У центрі Дніпра розташовувався легендарний пивоварний завод, де виготовляли пиво за унікальними та таємними рецептами. Якою ж була його неповторна атмосфера та зовнішній вигляд?

Звідси розвозили пиво по всьому півдні України

На перехресті вулиці Бандери та проспекту Яворницького в Дніпрі розташовані будівлі, які в основному мають схожий архітектурний стиль. Тут розмістилися різноманітні магазини та офіси. Проте, ще кілька десятиліть тому це місце було зовсім іншим: тут кипіла діяльність, варили пиво, вирував шум котлів, а підводи з бочками свіжого напою постійно відправлялися в дорогу.

На початку 1870-х років бізнесмен Фердинанд Боте став власником значної території, яка раніше належала Катеринославській казенній суконній фабриці. На цій землі знаходилися дерев'яні будівлі, призначені для фабричної лікарні. Вже у 1873 році Боте заснував тут пивоварний завод.

Спочатку підприємство мало відрізнялося від інших міських пивоварень. Виробництво було кустарним і розміщувалося в одному кам'яному корпусі, а колишні лікарняні будівлі пристосували під контору та кімнати для майстрів і робітників. Склади й допоміжні приміщення розташовувалися в дощаних сараях. За життя Фердинанда Боте завод не став великим бізнесом -- особливого прибутку він не приносив, і серйозних вкладень у розвиток не робили.

Після кончини Фердинанда керівництво компанією взяла на себе його дружина, Спекерт Боте. Завдяки зібраному нею капіталу вдалося постійно розширювати виробничі потужності.

Завод став найбільшим пивоварним підприємством регіону та одним із найпотужніших об'єктів харчової промисловості міста. Тут випускали близько двох десятків сортів пива, фруктові води, квас і штучний лід для погребів і холодильників. У підприємства була широка мережа власних пивних, представництва й склади в усіх великих містах півдня України, а також монополія на торгівлю пивом на станціях Катерининської залізниці. Для заводу виготовляли фірмові фігурні пляшки, а рецептури напоїв тримали в суворій таємниці.

У 1890 році на місці старого будинку було зведено новий триповерховий виробничий цех. Згодом з'явився п'ятиповерховий корпус для солоду та інші кам'яні споруди. В результаті на території було збудовано понад десять виробничих об'єктів, серед яких виділялися димова труба та станція для біологічного очищення стічних вод.

Наприкінці XIX століття завод фактично перестав бути сімейним підприємством. У 1897 році його продали харківському купцеві Маркусу Шкаффу. Уже за рік Шкафф перепродав завод спеціально створеному акціонерному товариству, що зберегло попередню назву -- "Пивоварний завод спадкоємців Ф. Ф. Боте". Правління товариства перебувало в Москві, але це не заважало активному розвитку підприємства.

Старт Першої світової війни та введення "сухого закону" мали великий вплив на діяльність компанії. Виробництво пива було призупинено, проте підприємству вдалося зберегти фінансові надходження завдяки орендній діяльності та оптимізації витрат. У 1917 році керівництво перемістилося до Катеринослава, а останні записи про діяльність товариства датуються 23 вересня 1918 року.

На початку 1920-х років територія колишнього заводу була розподілена між кількома організаціями. Саме підприємство стало частиною Українського гостресту "Нова Баварія", отримавши назву 1-й Катеринославський державний пивоварний завод.

Повноцінно підприємство відновило роботу наприкінці 1920-х років, після закриття інших міських пивзаводів. Виробництво в старих корпусах тривало аж до липня 1984 року, коли цехи остаточно перенесли на лівий берег Дніпра.