"В Україні кількість автозаправних станцій в 7-8 разів перевищує реальні потреби". Як російські атаки впливають на ринок пального.
Росія значно активізувала атаки на українські автозаправні станції (АЗС). За останні шість місяців було пошкоджено або знищено більш ніж 300 об'єктів, де реалізується паливо.
Інфраструктура прифронтових і прикордонних регіонів зазнала найбільших руйнувань, що зрозуміло. Проте, минулого тижня дрони-камікадзе атакували автозаправні станції в столиці, на міжнародних транспортних шляхах, а згодом і в західних областях.
Для власників мереж автозаправних станцій це обертається десятками мільйонів гривень втрат і вимогою адаптуватися до нових умов. Незважаючи на регулярні обстріли, в Україні не спостерігається дефіциту пального, і в найближчому майбутньому його не передбачається.
Замість традиційного обслуговування на автозаправних станціях, де клієнтів зустрічали з чашкою кави та гарячими хот-догами, зараз акцент змістився. Сьогодні найголовніше – витримати труднощі, забезпечити безпеку працівників та якнайшвидше відновити процес заправки автомобілів.
Яким чином паливні компанії функціонують в умовах постійних обстрілів, і які зміни відбулися в їхній діяльності та стратегічних підходах до забезпечення безпеки?
Енергетичний тероризм
Протягом останніх шести місяців Росія завдала шкоди або повністю знищила більше трьохсот автозаправних станцій, повідомляє міністр енергетики Денис Шмигаль. Це становить приблизно 5-6% від усіх заправок, що функціонують в Україні.
Найбільше атак припадає на прифронтові та прикордонні регіони. Лідирує Дніпропетровщина із понад 60 уражень, за нею йдуть Донецька та Харківська області. Серед регіонів, які найбільше потерпають від атак, також Сумщина, Запоріжжя та Херсонщина.
У деяких районах ситуація значно гірша за середню по країні. Наприклад, у Нікопольському районі, за підрахунками ЕП, атаки зачепили 59% активних АЗС, а на Сумщині - понад чверть мережі.
Проте, росіянам не вдається створити паливну кризу через ці атаки. Причина є очевидною: український ринок налічує приблизно 5,5 тисяч автозаправних станцій, і більшість з пошкоджених АЗС швидко відновлюють свою діяльність.
"В Україні заправок приблизно у 7-8 разів більше, ніж потрібно, якщо порівнювати з Європейським Союзом. Тому створити тут паливну кризу практично неможливо. Нафтопродукти точно завезуть - питання в ціні", - вважає енергетичний експерт Геннадій Рябцев.
За оцінкою директора "Консалтингової групи А-95" Сергія Куюна, понад 75% атакованих станцій оперативно відновлюють роботу. Тобто, три з чотирьох уражених АЗС знову працюють.
Нова ціль - Київ
Тривалий час ворог не бив по станціях у Києві, хоча вже давно мав для цього усі технічні можливості. Все змінилося наприкінці минулого тижня, коли росіяни почали нищити заправки "Укрнафти" в різних районах столиці.
Дивно, але напередодні цих нападів в Інтернеті з'явився список з 18 автозаправних станцій у Києві, які нібито були визначені як потенційні мішені для російських атак. За перші дні агресії мінімум три заправки з цього списку вже зазнали ушкоджень.
Важливий момент - за усіма вказаними адресами раніше розташовувались заправні станції мережі Glusco, яку пов'язували з кумом Путіна Віктором Медведчуком. В травні 2022 року Кабмін передав АЗС цієї мережі в управління НАК "Нафтогаз України", а пізніше - ПАТ "Укрнафта".
Саме по собі виникнення "розстрільного списку" напередодні атак виглядає досить незвично. Що більше, створюється враження, що хтось прагнув, щоб ці адреси стали відомими якомога більшій кількості людей.
Ці атаки ініціюють своєрідний нервовий виклик: мешканці Києва почали перевіряти, чи їхня АЗС входить до списку, і чи не стане вона наступною мішенню.
Фактично, це метод терору, який Росія систематично реалізує в містах, розташованих поблизу фронту, таких як Суми, Харків, Запоріжжя, Херсон та інші. Різниця полягає лише в масштабах та типах використаного озброєння. На щастя, в столиці поки що немає FPV-дронів, "Молній" та КАБів, які активно застосовуються на передовій. Проте логіка та цілі агресора залишаються незмінними.
Мета атак - тероризувати людей
"У таких атаках немає жодної військової цілі і не може бути. Це просто терор проти цивільних осіб, мирних громадян", – зазначив в.о. голови "Нафтогазу" Сергій Федоренко.
"Основна мета цих атак полягає в завданні шкоди. Це справжній терор проти населення. Росія не має чіткої стратегії. Всі ці удари здійснюються безладно," - зазначає Рябцев.
Якби завданням було саме паралізувати постачання пального, Росії довелося б системно виводити з ладу значно більшу кількість станцій і не давати операторам їх відновлювати.
Натомість станції ремонтують, пальне перенаправляють на інші АЗС, а ринок компенсує втрати в прифронтових регіонах за рахунок тилових.
Саме з цієї причини атаки на автозаправні станції в першу чергу мають психологічний вплив. Росія націлюється на об'єкти, які люди щоденно зустрічають: на АЗС поблизу своїх домівок, на маршруті до роботи, вздовж трас. Це формує враження, що загроза завжди поряд.
На даний момент ринок успішно вп справляється з ситуацією. У регіонах, що знаходяться поблизу лінії фронту, оператори активно закривають автозаправні станції антидроновими сітками та спеціальними конструкціями, схожими на "мангали", які покликані захистити станції від атак дронів. Також спостерігається широке впровадження мобільних укриттів.
