Неочікуване зміцнення Татарова, монополія Поклада. Нова етап у світі правоохоронних органів.
На початку поточного року, аби зменшити медійний резонанс після "Міндічґейту", президент Володимир Зеленський здійснив ряд кадрових змін у силових структурах.
По-перше, необхідно було знизити репутаційні ризики для уряду. Саме з цієї причини нові посади в Офісі президента зайняли Кирило Буданов, а в Міністерстві оборони - Михайло Федоров.
По-друге, президент мав на меті вивести впливових силовиків із їхніх стабільних позицій, які за роки служби стали для них особистими центрами влади. Через цю призму слід розглядати вже згадане призначення Буданова, а також складну, майже скандальну відставку Василя Малюка з посади голови Служби безпеки України.
По-третє, подібні зміни сприяли створенню умов для приходу до керівництва в СБУ та ГУР людей, які були лояльні та готові сприймати навіть найсуперечливіші побажання президента.
А по-четверте, призначення на найбільш відповідальні посади осіб, які можуть стати політичними суперниками президента, мало на меті з самого початку знизити їхні рейтинги.
Однак за пів року роботи нової конструкції з'ясувалося, що початковий задум спрацював не зовсім так, як планували на Банковій.
Буданов, відсторонений від безпосередньої оперативної діяльності та спецоперацій, які раніше слугували йому джерелом для публічних висловлювань і інтерв'ю, не втратив популярності серед суспільства. Потрапивши в Офіс президента, серед бюрократичної рутини та святкових дат, він зміг навіть підвищити свою політичну значимість.
Події в Міністерстві оборони розвивались не лише стрімко, а й з несподіваним позитивом. Міністр Федоров не лише уникнув негативного впливу, пов'язаного з мобілізацією та іншими складними питаннями, але й почав активно підвищувати рівень суспільної підтримки. Це дало йому можливість підвищити свій політичний рейтинг і, що важливо, продемонструвати достатню рішучість, щоб виступити проти різного роду "тіньових баронів" з політичної та оборонно-промислової сфери.
Словом, припустився всіх непрощенних гріхів з погляду ОП. І тому на початку липня президент не знайшов нічого кращого, як змінити прем'єра, а отже і весь уряд, а отже - і набридливого міністра оборони Федорова.
Президента і тут підвела його політична чуйка. Історія з Федоровим потягнула за собою вуличні протести і залишила країну без повноцінного міністра оборони більш ніж на місяць.
Ще одним наслідком активних кадрових змін стало виникнення низки несподіваних і часом суперечливих перетворень у силових відомствах.
Які зміни відбулися в силовому блоці після літнього пересаджування, чому Олег Татаров посилив свій вплив у системі, як Олександр Поклад позбувся багатовладдя в СБУ і чи залишилися у правоохоронній системі люди, здатні відмовити президента від поганих рішень, розбиралася "Українська правда".
Як відбувся конфлікт між Олегом Юрійовичем та Русланом Андрійовичем.
Незважаючи на численні зміни в кадровому складі силових структур, основним осередком контролю над силовиками для Володимира Зеленського залишається незмінним – це його Офіс, а також особисто заступник голови Офісу президента Олег Татаров.
Після загибелі Андрія Портнова, він фактично став останнім адвокатом своєрідного "офісу готових рішень" для президента Зеленського.
І на завершення літа, після змін у владі, Татаров раптово значно розширив свої впливові позиції в силових структурах. Хоча б на якийсь час.
Перш за все, використовуючи наслідки відставки міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. Ця відставка, варто зазначити, є справжнім соромом з точки зору організації та ставлення Офісу президента до громадян.
Бажаючи звільнити Михайла Федорова, президент мусив сформулювати бодай якесь публічне пояснення.
Частково Зеленський посилався на конфлікт Федорова з головкомом Олександром Сирським, частково ж - на відсутність реформи мобілізації. І от цю останню, за словами президента, зміг би реалізувати лише Ігор Клименко.
