Що можна сказати про нового очільника "Укроборонпрому" Івана Гаврилюка та причини звільнення його попередників?

Він став сьомим гендиректором державного оборонного концерну від початку російсько-української війни у 2014 році

Генерал-лейтенант Іван Гаврилюк був призначений генеральним директором акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість". Це рішення було ухвалене наглядовою радою компанії 3 листопада, після проведення відкритого конкурсу та фінальних співбесід з претендентами.

З 2014 року концерн "Укроборонпром" очолювали шість різних керівників: Герман Сметанін, Олег Гуляк, Юрій Гусєв, Айварас Абромавичус, Павло Букін та Роман Романов. Які досягнення має новий генеральний директор, яким був його професійний шлях до цього призначення та за яких причин змінювались попередні керівники, розповідає Mind.

Від військової логістики до закупівель в оборонній сфері.

Іван Гаврилюк — генерал-лейтенант Збройних Сил України, народився 19 квітня 1971 року в селищі Іванопіль, розташованому на Житомирщині. Його військова кар'єра стартувала в 1988 році. Він є випускником Сумського вищого артилерійського командного училища (1992), Національної академії оборони України (2004) та Національного університету оборони України (2018).

Першу частину кар'єри Гаврилюк провів на командних і штабних посадах у структурах ракетних військ та артилерії. Згодом працював у системі тилового забезпечення армійського корпусу.

Після початку російської агресії в 2014 році він зайняв позиції в управлінні організаційного планування, а згодом став керівником тилового забезпечення Збройних сил України. У період з 2018 по 2020 рік очолював Головне управління логістики ЗСУ та займав посаду заступника начальника Генерального штабу. У березні 2020 року Гаврилюк залишив військову службу, перейшовши в резерв, і почав працювати радником командувача Сил логістики ЗСУ.

Після початку повномасштабного вторгнення повернувся до війська: його призначили начальником управління зв'язку та інформаційних систем штабу Командування Сил логістики. У 2022-2023 роках він також працював заступником головного інспектора Міністерства оборони.

У жовтні 2023 року Кабмін призначив Гаврилюка заступником міністра оборони, а в травні 2024-го - першим заступником міністра. На цій посаді він, зокрема, відповідав за питання оборонних закупівель.

У травні 2026 року він покинув Міністерство оборони, а вже в червні отримав посаду радника першого віцепрем'єр-міністра та міністра енергетики Дениса Шмигаля, займаючись питаннями оборонно-промислового комплексу на волонтерських засадах.

Після відставки Сметаніна Гаврилюк на деякий час виконував функції генерального директора "Укроборонпрому". Тепер він займе цю посаду на постійній основі.

У 2017 році Іван Гаврилюк привернув увагу журналістів, виступивши у суді свідком захисту на боці тодішнього заступника міністра оборони, генерал-лейтенанта Ігоря Павловського. Останнього затримали детективи НАБУ і САП у справі про розтрату 149 млн грн на закупівлях пального для Міноборони. У цій справі фігурувала компанія "Трейд Коммодіті".

На засіданні суду Іван Гаврилюк, який займав посаду начальника тилу Збройних сил, підкреслив, що його з Павловським пов'язують дружні стосунки, вони є сусідами. Він також охарактеризував затриманого як "надійного та вірного друга". Справа Павловського все ще розглядається в суді, вирок поки що не ухвалений.

Гучний інцидент за участю Івана Гаврилюка відбувся у квітні 2024 року, коли він вирішив залишити свою позицію першого заступника міністра оборони, яким на той момент був Рустам Умєров. Як повідомляє "Суспільне", його відставка нібито була пов'язана з передачею 78 мільярдів гривень від Агенції оборонних закупівель (АОЗ) до Держприкордонслужби для придбання боєприпасів у польської компанії PHU Lechmar. На думку народного депутата Ярослава Железняка, саме Гаврилюк ініціював це рішення.

Іван Гаврилюк був повторно призначений на посаду першого заступника міністра оборони в липні 2025 року, коли міністром став Денис Шмигаль. У червні 2026 року, після його відставки з Міноборони (при новому міністрі Михайлі Федорові), Гаврилюк дав свідчення в парламентській тимчасовій слідчій комісії, що розслідувала можливі порушення в оборонному секторі. За його словами, під час наради, що відбулася 2 квітня 2025 року, Рустам Умєров заявив, що "нібито існують чутки, що генерал Гаврилюк у співпраці з начальником центрального управління оборонних ресурсів Генерального штабу, полковником Бусилем, займається розкраданням коштів на закупівлю зброї". Гаврилюк зазначив, що саме це стало основною причиною його звільнення в квітні 2025 року.

Які основні цілі нового керівника?

Однією з ключових цілей Івана Гаврилюка є розширення виробничих можливостей підприємств "Укроборонпрому". Цей акцент було зроблено в офіційному повідомленні компанії про його призначення 3 листопада. Крім того, перед новим генеральним директором постає більш масштабне завдання - продовження трансформації державного оборонного сектору.

Ще 12 жовтня 2026 року, після зустрічі з наглядовою радою компанії та тодішнім в.о. гендиректора Іваном Гаврилюком, Денис Шмигаль повідомив про намір перетворити "Укроборонпром" на холдингову компанію. Вона має об'єднати інші державні оборонні активи в єдину структуру. За задумом уряду, це має допомогти підвищити ефективність виробництва та управління.

На той етап Шмигаль окреслив низку цілей для підприємства: постачати армії озброєння, впроваджувати інноваційні технології для підтримки конкурентної позиції, створити ефективне керівництво та модернізувати управлінську структуру. Вибори нового генерального директора стали лише одним із етапів цього процесу.

Хто був на чолі "Укроборонпрому" перед призначенням Гаврилюка?

