Першими завжди дістають найкраще. Чому польські підприємства прагнуть зайняти свої позиції в Україні ще до початку відновлення?
Найбільша фінансова установа Польщі планує придбати ще один банк в Україні, і, можливо, навіть державний. Чи можуть поляки мати інший погляд на майбутнє економіки нашої країни?
У 2026 році український ринок злиттів та поглинань став ареною важливих угод з польськими компаніями. Фінансовий технологічний стартап ZEN.COM вийшов на банківський сектор, а польська страхова компанія PZU зміцнила свої позиції, придбавши провідну компанію в секторі страхування життя в Україні.
Тепер PKO Bank Polski повідомляє про свою готовність придбати фінустанову, аналогічну Приватбанку або "Сенс банку".
Фінансовий сектор - це лише один з багатьох пріоритетів Польщі: паливна промисловість, транспорт, логістика, інформаційні технології, будівництво, рітейл та навіть атомна енергетика - у всіх цих галузях спостерігається зацікавленість з боку західних сусідів.
Чи є ці інвестиції доцільними в умовах війни? Які перспективи України бачать поляки, що залишаються невидимими для українців?
№1 серед банків
PKO BP - це найбільша фінансова установа в Польщі. З 2004 року вона є власником Кредобанку, котрий досі виконує роль регіонального банку на заході країни. За власними оцінками, Кредобанк займає "приблизно сьоме місце" в цьому регіоні та 14-е в загальнопольському рейтингу. Проте поляки прагнуть змінити цю ситуацію.
"PKO Bank Polski, за величиною активів, перевищує весь український банківський сектор, але його присутність в Україні залишається відносно обмеженою. Тому цілком зрозуміло, що наша мета - розширити свою діяльність в Україні, виходячи за межі лише Кредобанку," - зазначив у розмові з Forbes Україна голова правління Кредобанку Якуб Карновскі.
Він зазначив, що за межами західних областей та столиці присутність є обмеженою. "В Одесі, Харкові або Полтаві нас не сприймають як великий банк. Саме в цих містах ми прагнемо розвиватися, адже наша мета — стати справжнім загальноукраїнським банком", — стверджує Карновскі.
Для цього аналізуються всі можливі варіанти: від органічного розвитку до участі в приватизації державних банків, а також придбання приватних банків або українських підрозділів міжнародних фінансових груп. Вже залучено зовнішнього консультанта для розробки стратегії Кредобанку.
Наразі уряд активізує процес приватизації "Сенс банку" та Укргазбанку. "Злиття і поглинання або участь у приватизації - це лише один із можливих шляхів. Якщо така можливість виникне, ми будемо її розглядати. Зокрема, нас цікавлять банки, як Приватбанк або "Сенс банк", які можуть стикатися з проблемами від колишніх власників. Це має велике значення. Також важливими є IT-системи банку та його регіональна присутність", - підкреслив Карновскі.
Він зазначає, що їм також цікаво придбати контрольний пакет акцій банку у співпраці з Європейським банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією та іншими міжнародними учасниками.
Стопами першопрохідців
Бажання придбати великий банк - не перший випадок інтересу поляків до фінансового сектору України під час війни, ба навіть у 2026 році. У квітні литовська компанія UAB ZEN.COM, кінцевим бенефіціаром якої є польський підприємець Давід Каміль Рожек, придбала у Фонду гарантування вкладів фізосіб 100% акцій неплатоспроможного Першого інвестиційного банку (працював під брендом PINbank) за 175 млн грн.
Польський фінтех ZEN.COM планує інвестувати 20 млн євро протягом двох років. Після закриття угоди в капітал банку вже вклали 250 млн грн. "Наші амбіції ширші, ніж просто володіння банком - ми хочемо створити місток між українською та європейською фінансовими екосистемами", - заявили ЕП у компанії ZEN.COM.
Фінтех робить ставку на транскордонні платежі між українцями в ЄС та Україні і для малого та середнього бізнесу. "Першими напрямками діяльності є цифрові платежі, транскордонні транзакції та мультивалютні послуги, включаючи рішення на основі української гривні", - зазначили в ZEN.COM.
У травні польська страхова компанія PZU повідомила про завершення угоди з американською MetLife щодо придбання 100% акцій страхової компанії "МетЛайф". Ця компанія займає приблизно половину ринку страхування життя в Україні і обслуговує 900 тисяч активних клієнтів.
