Новини міста Харків та Харківської області

Вакансії існують, але роботи бракує? Які причини парадоксу на українському ринку праці? -- Finance.ua

В українському бізнес-середовищі спостерігається зростаюча проблема з пошуком працівників. Проте це не означає, що всі, хто прагне знайти роботу, можуть зробити це без зусиль. Багато хто стикається з недостатньою кваліфікацією, інші не мають можливості переїхати в регіони, де є вакансії, а для деяких зарплата, яку пропонують роботодавці, виявляється неприйнятною. У той же час, бізнес не завжди готовий підвищити заробітну плату чи розширити штат, зважаючи на умови військових дій та економічну нестабільність.

Масштаб проблеми демонструє опитування 467 підприємств, проведене Інститутом економічних досліджень і політичних консультацій (ІЕД) у вересні 2026 року. За його результатами, 67% компаній назвали нестачу робочої сили головною перешкодою для бізнесу. Проте збільшувати штат у найближчі три-чотири місяці планували лише 1,7% опитаних підприємств, тоді як 8,4% розглядали скорочення персоналу.

Це і є головний парадокс українського ринку праці: роботодавцям бракує людей, але наявні вакансії не обов'язково відповідають навичкам, місцю проживання та зарплатним очікуванням тих, хто шукає роботу.

Місце для вашої реклами

У цьому матеріалі Finance.ua розповідає, у яких галузях і регіонах ситуація найскладніша, чому кількість вакансій не гарантує працевлаштування та як кадровий дефіцит впливає на бізнес і відновлення економіки.

За даними Державної служби зайнятості, станом на 2 листопада 2026 року на Єдиному порталі вакансій було розміщено 203 693 пропозицій роботи. Це на 5% менше, ніж роком раніше.

Останні дані, оприлюднені Державною службою зайнятості, стосуються 1 жовтня: на той момент 173 тисячі осіб звернулися до служби для пошуку роботи, з яких 92 тисячі мали статус офіційно зареєстрованих безробітних.

Згідно з даними служби на цю дату, на кожних десятьох претендентів припадало в середньому 13 відкритих позицій.

Проте ці дані не слід розглядати як вичерпний огляд ринку праці. Як зазначає сама Державна служба зайнятості, її Єдиний портал акумулює вакансії з таких ресурсів, як Work.ua, robota.ua та інших платформ, тоді як кількість безробітних охоплює лише тих, хто звернувся до цієї служби. Отже, співвідношення відображає ситуацію, що склалася в рамках ДСЗ, а не реальну картину загальної кількості безробітних та вакансій в країні.

Статистика комерційних платформ пропонує іншу картину. Згідно з квартальним звітом robota.ua за третій квартал 2026 року, на цій платформі було зареєстровано 334 085 вакансій, 56 279 компаній та 724 794 активних шукачів роботи. Кількість активних кандидатів зросла на 73% у порівнянні з третім кварталом 2025 року, в той час як кількість вакансій за рік зменшилася на 2%.

Ці дані відображають лише специфічну аудиторію та рекламу певного сервісу. Кількість активних пошукачів не завжди відповідає числу безробітних: серед них можуть бути особи, які вже мають роботу, але цікавляться іншими варіантами, або ж ті, хто шукає підробіток.

Однак загальна тенденція вражає: активність кандидатів збільшується швидшими темпами, ніж обсяг пропозицій. У результаті в деяких сферах роботодавці змагаються за кожного співробітника, тоді як в інших на одну вакансію можуть претендувати десятки претендентів.

Одна з основних причин цього парадокса полягає в структурному безробітті. Це явище виникає, коли на ринку праці присутні особи, які активно шукають роботу, проте їхні навички, досвід чи кваліфікація не відповідають вимогам роботодавців.

За даними Державної служби зайнятості, найбільше бракує кваліфікованих робітників. Серед професій, на які є попит, служба називає: швачок, водіїв, електромонтерів, слюсарів, монтерів колії, операторів верстатів із програмним керуванням, токарів, столярів, зварників, машиністів екскаваторів, кухарів і пекарів.

