Олександр Коваленко: як українські війська зірвали стратегічні наміри Росії та що очікує нас на фронті до Нового року.
Фронт переходить до нового етапу війни, де все вирішують технології і швидке управління. Поки що успішна операція "Вівальді" ламає плани ворога, наші військові спростовують російську брехню про взяття Добропілля, але на півдні ситуація залишається критичною через жорстку блокаду Олешок.
Воєнний експерт Олександр Коваленко поділився з журналістом Коротко своїм баченням щодо оперативної ситуації, досягнень Збройних сил України, можливості мобілізації в Росії та очікувань до Нового року.
Операція "Вівальді" зірвала план росіян
Чи можливо вже оцінити результати операції "Вівальді" на північних територіях Донеччини?
- Безперечно. В першу чергу, повністю було зрізано виступ, який росіяни утворювали більш ніж як рік - від річки Нітрус до річки Чорний Жеребець, який становив загрозу не тільки на Лиманському напрямку і самому Лиману, а й всій Слов'янсько-Краматорській агломерації. Тут було здійснено операцію, яка значно покращила наші позиції одночасно на цьому напрямку.
Все це змусило ворога підсилити свої сили в районі зони відповідальності їх 20-ї та 25-ї загальновійськових армій. Туди були передислоковані деякі підрозділи інших російських армій, що послабило їх інші напрямки.
Збройні сили України використали цю можливість для відновлення своїх позицій у районах Рай-Олександрівки, Піскунівки та "Крейдової Флори" вздовж південного берега річки Сіверський Донець. Операція триватиме й надалі, з метою розширення контрольованих територій не лише на Донеччині, а й у Луганській області.
- Тобто можна сказати, що ця операція зірвала масштабний план росіян по оточенню Слов'янсько-Краматорської агломерації?
Вірно, адже їх головною метою було захоплення Лиману та Святогірська, з подальшим просуванням через річку Оскіл у напрямку Ізюма і Барвінкового, що б дозволило їм вийти в тил Слов'янська та Краматорська вздовж річки Сухий Торець.
"Вівальді" продемонструвала динамічну стратегію ведення війни, що дозволила оперативно повернути значні території. Президент зазначив, що в ході цієї кампанії Збройні Сили України звільнили більше земель за один місяць, ніж було захоплено російськими військами.
- Так, але тут є нюанс: через режим тиші ми мало що знаємо про четвертий сезон операції "Вівальді", які його терміни, коли закінчиться. Але по цифрах так, можна говорити, що за ці останні місяці було звільнено території України більше, аніж росіяни окупували за місяць. Вони знаходяться в мінусі у порівнянні не тільки за осінній період, а й за літній період їхньої наступальної кампанії.
- Завдяки чому була проведена така успішна операція, які основні чинники, що призвели до її успіху?
Унікальний режим тиші під час підготовки та виконання операції, а також мобільна й маневрена діяльність Третього корпусу стали безпрецедентними. Ніхто не надавав жодної інформації, і офіційних заяв не було. Лише західні аналітики, експерти та OSIN намагалися висвітлити ситуацію. Водночас українська сторона зберігала мовчання, що стало важливим фактором для досягнення максимальної ефективності цієї операції.
Білецький зможе масштабувати успіх "Вівальді" на більшу ділянку фронту
Операцію очолив командир Третього корпусу Андрій Білецький, який нещодавно отримав призначення на посаду командувача угруповання військ "Центр". Чи зможе він розширити досягнення "Вівальді" в цьому оперативному напрямку?
- Так, досвід "Вівальді" можна досить швидко інтегрувати не тільки на якомусь окремо взятому напрямку, а й по всій лінії боєзіткнення. Зрештою є багато геніальних композиторів, іменами яких можна назвати інші військові операції ЗСУ.
- За яку ділянку фронту відповідає угрупування "Центр"?
- По-перше, самого Білецького, призначивши командувачем групи "Центр", не позбавили командування Третім армійським корпусом. Тобто та ділянка, за яку відповідає 3-й армійський корпус, залишається незмінно під контролем Білецького, під його командуванням. Плюс до цього додалися зони відповідальності 11-го армійського корпусу, Слов'янсько-Краматорська агломерація, тобто весь східний фланг. Якраз на цьому напрямку підсилення 11-го армійського корпусу з півдня здійснює перший армійський корпус Національної гвардії України "АЗОВ" Дениса Прокопенка ("Редиса"). Отже, можна сказати, що Андрій Білецький зараз відповідає за основний напрямок в районі Слов'янсько-Краматорського плацдарму.
- Путін заявив, що взято Добропілля, а Кирило Буданов каже, що він бреше. Яка там зараз складається ситуація?
У даний момент на невеличке містечко Добропілля наступають війська двох російських загальновійськових армій (51-ша та 2-га), а також отримують підкріплення від 41-ї та 8-ї армій. Це означає, що на цій території зосереджено значну кількість військовослужбовців. Проте місто все ще залишається під контролем українських сил. Російські війська намагаються проникнути в місто, обходячи його з півдня, сходу та заходу. Рельєф місцевості ускладнює їхні дії. Основною метою їхніх маневрів є не стільки захоплення чи оточення Добропілля, скільки інфільтрація в його межі.
Окупантам страшно від плацдарму ЗСУ, розташованого поблизу Олешок, тому вони ховаються за спинами мирних жителів.