Сума угоди залишається конфіденційною, проте видання Beinsure оцінює її в 120 мільйонів доларів. Американська сторона зазнала втрат у розмірі 65 мільйонів доларів. Завершення угоди заплановане на 2027 рік.
"Компанія PZU вже багато років активно працює в Україні, що дозволяє їй мати глибоке розуміння місцевого ринку. Угода щодо придбання MetLife Ukraine свідчить про довгострокову перспективу розвитку країни, а не про миттєву оцінку нинішніх ринкових умов", - зазначили представники польської PZU в коментарі для ЕП. PZU розпочала свою діяльність в Україні у 2005 році і володіє страховими компаніями "ПЗУ Україна", "ПЗУ Україна страхування життя", а також асистансом "СОС Сервіс Україна", який забезпечує підтримку своїм застрахованим клієнтам.
Не лише фінанси
Інтерес до України у 2026 році проявляли компанії інших секторів економіки, не тільки фінансового. Польська Pepco, один із провідних європейських дискаунтерів, вийшла на український ринок - в кінці жовтня її магазини відкриються в київських ТРЦ Respublika Park, Retroville та Dream Yellow. До кінця року - ще й у Тернополі та Чернівцях.
Кілька днів тому Allegro, один з провідних гравців на ринку електронної комерції в Польщі, оголосив про запуск транскордонних продажів для українських споживачів. "На даному етапі компанія не має наміру створювати окремий локальний маркетплейс. Ця нова послуга є реакцією на швидке зростання ринку електронної комерції в Україні. Наразі кількість активних користувачів становить 11,5 мільйона, а обсяги онлайн-замовлень з 2022 по 2024 рік зросли в чотири рази", - повідомили в Allegro.
Наприкінці травня польська компанія ORLEN висловила інтерес до придбання частки в Укрнафті. В українській фірмі зазначили, що можливі інвестори можуть бути більш численними, адже фінансові вклади потрібні не лише для їхньої найбільшої в Україні мережі автозаправних станцій, але й для розробки нових нафтогазових родовищ.
"ORLEN підкреслює, що Україна відіграє ключову роль у їхній стратегії. Попри складні умови війни, ця країна продовжує бути важливим ринком для постачання пального, газу, логістичних рішень та енергетичної інфраструктури," - зазначили представники ORLEN, пояснюючи свій інтерес.
Компанія впевнена, що має потенціал стати "західними енергетичними воротами для України". Восени ORLEN уклала угоду на постачання скрапленого природного газу для Нафтогазу, а також нафтопродуктів для Укрнафти. "Майбутня співпраця може включати різноманітні напрямки, такі як торгівля, інфраструктурні проекти, партнерство в операційній діяльності або участь в капітальних інвестиціях", - повідомили в ORLEN.
Ще у червні під час конференції Ukraine Recovery Conference у Гданську три великі польські енергетичні групи - PGE, Enea та Tauron - разом з ORLEN підписали лист про наміри співпрацювати у відбудові та модернізації енергетичної інфраструктури України.
Ще один приклад – польська енергетична компанія ELQ, яка розпочала свою діяльність на українському ринку у 2024 році через партнера "ЕЛК Україна". Компанія підкреслює, що енергетика є однією з тих галузей, де не варто чекати закінчення війни. "Ми сприймаємо Україну не як ринок, який 'відкриється після війни', а як ринок, що вже зараз переживає глибокі трансформації, де нова структура формується на наших очах. Це не є тактикою для воєнного періоду. Це стратегічний план на десятиліття попереду," – зазначають в ELQ.
Портфель ELQ Investments охоплює проєкти у сферах сонячної та вітрової енергетики, біометану, когенерації, систем накопичення енергії, а також ядерної енергетики. "Частина проєктів із цього портфеля вже досягла стадії ready-to-build, тоді як інші просуваються згідно з графіками", - повідомили в ELQ.
У серпні ELQ разом із чеською Witkowitz Atomica придбали українську компанію, перейменувавши її на "ЕЛК Ньюкліар Ван". Саме вона має розвивати проєкти малих модульних ядерних реакторів (SMR), зокрема на території Чорнобильської АЕС.
