Оновлення адміністрації Президента

Подія, яка має велике значення для української влади і для того, що відбувається з Україною у світі і у війні.

Верховний Головнокомандувач прийняв рішення і звільнив з посади Андрія Єрмака, який обіймав пост голови Офісу Президента. Це рішення може суттєво вплинути на політичну ситуацію в країні, адже роль голови Офісу Президента в Україні є надзвичайно важливою. Тож питання, що чекає нас далі, стає актуальним для багатьох. Друзі, запрошую вас активно долучатися до обговорення, ставити свої запитання, підписуватися на наш канал та підтримувати нашу справу. Я також збираю кошти на забезпечення роботи нашого підрозділу, яким маю честь командувати — взводом ударних безпілотників.

Отже, що ж відбувається в даний момент? По-перше, слід згадати про корупційний скандал, відомий як "Міндічгейт", який став основою для багатьох політичних змін. Хочу зазначити, що люди, ознайомлені з матеріалами кримінальної справи та документами, пов'язаними з досьє Міндіча, розповіли мені, що серед десяти журналістів, про яких збирав інформацію Тімур Міндіч, опинився і я. Тож, можна сказати, що це стало для мене несподіваною "номінацією": я не потрапив до шортлістів премій чи конкурсів, а став об'єктом збору досьє фігурантом одного з найбільших корупційних скандалів в Україні. Тому я, звісно, буду уважно стежити за інформацією, яку збирав Міндіч. Варто підкреслити, що в той час я був журналістом, і збір конфіденційних даних про мене та моє особисте життя Тімуром Міндічем є порушенням закону, а така діяльність є незаконною. Тому я планую відстежувати, як були порушені мої права як громадянина цим корупційним угрупованням.

Що стосується Андрія Єрмака. Можу розповісти, у мене було з Єрмаком під час його того, як він став головою Офісу Президента Володимира Зеленського, дві зустрічі. Обидві зустрічі на його запрошення відбувались в Офісі Президента. Перша зустріч у мене відбулась 4 жовтня 2019 року. Єрмак запросив мене для того, щоб я висловив своє бачення стосовно перспектив досягнення миру з Російською Федерацією. І конкретно він ставив питання, чи можемо ми реалізувати формулу Штанмаєра, тобто визнати, розвести війська, припинити вогонь і забезпечити певним чином інтеграцію окупованих територій на Донбасі до складу України, виносячи за сторону проблему Криму. Я одразу повідомив тоді Єрмаку, що вважаю будь-які російські мирні інціативи абсолютно нереальними. І я сказав йому, що Росія готується до війни, а не до миру. І сказав йому, що якби російські мирні інціативи, що дійсно були, якби Росія прагнула мира, то вона хоча б повернула спільний центр по контролю і координації, з якого вийшла в 2017 році. Цей центр, скорочено СЦКК, виконував умовні функції, просто номінальні, контролю за припиненням вогню. Так от саме Росія вийшла зі складу СЦКК і таким чином зняла з себе відповідальність за продовження інтенсивних бойових дій на Донбасі. Що це означало? Це означало, що Росія не буде ніяким чином впливати, зупиняти бойові дії, не буде працювати над припиненням вогню, а просто виходить в сторону. Саме це я сказав тоді Андрій Єрмаку і сказав, що ніякі мирні ініціативи з Росією не досягнути. Але, на жаль, я, до речі, хочу сказати, що в цих розмов були свідки і, наскільки мені відомо, це була офіційна зустріч. Такі зустрічі в Офісі Президента записуються. Тому, я сподіваюся, що колись в історії ми цю дискусію почуємо.

Як ми розуміємо, Андрій Єрмак тоді обрав абсолютно інший шлях і озвучував, що у нас величезні здобутки до миру і ми замиряємось з Російською Федерацією, що у нас великий прогрес. Тобто все те, що не відповідало дійсності і я його просто попереджав. Чому він, маючи на увазі таку експертну думку, маючи на увазі чіткі факти, які я наводив, все ж таки їх відкинув, це вже питання, думаю, на яке теж колись доведеться відповідати.

