Ігор Савчук (військовий експерт): Наступ 2026 року не буде просто масованим наступом піхоти, а стане результатом холодного розрахунку і стратегії знищення. -- Блоги
Сили оборони України здійснили успішну локальну контрнаступальну операцію, яка не лише перевершує традиційні рамки позиційної війни, але й демонструє нові тактичні підходи та значні результати.
Протягом останніх півтора місяця, в умовах безпрецедентної оперативної тиші, Сили оборони України відновили контроль над територією, яка понад рік перебувала під окупацією російських військ. За верифікованими оцінками французького аналітика Клемана Молена, площа звільненої території складає близько 50 квадратних кілометрів. Проект DeepState, своєю чергою, натякає на загальний позитивний баланс за червень 2026 року, де цифра повернутих територій може перевищувати позначку в 84 квадратні кілометри. Це не оперативно-стратегічний прорив, здатний одномоментно обрушити лінію фронту на десятки кілометрів, але це хірургічно вивірений тактичний удар, що демонструє тектонічні зміни в характері ведення бойових дій.
Географічне розташування цієї операції фокусується на Запорізькому регіоні, в зоні на південь від Оріхова, охоплюючи території Нестерянки та Гуляйполя. Саме тут 19 червня 2026 року відбулося зміщення фронтової лінії російських військ на захід і південь. Це не просто випадкове проникнення невеликих піхотних підрозділів, а результат скоординованого механізованого наступу. Українське командування реалізувало те, що ще нещодавно здавалося практично неможливим за умов щільного контролю безпілотниками: було здійснено таємне зосередження броньованих сил з подальшим проривом укріплень ворога. Факт початку наступу з механізованої атаки, підтверджений Моленом, остаточно спростовує міф про повну застарілість бронетехніки. Броня залишається важливим чинником там, де вдається досягти інформаційної тиші та нейтралізувати розвідувальні можливості противника.
Ключовою передумовою цього просування стала кампанія тотальної логістичної ізоляції поля бою, відома як "middle strike campaign". Без неї будь-який механізований кидок був би миттєво нівельований підтягуванням резервів і вогнем артилерії. Українські підрозділи безпілотних систем, зокрема 414-та бригада "Птахи Мадяра" та 1-й загін НГУ "Азов", методично створили "зону смерті" на глибину від 50 до 150 кілометрів за лінією бойового зіткнення.
Основною метою стало знищення військового автотранспорту та паливозаправників на стратегічній трасі М-14 (Р-280) "Ростов - Крим". Ця концепція заснована на використанні трьох типів ударних дронів, які виконують доповнюючі функції. Перший тип — важкий безпілотник "Behemoth", здатний переносити 70 кг бойового вантажу на відстань до 150 км і завдавати ударів по ключових об'єктах, зокрема мостах Чонгар та Генічеськ, а також на складах. Другий тип — дрон "Hornet" від компанії Swift Beat LLC, який має оптичну систему наведення з елементами штучного інтелекту, термінал Starlink та стійкість до протидії РЕБ, що дозволяє йому успішно полювати на пересувні цілі в радіусі 50 км. Третій тип — масові та недорогі ударні системи, такі як "Dart" і "Baton", які застосовуються у роях для виснаження мобільних засобів ППО та знищення логістичних маршрутів. Загальний результат цієї повітряної кампанії виявився в знищенні понад 500 одиниць вантажних автомобілів і бензовозів, а також у зменшенні інтенсивності вантажопотоку по трасі М-14 на 71%. Це призвело до штучного дефіциту пального та боєприпасів на передових позиціях російських військ у Запорізькій області, ускладнюючи швидке перекидання резервів для закриття прориву, створеного українською бронетехнікою.
Відповідь російського командування на втрату контролю над територією є тактично передбачуваною, але водночас вона яскраво ілюструє інформаційну складову операцій. Російська авіація виконала близько 75 атак із використанням керованих авіабомб по великій території, яка ще нещодавно була під їх контролем. Це типовий приклад тактики випаленої землі, спрямованої на знищення будь-яких укріплень і лісосмуг, які українські війська могли б використати для закріплення своїх позицій. Завдяки збільшеній до 95 км дальності польоту керованих авіабомб, російські ВКС можуть атакувати, не заходячи в зону досяжності української протиповітряної оборони середнього радіусу, що залишається однією з основних перешкод для стабілізації нової лінії фронту. Одночасно в російському інформаційному просторі встановлено режим жорсткої цензури. Протягом червня на цій ділянці опубліковано лише два відео, які, за оцінками аналітиків, фактично підтверджують український прогрес. Абсолютна відсутність традиційних кадрів знищення українських механізованих колон свідчить про те, що українська операція не лише досягла елемента несподіванки, але й забезпечила надійний захист від електронного спостереження та фізичне знищення ворожих засобів на тактичній глибині, що унеможливило створення вигідного для ворога пропагандистського контенту.
Загальний територіальний баланс червня 2026 року демонструє негативну для РФ динаміку другий місяць поспіль. Хоча на Донеччині російські війська в ході масованих штурмів захопили 84 квадратні кілометри, вони втратили майже аналогічний обсяг на інших ділянках, насамперед на Запоріжжі та в Харківській області, що дало сумарний нульовий або від'ємний баланс. Це не просто обмін територіями. Темпи просування армії РФ скоротилися на 70% порівняно з другою половиною 2025 року. Російська армія, маючи тотальну перевагу в живій силі та артилерійських боєприпасах, виявилася неспроможною конвертувати це в сталі оперативні успіхи через критичну вразливість власних логістичних ланцюжків.
Підсумки даної операції.
По-перше, було зафіксовано випадок успішного подолання позиційної пастки завдяки технологічному перевазі в повітрі на тактичному та оперативному рівнях. Використання безпілотників для блокування тилових позицій виявилося більш ефективним, ніж традиційні артилерійські дуелі.
По-друге, механізований штурм залишається актуальним інструментом, але лише тоді, коли штучно створено "логістичний вакуум" у смузі оборони противника.
По-третє, миттєва тиша, в поєднанні з абсолютною цифровою та візуальною ізоляцією поля битви, стала настільки ж значущою зброєю, як і самі бронемашини, адже вона позбавила супротивника можливості отримувати інформацію про ситуацію.
Спроба Росії компенсувати тактичний провал масованим скиданням 75 КАБ по власній колишній території є жестом люті, а не стратегічним рішенням. Ця операція доводить, що наступ 2026 року - це не про тотальний навал піхоти, а про холодну математику знищення бензовозів, складів і мостів, після якої навіть незначне механізоване зусилля призводить до обвалу фронту на тактичному рівні.