- Чи дійсно ЗСУ взяли тактичну ініціативу на південному фланзі?
- Так, це правда. Це відбувається ще з січня цього року, коли розпочалися контратакуючі дії в міжріччі річок Вовча, Ворона, Янчул, Гайчур. А зараз ця тактична перевага вже розширилася до кордонів Дніпровської, Запорізької та Донецької областей. І на цих річках, по правому та лівому берегах рік Гайчур, Янчул, Ворона та Мокрій відбувається розширення наших дій на Донецьку і Запорізьку область.
Водночас у супротивника фіксується стагнація в районі Степногірського плацдарму та в районі Гуляйполя. На міжкордонні Дніпровської, Запорізької і Донецької областей приблизно 70-75 кілометрів вони не можуть утримати. І цей фронт - як Дамоклів меч, який нависає над Гуляйпільським напрямком росіян.
Чому виникла така складна ситуація з окупованими Олешками, розташованими всього в 9 км від нашого Херсону? Що робить це місто таким стратегічно важливим для ворога — чи пов'язано це з їхнім страхом перед можливим створенням потужного плацдарму Збройними Силами України?
Так, їхній страх викликаний саме формуванням нашого плацдарму, тому вони використовують місцевих мирних жителів як живий щит, щоб запобігти можливим десантним операціям Збройних Сил України. З цієї причини мешканців Олешок не дозволяють покидати межі міста.
Якщо б усе населення Олешок покинуло це місто, ми могли б значно ефективніше завдавати удари по позиціях ворога цілодобово. Для окупантів Олешки стали б небезпечними і непридатними для перебування. Частина військ була б змушена відступити, а Сили спеціальних операцій змогли б провести десантування поблизу Антонівського мосту, після чого просунутися до Олешок і звільнити місто.
Проте на даний момент ми не в змозі звільнити Олешки, вірно?
- Ні, адже росіяни використовують місцевих жителів як щит.
До настання Нового року не очікується суттєвих змін на фронтових позиціях.
Які події розгортаються на Харківському фронті?
- На Харківщині на Куп'янському напрямку та на Дворічанському плацдармі все більше відтісняємо росіян. Також на Харківщині є успіхи в районі Вовчанських хуторів, де ми розширили зону контролю в районі Вовчанська. А це означає, що у росіян зараз значно обмежений маневр на східному фланзі якраз на Вовчанському напрямку. Тому ворог намагається "вгризатися" в прикордоння, вздовж кордону Харківщини і Російської Федерації на кілометр-два. Вони заходять в ці "сірі" зони і намагаються там створювати свої зони контролю і закріплюватися там.
Над цими проникненнями ми працюємо, але знову ж таки той факт, що вони знаходяться майже на кордоні, дозволяє росіянам ефективно використовувати свою територію для того, щоб заходити саме на ці локації. Причому це створюється не для того, щоб організувати якийсь великий наступ чи масштабну наступальну кампанію, а скоріше для того, щоб якраз покращити показники щодо диверсійної діяльності в регіоні, для звітності. Для того, щоб створювати ефемерну пропагандистську картинку, що якісь території України десь захоплюються.
- Прогнозувалося, що після виборів в Держдуму в кінці вересня Путін оголосить офіційну чи приховану мобілізацію. Чи є зараз на фронті якісь ознаки цього?
- Поки що ні, і це не дивно. Хоча в росіян вся інфраструктура для цього підготовлена, але вони поки що не наважуються. Вони не готові для того, щоб вирішувати це питання, тому що саме вибори в Держдуму продемонстрували, який рівень підтримки росіян у путінської партії "Єдина Росія". Правда полягає в тому, що реальна її підтримка менше 30%, все інше домалювали. Це найгірші показники підтримки партії влади за всю історію Російської Федерації. Відповідно, в Кремлі бояться, якщо вони розпочнуть зараз загальну мобілізацію, це може привести до соціального вибуху, чого більш за все боїться Путін. І якщо почнеться загальна мобілізація, безумовно, буде негативна реакція на Північному Кавказі, у Татарстані, Бурятії, Якутії та в інших регіонах.
Чи може пасивність російських військ на передовій свідчити про те, що Путін на певний час зменшив військовий тиск на Україну, зосередивши увагу на дипломатичних зусиллях та інтенсивності авіаударів по українських містах та інфраструктурі?
Ні, переговори на дипломатичному рівні – це всього лише спосіб відволікти увагу. Путін продовжить свою агресію та обстрілювати українські території. Дипломатичні зусилля навряд чи принесуть плоди, оскільки Україна ніколи не погодиться виконати вимоги Кремля, навіть якщо їх озвучує Дональд Трамп.
Чи можемо сподіватися на суттєві зміни на фронті до настання Нового року?
- Ні, не варто, все буде відбуватися досить рівномірно і без якихось прискорень. Що з нашого боку, що з боку ворога. Там, де проходить операція "Вівальді", Південна оперативна зона, Куп'янський напрямок, ми будемо поступово рухатись вперед, звільняючи наші території. У супротивника також є зона, де вони будуть на тактичному рівні просуватися - Добропільський напрямок в Донецькій області. Але переважно вони будуть знаходитись або в стагнації, в обороні, або змушені будуть відступати. Якоїсь критичної зміни найближчим часом, в плюс нам або їм, ми не побачимо.
