Новий підхід Драпатого, протистояння за Донеччину та зимові виклики: актуальні події на фронті.

Після того, як Михайло Драпатий зайняв свою посаду, кардинальних змін у кадровій структурі Збройних Сил України не відбулося. Однак, відбуваються зміни в стратегіях кадрових рішень, а також в управлінні фронтовими підрозділами та майбутніми штурмовими полками. Водночас Росія знову активізує свої дії на Покровсько-Добропільському напрямку, збільшуючи ресурси для ударів по українському тилу.

Про перші рішення нового головкома, ситуацію на ключових ділянках фронту та головні ризики найближчих місяців - у матеріалі РБК-Україна.

Головне:

Перші кроки Драпатого. Після зміни на посаді головнокомандувача масових звільнень не спостерігалося, проте джерела повідомляють про розширення кадрових можливостей та новий підхід до управління.

* На даний момент ОСШР ще не сформовані. Ідея створення Об'єднаних сил швидкого реагування залишається актуальною, однак, як повідомляє РБК-Україна, між Михайлом Драпатим та Дмитром Волошиним існують різні погляди на структуру цих сил, що, ймовірно, призведе до того, що їх очолить інша особа. Наразі штурмові полки передаються під оперативне командування окремих корпусів.

* Донеччину ділять між двома угрупованнями. "Центр" Андрія Білецького має охопити смугу від Лимана до Костянтинівки, "Азов" Дениса Прокопенка - Добропільсько-Покровський відтинок.

* "Вівальді". Білецький заявив, що наступальна операція на Лиманському напрямку зірвала північну частину російського задуму з охоплення Краматорської агломерації. Джерела РБК-Україна кажуть, що реальне просування ЗСУ більше за заявлене.

Зима може стати найскладнішим випробуванням. Експерти не надто оптимістично оцінюють ймовірність енергетичного миру та прогнозують збільшення російських повітряних атак. Як повідомляє РБК-Україна, Росія має намір виготовити до 2 тисяч "Дань-Т" до кінця поточного року та до 14 тисяч - у наступному.

Зміна головнокомандувача ЗСУ відбулася в момент, коли українській армії доводиться одночасно стримувати російський тиск на Донеччині, реагувати на загрози на інших ділянках фронту та готуватися до нової зими під російськими обстрілами.

На фоні цих подій в Збройних Силах України розпочалися кадрові та організаційні трансформації. Проте наразі складно визначити їхній обсяг та наслідки. Деякі з ухвалених рішень стосуються командного складу, в той час як інші – системи управління військовими та перспектив формування штурмових підрозділів.

У той же час обстановка на фронті залишається неоднорідною: в деяких секторах українські війська змогли зміцнити свої позиції або досягти прогресу, тоді як в інших напрямках Росія продовжує посилювати тиск або шукати нові шляхи для наступу. За словами деяких співрозмовників РБК-Україна, найбільшим викликом у найближчі місяці вважається не стільки фронтова лінія, скільки ймовірна нова хвиля ворожих атак.

Перші кроки Драпатого

Після того, як Михайло Драпатий був призначений головнокомандувачем, значних змін у кадровій структурі армії не спостерігалося, повідомляють джерела видання. Він не вдався до масових звільнень командирів і штабних офіцерів, які виконували свої обов'язки під керівництвом Олександра Сирського.

Водночас у вищому військовому керівництві тривають окремі зміни. Зокрема, Артем Мартиненко, один із творців системи управління боєм DELTA, був призначений на посаду заступника головнокомандувача Збройних сил України, де відповідатиме за цифрову трансформацію та інноваційні рішення. Також бригадний генерал Сергій Собко став тимчасовим виконувачем обов'язків заступника головнокомандувача.

Джерела РБК-Україна акцентують увагу не лише на обсязі перестановок, але й на методах, які застосовує Драпатий у своїх кадрових рішеннях. За їхніми відомостями, він почав більш активно висувати на високі керівні посади осіб, які раніше займали нижчі позиції у військовій структурі. Це свідчить про те, що з'явився значно розширений кадровий ліфт.

