"Зараз сили оборони України мають абсолютну перевагу", - зазначив командир ОТУ "Одеса", коментуючи ситуацію з пасткою для російських військ на Кінбурнській косі.

На Кінбурнській косі, яка раніше була під контролем російських військ, тепер майорить український прапор. Сили оборони півдня України примусили агресорів покинути свої позиції. Армія Росії проводить евакуацію своїх військових. Наприкінці червня соціальні мережі в Україні заповнюються повідомленнями про те, що російські сили відступають з Кінбурнської коси.

* Що ж насправді коїться у тій ситуації?

Куди поділася російська армія?

Які особливі спецоперації здійснюють Збройні сили України в цьому регіоні?

* Яким чином цивільне населення бере участь у захисті Одеси?

Чому ж саме зараз почали зводити кругову лінію оборони?

Про все це проєкт Радіо Свобода Крим.Реалії запитав у командира оперативно-тактичного угруповання "Одеса" ЗСУ Дениса Носікова.

Полковник Денис Носіков є одним із керівників, які займаються плануванням військових операцій Збройних Сил України на південному фронті. Його відповідальність охоплює українську оборонну лінію вздовж узбережжя Чорного моря, що простягається від Вилкового до межі з тимчасово окупованим Росією Придністров'ям, а також включає частину Миколаївської області до лиману Дніпровсько-Бузького і Кінбурнського півострова.

Українські військові встановили прапор України на Кінбурнському півострові за допомогою дрона. Фізично війська Сил оборони на косі не присутні, однак півострів перебуває під їхнім повним вогневим контролем, каже командир Оперативно-тактичного угруповання "Одеса" Денис Носіков.

Зараз в даному регіоні переважає 337-й окремий штурмовий полк. Однак, незважаючи на свою назву, він не виконує жодних атакуючих дій. Коротко кажучи, українські оборонні сили на даний момент мають повну перевагу, тоді як супротивник знаходиться в стані глибокої оборони. Наприклад, штурмові роти цього полку тепер функціонують як підрозділи контролю території, пояснює Денис Носіков.

Командир не розкриває подробиць проведеної спецоперації, проте зазначає, що у тісній співпраці з іншими підрозділами було здійснено серію артилерійських та авіаційних атак на позиції російських військ на Кінбурнській косі. У результаті порушення логістичних ланцюгів та значних втрат збройні сили РФ були змушені відступити з північних і західних частин коси вглиб Кінбурнського півострова. З огляду на труднощі з постачанням боєприпасів, їжі та пального, українські військові спостерігають масові випадки дезертирства та втечі російських солдатів з їхніх позицій.

"Вони намагаються використовувати будь-які можливості - наприклад, погодні умови. Буквально позавчора намагалися завезти 8 одиниць автомобільної техніки, хоч якось заховати їх і щось привезти. Усі 8 одиниць були знищені. Ми постійно фіксуємо випадки - причому масові, - коли вони звідти тікають: боєприпаси, продукти та воду їм не підвозять, вогневе ураження триває безперервно, вони переходять з однієї нори в іншу і постійно бачать загибель побратимів. Увесь цей хаос у радіоефірі ми чудово чуємо й бачимо. Через регулярне мінування логістичних шляхів - зокрема протипіхотними мінно-вибуховими засобами - втекти їм вдається не завжди. Тож для них це повноцінна територія-пастка", - пояснює командир.

Згідно з радіоперехопленнями, українські військові відзначають, що російські військовослужбовці намагаються покинути свої позиції через брак як боєзапасів, так і харчів.

Проте російське керівництво віддає вказівки за будь-яку ціну залишатися на позиціях.

"У росіян постійна паніка, постійні команди сидіти, нікуди не бігти і тримати позиції. Адже у нас працює не тільки артилерія чи безпілотники. Ми дуже часто висаджуємо з БЕКів (безекіпажні катери - ред.) НРК (наземний роботизований комплекс - ред.), які там пересуваються. Є, наприклад, лісосмуга, де з повітря працювати дуже важко. У такий бліндаж може заїхати НРК - і після вибуху від конструкції залишається лише колоддя", - каже Денис Носіков.

Уперше у світовій історії воєн саме на Кінбурнську косу українські військові доправили за допомогою морського дрона наземний роботизований комплекс, який дистанційно вів бій. Такі технології використовують, за словами командира, насамперед для збереження життів особового складу, адже берегова лінія та територія коси заміновані.

"В умовах активного мінування наші НРК прибувають на БЕКах, висаджуються і виконують свої завдання. Це створює додатковий фактор паніки для ворога: під час мінування звичайні солдати не усвідомлюють, що відбувається, і стають мішенню. Аналогічна ситуація спостерігається і з їхніми розрахунками ПТРК, які покликані чинити опір," - ділиться командир.