"У 2026 році ми завершили техніко-економічне обґрунтування для українського проєкту, розпочали наступний етап робіт і створили в Києві спеціалізовану проєктну компанію - ELQ Nuclear One. Наступним кроком стане проходження процедур сертифікації та отримання необхідних регуляторних дозволів", - зазначили в компанії.
Не всі можуть увійти.
Будівництво виробничого підприємства чи навіть створення логістичного центру або мережі пунктів продажу означає довгострокове залучення капіталу, тому компанії ретельно оцінюють ризики.
Типова стратегія виходу на український ринок для бізнесу має наступні етапи: спочатку здійснюється експорт, потім відбувається пошук місцевого партнера, створення дистрибуційної або сервісної мережі, локалізація певних аспектів діяльності, і лише після цього приходять інвестиції у виробництво.
Польща наразі є найбільшим ринком збуту для українського експорту та другим за обсягом постачальником товарів в Україну.
Значна частина польських бізнесменів, які звертаються до нас з питаннями про український ринок, займаються експортом. Ми спостерігаємо активну участь виробників та постачальників у сферах продуктів харчування, будівельних матеріалів, машин і обладнання, а також у хімічній, фармацевтичній та медичній галузях. Окрему категорію складають компанії, що пропонують товари з подвійним призначенням, - зазначає Кароль Кубіца, директор закордонних торговельних бюро Польського агентства інвестицій і торгівлі (PAIH) у Києві і Львові.
В контексті відбудови інтерес до України проявляють будівельні та енергетичні компанії. "У будівельному секторі польський бізнес особливо зацікавлений участю у проєктах відновлення транспортної, промислової, соціальної та енергетичної інфраструктури, а меншою мірою - житловим будівництвом", - зазначив він. Наприклад, Unibep модернізує пункти пропуску на польсько-українському кордоні, а Pol-Dróg залучена до підготовки проєкту автомобільного мосту у Вінниці. Прикладом енергетичних проєктів Кубіца називає інвестиції польської Hanplast у KovelEnergoPort в індустріальному парку на Волині.
У реєстрі компаній, які проявляють інтерес до українського ринку, веденому PAIH та Міністерством розвитку і технологій Польщі, налічується більше 3600 підприємств. Серед них у сферах будівництва та обробки будівель - 1398 компаній, виробництва машин та обладнання - 404, інформаційних технологій - 211, а також у фармацевтичній та медичній галузях - 130. Варто відзначити, що більше 50% з цих підприємств представляють малі та середні бізнеси.
"Експорт продовжує залишатися домінуючою формою присутності. Інтерес до інвестицій, участі у відновленні та веденні бізнесу безпосередньо в Україні останнім часом значно зменшився і змінювався в залежності від оцінок безпекової ситуації та прогнозів щодо завершення війни", - підкреслив Кубіца.
Попри те, що він підкреслює, що після старту великої війни польські компанії не залишили Україну, а навпаки, активно займаються відновленням пошкоджених об'єктів. "Яскравими прикладами можуть служити виробники будівельних матеріалів, такі як Cersanit, FAKRO, Barlinek та Blachy Pruszyński. Їхні підприємства в Україні зазнали шкоди від вторгнення, обстрілів та руйнувань, але вони змогли відновити свою діяльність", - зазначив Кубіца.
Згідно з інформацією, наданою PAIH, в Україні на кінець 2025 року налічувалося 4505 підприємств, що мають зв'язки з Польщею. Найбільша кількість таких компаній була зареєстрована в Львівській області (1419) та в Києві (1163).
"Загальна кількість таких підприємств зростає, причому найшвидша динаміка спостерігається саме у Львівській області. Тож можемо обережно говорити про нову хвилю польських інвестицій в Україні", - резюмує Кубіца.
Зокрема, у червні польська компанія Maspex придбала 80% акцій української групи "Карпатські мінеральні води", яка є виробником продукції під брендами "Карпатська Джерельна", "Соковинка" та снеків Gonzo.
"Цей факт свідчить про те, що, незважаючи на війну, великі польські підприємства починають дивитися на українські виробничі активи не лише як на потенційний ризик, а й як на перспективну можливість для довгострокових інвестицій", - зазначає Кубіца.
Існують приклади розширення локальної операційної діяльності та реінвестування навіть під час війни. Компанія LPP, яка функціонує на українському ринку з 2003 року, останнім часом активно розвиває свою роздрібну мережу бренду Sinsay, спрямовуючи зусилля на менші міста та торгові центри. Незважаючи на втрату складів через російський удар по Львову у 2025 році, мережа продовжує зростати.