Не всі респонденти РБК-Україна в Збройних силах одностайно схвалюють цей підхід. Деякі з них вважають, що він сприяє більш швидкому просуванню талановитих спеціалістів, не обмежуючи їх за такими критеріями, як військова освіта, звання, вік чи формальний досвід роботи.

Декілька людей вважають, що такий підхід несе в собі певні ризики. Традиційна військова кар'єра передбачає поетапний розвиток, що включає командування підрозділами нижчого рівня, а також виконання завдань у штабах і на вищих командних позиціях. На кожному новому етапі офіцер не лише отримує нове звання, але й здобуває безцінний досвід в управлінні більшими військовими формуваннями, плануванні операцій та функціонуванні в системі військового адміністрування.

Ще одну відмінність співрозмовники РБК-Україна бачать у самому стилі управління. За їхніми словами, за Сирського значна частина безпосередньої роботи з фронтом була зосереджена на самому головнокомандувачі.

Значна частина діяльності начальника Генерального штабу Гнатова була зосереджена на міжнародному напрямку — участі в зустрічах, переговорах та різних формах співпраці з партнерами. Тим часом, Сирський практично постійно знаходився на передовій: він регулярно відвідував різні підрозділи, особисто втручався в складні ситуації та намагався контролювати багато аспектів, навіть на нижчих рівнях. Умовно кажучи, коли виникала якась проблема, він особисто вирушав на допомогу, щоб вирішити її, - ділився інформацією один з джерел РБК-Україна.

За його словами, ця модель надавала Сирському вельми детальне уявлення про фронтову ситуацію, проте водночас могла відволікати увагу від питань стратегічного характеру або ж проблем, пов'язаних із штурмовими полками.

"План війни у нього був, але значною мірою він залишався у нього в голові. Драпатий поки працює інакше. Він теж їздить на фронт, дивиться, що відбувається, але наразі більше дає командирам на місцях можливість самим показати результат - і тим, хто вже працював, і тим, кого він призначає", - каже джерело.

Співрозмовник припускає, що такий підхід може залишити новому головнокомандувачу більше часу на системні питання - зміни в управлінні, майбутнє штурмових військ та оформлення власної стратегії ведення війни.

"Для того щоб усвідомити, яким керівником стане Драпатий та проаналізувати його початкові дії, потрібно принаймні три місяці", - резюмує співрозмовник.

Одне з ключових завдань, яке новому головнокомандувачу належить вирішити в найближчому майбутньому, – це перспектива штурмових полків та формування Об'єднаних сил швидкого реагування.

У липні президент Володимир Зеленський підписав указ, який передбачає створення нової структури в рамках Збройних Сил України. Генерал-майор Дмитро Волошин отримав завдання очолити цю ініціативу. Основна мета нової операційно-стратегічної групи — інтегрувати штурмові підрозділи з безпілотниками, артилерійськими системами та іншими засобами для оперативного реагування на найбільш критичних ділянках фронту. Формування цієї структури має на меті вирішення проблем, що виникли в окремих штурмових полках.

Володимир Зеленський і Михайло Драпатий на зустрічі (джерело: Facebook В. Зеленського)

За словами кількох інформованих співрозмовників РБК-Україна, від створення ОСШР не відмовилися, але між Драпатим і Волошиним є різне бачення того, якою має бути ця структура і як її слід застосовувати. У підсумку, зараз, за інформацією видання, Волошин повернувся до керівництва 8-м корпусом ДШВ, а нового кандидата, який міг би очолити формування ОСШР, поки не визначили.

До тих пір, поки це питання залишається невирішеним, штурмові полки фактично передаються в оперативне підпорядкування корпусів, що виконують завдання в найбільш складних зонах. Наприклад, 425-й полк "Скеля" співпрацює з 1-м корпусом "Азов", 225-й полк – з 7-м корпусом ДШВ, а 33-й полк, згідно з даними видання, – з 3-м корпусом.

Це не свідчить про те, що ці полки стають частиною штатної структури відповідних корпусів: вони залишаються автономними одиницями, але виконують свої завдання в зоні відповідальності корпусу під керівництвом його командування.

Як змінюють структуру управління на фронті у Донеччині.