Моя друга зустріч відбулася 1 лютого 2021 року, коли Андрій Єрмак запросив мене до Офісу Президента для обговорення можливостей мого призначення на якусь посаду в Міністерстві оборони. Я висловив свою думку, що це питання є критично важливим. Єрмак запропонував мені зайняти посаду начальника департаменту земельних і майнових відносин, щоб я міг займатися земельними питаннями в Міноборони. Досі мені важко зрозуміти, навіщо це було потрібно. Я пояснив, що єдина посада, яку я міг би зайняти як цивільна особа, не будучи державним службовцем, — це заступник міністра, і що це можна зробити досить швидко, без конкурсу. Мене цікавила лише посада заступника міністра з питань озброєння. Я підкреслював необхідність збільшення закупівель, оскільки у бюджетах 2019, 2020 та 2021 років не було заплановано закупівлю артилерійських снарядів калібру 152 мм і протитанкових ракетних систем "Стугна". Закуповувалися лише ракети до "Стугни", які були нашими основними системами озброєння та мали дефіцит, оскільки стали критично важливими в умовах можливого вторгнення. На цій зустрічі були свідки, але, на жаль, нічого не змінилося. Варто зазначити, що всі ті закупівлі, про які я говорив, також не відбулись до початку війни. Сподіваюся, що колись ми отримаємо відповіді на ці питання. Ось такий був мій досвід зустрічей, ініційованих Андрієм Єрмаком.

Отже, друзі, давайте поговоримо про те, що відбувається в нашій країні тепер. Зараз для нас не настільки важливі політичні інтриги, а набагато важливіше, хто займе ключову позицію в умовах бойових дій. Ми знаємо, що Андрій Єрмак відігравав значну роль у формуванні зовнішньої політики, стверджуючи, що можливе дипломатичне вирішення конфлікту. Я завжди підкреслював, під час зустрічей з Єрмаком, що реального дипломатичного вирішення українсько-російських відносин на Донбасі не існує. Проблема окупації українських територій може бути вирішена лише через військові та дипломатичні зусилля. Мої статті і виступи підтверджують це. Сьогодні стало очевидно, що дипломатичні варіанти відсутні, і основну увагу слід приділити військовим діям. Тому зараз важливо говорити про майбутнє. Що таке це майбутнє? Це призначення особи, яка повинна мати довіру Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського і водночас бути активною у військових справах, здатною впливати на хід війни. Політики часто намагаються ухилитися від відповідальності, стверджуючи, що війна — це питання військових, але це не зовсім так. Війна, в першу чергу, залежить від фінансів. Без грошей неможливо придбати боєприпаси, техніку, забезпечити армію, виплатити зарплати, купити дрони тощо. Саме політики визначають фінансування і ресурси. Тому важливо усвідомлювати, що без належних ресурсів ефективна оборона України неможлива. Отже, на цю ключову посаду має бути призначена людина, яка знає, як працювати в умовах війни. Хто ж це буде?

Що буде з Куп'янськом?

Друзі, мова йде про Куп'янськ в Харківській області, який нещодавно став об'єктом уваги російського диктатора Володимира Путіна. Він стверджує, що місто повністю контролюється російськими військами. Однак ситуація насправді далеко не так проста для агресора. Я переконаний, що найближчим часом ми почуємо ще більше новин з цього регіону. Відомо, що триває складна та напружена робота. Ворог дійсно проводить масштабні атаки, але результат цієї битви залишається невизначеним. За наявною інформацією, Путін безсоромно вводить в оману, заявляючи про повний контроль над Куп'янськом. Важливо викривати такі неправдиві заяви.

Чи мобілізують Андрія Єрмака в зв'язку із втратою бронювання?