Контроль ризиків
Польські інвестори не є "засліпленими" потенціалом інвестицій в Україні; їхня позиція є більш раціональною, оскільки вони усвідомлюють всі можливі ризики. Як приклад, можна згадати котирування українських агрокомпаній на Варшавській фондовій біржі. Лише акції ІМК (+14,6%) показують зростання, тоді як інші агрокомпанії, такі як "Кернел" (-5,6%) та "Мілкіленд" (-27,2%), з початку року зазнали значних втрат. Це свідчить про наявність кризових явищ у секторі, зокрема через обмеження на експорт.
"Кубіца підкреслює, що в Україні нині практично кожен інвестиційний проєкт повинен враховувати додатковий ризик, зумовлений війною."
У зв'язку з прямими інвестиціями в українські активи, польські інвестори звертаються за підтримкою до держави. Таку підтримку забезпечує ініціатива Team Poland for Ukraine, яка об'єднує ресурси інституцій Групи Польського фонду розвитку (PFR).
Якщо польська фірма має намір розпочати виробничу діяльність в Україні:
Польське агентство інвестицій та торгівлі (PAIH) надає підтримку в аналізі ринку, пошуку перспективних українських партнерів та виявленні інвестиційних можливостей.
Державний банк розвитку Польщі (BGK) має можливість надати фінансовий інструмент для втілення цього проєкту.
Компанія, що займається управлінням інвестиційними фондами Польського фонду розвитку (PFR TFI), може через Фонд закордонної експансії (FEZ) оцінити можливість участі в спільному фінансуванні інвестицій.
Державна експортно-кредитна агенція Польщі (KUKE) здатна надати страхове покриття для ризиків, пов'язаних з експортом, інвестиціями та військовими діями.
Ця модель є ефективною та успішно протестованою, зокрема в процесі поглинання компанії "МетЛайф". "PZU зменшила більшість інвестиційних ризиків завдяки страховому покриттю від KUKE, яке забезпечує захист від ризиків, пов'язаних із війною, а також від деяких політичних загроз", - зазначили представники PZU.
Схожу модель входження в українські компанії використала польська технологічна група Euvic. Наприкінці 2024 року Фонд закордонної експансії спільно з цією групою уклав угоду фінансування придбання пакетів акцій п'яти українських IT-компаній у Львові, Києві, Харкові та Вінниці.
"Цей крок став першим випадком в історії групи PFR, коли державні інвестиційні кошти Польщі спрямували безпосередньо на підтримку бізнесу та капіталу на українському ринку", - каже інвестиційний менеджер Фонду закордонної експансії PFR TFI Войцех Яблонський.
Якщо ORLEN зайде в капітал Укрнафти, це відбудеться, ймовірно, також за підтримки аналогічних інституцій. "ORLEN готова брати на себе комерційні ризики, проте ризики, пов'язані з війною та інфраструктурою, мають бути належним чином врегульовані за допомогою відповідних механізмів мінімізації ризиків, державних гарантій та надійних фінансових інструментів для відбудови - лише за таких умов можна розглядати можливість масштабних інвестицій", - пояснили в енергетичній компанії.
Причини інтересу
Яблонський наголошує, що їхній підхід до України ґрунтується на "тверезому оцінюванні як ризиків, так і довгострокового потенціалу". "Ми не недооцінюємо виклики, які несе війна. Водночас ми визнаємо, що Україна має реальні економічні переваги, які визначатимуть її майбутнє", - впевнений він.
FEZ зосереджується на галузях, які стануть вирішальними для відновлення України та її інтеграції до Європейського Союзу. "Серед них промислове виробництво, логістика та інфраструктурні проекти, агропродовольча переробка, а також послуги, що стосуються модернізації та відбудови", - зазначив Яблонський.
Як приклад даного підходу, він наводить інвестицію в Rohlig SUUS Logistics, який є провідним логістичним оператором у Польщі. У червні компанія отримала 10 млн євро від Фонду закордонної експансії з метою розширення логістичної інфраструктури в регіоні, включаючи Україну.