Це професії, де лише бажання трудитися не є достатнім. Необхідні практичні навички, досвід, а іноді й спеціальна підготовка або ліцензія для виконання роботи. Спеціаліст з офісного адміністрування не зможе просто так замінити зварника чи електромонтера. Аналогічно, працівник, який прагне дистанційної роботи, не завжди буде готовий перейти на виробничу чи складську діяльність.

Проблема підтверджується результатами опитування, проведеного ІЕД. Згідно з отриманими даними, у вересні 2026 року 58,9% компаній зазначили, що їм стало важче відшукувати кваліфікованих спеціалістів. Щодо некваліфікованих працівників, цей показник дорівнює 38,5%.

Структурна диспропорція є лише одним з аспектів проблеми. Українська економіка зазнала значних втрат у потенційному робочому контингенті внаслідок повномасштабної війни. Деякі громадяни виїхали за межі країни, інші стали частиною Сил оборони, а ще частина змушена була змінити своє місце проживання або професійну діяльність.

Мобілізація має значний вплив на наявність працівників у різних секторах, зокрема в промисловості, будівництві, транспортному та логістичному секторах. Проте оцінити цей вплив точно досить складно, оскільки немає доступної статистики, яка б дозволяла визначити кількість мобілізованих саме серед працівників цивільного сектору за різними професіями. Тому не можна коректно використовувати одну загальну цифру для оцінки кадрових втрат внаслідок мобілізації.

Ще одним важливим фактором є вимушена міграція. Згідно з даними KSE Institute, на початок 2026 року на території України, яка контролюється урядом, проживало близько 29,4 мільйона осіб. Від початку 2022 року чисельність населення в цих регіонах зменшилася приблизно на 4,3 мільйона, що становить 13%. Додатково ще близько 6,5 мільйона українців знайшли прихисток за межами країни.

У дослідженні також змодельовано зміну чисельності цивільної робочої сили. За базовим сценарієм, до кінця 2030 року вона може скоротитися від 12,9 млн до 11,9 млн людей -- на 8%. Це сценарний розрахунок, який залежить від припущень щодо завершення війни, повернення українців з-за кордону та інтеграції ветеранів і ветеранок у цивільне життя, а не гарантований прогноз.

Демографічна ситуація означає, що навіть після завершення бойових дій ринок праці не обов'язково швидко повернеться до довоєнної чисельності. Повернення частини українців може пом'якшити дефіцит, але не гарантує його подолання.

Місце проживання залишається одним із чинників, які визначають шанси на працевлаштування. Робочі місця нерівномірно розподілені між регіонами: економічна активність, безпекова ситуація, релокація підприємств і міграція населення формують різні умови для роботодавців та кандидатів.

Згідно з інформацією, наданою robota.ua, в третьому кварталі 2026 року Київська область займала провідні позиції за кількістю вакансій, які становили 38,9%. У той же час, на цю область було надіслано 32,6% усіх резюме на платформі. Важливі пропорції вакансій також спостерігалися у Львівській, Дніпропетровській, Одеській та Харківській областях.

Дані, надані Державною службою зайнятості, ілюструють іншу картину — співвідношення між кількістю вакансій та зареєстрованими шукачами, які користуються її послугами. Згідно з інформацією ДСЗ станом на 1 жовтня 2026 року, у Києві на кожного шукача припадало 15 вакансій. У Львівській, Дніпропетровській та Київській областях цей показник становив лише дві вакансії на одного шукача. Водночас у Миколаївській, Сумській і Херсонській областях кількість шукачів удвічі перевищувала кількість вакансій, а в Донецькій — навіть у шість разів.

Цей випадок ще раз підкреслює, чому загальнонаціональні статистичні дані не завжди відображають реалії окремої особи. У Києві роботодавці активно змагаються за кадри, в той час як у прифронтових зонах кількість доступних робочих місць обмежена через загрози безпеці, скорочення підприємств і пошкодження інфраструктури.