На Кінбурнській косі в даний момент перебуває більше двох з половиною тисяч військовослужбовців Росії. Основна частина з них розташована в лісистих зонах, а також у населених пунктах Покровське, Василівка та Покровка, де існує безліч підвалів, укриттів і бліндажів.

"Вони розташовані по всій Кінбурнській косі, у різних укриттях та бліндажах. Щоденно ми знищуємо приблизно 20 бліндажів, в яких перебуває жива сила противника. Визначити точну кількість окупантів, яких було знищено, ми не можемо, оскільки, окрім авіації та артилерії, задіяні всі інші сили, але втрати ворога є суттєвими", - зазначає полковник Носіков.

Армія РФ на Кінбурнській косі опинилася у пастці, додає командир. Туди російські війська підтягують резерви з Оріхівського та Мелітопольського напрямків, які щоразу знищують Сили оборони України. Однак, попри втрати, противник намагається втриматися на косі: півострів має стратегічне значення для російської армії, адже звідти можна обстрілювати південне узбережжя Миколаївської області. Крім того, це ключ до контролю над Дніпровсько-Бузьким лиманом і, головне, можливість для ЗСУ ще ближче підійти до окупованого Криму.

"Ніхто не дасть їм можливості відійти - ані вперед, ані вбік. Адже це вихід на територію Херсонської області. Відстань до Херсонщини та в бік Криму зовсім невелика - всього 40-50 кілометрів. Всі безпілотники середньої дальності, які там є, можуть досягти цілей, включаючи логістичні об'єкти на окупованих землях. Завдяки відносно недорогим дронам, можна ефективно здійснювати операції з цієї позиції. Саме тому вони будуть триматися за цю територію до останнього: втрата коси відкриє нам шлях до дій, і тоді для них почнеться дуже складний етап в Криму," - пояснює командир.

Кінбурнська коса слугує ворітьми до Криму — рідної землі Дениса Носікова. Командир з'явився на світ у Красногвардійському, а свій дитячий і юнацький вік провів у Керчі. За словами Дениса, востаннє він відвідував Крим до 2014 року.

"Будучи ще школярем, я з великим ентузіазмом досліджував Крим: відвідав усі гори, включаючи Роман-Кош, і маю глибокі знання про його історію. Знаєте, в Криму колись жили свої ендеміки - унікальні кримські руді вовки. Хоча їх вже немає, вони залишили по собі особливий слід. Крим - це моя рідна земля, я знайомий з кожним його закутком," - ділиться спогадами Денис Носіков.

Ще в юності, згадує військовий, він яскраво усвідомлює, наскільки помітною була російська присутність у Криму, як Росія вже тоді маніпулювала емоціями кримчан і активно поширювала свою пропаганду.

"О, це надзвичайно складна тема. Навіть Лужков приїжджав до нашої школи - його тоді радо зустрічали. Якщо говорити про ситуацію в Севастополі, кримчани добре усвідомлюють: Росія діяла на контрасті. Було очевидно, в яких умовах служили та жили наші моряки порівняно з російськими: у них завжди були високі зарплати та кращі умови. Вся ця пропаганда базувалася на тому, що багато людей просто прагнули жити так само. Вони служили поряд: одні - з достатком і комфортом, а інші - в значно менш комфортних умовах. Отже, Росія була в Криму дуже помітною і постійною, я це пам'ятаю ще з дитинства," - ділиться своїми думками Носіков.

Після завершення навчання в школі Денис Носіков вирішив продовжити освіту в Харківському авіаційному університеті, а згодом приєднався до правоохоронних структур. У рамках Антитерористичної операції він служив у спеціальному підрозділі "Фантом" податкової міліції Державної фіскальної служби України, виконуючи важливі завдання на території Донбасу.

Згідно з висловлюваннями командира, після того, як Крим був окупований, він обірвав всі зв’язки з тими, хто залишився на півострові. Деякі з його друзів спочатку підтримали анексію, але згодом вони стали розчаровані своїм рішенням.

На жаль, більшість жителів Криму, зокрема й моїх знайомих, спершу були в захваті від того, що відбувається. Але за рік або близько того більшість з них глибоко пошкодували про свій вибір. Коли на півострів почали масово прибувати росіяни, стало очевидним те, чого не було за часів України – поділ на «сорт». Виникла атмосфера, де нові приїжджі вважалися «першим сортом», а кримчани опинилися в статусі «другого». Практично всі мої колишні друзі, які тоді підтримували Росію, мовби прокинулися від ілюзій і зрозуміли, що хочуть повернення України. Системи, які мали б працювати – закони, правоохоронні органи, суди – фактично не функціонують. Тут ти стаєш ніхто, - ділиться думками військовий.