Одночасно зі зміною головнокомандувача відбувається перетворення системи управління військовими силами в Донеччині. Військове угруповання "Схід", під командуванням генерал-майора Віктора Ніколюка, фактично розділяється на дві нові одиниці - "Центр" (який також частково включатиме певні ділянки з зони КОС) та "Азов". "Центр" очолить Андрій Білецький, а "Азов" - Денис Прокопенко. Водночас сам Ніколюк повертається на свою попередню посаду командувача ОК "Схід".

По суті, йдеться про ще один рівень оперативного управління над корпусами. Самі корпуси продовжуватимуть тримати свої ділянки фронту і вести бойові дії, а командування угруповань мають зводити їхню роботу докупи на ширшому напрямку та координувати її з Генштабом.

Згідно з даними РБК-Україна, до складу "Центру" планується включити 3-й, 11-й та 19-й армійські корпуси. Його територія охоплюватиме район від Лиманського напрямку, проходячи через Слов'янськ і Краматорськ, до Костянтинівки.

Білецький отримує стратегічну ділянку, де може розгортатися одна з ключових битв за Донеччину. Тут перетинаються маршрути на Лиман, Слов'янськ, Краматорськ і Костянтинівку — останній великий міський пояс, який Росія намагається поступово обступити з різних напрямків.

Лиман залишається важливим для виходу до Слов'янська з півночі, Костянтинівка - для тиску на агломерацію з півдня. Тому саме ця смуга, ймовірно, залишатиметься однією з ключових цілей російського наступу.

Для Білецького це означає не лише більший масштаб командування, а й значно більшу відповідальність. Формально кожен корпус сам триматиме свою ділянку і вестиме бойові дії, однак у публічному сприйнятті все, що відбуватиметься в смузі "Центру", неминуче пов'язуватимуть і з його командувачем - як успіхи, так і невдачі.

Згідно з даними РБК-Україна, Білецькому була запропонована ще одна престижна посада - командувача Сухопутних військ. Ця роль включає в себе набагато ширший спектр обов’язків, ніж лише контроль за бойовими операціями на лінії фронту. Серед завдань - підготовка та укомплектування військових підрозділів, а також загальне управління термінами та системами, що проходить через Командування Сухопутних військ. Проте, за інформацією кількох джерел, Білецький вирішив відмовитися від цієї пропозиції, і на пост командувача "Сухопутки" було призначено бригадного генерала Святослава Зайця, який раніше очолював 20-й армійський корпус.

Два стереотипи щодо Донеччини

Після оголошення про призначення Білецького на нову посаду, він вперше відкрито розповів про наступальну операцію "Вівальді", яку проводить 3-й корпус на Лиманському напрямку. У корпусі зазначили, що під час перших двох етапів цієї операції на півночі Донеччини вдалося відновити контроль України над 125 квадратними кілометрами території, з яких 50 квадратних кілометрів були безпосередньо звільнені від російських військ.

За інформацією РБК-Україна, підготовка до самої операції почалася ще у березні цього року, а активні дії йшли протягом усього літа. Тривалий час її перебіг свідомо не розголошували, поки військові поступово рухались до визначених рубежів в умовах інформаційної тиші. Співрозмовники видання стверджують, що фактичне просування вже значно більше за те, про яке повідомили публічно.

Ці дії ускладнюють втілення російського задуму з просування на Донеччині. Як пояснюють джерела РБК-Україна, противник прагне сформувати дві "клішні" навколо основних українських фортець -- Слов'янська та Краматорська, щоб не атакувати їх "в лоб": північну - через Лиман у бік Барвінкового, і південну - через Добропілля у тому ж напрямку. Там вони мали зійтися, створивши загрозу широкого охоплення Краматорсько-Костянтинівської агломерацій. За оцінкою Білецького, північну частину цього задуму наразі вдалося зірвати.

Південніше в смузі "Центру" стоять 11-й та 19-й корпуси, і в обох нещодавно змінилося командування. 11-й корпус, який тримає Слов'янсько-Краматорський напрямок, очолив полковник Еміль Ішкулов, змінивши Олексія Майстренка.