Регіональні відмінності помітні не лише в кількості вакансій, а й у професіях, які потрібні роботодавцям.

Згідно з дослідженням OLX Робота, яке було опубліковано у вересні 2026 року, у серпні в Київській області найбільше оголошень стосувалися роздрібної торгівлі, продажу та закупівель — їх кількість перевищила 6,5 тисяч. У цій сфері медіанна зарплата в столиці становила 29,7 тисячі гривень. На другій позиції опинилися виробництво та робітничі спеціальності, де медіанна зарплата сягнула 35 тисяч гривень.

У центральних та північних регіонах України, зокрема у Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській, Полтавській та Чернігівській областях, спостерігався високий попит на працівників у виробничій сфері. Медіанні заробітні плати для цієї категорії коливалися в межах 25-29 тисяч гривень. Крім того, існувала потреба у фахівцях у галузі логістики, складування та доставки, яким пропонували винагороду на рівні 28-32 тисяч гривень.

У західній частині країни ситуація виглядала інакше. У Волинській, Закарпатській, Рівненській та Тернопільській областях домінувала сфера логістики. У Закарпатті спостерігався 13% річний ріст кількості оголошень у цій галузі, а зарплати в цій сфері варіювалися від 33 до 40 тисяч гривень, залежно від регіону. У Львівській, Івано-Франківській та Хмельницькій областях найбільше пропозицій праці було у виробничому секторі, причому у Львівській області попит на такі вакансії зріс на 35%.

На півдні та південному сході спостерігалося зниження кількості оголошень про вакансії через нестабільну безпекову ситуацію. Найбільша кількість робочих пропозицій була зафіксована в Дніпропетровській та Одеській областях. У цих регіонах, а також у Запорізькій, найчастіше шукали спеціалістів у сфері виробництва, з медіанною зарплатою в діапазоні 26-30 тисяч гривень. У Херсонській та Миколаївській областях популярністю користувалася логістика.

Різниця між вимогами роботодавців і числом кандидатів стає особливо очевидною при порівнянні різних секторів. Багато вакансій не завжди свідчить про високу конкуренцію за робочі місця. Наприклад, у виробничій сфері може бути безліч відкритих позицій, але кількість відгуків може виявитися нижчою, ніж у сферах маркетингу або дизайну. І, навпаки, популярні серед шукачів професії не завжди забезпечують достатню кількість вакансій.

Згідно з інформацією OLX Робота, у вересні 2026 року найбільше вакансій було в галузі виробництва та робітничих професій – 19 118. Наступними за кількістю оголошень стали сфери логістики, складу та доставки з 17 367 оголошеннями, а також роздрібна торгівля, продаж і закупівлі, які налічували 16 621 оголошення.

У топ-п'яти секторах з найбільшою кількістю відкритих вакансій виявилися також будівельна галузь та готельно-ресторанний бізнес. Однак, якщо говорити про кількість відгуків на одну вакансію, то тут лідерство займали зовсім інші напрямки.

Це не свідчить про брак роботи в сферах реклами, дизайну чи PR. Проте, співвідношення між відгуками і вакансіями вказує на зростаючу конкуренцію серед кандидатів за наявні позиції. У виробничій сфері ситуація є прямо протилежною: роботодавці розміщують найбільше вакансій, але не завжди отримують необхідну кількість заявок від претендентів з відповідними навичками.

Динаміка за окремими галузями також відрізняється. За даними OLX Робота, порівняно з червнем 2026 року у вересні кількість вакансій в освіті та перекладі зросла на 30%, але медіанна зарплата в цій сфері знизилася на 14% -- до 17 250 грн. У медицині та фармацевтиці кількість оголошень збільшилася на 28%, а медіанна зарплата зросла на 13% -- до 22 500 грн. В IT кількість вакансій скоротилася на 7%, проте медіанна зарплата підвищилася на 18% -- до 32 500 грн.

Кадровий дефіцит змушує роботодавців переглядати зарплатні пропозиції. Водночас підвищення оплати праці не завжди означає, що компанія може запропонувати суму, на яку розраховує кандидат.

