Вшанування пам'яті військового медика, майора Антона Шевчука, відомого під позивним "Растішка".

Учасник Революції Гідності, який продовжував надавати допомогу своїм товаришам під час АТО/ООС.

Військовий лікар Антон Шевчук був учасником Революції Гідності, воював з ворогом з 2014 року, захищав Донецький аеропорт. Попри поранення, після реабілітації знову повертався на передову, до поранених побратимів.

Антон Шевчук народився 12 квітня 1988 року у Львові. Згодом сім'я переїхала до Червонограда, де хлопець закінчив місцеву гімназію №4. Потім здобув вищу освіту у Івано-Франківському національному медичному університеті й почав працювати лікарем-анестезіологом у Львівській обласній клінічній лікарні. Пізніше працював лікарем-реаніматологом відділення гемодіалізу в Червоноградській центральній міській лікарні.

У 2013 році молодий лікар був активним учасником Революції Гідності, до студентських акцій приєднався ще наприкінці листопада. До весни 2014 року поєднував участь у протестах та обов'язки лікаря у Львівській обласній лікарні: два-три тижні був на Майдані, а потім на десять днів їхав на роботу в лікарню.

"Антон згадував, що його прагнення долучитися до протестів лише зростало, адже під час Помаранчевої революції старші колеги не дозволили йому поїхати в столицю, вважаючи його ще занадто молодим. 'Дідусь з бабусею також намагалися мене відмовити', - розповідав він. 'Але я відповів їм: "Ви ж самі виховували мене з дитинства бути патріотом"'."

Під час Майдану лікар Шевчук свої медичні вміння не застосовував жодного разу. Його кремезна статура якнайбільше підходила для охоронних функцій. Побратими охрестили його Растішкою, певно вирішивши, що тільки вживаючи колись популярний йогурт можна сягнути майже двох метрів зросту.

Спочатку Антон із друзями охороняв сцену, з якої виступали учасники, а 30 листопада став співорганізатором Першої сотні Майдану. Згодом ця сотня переформатувалася в 42-гу сотню "Львівська брама", яку очолив Андрій Янченко.

"Растішка" намагався приєднатися до збройних сил після російської агресії на Донбасі, проте не потрапив до першої хвилі мобілізації. Лише в травні 2014 року він вступив до складу 25-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь".

20 серпня 2014 року батальйон уперше вступив у бій у районі Дебальцевого. Антон Шевчук рятував побратимів, очолюючи медичну роту 59-ї бригади та евакуаційну службу. Важкопоранених він переправляв у Бахмут, про лікування легких домовлявся з медиками дебальцівської лікарні.

Якось "Растішка" повертався з Бахмута на медичному "Фольксвагені" й на дебальцівському "хресті" підібрав двох важкопоранених десантників. Потрібна була термінова стаціонарна допомога.

"Ми проїхали невелику відстань, і я помітив, як водій, замість того, щоб збільшити швидкість, почав гальмувати, - згадував Антон. - Я відвернув погляд від пораненого, намагаючись підбадьорити водія, і в ту ж мить, всього за метр від нашого автомобіля, пролетіла граната РПГ. Виявляється, водій пригальмував через воронку від розриву снаряда на дорозі. Саме вона і врятувала нас від загибелі."

Протягом служби військовий лікар двічі зазнав травм. Спочатку він отримав ушкодження плеча, яке призвело до операції і встановлення п'яти титанових анкеров. Після цього його спіткала серйозна травма хребта. Проте, після реабілітації Антон знову вирушив на фронт.

Навесні 2018 року відбулася прем'єра документального фільму "Перша сотня", знятого режисером Ярославом Пілунським, який розповідає про початкові етапи російсько-української війни. Одним з центральних персонажів стрічки став "Растішка", який з'являється у кількох сценах. У них він обговорює з товаришем, що політики, які вважають себе лідерами Майдану, насправді не заслуговують на це звання. Під час зіткнень на вулиці Грушевського оператор зафіксував момент, коли Антон разом з іншими хлопцями одягнув білі футболки з синіми хрестами та наклейками, на яких були імена чотирьох мушкетерів з відомого твору Дюма. Саме тоді він став Портосом. Четверо майданівців, що взяли на себе образ мушкетерів, залізли на згорілий автобус і, на фоні диму від палених шин, з відстані кількох десятків метрів від позицій беркутівців, голосно співали "Гей, наливайте повнії чари". У тому ж році Антону було присвоєно військове звання капітана медичної служби.