19-й корпус, що відповідає за напрямок Костянтинівки, очолив бригадний генерал Валерій Скред. Раніше він займав посаду начальника штабу 7-го корпусу ДШВ, а його попередник Ішкулов виконував обов’язки заступника командира в цьому ж корпусі. Таким чином, обидва корпуси в зоні відповідальності Білецького тепер під керівництвом офіцерів, які вже мають спільний досвід роботи в одній командній структурі. Джерела РБК-Україна позитивно оцінюють ці ротації в обох корпусах і сподіваються, що це полегшить взаємодію в новому угрупованні.

У той же час, багато співрозмовників вказують на Костянтинівку як на найбільш вразливу ділянку цієї смуги до завершення року.

"Ймовірність того, що російські війська досягнуть Слов'янська до кінця року, дуже низька. Можливо, вони зможуть дістатися до Краматорська, але це місто настільки добре укріплене, що українські військові можуть залишатися там ще протягом кількох місяців. Наразі найбільшу загрозу до кінця року представляє Костянтинівка", - зазначає один із співрозмовників РБК-Україна.

У самому центрі Костянтинівки, за інформацією джерел видання, приблизно місяць тому вдалося стабілізувати ситуацію. Українські сили змогли очищити місто від частини російських груп, які його атакували. Співрозмовники РБК-Україна зазначають, що значну роль у цьому процесі відіграв генерал Ніколюк. Проте російські війська не відмовляються від наступальних дій у цьому регіоні: у 19-му корпусі повідомляють, що після тривалих прямих атак ворог дедалі активніше намагається обходити українські позиції з флангів.

Карта DeepState

Далі на південь починається смуга угруповання "Азов". За словами співрозмовників РБК-Україна, до нього увійдуть 1-й корпус НГУ "Азов" та 9-й армійський корпус під командуванням Олександра Тарнавського. Перший діє на Добропільському напрямку, тоді як 9-й корпус зайшов на Покровський, де до цього тримав смугу 7-й корпус швидкого реагування ДШВ. Денис Прокопенко розпочав командувати новим угрупованням 13 вересня.

Покровсько-Добропільський район тепер знову вважається одним з ключових осередків російської активності, за словами співрозмовників.

"На початку року активність бойових дій була найбільшою на Покровському напрямку. Поступово вона перемістилася до Костянтинівки, а згодом - до Слов'янська, де наразі спостерігається відносний спокій. Зараз же інтенсивність знову зростає на ділянці Покровськ-Добропілля", - повідомив один із співрозмовників РБК-Україна.

Цю думку також підтримує інше джерело з даного видання. Воно зазначає, що наразі російські війська знову концентрують свої зусилля на Покровсько-Добропільському напрямі, оскільки саме звідси ворог намагається реалізувати південний етап плану, що передбачає оточення Краматорської агломерації — з'єднати південний фланг з північним.

Отже, за словами Білецького, на півночі вдалося значно ослабити одну "клішню", тоді як на півдні російські війська все ще намагаються знайти шляхи для просування другої далі на захід.

Не тільки Донеччина. Інші загрози для фронтових позицій.

Далі на південь, на межі Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей, українські військові з ДШВ здійснюють нову наступальну операцію в Олександрівському напрямку. Раніше вже повідомлялося про її результати: президент оголосив про звільнення 26 населених пунктів. Як зазначає РБК-Україна, з того часу українські сили змогли досягти нових успіхів у просуванні.

Одночасно управління 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ було направлено для посилення Гуляйпільського напрямку, де останнім часом спостерігалося просування ворога. Командує цим підрозділом бригадний генерал Євген Ласійчук, якого джерела видання охарактеризували як вельми ефективного бойового керівника.

За словами джерел видання, зараз Гуляйпільський напрямок - серед ключових для росіян на Півдні і одна з точок накопичення його сил. Можна з обережність говорити, що поки просування ворога там призупинено, однак співрозмовники очікують, що пік боїв на цьому напрямку може припасти на листопад-грудень.

Ще одна ділянка, де співрозмовники бачать ризик загострення - Оріхівський напрямок у Запорізькій області. Основу оборони тут тримає 17-й армійський корпус, який донедавна утримував всю смугу в Запорізькій області.

За інформацією, отриманою від джерел видання, останнім часом ситуація в околицях Оріхова стає все більш напруженою – російські сили намагаються збільшити тиск на оборонні позиції України. Військові також відкрито повідомляють про значну кількість російських штурмових груп, інтенсивне використання касетних боєприпасів і безпілотників, а також спроби проникнення через лінію фронту.