Згідно з інформацією, наданою Державною службою статистики, середній рівень заробітної плати штатних працівників в Україні у серпні 2026 року досяг 31 892 грн. Це свідчить про зростання на 23,1% в порівнянні з серпнем попереднього року, хоча показник знизився на 1,1% у порівнянні з липнем.

Інший аспект демонструє статистика Work.ua. За інформацією платформи на 27 жовтня 2026 року, середня зарплата за вакансіями складала 31 226 грн, тоді як у резюме претенденти вказували 34 148 грн. Різниця становить майже 3 тисячі гривень, що дорівнює приблизно 9,4%.

Це не свідчить про те, що всі кандидати прагнуть отримувати на 9,4% більше, ніж те, що можуть запропонувати роботодавці. Дані були зібрані з різних наборів вакансій і резюме, тому їх не можна вважати прямим порівнянням вимог і пропозицій для однакових професій. Тим не менш, вони демонструють загальний розрив між зарплатними очікуваннями обох сторін.

Відмінності в оплаті праці помітні між різними професіями. Згідно з даними robota.ua за третій квартал 2026 року, медіанна заробітна плата для водіїв складала 40 тисяч гривень, для робітників у виробничій сфері — 28 тисяч гривень, а для продавців-консультантів — 23 850 гривень. Хоча зарплатні пропозиції у цих категоріях за рік зросли, темпи зростання та рівень доходів суттєво різняться.

Для претендента це свідчить про те, що загальний рівень середньої заробітної плати не відображає його фактичні можливості влаштуватися на роботу. На розмір компенсації впливають такі фактори, як дефіцитність професії, досвід роботи, місце розташування, умови зайнятості, графік роботи та готовність роботодавця навчати нових співробітників.

Для компаній це означає збільшення витрат на робочу силу. Коли організація не може знайти співробітника за поточними умовами оплати, їй доводиться підвищувати заробітну плату, пропонувати додаткові бонуси, фінансувати навчання або переглядати умови праці. Якщо ж у компанії бракує фінансів для таких змін, вакансія може залишатися незаповненою протягом тривалого часу.

Коли компанії стикаються з нестачею кадрів, їм слід активно залучати нових співробітників. Це звучить цілком розумно, чи не так? Проте рішення про збільшення чисельності штату не ґрунтується лише на наявності потенційних працівників. Організація повинна бути впевнена, що вона зможе забезпечити стабільний потік замовлень, виконувати роботу, виплачувати зарплати та управляти ризиками.

Вересневе дослідження ІЕД яскраво ілюструє цю суперечність: 67% компаній вказали на брак робочої сили як основну проблему, проте тільки 1,7% з них мали намір розширити свої команди в найближчі три-чотири місяці. У той же час, 8,4% підприємств планували скорочення штату, а 2,9% розглядали можливість відправлення співробітників у вимушені відпустки.

Окрім проблеми з нестачею кадрів, підприємства стикаються з ризиками безпеки, перебоями в інфраструктурній діяльності, коливаннями попиту та зростанням витрат. Згідно з даними того ж дослідження ІЕД, 59% компаній вказали на безпеку як на значну перешкоду у своїй роботі. При цьому 58,7% респондентів зазначили, що найбільшим негативним наслідком повітряних тривог для них є втрата робочого часу.

За таких обставин організації можуть утримуватися від створення нових посад, навіть якщо існуючій команді не вистачає кадрів. Наявні співробітники змушені виконувати додаткові завдання, підприємства зменшують обсяги виробництва або затримують плани щодо розширення. Це може допомогти знизити витрати в короткотерміновій перспективі, однак водночас виникають ризики для продуктивності та якості виконуваної роботи.

Незакрита вакансія має для компанії цілком практичну ціну. Підприємство може втрачати замовлення, затримувати виконання контрактів, відмовлятися від нових клієнтів або працювати нижче своєї виробничої потужності. Якщо обов'язки відсутнього працівника розподіляють між колегами, зростає навантаження на команду, а разом із ним -- ризик помилок, перевтоми та звільнень. Це економічні наслідки кадрового дефіциту, які не завжди відображаються безпосередньо в статистиці вакансій.