Сам тодішній глава МВС не надто хотів переходити до Міноборони, до цього він кілька разів відмовляв Зеленського від такого рішення. Але цього разу питання поставили руба - і Клименко погодився.
Коли ж у день голосування стало зрозуміло, що голосів за його призначення міністром оборони немає, Клименко пояснив свою позицію максимально просто: він готовий бути міністром оборони, але не хоче іти туди заступником з позначкою "в.о. міністра".
Для кращого усвідомлення: Євгеній Хмара фактично виконує свої обов'язки в Міністерстві оборони України за цією схемою. Його призначили на посаду заступника міністра, а також доручили виконання функцій голови відомства.
Клименко, який має чималий досвід у державних справах, не бажав працювати в установі з незнайомою командою, де не було можливості змінювати навіть керівників окремих департаментів, але при цьому нести відповідальність за всі аспекти забезпечення війни.
Проте він також не міг залишитися на своїй попередній посаді, оскільки на той час Верховна Рада вже ініціювала процес зміни міністра внутрішніх справ.
Таким безглуздим чином Клименко втратив місце в уряді, а Іван Вигівський із керівника Національної поліції перетворився на міністра внутрішніх справ.
У медіа кандидатуру Вигівського неодноразово асоціювали з Олегом Татаровим. Однак, згідно з інформацією від УП, перед призначенням Івана Михайловича на пост керівника Нацполу, вони з заступником голови ОП навіть не мали змоги знайомитися особисто. Проте, протягом спільної роботи в одній президентській структурі у них сформувалися досить близькі робочі стосунки в усіх аспектах цього терміна. Водночас, можна стверджувати, що між ними не існувало давньої особистої дружби.
Не можна не згадати про Максима Цуцкірідзе, який після призначення Вигівського на посаду міністра внутрішніх справ став керівником Національної поліції. Цей чоловік і молодий Татаров виросли в одному містечку, Новоукраїнці, відвідували ті ж дискотеки та навчалися в Харківському університеті внутрішніх справ. Хоча Цуцкірідзе на кілька років молодший за Татарова, це не заважало їм святкувати спільно, наприклад, день народження Олега Юрійовича у 2021 році.
Як переконують співрозмовники УП у правоохоронній системі, в останні роки у Вигівського не раз виникали проблеми з Цуцкірідзе на тому ґрунті, що формально той працював у його вертикалі, але фактично орієнтувався на Татарова як на своє безпосереднє начальство.
Тепер же земляк Олега Юрійовича став не просто начальником Головного слідчого управління МВС (до речі, до Євромайдану Татаров обіймав якраз цю посаду), а в.о. керівника Національної поліції. Для впливу Олега Юрійовича на систему це, безумовно, означає миттєве посилення. Хоч його навряд чи планували, і воно навряд довго триватиме.
"Я маю досить глибоке розуміння президента і неодноразово спостерігав, як він реагує на подібні ситуації. Зеленський дуже обережно ставиться до концентрації влади в руках окремих осіб, навіть якщо мова йде про його вірного помічника Татарова. Тому, хоча Татаров, безумовно, має певні впливові позиції в МВС, я вважаю, що це не триватиме надто довго", - стверджує джерело в команді президента.
Недовго, суто формально, триватиме і нинішній рівень впливу заступника глави ОП і на інше ключове для влади відомство - Державне бюро розслідувань.
У діючого керівника Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, котрий, безсумнівно, має тісні зв'язки з Офісом і особисто з Татаровим, наприкінці грудня завершується термін його повноважень. Очевидно, що він не залишиться без підтримки, адже брат власника 143 квартир у Харкові навряд чи опиниться на вулиці.
Проте, відповідно до чинного законодавства, за 90 днів до початку нового року має бути оголошено конкурс на призначення нового керівника Бюро. Основна проблема Олега Юрійовича полягає в тому, що контроль над ДБР більше не є виключно справою всередині країни.
