На вшанування пам'яті сапера Руслана Матющенка, який носив позивний "Борода".

Повертався на фронт після трьох контузій і розмінував десятки гектарів землі, рятуючи цивільних і побратимів

Руслан Матющенко був одним із тих, хто, не маючи жодного військового досвіду, в перші дні повномасштабного вторгнення РФ став на захист країни у складі територіальної оборони.

Він з'явився на світ у сім'ї селян у Хмельницькій області, в живописному селі Нове Село (тепер частина Ярмолинецької громади). Як наймолодший у родині, він мав двох старших сестер. Виростав він серйозним і відповідальним хлопцем, завжди готовим прийти на допомогу батькам, дбати про порядок у домі та займатися господарством, не ухиляючись від жодної роботи.

Пізніше сім’я переїхала до Дніпропетровської області, а після завершення навчання в школі Руслан повернувся до своїх рідних місць, де отримав спеціальність тракториста. Спочатку він трудився в селі, а згодом перейшов працювати на гранітний кар’єр у Дніпропетровщині.

Від першого шлюбу чоловік мав доньку та сина, яких щиро любив і прагнув бути для них прикладом. Але своє справжнє кохання Руслан зустрів у 2013 році, коли доля привела його на Вінниччину, в село Міжлісся.

Разом із дружиною Наталею вони створили комфортний і затишний дім. Чоловік трудився на будівництві, дбав про свою сім'ю та насолоджувався спокійним життям. Все змінилося 24 лютого 2022 року.

Руслан не мав змоги служити в армії через проблеми зі здоров'ям, проте на початку повномасштабної війни вирішив приєднатися до місцевої територіальної оборони. У травні 2022 року він вступив до лав Збройних сил України. Пройшовши спеціалізовану підготовку в Кам'янці-Подільському, Руслан здобув спеціальність сапера і був направлений на службу в інженерно-саперний підрозділ 124-ї окремої бригади 192-го батальйону.

Солдат Руслан Матющенко воював на передовій у найгарячіших точках - на Харківщині, Донеччині та Херсонщині. Він був справжнім професіоналом: розмінував десятки гектарів землі, рятуючи життя цивільних та побратимів, брав участь у надскладних бойових виходах на лівий берег Дніпра.

Бійці, що служили разом з "Бородою", діляться спогадами про його непростий військовий шлях. У березні 2023 року він зазнав серйозної контузії та проходив лікування в одеському шпиталі. Влітку того ж року він знову отримав контузію, а також опіки від фосфорних бомб. У січні 2024 року Руслан зазнав третьої контузії, що вимагало тривалого лікування та реабілітації. Однак, незважаючи на погане самопочуття, він не зміг залишитися вдома і в середині квітня повернувся до свого бойового підрозділу.

Товариші по службі згадують, що Руслан завжди був першим, хто відгукувався на найскладніші завдання. Він прикривав своїх побратимів, навчав молодших бійців та надавав їм моральну підтримку. Кажуть, що він був істинним воїном не лише за професією, а й за духом, вірним своїй присязі, чесним і справедливим.

27 квітня 2024 року, під час виконання бойового завдання в Херсонській області, загинув солдат Руслан Матющенко, сапер інженерно-саперного взводу в/ч А7358. Його життя обірвалося на 44-му році...

"Наш Русік! Мій молодший братику, наша опора і захист, тебе забрала проклята війна! - писала у соцмережі його старша сестра Аліна. - В дитинстві нашого Руслана любили всі, він був дуже гарною дитиною, підрісши, став маминим незамінним помічником. Завжди дуже спішив жити, ніби відчував, що життя буде коротким. З перших хвилин повномасштабного вторгнення я не мала сумнівів, що мій сміливий, правдолюбний братик стане на захист Батьківщини! Русік, ти любив Україну так, як і свою родину, буду вдячна тобі до кінця моїх днів, дякую, братику, що ти був у моєму житті!"

Аліна пригадує, що Руслан любив рибалку, господарство, мріяв про старість у колі родини: дружини, дітей, онуків. Особливе місце в його серці займала мама. Руслан завжди піклувався про неї, щодня телефонував, цікавився її самопочуттям. Родина була для нього святинею.

"Я дякую Богу, що Руслан зустрівся у моєму житті. Я відчула себе жінкою, коханою, беззахисною. Він завжди оберігав мене і дітей. І він залишиться назавжди у моєму серці", - каже вдова Наталя.

Руслан Матющенко був відзначений медаллю "За визволення Херсона" та орденом "За вірність народу України" за свою відвагу і героїзм.