Я не можу сказати. Ніхто не знає, яка у нього буде наступна посада.

Які у вас думки стосовно уряду національної єдності? Раніше ви висловлювали скептицизм щодо цієї концепції. Чи змінилася ваша позиція тепер?

Я не можу сказати, що негативно ставлюсь до ідеї уряду національної єдності. Мене не цікавлять концепції, які не мають під собою реальної основи або не можуть бути втілені в життя. Я уникатиму аналізу варіантів, які малоймовірні. Всі ці роки президентства Володимира Зеленського були відзначені підтримкою монобільшості, і я не бачу причин, чому це має змінитися. На мій погляд, першочергово потрібні суттєві зміни. Можливо, нам знадобляться міністри з інших політичних фракцій, але я вважаю, що важливо відновити парламентський контроль. Перед створенням коаліційного уряду слід сформувати парламентську коаліцію, яка не базувалася б на голосуванні за принципом "як попало", а, наприклад, забезпечувала б опозиції контроль над певними комітетами. Це дозволило б більш професійно оцінювати ситуацію, давати рекомендації щодо розвитку держави та коригувати дії влади, коли вона помиляється або не реагує досить швидко. Коли така взаємодія буде налагоджена на парламентському рівні, тоді можна буде говорити про можливість створення коаліційного уряду. На сьогодні це лише добрі наміри. Можна говорити про те, що міністри мають взяти це до уваги і поводитися чесно, шукати компетентних фахівців і прислухатися до якісних порад. Але, друзі, важливо залишатися реалістами. В умовах жорстокої війни немає часу на абстрактні дискусії, і вони не матимуть сенсу.

Хто тепер буде платити зарплату Джокеру?

Це дійсно важливе питання. Хто ж тепер займатиметься підтримкою всіх цих найманих телеграм-каналів? Скажу чесно, я не маю уявлення і просто спостерігатиму за ситуацією. Я їх не читаю і ніколи не цікавився ними. Для мене це свідчить про те, що політики часто створюють собі комфортну обстановку, вважаючи, що вона є безпечною, коли насправді це всього лише ілюзія. Безліч найманих телеграм-каналів, які поширюють одну й ту ж інформацію за заданою командою, викликає у мене певні сумніви. Здається, на певному етапі деякі політики вважають, що перебувають у затишній атмосфері, підливаючи не воду, а щось зовсім інше. Вони настільки звикли, що вже не помічають, в чому саме опиняються. Так, ці телеграм-канали — це частина цієї проблеми. Що мене дійсно турбує, так це чи зможе НАБУ виявити джерела фінансування цих каналів. Які саме кошти і в яких обсягах використовуються для їх підтримки? Це питання є суттєвим, адже важливо, щоб кошти, отримані внаслідок корупції, йшли на підтримку обороноздатності України.

Чи буде прийнятий закон про короткоствольну зброю?

Дійсно, Україні терміново потрібен закон, що регулює обіг зброї. Важливо, щоб кожен, хто задіяний у системі оборони, будь то в резервних підрозділах, силових структурах або ж виконує обов'язки на об'єктах критичної інфраструктури, мав право на володіння та носіння всіх видів зброї, включаючи короткоствольну та напівавтоматичну. Хочу підкреслити, що це стосується не лише можливості придбати зброю, але й носити її для самозахисту. Такий крок суттєво укріпить нашу обороноздатність і значно підвищить рівень підготовленості громадян до різноманітних критичних ситуацій.