Реформа Державного бюро розслідувань передбачає залучення міжнародних експертів до конкурсної комісії, які матимуть визначальний вплив на результати відбору. Це рішення, аналогічне до процесів в інших реформованих структурах, було включено до списку вимог Ukraine Facility та до критеріїв кластеру "Основи", що сприяють інтеграції України до Європейського Союзу.
Зараз уже існує одразу кілька варіантів цієї реформи: є як геть радикальні заклики до переатестації всього складу відомства, так і більш помірковані пропозиції щодо зміни процедури відбору керівника ДБР.
ОП, безперечно, прагнув би уникнути необхідності перезапускати Бюро. Хоча його діяльність в основному спрямована на задоволення інтересів Банкової, результативність роботи вражає!
Отже, більшість людей, з якими спілкувалася УП у політичних та силових структурах, вважають, що осінній період буде відзначений боротьбою за вплив на Державне бюро розслідувань.
Для ОП і Татарова збереження прогнозованості Бюро важливе ще й тому, що останнім часом вони втратили частину замкнутого контуру "ДБР - Офіс генпрокурора".
Як розповідають джерела УП в ОГП, ще минулого року департаментом нагляду за ДБР на Різницькій керував кум Олега Юрійовича Віталій Бровко - до речі, фігурант розслідувань НАБУ.
Проте незабаром новий генеральний прокурор Руслан Кравченко звільнив його з посади, оскільки у своїй структурі не потребував чужих людей.
Руслан Андрійович заслуговує на окрему увагу в нашій розмові, оскільки його взаємодія з Татаровим не налагодилася практично з моменту призначення на посаду генерального прокурора.
Кравченка на посаду просував колишній глава ОП Андрій Єрмак, розраховуючи, що молодий і амбітний прокурор буде чітко виконувати вказівки Банкової.
На самому початку ситуація виглядала саме так. Зокрема, Кравченко без жодних запобіжних заходів став одним з ключових фігур у плануванні атаки на НАБУ у липні 2025 року та відіграв важливу роль у її розробці.
Але ця "спецоперація" провалилася, а Офіс президента не зробив нічого, щоб захистити генпрокурора від цілком прогнозованого репутаційного шторму, в який він заслужено потрапив стараннями громадянського суспільства, міжнародних партнерів і медіа.
Після цього Кравченко, схоже, засвоїв просту особливість роботи команди Зеленського: спочатку ти робиш те, що від тебе вимагають на Банковій, а потім сам же і відповідаєш за наслідки, ніби це була твоя ідея.
Таким чином, генеральний прокурор почав усе частіше обережно ставитися до новаторських ідей, що надходять з Офісу Президента.
Особливо важливим став епізод, коли Кравченко наприкінці 2025 року відмовив Єрмаку, який, за даними кількох джерел УП в політичних колах, вимагав підписати підозри в держзраді Давиду Арахамії, Данилу Гетманцеву та ще кільком людям за "роботу на Росію". Фактично вона полягала у спробах відправити главу ОП у відставку.
Той епізод важливий, бо саме він дав генпрокурору потужних союзників в особі "директора парламенту" Арахамії та інших врятованих від тюремних нар депутатів. А, хоче президент чи не хоче, керівника ОГП призначає і звільняє саме Верховна Рада.
Отож зараз, маючи прикритий політичний тил у Раді, Кравченко дозволяє собі сперечатися із президентом, кидати трубку в розмовах з людьми з ОП або навіть іти на прямий конфлікт із Татаровим.
Згідно з інформацією, отриманою від декількох джерел "Української правди" в Офісі Президента та Офісі Генерального Прокурора, Кравченко навесні цього року став одним із тих, хто відрадив президента від нової руйнівної атаки на НАБУ. Це сталося після того, як Андрію Єрмаку було вручено підозру, і Офіс Президента майже ухвалив рішення про активні дії.