Протягом року війни між Росією та Україною концерн зазнав численних змін у керівництві. У наведеному списку представлено осіб, які очолювали компанію з 2014 року, а також причини їх відставки.

Роман Романов (2014-2018). До призначення до "Укроборонпрому" працював у бізнесі. У грудні 2017 року прем'єр-міністр Володимир Гройсман ініціював його звільнення через заборгованість із зарплати на Миколаївському суднобудівному заводі, який входив до складу концерну. Причиною боргу була, зокрема, відсутність компенсації витрат підприємства на утримання недобудованого ракетного крейсера "Україна". Романов заперечував звинувачення Гройсмана та відмовлявся погашати цю заборгованість коштом концерну, вважаючи таке рішення незаконним.

У лютому 2018 року президент Петро Порошенко підписав указ про звільнення Романова. Сам він стверджував, що подав заяву на звільнення ще в попередньому році. За його словами, під час своєї роботи концерн передав Збройним силам, Національній гвардії та іншим силовим відомствам більше 16 тисяч одиниць озброєння та військової техніки.

Павло Букін (2018-2019). До цього він очолював державну компанію "Укрспецекспорт", яка займається експортом та імпортом озброєнь і військової техніки.

Букін залишив посаду у серпні 2019 року. Його звільнення відбулося після оприлюднення журналістських розслідувань Bihus.Info про корупційні схеми в оборонній сфері. Зокрема, журналісти повідомляли про закупівлю російських комплектуючих для ремонту військової техніки за завищеними цінами та можливу причетність до схем людей з оточення тодішнього заступника секретаря РНБО Олега Гладковського.

У розслідуванні фігурував і Букін: журналісти припускали, що він був обізнаний із закупівлями та міг отримати неправомірну вигоду. Сам Букін звинувачення відкидав. Указ президента Володимира Зеленського про його звільнення не містив пояснення причин.

Айварас Абромавичус (2019-2020) став новим генеральним директором концерну, представляючи Литву як фінансист і колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України. Він мав значний досвід у реформуванні державного сектору, адже під час роботи в уряді Арсенія Яценюка відігравав активну роль у реформах державних підприємств і впровадженні системи Prozorro. У "Укроборонпромі" його завданням було провести трансформацію концерну та змінити управлінську структуру.

У жовтні 2020 року президент ухвалив рішення звільнити Абромавичуса, однак в офіційному указі не було вказано причини цього кроку. Його робота припала на період серйозних політичних змін: після відставки уряду Олексія Гончарука та численних кадрових змін у владі, стосунки між керівництвом концерну та Офісом президента стали напруженими. Сам Абромавичус неодноразово висловлював занепокоєння щодо своєї невизначеної позиції і не приховував, що не планує залишатися в оборонній сфері надовго.

Юрій Гусєв (2020-2023) обіймав посаду заступника міністра оборони в період з 2014 по 2016 рік, а з липня 2019 до грудня 2020 року виконував обов'язки голови Херсонської обласної державної адміністрації.

Гусєв очолював "Укроборонпром" в період повномасштабної агресії. Основним завданням його команди стала реформа державного концерну. У березні 2023 року уряд заснував акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість", перетворивши "Укроборонпром".

У червні 2023 року Гусєв покинув свою посаду. У президентському указі було вказано, що його звільнили на основі його власного прохання. Він сам пояснював завершення своєї діяльності виконанням завдання з реформи концерну та формуванням нового акціонерного товариства.

Водночас у ЗМІ фігурували версії, що звільнення Гусєва відбулось якраз через невиконання державних програм. Зокрема за інформацією "Економічної правди" (з посланням на власні анонімні джерела), він не зміг забезпечити реалізацію програми з виробництва ракет "Сапсан", а також до нього начебто були претензії щодо недостатніх обсягів випуску бронетехніки, протитанкових комплексів та боєприпасів. У свою чергу видання Defense Express вважає, що Юрія Гусєва звільнили через невиконання задачі з реформування корпоративного управління "Укроборонпрому".

Герман Сметанін (2023-2024, 2025-2026) вперше став на чолі "Укроборонпрому" 28 червня 2023 року, коли йому було всього 31 рік. Перед цим він обіймав керівні посади на Львівському та Харківському бронетанкових заводах, а також працював на заводі імені Малишева.

У вересні 2024 року Сметаніна було призначено міністром стратегічних промислових секторів України Верховною Радою. Після відставки уряду Дениса Шмигаля у липні 2025 року він залишив свою міністерську посаду. Невдовзі Сметанін повернувся до "Укроборонпрому", де за підсумками конкурсу був призначений на посаду керівника наглядовою радою.

14 липня 2026 року він оголосив про свій відхід з посади. Причини своєї відставки Сметанін не роз'яснив публічно. Однак, це сталося після російської атаки на Київщину 6 липня, коли внаслідок вибуху боєприпасів на складі у Вишневому загинули люди, а також постраждала житлова інфраструктура. Володимир Зеленський підтвердив, що склад належав одному з підприємств "Укроборонпрому" і анонсував кадрові зміни.

Олег Гуляк (2024-2025) очолив "Укроборонпром" у період з вересня 2024 року по липень 2025 року. Спочатку він виконував обов'язки генерального директора на тимчасовій основі, а 21 жовтня 2024 року наглядова рада затвердила його на цю посаду за підсумками конкурсу. Раніше Гуляк працював радником Германа Сметаніна з питань військової кооперації. З 2021 по 2024 роки він обіймав посаду командувача Сил логістики Збройних Сил України.

Після того, як Сметанін повернувся у липні 2025 року, наглядова рада оголосила, що Гуляк переходить на нову роль в галузі державної оборонної промисловості, не вказавши конкретні деталі.