що ваша думка змінилася?

- Я пішла на Майдан через НАБУ і САП. Там мене кілька годин намагалися переконати, але я спілкувалася з громадськими активістами, експертами, студентами, які пояснювали свої аргументи та ризики. Тож, можу сказати, що визнаю помилку.

За тих обставин мені, як парламентарю, не потрібно було голосувати за цей законопроєкт. Я пояснила, чому це зробила, і одна з небагатьох депутатів, які голосували "за", пішла на протести.

Однак, зізнаюся, що в той момент мене більше привертала увага не до історії з антикорупційними органами, а до обставин, пов'язаних із Сирським та викликами у Збройних силах.

Я вийшла на протести з плакатом "Сирський, йди у відставку". Це був захід, який привернув до себе значну увагу громадськості. Мені вдалося акцентувати на питаннях, що стосуються військової сфери, про які я вже раніше згадувала.

Я зовсім не жалкую, що взяла участь у цих протестах.

ЛГБТ-спільнота, партнерства для цивільних осіб і рівноправність.

Ви позиціонуєте себе як праву лібертаріанку, але раніше висловлювали думку про те, що представники ЛГБТ-спільноти мають психофізіологічні аномалії. Чи вважаєте ви за потрібне підтримувати рівність їхніх прав?

Я вважаю важливим підтримувати партнерство та рівність усіх людей. Не схвалюю введення квот на основі особистих характеристик. На мою думку, жодна людина не повинна отримувати переваги в трудовій сфері лише через свою статеву орієнтацію чи стать.

Моя точка зору полягає в тому, що я підтримую рівність прав і обов'язків для всіх, виступаючи проти будь-якої форми дискримінації.

Отже, ви виступаєте на підтримку законодавчої ініціативи щодо цивільних партнерств?

- Так, підтримую. Мене дратує, коли говорять про підтримку прайду чи інші речі, але ми досі не проголосували цивільні партнерства. Це конкретний крок, який має забезпечувати рівні права людини.

Ми маємо численні запитання, що стосуються одностатевих союзів, технологій репродукції, прав жінок і чоловіків, а також рівності обов'язків, зокрема у контексті мобілізації.

Це елемент нового суспільного договору, що має бути розроблений в Україні. Ще більш глобально, це стосується формування нового суспільного договору в контексті тривалої війни та посилення мілітаризації.

Політичні прагнення та нові ініціативи: якими справами займеться Безугла?

Чи маєте намір взяти участь у майбутніх виборах? Яка політична партія вас цікавить і які ініціативи ви б хотіли реалізувати?

- Зараз рано думати про політичні проєкти, пов'язані з виборами. Я вважаю, що ми маємо відійти від політичних проєктів, які створюються лише під вибори. Я поступово акумулюю свій світогляд і формую бачення того, яким має бути політичний напрямок.

Можливо, якщо виникне подібний проєкт або я візьмуся за його розробку, його основна увага буде зосереджена не лише на участі у виборах, а й на формуванні сталого руху, ідеології та популяризації принципів суспільного договору.

Якщо я вже сім років займаюся політикою і вважаю її засобом для трансформації реальності, а не метою сама по собі, то залишити цю сферу дуже складно. Моє сприйняття світу та реальності за цей час кардинально змінюється.

Які ваші плани на найближчі місяці?

- Зараз я очолюю спеціальну комісію, яка займається питанням військової юстиції.

Це дійсно непросте питання, яке виходить за межі простого формування військової поліції. Воно також передбачає розробку спеціалізованих або військових судових та прокурорських структур. Протягом останніх 30 років ці складові насправді були або знищені, або так і не були створені.

За цей рік комісія має підготувати відповідні рішення. В ідеалі - щоб ми їх проголосували, а далі перейшли до імплементації. Це питання справедливості та відповідальності.

Військовослужбовець повинен мати право звернутися по допомогу, мати адвокатський захист та інституційні гарантії.

Так само має бути інституціоналізована відповідальність командира за свої дії та відповідальність за дезертирство. Якщо раніше це були окремі кампанії та скандали, то зараз я намагаюся звести все це до єдиної інституції. Подивимося, що вийде.