Ясно, що це не про раптове проявлення благородства, а скоріше про звичайний страх перед реакцією суспільства та негативним медійним фоном, що супроводжує такі дії. Проте, можна стверджувати, що коли генпрокурор отримає хоч трохи переконливі дані на своїй думці, він без вагань підпише нову підозру для наступного Магомедрасулова.
Спроможність Кравченка вступити в загострення конфлікту з Татаровим підтверджується операцією, яку він організував проти так званих "порноофісів МВС".
У медіа ця історія була представлена як схема "кришування", в якій беруть участь ОГП та інші правоохоронні органи. Згідно з інформацією, чиновники Міністерства внутрішніх справ нібито дозволяли моделям OnlyFans створювати контент для дорослих в обмін на фінансову винагороду для поліції.
За даними УП від джерел, знайомих з матеріалами справи, серед людей, пов'язаних із цією історією, фігурував водій одного із заступників глави МВС.
Проте найголовніше, що Татаров сприйняв цю акцію як особисту образу, оскільки деякі з керівників регіональних управлінь, яких вона торкнулася, були так чи інакше пов’язані з ним.
Проте справжня суть цієї історії зовсім не в тому, що певні особи отримували кілька тисяч гривень за кожен одиничний хот-контент на платформі OnlyFans.
Справжня мета полягала в іншому. Уся ця операція була необхідна Кравченку лише для того, щоб продемонструвати людям Татарова, хто насправді має більше влади.
Заступник глави ОП, чиїм головним функціоналом є контроль і координація правоохоронної системи, взагалі не знав про облаву, до якої були залучені генеральний прокурор і величезна кількість слідчих та інших силовиків у Києві та кількох областях.
Татаров, як і всі, дізнався про операцію в момент її реалізації. І для нього це був поганий дзвіночок. Бо якщо такі великі історії можуть організувати без його відома, то чи може президент покладатись на нього в питанні контролю силовиків?
Цей удар вразив чутливу струну, оскільки у Зеленського вже давно накопичилось невдоволення стосовно силового заступника керівника Офісу президента. Найгучніші скандали, пов'язані з "плівками Міндіча" та підозрами щодо Єрмака, стали неприємним сюрпризом для Банкової. Президент вважає, що Татаров повинен був проактивно реагувати на ці ситуації. Як саме – невідомо, але мав це зробити!
Для Кравченка справа з "порноофісами" мала ще одну грань. Він показував людям у системі, які не поспішали виконувати накази прокурорів без санкції з Офісу Президента, що або ви працюєте на мене, або ми знайдемо ваші темні секрети. А, точніше, "онліфанщиць", які діють під прикриттям.
Основи – це ключ до всього.
На початку 2026 року керівництво Служби безпеки України складалося з трьох ключових осіб: Василь Малюк, який раніше очолював орган, передавав свої повноваження новому керівництву. Тим часом в.о. голови Євгеній Хмара займався внутрішніми питаннями великої структури, а перший заступник Олександр Поклад поступово починав відігравати роль самостійного центру впливу.
Цей стиль керування став значною перешкодою для ефективності роботи Служби і, на щастя, не тривав довго.
Невдовзі після свого звільнення Малюк відійшов від управління СБУ та зосередив увагу на проведенні спецоперацій проти Російської Федерації.
У грі залишилося двоє лідерів - спеціаліст з особливих операцій Хмара та контррозвідник Поклад. Перший здебільшого займався бойовими завданнями, тоді як другий взяв на себе управління всіма оперативними підрозділами, тим самим закріпивши основні функції Служби за собою.
Ще в січні - лютому впливові правоохоронці в розмовах із УП прогнозували: Поклад має більше шансів обійняти головну посаду в СБУ.
"Поклад - професійний оперативник. Він готовий використовувати будь-які методи, щоб виконати доручення президента - як законні, так і не зовсім легальні методи "досягнення цілей". Хмара обережніший. Він намагається діяти лише в межах закону", - не під запис пояснює УП джерело в силових органах.