Брак кадрів торкається не лише конкретних компаній, але й може стати перешкодою для відновлення цілих економічних секторів, таких як виробництво, будівництво, логістика, енергетика та інфраструктура. Якщо організація стикається з нестачею персоналу, вона не здатна максимально використовувати своє обладнання, виконувати всі замовлення або реалізовувати нові проєкти.

Згідно з даними KSE Institute, для того щоб українська економіка могла досягти запланованих показників ВВП з меншою кількістю працівників, продуктивність праці повинна збільшуватися в середньому на 5,1% щорічно в період з 2027 по 2029 роки. Це в 2,6 рази перевищує темпи зростання, зафіксовані в 2011-2021 роках. Варто зазначити, що це не є прогнозом обов'язкового зростання продуктивності саме такими темпами, а лише оцінкою необхідного рівня зростання в рамках визначеного сценарію.

Отже, вирішення проблеми з кадрами не може зводитися лише до пошуку додаткових працівників. Необхідно впроваджувати програми перекваліфікації та професійного навчання, залучати тих, хто наразі недостатньо представлений на ринку праці, а також адаптувати робочі місця для ветеранів, осіб з інвалідністю та старших співробітників. Важливими є також інвестиції в автоматизацію та новітні технології, які дозволяють збільшити продуктивність без збільшення чисельності персоналу.

Державна служба зайнятості активно впроваджує інструменти для професійного навчання, а також надає ваучери для здобуття нових спеціальностей. Відповідно до інформації ДСЗ, протягом січня-вересня 2026 року завдяки їхній підтримці 302 тисячі осіб змогли знайти роботу. Професійне навчання охопило 57 тисяч осіб, а 8,5 тисячі скористалися ваучерами на освіту. Ці механізми сприяють зміні професії та підвищенню кваліфікації, проте важливо враховувати їхній масштаб у контексті потреб ринку праці.

Ключовим резервом є більш активне залучення жінок до професій, де традиційно домінують чоловіки. Згідно з даними Державної служби зайнятості, протягом січня-вересня 2026 року 734 жінки почали навчання за такими спеціальностями. Це яскравий приклад того, як перепідготовка може сприяти заповненню вакансій, в яких відчувається нестача кваліфікованих кандидатів.

Водночас, навчання саме по собі не вирішить усі проблеми. Необхідні певні умови, які дозволять людям ефективно працювати: доступність транспорту, безпечні умови праці, можливість поєднання роботи з доглядом за дітьми, гнучкі графіки, адаптація робочих місць для осіб з інвалідністю, а також зрозумілі програми реінтеграції ветеранів у цивільне життя. Для роботодавців це означає, що вони повинні інвестувати не лише в пошук нових співробітників, а й у їхній розвиток і утримання.

Український ринок праці опинився перед численними викликами, які виникають одночасно. Економіка відчуває нестачу робочої сили, а ще гостріше стоїть питання відсутності кваліфікованих спеціалістів, готових займатися діяльністю у визначених регіонах та приймати запропоновані роботодавцями умови.

Міграційні процеси, мобілізаційні заходи та зменшення населення суттєво впливають на кількість доступних працівників. Загрози безпеці та економічна нестабільність стримують процеси найму. Крім того, дисбаланс у професійних навичках і регіонах призводить до того, що вакансії залишаються незаповненими, навіть попри те, що багато людей активно шукають роботу.

Отже, формула "є вакансії, але немає роботи" відображає лише поверхневий аспект проблеми. Насправді, український ринок праці стикається зі структурною кризою, в якій кількість кандидатів, їхні компетенції, географічне розташування та зарплатні очікування все частіше не відповідають вимогам та можливостям підприємств. Вирішення цієї невідповідності матиме вирішальне значення не лише для рівня зайнятості, а й для темпів економічного відновлення країни.

Читайте також