Серед основних причин зацікавленості Яблонський виділяє українські таланти, особливо в галузях технологій та інженерії, а також географічну та економічну близькість між Польщею і Україною. Він наголошує на значущості тісних торговельних зв'язків і інтегрованих ланцюгів постачання, які сформувалися в останні роки, а також на перспективах відновлення країни. "Відновлення України стане однією з найбільших інвестиційних можливостей в Європі за останнє покоління", – зазначає він. Крім того, він підкреслює, що "доцільність тривалої присутності в Україні залишається очевидною".
Кубіца підкреслює, що географічна і культурна близькість, разом із багаторічною активністю на місцевому ринку, надає "польським компаніям, які тільки починають, суттєві конкурентні переваги".
Вони їм знадобляться, коли почнеться повноцінне відновлення повоєнної економіки: вже зараз під час регулярних політичних конфліктів між країнами у польських соцмережах одразу панікують, що це завадить їм отримати контракти на відбудову, які заберуть німецькі чи турецькі компанії. Вихід на ринок ще до завершення війни для поляків - це спосіб бути серед перших у момент роздачі потенційних контрактів. Наприклад, з травня польська TINES Rail постачає компоненти колійної конструкції для будівництва метро на Виноградар у Києві.
Польська будівельна фірма Mirbud, яка вже вісім років працює в Україні, у травні висловила зацікавленість у участі в тендерах, що фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку та Світовим банком. На той момент компанія зайняла друге місце в тендері на зведення інженерних об'єктів вартістю 50 мільйонів євро та вела переговори щодо створення логістичного центру в околицях Києва. "Ми сподіваємося, що Mirbud отримає свою частку від цього проєкту", - зазначили представники компанії, говорючи про майбутнє відновлення країни.
Перші отримують все
Інвестори, які вже зробили кроки на українському ринку, закликають інших поляків не зволікати. "Фірми, котрі бачать в Україні перспективи як довгострокового європейського ринку, повинні почати формувати свою присутність вже зараз, а не дочекатися завершення процесу відновлення", - зазначають в ZEN.COM, підкреслюючи, що вони повністю усвідомлюють ризики, пов'язані з веденням бізнесу в Україні сьогодні.
"Ми не чекаємо на офіційне завершення конфлікту, щоб почати визначати свої стратегічні позиції в Україні. Найважливіші економічні, інфраструктурні та інвестиційні процеси стартують значно раніше. У великих інфраструктурних проєктах перевагу отримують ті, хто діє до того, як ринок стане очевидним для всіх учасників. До моменту стабілізації ситуації багато ключових позицій можуть бути вже зайняті, а партнерства та проєкти - налагоджені", - відзначили в ELQ.
Головний економіст VeloBank у Польщі та дослідник Atlantic Council Пйотр Арак прогнозує, що інвестиції з Польщі в Україну будуть зосереджені в декількох галузях, де переплітаються торговельні зв'язки, попит, зумовлений війною, а також можливості вступу до Європейського Союзу.
Серед них можна виділити оборонну галузь та виробництво продукції подвійного призначення, а також сектори, що займаються відновленням, зокрема виготовлення будівельних матеріалів, логістику та управління складами, а також агропереробку (включаючи м'ясну, молочну, цукрову та олійну промисловості). Крім того, важливою є енергетична співпраця, що базується на транскордонних з'єднаннях (наприклад, лінія "Ряшів – Хмельницький") і використанні резервних потужностей українських газосховищ, а також прикордонна логістична інфраструктура.
"Говорячи про те, хто першим зробить крок, найімовірніше, це будуть ті компанії, які вже мають досвід торгівлі з Україною. З 2021 по 2024 рік обсяги експорту з Польщі в Україну подвоїлися, а перехід від дистрибуції до налагодження місцевого виробництва чи створення спільного підприємства є набагато простішим рішенням, ніж вихід на новий ринок з нуля", - зазначає Арак.
Також до цієї категорії можуть належати середні виробничі підприємства, які бажають перемістити своє виробництво ближче до ринку Європейського Союзу, будівельні фірми та виробники будівельних матеріалів, які сподіваються на контракти в рамках процесу відновлення, а також компанії, які здатні скористатися гарантіями KUKE.
"Основна мотивація в усіх цих випадках здебільшого однакова: перевага першопрохідця напередодні можливого вступу України до ЄС, наявні торговельні й логістичні зв'язки, а також державні інструменти страхування. Завдяки їм вихід на ринок зараз - попри війну - стає продуманим кроком, а не безрозсудним ризиком", - вважає Арак.