Іншою активною зоною є північ Харківської та Сумської областей. У прикордонних населених пунктах російські війська намагаються проникати через державний кордон невеликими групами, вишукуючи в українській обороні вразливі місця.

Співрозмовники РБК-Україна вважають, що Росія може посилити свою активність у Чернігівській області, зокрема через локальні дії малих груп та спроби проникнення вздовж державного кордону. Проте вони не бачать перспектив для великої наступальної операції чи ознак підготовки масштабного прориву в цьому регіоні в найближчому майбутньому. Також не зафіксовано формування наступального угруповання ні в Чернігівщині, ні в Київщині.

Якщо Москва знову вирішить здійснити наземну операцію в напрямку Києва, найбільш імовірною базою для цього залишиться територія Білорусі. Однак, джерела видання висловлюють сумніви щодо ймовірності активної участі білоруської армії в такій операції.

На їхню думку, найбільш ймовірний варіант розвитку подій - якщо він взагалі здійсниться - передбачає переміщення російських військових на територію Білорусі з подальшим наступом з цієї країни. Проте, за словами джерел РБК-Україна, до кінця року немає жодних ознак реальної підготовки до такого сценарію.

Чи може найбільша загроза ховатися за спинами?

Незважаючи на всі небезпеки, з якими стикаються на передовій, більшість опитаних РБК-Україна експертів у військово-політичних колах вважають, що найбільшим викликом найближчих місяців стане не потенційний прорив російських військ на будь-якому з напрямків, а події, що можуть розгортатися в тилу. Головна увага звертається на зимовий період та можливу нову хвилю російських авіаударів.

Джерела видання невисоко оцінюють шанси на стале енергетичне перемир'я, про яке вже поспішив оголосити Дональд Трамп, не кажучи вже про ширше припинення вогню. Публічно Київ погоджується обговорювати взаємне припинення ударів по енергетиці та критичній інфраструктурі, але лише за умови реальної і довгострокової готовності Росії дотримуватися таких домовленостей. Формальної угоди наразі немає.

У разі, якщо не вдасться досягти угоди, Україна, ймовірно, продовжить атаки на російські нафтопереробні заводи, в той час як Москва може знову активізувати великомасштабні дії проти української енергетичної інфраструктури.

Для України відмова від атак на НПЗ теж була б серйозним компромісом. Разом з об'єктами російського ВПК, місцями базування та запуску ударних дронів і пусковими установками балістичних ракет, вони є зараз серед пріоритетних цілей українських deepstrike, каже одне з джерел.

Удари по російській нафтопереробній промисловості стали потужним засобом тиску на паливний сектор та економіку Росії. Недавні атаки вже призвели до зупинки кількох великих нафтопереробних заводів, що загострило проблему нестачі пального.

Проте ціна продовження такого збройного протистояння взимку є вкрай високою. Російські напади на енергетичну інфраструктуру безпосередньо впливають на основні умови існування мільйонів людей — електрику, тепло, воду, зв'язок, а також функціонування підприємств і транспортних систем. Декілька опитаних експертів досі не можуть визначитися, чи готовий Путін взагалі відмовитися від цих атак.

Атаки на енергосистему неминуче мають і вторинний ефект для військової логістики та забезпечення, які залежать від енергетики, транспорту та палива, як і вся країни.

При цьому Україна входить у цей період із гострим дефіцитом ракет-перехоплювачів, передусім для боротьби з балістикою. Запаси PAC-3 залишаються критично обмеженими, тоді як Росія паралельно збільшує кількість засобів в арсеналі терору.

Окрім посилення балістичних можливостей, противник активно використовує реактивні безпілотники. З кінця серпня вони стали регулярним елементом атак, зокрема направлених на Київ та його околиці. Наразі турбореактивні дрони складають приблизно 50-60% від загальної кількості ударів, а за інформацією джерел, до листопада ворог має намір збільшити цю частку до 80%.

Наслідки обстрілу РФ по одному зі складів у Київській області (фото: GettyImages)

Серед цілей росіян дедалі частіше з'являються об'єкти, пов'язані із забезпеченням повсякденного життя людей - логістикою, складами, виробництвом і розподілом продуктів, ліків та інших товарів першої необхідності. Українська влада також останніми днями окремо називала залізницю та мережі АЗС серед об'єктів, на які спрямована особлива увага російських ударів.