У період з 2017 по 2019 рік Антон Шевчук проходив навчання в Українській військово-медичній академії. Після отримання диплома він став заступником начальника Білоцерківського військового госпіталю, де став свідком початку повномасштабної війни. З серпня 2023 року його призначено на посаду начальника медичної служби 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.

У липні того ж року військовий медик Шевчук публічно звернувся до керівництва Медичних сил з проханням замінити ненадійні китайські турнікети, які входили до складу більше ніж п’яти тисяч аптечок, отриманих військовою частиною для забезпечення бійців. Ця ситуація спонукала парламентський комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки запросити командування Медичних сил для з’ясування обставин, які призвели до потрапляння неякісних турнікетів і аптечок до армії. У підсумку, Антон Шевчук отримав від команди... сувору догану за порушення статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та переведення на нижчу посаду в інший підрозділ — 153-ю окрему механізовану бригаду, де він очолив евакуаційне відділення медичної роти.

Протягом свого життя отримав безліч нагород, серед яких виділяються Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України "Сталевий хрест", нагрудний знак "За службу та звитягу" третього ступеня, пам'ятний знак "За воїнську доблесть", а також іменна зброя.

28 жовтня 2024 року під час бойових дій на Харківському напрямку загинув 36-річний майор медичної служби Антон Шевчук.

Про загибель Героя повідомила інструкторка з тактичної медицини Марія Назарова: "Навіки в строю Антон "Растішка" Шевчук - той самий начмед 82 бригади ДШВ, який заявив про китайські турнікети в бригаді, що призвело нарешті до процесу чистки КМС і підняття питання якості турнікетів в підрозділах на рівні Міноборони".

"10 років цієї війни він був ангелом-рятівником для бійців Сил оборони. У різних частинах, на різних напрямках, але всюди Антон був вірним собі та військовій присязі. Останні місяці він фахово і мужньо виконував бойові завдання в складі зведеного підрозділу нашої бригади. І це - велика, болюча втрата для всіх нас", - написали побратими зі 153 ОМБр.

Військовослужбовиця та поетка з Івано-Франківщини Оксана Рубаняк з позивним Ксена, яка служила разом з Антоном Шевчуком згадувала: "Він був справжнім, щирим, людяним, ідейним. Зі стійкими моральними принципами. Завжди боровся за справедливість, навіть якщо його позиція могла нашкодити йому особисто. Легко ставився до непростих ситуацій, мав впевненість, що здолає будь-які проблеми. Таких щирих і простих людей зустрічаю з кожним роком все менше".

Військовий ЗСУ Назарій Кішак написав у соцмережах про начмеда Шевчука: "Антон у званні майора разом із солдатами заступав на бойові позиції та евак, адже не міг допустити, щоб через нестачу кадрів загинули бійці на передових позиціях. Його моральні принципи були стійкими і непереборними. Навіть у найпохмуріші дні він випромінював світло".

Не можу в це повірити: Антона більше немає. Його дружина Ліля зворушено згадує: "Хоча він був великим і сильним чоловіком, у його душі панувало справжнє тепло. Про таких людей кажуть, що вони немов кам'яна стіна – завжди надійні. У ньому було стільки доброти, щедрості та оптимізму. Він завжди робив усе можливе, щоб я відчувала його підтримку, навіть коли відстань розділяла нас. У мене завжди були букети квітів – без будь-якого приводу, просто так. І в кожному з них була маленька картка зі словами: "Я поряд, навіть якщо далеко".

Остання путь захисника була прокладена 1 листопада 2024 року на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. Він залишив після себе батьків, дружину, родичів, численних друзів і побратимів.