По кандидатах. Хто є у нас із кандидатів на посаду голови Офісу Президента? Зараз озвучують дві фігури, я чув, зараз це Павло Паліса, діючий заступник голови Офісу Президента з військових питань, і Михайло Федоров, міністр цифровізації, відомий як засновник фонду United24, який, в принципі, став засновником президентської програми масштабування виробництва дронів в Україні. Так от, обидві ці фігури мають, на мій погляд, достатньо хороші перспективи, і це буде з військової точки зору, по-своєму, буде крок вперед. І Федоров, і Паліса, вони мали досвід озвучувати достатньо гострі питання, які стосувалися війни, у них усіх свій масштаб, своє бачення, свій кут зору, і те, і те рішення, на мій погляд, було б цікавим. Я не знаю конкретно хто, тому що треба розуміти, які критерії Верховний Головнокомандувач зараз буде висувати. Але два кандидати є, і я вважаю, що призначення або Паліси, або Федорова стало б кроком вперед. Бо ці люди дійсно розуміють, що таке війна, вони дійсно приділяють цьому велику увагу, і вони мають певне критичне мислення, це насправді рідкість у владі, і я вважаю, що цього зараз дуже сильно не вистачає. Дипломати за ці роки вимовили всі слова, які тільки можливо. Ніяких нових формул, ніяких нових слів для того, щоб зупинити війну, придумати неможливо. І раніше було насправді неможливо. І в 2019 році було неможливо. І в 2014 було неможливо. Так от, хочу сказати, що зараз потрібні люди, які будуть керувати в першу чергу не дипломатичними перемовинами. Цим має займатися Міністерство закордонних справ і посли України. Для цього не треба керівник офісу. Керівник офісу має, на мій погляд, допомагати Верховному Головнокомандувачу вирішувати ключову проблему в Україні, оборону України, безпосередньо. Зупинити подальше просування ворога і захоплення української землі. Побудувати надійні рубежі оборони і таку систему постачання ресурсів до діючої армії. Такі зміни організаційні, управлінські, які дозволять зупинити фронт, зупинити і розгромити російський наступ, завдавати ворогу таких втрат, які він не може відновлювати. Неприйнятних втрат. Для цього потрібна координація зусиль всієї держави. Це не можна сказати, дивіться, он військовий, хай вони займаються. Це так не працює в жодній країні. Вся світова історія показує, що війна, концентрація зусиль суспільства і держави, вона забезпечується ким? Керівництвом держави, а не якимось генералом самим по собі. Хто призначає генералів, хто виділяє ресурси на війну, гроші, хто планує мобілізаційні плани. Це керівники держави, це не генерали. Тому від того, кого зараз призначить Верховний Головнокомандувач, дуже залежить, як будуть сприймати цей Міндічгейт і цю низку кримінальних справ, страшних звинувачень в корупції, особливо в великих розмірах під час війни, в передачі "двушки" в Москву, в передачі грошей діючими керівниками України в Москву для фінансування російських агресорів. Для того, щоб можна було хоча б вийти якось з цієї ситуації, яка дуже дискредитувала Україну, потрібно безумовно зараз призначити такого керівника Офісу Президента, до якого буде довіра. Ця довіра критично необхідна. Зараз і потрібні дієві люди, які чують, які можуть впроваджувати зміни, які розуміють, що таке війна.

А Залужний?

Друзі, ну давайте будемо реалістами. Валерій Залужний зараз на посаді в Лондоні. Він посол України. І я не думаю, що враховуючи обставини його звільнення з посади Головнокомандувача ЗСУ, є якісь перспективи його призначення на цю посаду. Це було б максимально дивно. Я хочу нагадати, що Залужного зняли з посади Головнокомандувача ЗСУ офіційно за заявою його керівника через те, що він занадто багато нібито приділяв уваги іміджевим питанням. Ну, я думаю, що призначення на найпублічнішу посаду в Україні Залужного просто це неможливо.

Нещодавно американські аналітики давали оцінку, що Україна може втратити Донбас у найближчі 12 місяців. Чи погоджуєтеся з цією думкою? Чи це гіперболізоване бачення?