"Президент безпосередньо ставив перед Валентиновичем (мається на увазі Поклад - УП) завдання. Деякі з них були настільки новими, що Хмара навіть не мав уявлення про них," - зазначає інший представник правоохоронних органів.
Єдиний підопічний Хмари серед чотирьох заступників глави СБУ, призначених у січні, - це "альфівець" Денис Килимник. Він є керівником Антитерористичного центру при Службі та одночасно відповідає за управління далекобійними операціями "Альфи".
Співрозмовники УП іменують двох заступників "людьми Поклада". Мова йде про Андрія Тупікова і Ярослава Мережка.
Тупіков за часів Малюка керував Департаментом контррозвідки СБУ. Зараз він координує багато напрямів - від господарського забезпечення Служби до санкційної роботи.
Мережко був начальником одного з управлінь контррозвідувального департаменту. Нині займається військовою контррозвідкою і захистом об'єктів критичної інфраструктури.
Кандидатуру Івана Рудницького на посаду заступника, відповідального за Департамент захисту національної державності (ДЗНД), на початку року запропонували в Офісі президента. На той момент він керував Волинською ОДА. І на тій посаді здобув прихильність Зеленського, каже УП один із топових силовиків.
До листопада 2024 року Рудницький обіймав різні посади в Службі безпеки України, розпочинаючи з оперативника і завершуючи керівником регіональних управлінь. Зокрема, він працював у "Службі Божій" на Закарпатті, паралельно з діючим заступником голови Офісу президента Віктором Микитою. Як повідомляє джерело в правоохоронних колах, Рудницький та Микита є не тільки колегами, а й куми.
Ознайомтеся також: Татаров, Микита та Кулеба. Хто з їхніх прихильників займе місце Єрмака в регіонах?
Двовладдя проіснувало в Службі безпеки понад пів року. Всередині липня Зеленський відрядив Євгенія Хмару на посаду в.о. міністра оборони - гасити медійну пожежу після гучного звільнення Михайла Федорова.
"Хмара є видатним військовим управлінцем, який успішно очолював "Альфу". Якщо звернути увагу на статистику ураження ворога, можна побачити, що підрозділи спецоперацій займають лідируючі позиції. Однак, Міноборони – це набагато складніша організація," - зазначив один із співрозмовників з силового блоку під час бесіди з УП.
Перед спецпризначенцем стоїть безліч викликів: від фінансування армії та закупівлі озброєння до налагодження ефективної співпраці з керівництвом і міжнародними партнерами. Однак бойовому генералу спершу доведеться залишити військову службу, щоб зайняти посаду міністра оборони. Це зумовлено тим, що українське законодавство чітко вказує, що міністром оборони може бути лише цивільна особа.
Як стало відомо з інформації, отриманої від декількох джерел, які спілкувалися з оточенням Хмари, він не проявляє жодного бажання залишити лави армії.
"Незалежно від бажання - це буде зроблено. В іншому випадку Верховна Рада змушена буде адаптувати закон, що регулює інтеграцію стандартів НАТО в українську оборонну сферу. Це, безумовно, невтішна ситуація", - коментує джерело УП у парламенті.
Поки Хмара зайнятий вивченням принципів функціонування складної й бюрократичної системи, відомої як Міністерство оборони України, Поклад нарешті отримав можливість самостійно очолити Службу безпеки України.
Менш ніж за місяць, відколи він почав виконувати обов'язки глави СБУ, відбулися масштабні кадрові зміни в регіонах - управління у восьми областях і Автономній Республіці Крим отримали нових керівників.
Центр спецоперацій "Альфа" повноцінно очолив Герой України, спецпризначенець із великим бойовим досвідом, бригадний генерал Олег Федорів.
Найближчим часом в центральному офісі Служби безпеки України можуть відбутися зміни в керівництві господарського департаменту (ДГЗ) та Департаменту оперативного документування (ДОД), зазначило джерело в силових відомствах, повідомляє УП.