Україна активно шукає способи протистояння. Відповідні повідомлення свідчать про те, що під час тестування нових перехоплювачів вдалося успішно знищити реактивні "шахеди".

Один із джерел РБК-Україна зазначає, що українські реактивні дрони, які вже активно застосовуються для виконання дальніх ударів, можуть стати перспективною основою. Деякі моделі, після відповідної адаптації, продемонстрували позитивні результати в ролі перехоплювачів. Тепер ключове питання полягає в тому, як швидко вдасться знизити витрати на ці системи та налагодити їхнє масове виробництво.

Ще однією можливою загрозою джерела вважають нові системи ураження, такі як S8000 "Бандероль" і "Дань-Т". Співрозмовники особливо акцентують увагу на останній. За інформацією російського виробника, "Дань-Т" може запускатися з літаків або гелікоптерів, має реактивний двигун, здатний долати сотні кілометрів на значних швидкостях і після запуску автономно рухатися до цілі. Компанія "Ростех" також повідомляє про спеціальний режим польоту, який ускладнює виявлення та перехоплення цієї системи протиповітряної оборони.

Однак найбільший ризик співрозмовники РБК-Україна бачать у потенційній масовості цього засобу. Поєднання високої швидкості, великої дальності та можливості запускати такі боєприпаси тисячами створюватиме ще одне навантаження на українську ППО поряд із "шахедами", крилатими та балістичними ракетами. За інформацією видання, російські плани передбачають виробництво до двох тисяч "Дань-Т" до кінця цього року і до 14 тисяч - наступного.

Окремі співрозмовники РБК-Україна припускають, що Росія може запровадити нову хвилю мобілізації, залучивши до своїх лав сотні тисяч людей. Це може істотно посилити тиск на фронті, але одне з джерел стверджує, що найбільшим викликом для України в найближчі місяці стане саме зимовий період.

"Більш ймовірно, що Росія організує нову мобілізацію, в результаті якої залучить близько 300 тисяч осіб. Це стане для нас серйозним випробуванням, проте ми повинні утримувати контроль над нашими територіями, стримувати їхні дії та завдавати їм ще більших втрат. Найскладнішим для нас буде цей зимовий період. Якщо ми подолаємо цю зиму, у 2027 році ми зможемо продовжити боротьбу," - зазначає співрозмовник РБК-Україна.

Питання - відповідь

Які нововведення були впроваджені в Збройних Силах України після призначення Михайла Драпатого?

- Масової кадрової "революції" не сталося. Водночас джерела РБК-Україна говорять про активніше просування людей із нижчих щаблів військової ієрархії та інший стиль взаємодії головкома з командирами на місцях.

Що сталося з Об'єднаними силами швидкого реагування та штурмовими підрозділами?

Хоча від ідеї їх створення не відмовилися, за даними видання, між Драпатим і Дмитром Волошиним існують різні погляди на майбутню організаційну структуру. Волошин повернувся до 8-го корпусу ДШВ, а новий кандидат для формування ОСШР поки що не обраний.

Яким чином трансформується керівництво фронтовими діями в Донеччині?

Угруповання "Схід" фактично трансформується в два нових підрозділи: "Центр", яке очолює Андрій Білецький, та "Азов" під керівництвом Дениса Прокопенка. Їхнім завданням буде координація діяльності кількох корпусів на більш широких фронтах.

Де Росія в даний момент збільшує своє вплив?

Респонденти РБК-Україна знову підкреслюють, що Покровсько-Добропільський відтинок залишається одним із ключових осередків російської активності. Крім того, вони також вказують на потенційні загрози в регіонах Костянтинівки, Гуляйполя та Оріхова.

Чому зиму вважають найбільшим ризиком найближчих місяців?

- Через можливе продовження масштабних ударів по енергетиці на тлі дефіциту засобів ППО та нарощування російського повітряного арсеналу. Окрему загрозу джерела бачать у реактивних дронах і нових засобах на кшталт "Дань-Т", які Росія планує виробляти тисячами.