Друзі, на жаль, мушу констатувати, що без впровадження суттєвих змін, без посилення наших позицій на фронті та корекції тактики ведення бойових дій, повна втрата Донбасу протягом найближчих 12 місяців може стати реальністю. Але це ще не все. Якщо необхідні зміни не відбуватимуться регулярно, то ми будемо говорити не лише про Донбас, а й про Запоріжжя та Запорізьку область. Таким чином, ситуація є не просто складною, а критичною, і вимагає системного підходу до змін. Необхідно уникати безкінечних переговорів, адже часом здається, що єдиною темою новин є зустрічі дипломатів та їхні висловлювання. Проте справжні проблеми в країні значно серйозніші, ніж просто розмови. Це має бути головним болем для керівника Міністерства закордонних справ. Основна проблема країни полягає в тому, що ворог намагається прорватися з Гуляйполя і захопити ключові території, такі як Гуляйполе-Степногірськ, щоб вийти на Запоріжжя — один з найбільших промислових, економічних та культурних центрів України. Ворог прагне захопити всю Запорізьку область, атакуючи Добропілля і Костянтинівку, щоб контролювати важливі стратегічні точки, такі як Лиман і агломерацію Слов'янськ-Краматорськ. Це і є справжні проблеми України. Ворог намагається захопити Куп'янськ, вдаючись до шаленої сили. Ось це — справжні пріоритети, які повинні бути в центрі уваги новин. Саме з цих питань повинні починатися усі ефіри, і про них щоденно мають говорити всі державні лідери. І це не повинно обмежуватися лише словами. Вони повинні отримувати конкретні вказівки, які будуть доходити до військових на всіх рівнях, з узгодженими рішеннями.

"Голова офісу" в лапках не повинен нічого вирішувати. Він не має і не може мати ніяких повноважень на це. Читайте Конституцію.

Я поділяю вашу точку зору. Дійсно, у Конституції не прописана така структура. Однак, варто врахувати реальні обставини. Хоча це не передбачено на папері, фактично така ситуація існує. Українські виборці надали чинній владі відповідні повноваження, і вона діє на свій розсуд. Тож давайте зосередимося на аналізі реальних фактів, а не на емоціях чи обуреннях. Ви ж самі розумієте, що це не просте питання, і що роль цієї посади виходить за межі Конституції, оскільки вона приймає значні рішення.

Що нового з Татаровим?

Друзі, що ж, важливо зазначити. На даний момент ключовим питанням є те, хто займе посаду голови офісу. А вже як ця особа організує роботу своєї команди — це буде відповідальність саме цього керівника.

Яка ваша думка щодо діяльності Сирського? Чому він не вживає заходів щодо президента? Складається враження, що він відійшов у тінь і його вплив на президента значно зменшився.

Друзі, ну, насправді, що тут казати. Генерал Сирський дійсно не тисне на президента. Насправді, генерали ніколи і не тиснули на президентів. Це ж президент своїми указами призначає і знімає в будь-який момент. Тому в стосунках президента, Верховного головнокомандувача і головнокомандувача ЗСУ неможливий тиск знизу вверх. Це можливо тільки спільні дії. Ці спільні дії мають працювати, бо від Верховного головнокомандувача поступають якісь стратегічні завдання, які головнокомандувач ЗСУ дуже часто має виконувати. Тому тут питання, на цю посаду не призначають людей, які можуть тиснути на того, хто його призначив. Ви розумієте, логіка інша. Так що це неможливо. Тому я насправді казав, коли ще, знаєте, знімали Залужного, я казав, друзі, а в чому сенс? Що зміниться в стосунках між Верховним головнокомандувачем і головнокомандувачем ЗСУ? Це ж не питання імен. Система реагує так, як їй формулюють завдання. І там не від імен це залежить.

Чому не відбулися зміни у керівництві Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань та Генеральної прокуратури?

Я не думаю, що це відбудеться, зміна влади зараз відбувається виключно в політичній площині.

Кого ви б хотіли бачити на посаді?

Керівник Офісу є особою, що протягом останніх семи років формує президентську політику. Саме йому належить визначати ключові напрямки. Ситуація на фронті є складною, тому нам необхідні люди, здатні зосереджувати свої зусилля.