Тепер, після початкових атак на столичні автозаправні станції, ця практика стане важливою для багатьох операторів у Києві. Першою на нові виклики відреагувала державна компанія "Укрнафта", яка почала встановлювати габіони навколо своїх об'єктів. Ці конструкції розміщують уздовж доріг і тротуарів, щоб утримувати уламки всередині периметра та знижувати ризики для людей і автомобілів.
Як функціонують автозаправні станції в зонах, наближених до фронту
Чим ближче до зони бойових дій, тим більше станції відрізняються від звичних для водіїв у спокійних містах і селах. На цих заправках зникають магазини, великі навіси, рекламні щити та деякі сервіси. Зрештою, від автозаправних станцій залишається лише їх первинна мета - забезпечити автомобілі паливом.
"Що було знищено? Операторську, навіс та стелу - все це стало жертвою руйнування. А вся функціональність тепер прихована під землею. Тож зараз усе працює без кави та магазину. Швидко заправилися і знову в дорогу," - зауважує директор групи компаній Prime Дмитро Льоушкін.
Він зазначив, що в населених пунктах, які розташовані поблизу фронту, створення повноцінної інфраструктури автозаправних станцій не має сенсу. Через бойові дії там залишилося небагато жителів, і разом із ними зникла потреба в звичних послугах.
Це не вказує на те, що в таких містах спостерігається паливний колапс. Навіть у тих місцях, де немає стаціонарних автозаправних станцій, паливо доставляють з сусідніх районів.
"На цій території немає автозаправних станцій, але й з паливом проблем не виникає. У містах і селах, що знаходяться поблизу фронту, попит на пальне дуже низький через малу кількість населення. Хто ж там залишився? Переважно бабусі та дідусі. Якщо їм і потрібен бензин, то лише для генераторів чи мотокіс." - зазначає Льоушкін.
У найризикованіших зонах відбуваються зміни навіть у розподілі обов'язків персоналу. Працівники можуть знаходитись далеко від автозаправних станцій і підходити до них лише у момент прибуття клієнта.
Оператори розташовані на відстані 100 метрів від бензозаправок. Коли хтось під'їжджає, вони миттєво підбігають, щоб заправити автомобіль. У місцях, де умови особливо суворі, їх положення ще далі. На самій заправці висять таблички з номером телефону і написом: "Зателефонуйте, якщо вам потрібно пальне".
Чим далі від лінії фронту, тим більш "цивілізованими" стають АЗС. Десь уже працюють касові апарати, хоча стел може й не бути. А за 100 км від лінії розмежування або у великих містах, таких як Запоріжжя чи Харків, уже можна зустріти цілком нормальні АЗС.
Яка вартість відновлення? Мінімальні витрати на запуск станції складають приблизно 500 тисяч гривень. Для відновлення її функціональності знадобиться до 1 мільйона гривень: за ці кошти можна придбати паливне обладнання, касові апарати та належні комунікації, а також облаштувати приміщення для співробітників.
Комплексне відновлення – це абсолютно окрема тема. Магазини, кухні, холодильники, кавоварки, туалетні кімнати, рекламні щити та інші елементи інфраструктури можуть обійтися в десятки разів дорожче.
Що слід переглянути?
Згідно з думкою опитаних експертів у сфері енергетики та представників ринку, на п'ятому році конфлікту державне регулювання паливного ринку продовжує базуватися на мирних принципах.
Наприклад, автозаправна станція в тилу та станція, що знаходиться в кількох десятках кілометрів від лінії фронту, можуть підпадати під однакові податкові та регуляторні норми, незважаючи на те, що умови їх функціонування суттєво різняться.
Рябцев пропонує, зокрема, переглянути умови авансових платежів для автозаправних станцій у прифронтових зонах. Кожна АЗС зобов'язана щомісяця сплачувати державі певну частину податку на прибуток, яка коливається від 30 до 60 тисяч гривень за кожну станцію, незалежно від фактичних доходів. На його думку, немає сенсу вимагати однакову суму від станцій, що функціонують у відносно спокійних умовах, і від тих, що працюють під загрозою постійних обстрілів.
Подібна ситуація спостерігається і з оголошеними мобільними АЗС. Якщо стаціонарна станція була знищена, цілком зрозумілим кроком виглядає створення тимчасового пункту реалізації пального. Однак розміщення бензовозу на узбіччі не є оптимальним рішенням, адже він стає вразливою мішенню.
"Тому необхідно встановити конкретні норми, які забезпечать швидке розгортання мобільних або контейнерних автозаправних станцій у зонах ризику, при цьому передбачаючи їхню безпеку, облік пального та контроль над операціями", - зазначає Рябцев. Він також підкреслює, що уряд активно працює над цим питанням, але остаточне рішення ще не прийняте.
Незважаючи на те, що було атаковано понад 300 автозаправних станцій, Росії не вдається спровокувати загальнонаціональний колапс у паливному секторі. В Україні продовжує існувати достатня кількість АЗС для компенсації втрат, а оператори зазвичай швидко відновлюють роботу пошкоджених станцій.
Однак це не означає, що атаки взагалі не мають наслідків. Вони створюють локальні проблеми з пальним, змушують бізнес витрачати мільйони на відновлення та фактично переписують правила роботи АЗС.
Отже, разом із розвитком паливної галузі, держава також повинна адаптуватися до нових військових умов. Зокрема, вже сьогодні необхідно переглянути методи регулювання функціонування автозаправних станцій у прикордонних зонах.