Склад заступників голови СБУ залишився незмінним. Є лише невизначеність щодо Івана Рудницького, який прагне зайняти пост голови Львівської обласної державної адміністрації.
"Він попрацював у цьому дурдомі, отримав генеральське звання і вирішив змитися у Львів. Вітя (заступник керівника ОП Микита - УП) лобіював Рудницького на посаду керівника ОДА. Але зараз усе підвисло. Може, й залишиться в Службі", - на умовах анонімності розповідає УП один із топових правоохоронців.
Мабуть, найвлучніше нинішню ситуацію в СБУ описав співрозмовник УП у керівництві силового блоку: "Все дуже прогнозовано. Олександр Валентинович будує свою вертикаль і випалює осередки спротиву".
Цікаво, що Поклад намагається будувати "і не зовсім свою вертикаль", тобто не лише в Службі безпеки України, а ще й у Головному управлінні розвідки Міноборони.
Актуальний керівник Головного управління розвідки Олег Іващенко активно співпрацює з Покладом щодо робочих аспектів.
"Поклад повідомляє Іващенку про можливу загрозу для одного з співробітників ГУР, який може опинитися в 'групі ризику'. Іващенко звертає увагу на цю інформацію і миттєво вживає заходів", - наводить приклад координації один з джерел УП серед впливових представників правоохоронних органів.
Іващенко активно прагне зменшити вплив екс-лідера Буданова на ГУР.
"Іващенко зняв із посад багато людей Кирила", - каже одне з джерел УП у силових структурах.
Внаслідок усіх наведених вище обставин напруга між Будановим та Покладом, які ніколи не мали дружніх стосунків, лише зростає. За інформацією, отриманою від джерел УП на Банковій, Кирило Олексійович навіть пригрозив президенту, що піде у відставку з посади глави ОП, якщо той запропонує Верховній Раді призначити Поклада на посаду голови СБУ.
Зеленський поки не пішов на такий крок, але й у парламенті Поклада називають "непрохідним".
На даний момент відсутні голоси для його призначення на посаду голови Служби. Також залишається невизначеним, чи зможе керівництво "Слуги народу" зібрати потрібні 226 голосів.
Читайте також: Без Буданова і Малюка. Що відбувається із силовими відомствами після гучних відставок
Служба зовнішньої розвідки після переведення Іващенка в ГУР у січні залишалася без повноцінного керівника 7 місяців. Щойно на початку серпня Зеленський врешті-решт призначив нового главу СЗР. Однак сказати, що це повноцінний керівник розвідувального органу теж можна лише умовно, адже ним виявився Рустем Умєров.
Більшість співрозмовників УП серед правоохоронців шоковані вибором президента. Причин вистачає: починаючи з того, що Умєров не має досвіду роботи в розвідувальних структурах, закінчуючи тим, що він "засвітився" на "плівках Міндіча".
"Я б навіть не доручив Умєрову керівництво навіть невеликого відділу поліції," - з сарказмом зазначає один із них.
***
Якщо узагальнити наслідки недавніх кадрових змін у силових структурах для політичної системи, можна відзначити, що Зеленський залишається вірним своєму стилю підбору кадрів.
Президент в більшості випадків зробив ставку не на людей, які вже мають апаратну вагу і підтримку в суспільстві, але ж на тих, хто готові бути на 101% лояльними.
Це може створити значну потенційну загрозу, зокрема і для самого глави держави.
"Якби попередні керівники силових структур виконували все, що їм казали в кабінеті на четвертому поверсі ОП (в кабінеті президента - УП), то різних майданів проти Зеленського було б уже десяток", - описує суть проблеми один зі співрозмовників УП серед чільних правоохоронців. І додає:
"Правоохоронні органи повинні попереджати президента про можливі помилки, а не бездумно задовольняти всі його бажання."