На початку великої війни Денис Носіков вирішив добровільно відправитися на фронт, щоб захистити Київ. У липні 2022 року він уже виконував завдання на Харківському напрямку, поблизу села Дементіївка, де долучився до контрнаступальних операцій. Спочатку Дениса призначили на посаду головного сержанта роти, а згодом він став виконуючим обов'язки командира роти.

"Ми виконували бойове завдання поблизу населеного пункту Дементіївка - дуже важка історія там була. З перебігом часу все ще сильніше ускладнилося: з різних причин змінювалося керівництво батальйону. Зрештою, коли все колишнє керівництво нашого батальйону пішло з посад, мене призначили заступником начальника штабу", - каже Носіков.

Підрозділи 242-го окремого батальйону ТрО, яким він згодом командував, виконували завдання у Бахмуті та під Кліщіївкою Донецької області.

"Найважче - це втрати, як і для будь-якої людини. Нормальний командир будь-якого рівня все одно живе життям своїх військовослужбовців. Постійні доповіді, підтримка родин наших загиблих і зниклих безвісти... Ми регулярно самі об'їжджаємо всі свої підрозділи", - розповідає командир.

В Одесі Денис Носіков працює вже майже два роки. У серпні 2025-го його призначили начальником регіонального управління Сил ТрО "Південь", а з жовтня того ж року - командиром оперативно-тактичного угруповання "Одеса". Крім бойової роботи, за його словами, вони зводять фортифікації та розбудовують кругову оборону узбережжя, залучаючи до захисту міста та області цивільних. І про результат говорить далі Денис Носіков:

Приблизно три тижні тому в ефірах таких персонажів, як Соловйов, Одеса перестала асоціюватися з "російським містом". Це стало можливим завдяки значній праці, яку ми здійснюємо. Річ не лише в напрямку Кінбурна: ми активно зводимо фортифікаційні укріплення і формуємо кругову оборону. Чому це важливо? Це питання превентивних заходів: ми прагнемо, щоб ворог усвідомлював, що відбувається, і відмовився від своїх планів. У нас на місцях починають залишати свої позиції деякі проросійські діячі, які тривалий час знаходилися при владі, і відбувається безліч інших змін. Це велика, систематична і комплексна діяльність. І в результаті для російських пропагандистів Одеса більше не є "русским городом".

Цивільних залучають до різних завдань: вчать керувати дронами і тренують на своїх полігонах. Створення добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ) прямо передбачене законодавством України.

"Ми залучаємо їх до екіпажів FPV-перехоплювачів. Багато цивільних осіб - членів добровольчих формувань територіальних громад - виконують ці завдання. Це також підготовка на випадок, якщо ворог все ж наважиться на висадку десанту та спробує захопити Одеську область. Це наш значний додатковий резерв - люди, які пройшли навчання і готові негайно стати до лав. Йдеться про тисячі осіб", - зазначає командир ОТУ "Одеса".

Щодоби Одесу та область атакують до пів сотні "шахедів", які армія РФ запускає з окупованого Криму та Херсонської області. По них Сили оборони працюють не лише з суші, а й з моря, щоб збивати безпілотники ще на підльоті до міста.

"В середньому ми знищуємо близько 85% ворожих цілей, плюс-мінус. Це важко донести до людей: якщо з 50 "шахедів" хоча б один, не дай Боже, влучить у житловий будинок, то вся наша робота виглядає безглуздою. На жаль, людська природа така, і обговорювати ці питання непросто - це дуже делікатна й навіть невдячна тема. Ми активно здійснюємо перепідготовку фахівців на FPV-перехоплювачі і збільшуємо кількість таких екіпажів. Наша система протиповітряної оборони є багаторівневою - ми створили кілька ешелонів, засоби взаємодіють між собою, і в цьому процесі беруть участь усі елементи Сил оборони," - зазначає командир.

Одеса викликає в Дениса Носікова спогади про рідний Крим: тут панує така ж атмосфера, а запах моря, на його думку, є абсолютно унікальним і неповторним.

"Навіть з закритими очима мене можна доставити в будь-яке прибережне містечко, і я одразу відчую, що ми поруч з морем. Цей аромат унікальний і ні з чим не зрівняється. Найбільше я прагну і сподіваюся, що коли настане час, зможу просто повернутися у свій дворик, де провів дитинство, і насолодитися тишею. Це справді особливі місця - справжня частина мого минулого", - ділиться своїми думками Носіков.