Чи вважаєте ви, що Єрмак здатен залишити свою посаду?

Я не маю впевненості. Завдяки Єрмаку до керівництва прийшло багато осіб на різних рівнях. Тому, чи буде його просто так усунуто – складно передбачити. Це буде залежати від наступних кроків НАБУ і САП.

Чи є якісь рішення щодо КАБів і ФАБів за останні три роки?

Отже, друзі, безумовно, існують рішення, які виходять за межі протидії КАБам та ФАБам. У багатьох аспектах військової справи ми маємо певні варіанти, але сьогоднішня тема нашого обговорення — це пошук стратегії. Наша проблема полягає не в технічних рішеннях, адже їх у нас чимало. І не в тактичних рішеннях, оскільки у нас є багато здібних командирів. Основна проблема — це стратегія, яка дозволить нам зосередити зусилля, швидко аналізувати свої дії — як помилки, так і успіхи, масштабувати позитивний досвід на фронті швидше, ніж це робить ворог, і виправляти свої недоліки оперативніше, ніж ворог встигне їх використати. Ось що таке стратегія у війні. Я вже не раз говорив про важливість аналізу після дій, або after action review. Сподіваюся, що, оскільки і Паліса, і Федоров добре усвідомлюють суть цього аналізу, на посаду голови Офісу прийде людина, яка зможе розуміти оборонців України, спілкуватися з ними на одній хвилі, усвідомлювати їхні проблеми й шукати ефективні рішення.

Ось такий, на мій погляд, голова військового Офісу президента потрібен зараз і для того, щоб Верховний Головнокомандувач міг володіти ситуацію, і для того, щоб ми всі зараз вирішували ті нагальні, гостро критичні проблеми на фронті. Критичну гостру ситуацію, яка в нас зараз, от якщо ми зараз швидко не робимо спільні дії, друзі, ми можемо втратити Запоріжжя, ми можемо втратити повністю Донбас, якщо швидко не почати діяти, ми можемо втратити Харківщину, якщо ми швидко не будемо діяти. Це залежить від нас. У нас є сили зупинити і розгромити російську армію. У нас є командири, які здатні організувати армію, провести швидкі реформи. У нас є люди, у нас є ресурси, так, їх не більше, ніж в Росії, але їх достатньо для чого? Не для того, щоб вийти на Москву. У нас достатньо ресурсу, щоб знищувати на місяць 40 тисяч окупантів. Знищення на місяць 40 тисяч окупантів робить неможливим їхнє продальше просування. Російський наступ зупиниться. Ось ключове стратегічне завдання для нас. Ми маємо побудувати рубежі, на яких ворог буде просто дохнути. І він має дохнути в конкретній кількості, яка перевищує можливості мобілізації. На даний момент треба для цього ліквідовувати 40 тисяч окупантів на місяць. Чи реальне це завдання? Воно реальне. Чи є в нас сили його реалізувати? Є. Достатньо сказати, що у нас минулого місяця був рекорд 25 тисяч окупантів уражено дронами всіх типів. Це тільки те, що зафіксовано на відео. Тобто для того, щоб зупинити російський наступ, треба всіма засобами знищувати 40 тисяч. Тобто ще додати тисяч 10, як мінімум. Чи реальне це завдання? Реальне. Ось чому нам потрібні швидкі зміни, і ці зміни ми чекаємо.

Велике спасибі за вашу підтримку каналу "Бутусов Плюс". Також щиро вдячний за підтримку мого підрозділу, взводу ударних безпілотників, що входить до складу бригади "Хартія". Ваше небайдуже ставлення та пам’ять про нас мають велике значення. Ми робимо все, що в наших силах, як і кожен патріот України в цей складний час. Дякую за можливість спілкуватися в ефірі та вірю в нашу спільну перемогу. З гордістю виголошую: "Слава Україні!"