"Маю надію стати членом національної команди України з велоспорту": як молодь займається спортом за 17 км від лінії фронту.

РБК-Україна спільно з "ЮНІСЕФ" розповідають, як юні спортсмени із Золочева продовжують займатися улюбленою справою попри війну.

Зазвичай велоспортсмени тренуються на свіжому повітрі. Але в цьому місті діти займаються спортом не на природі, а в підземному дитячому просторі, створеному за підтримки ЮНІСЕФ та фонду "Мирне небо Харкова".

Він став для дітей громади єдиним місцем, де можна відчути себе в безпеці й хоч трохи повернути собі справжнє дитинство. Тут вони мають змогу отримати психологічну підтримку, взяти участь у заняттях із арттерапії та приділити час надолуженню освітніх втрат.

Для 16-річного Миколи та його товаришів це локація, де вони тренуються перед наступними змаганнями.

Юнак почав займатися велоспортом ще в шкільні роки, коли в ранньому віці приєднався до дитячого велосипедного клубу.

"Тоді я завів багато нових друзів, і ми почали проводити разом чимало часу, зокрема займаючись велоспортом," - пригадав він.

Шістнадцятирічний Микола мріє приєднатися до велозбірної команди України (зображення надане ЮНІСЕФ).

Повномасштабна війна розкидала друзів по різних куточках країни. Миколі та його близьким довелося залишити рідний дім і переїхати до спокійного Богодухова. Однак, коли з’явилася нагода, хлопець повернувся до Золочева і відразу ж поновив тренування в клубі, який відновив свою діяльність щойно ситуація з безпекою стала більш стабільною.

Тренування оновленого велоклубу організували на базі місцевого спортивного комплексу. Втім, радість тривала недовго: у 2023 році цей комплекс було знищено внаслідок обстрілу.

"Мене це, чесно, зламало морально, - каже Микола. - Велоспорт був невід'ємною частиною мого життя. Мені було дуже тяжко без нього".

Сьогодні через постійну дронову небезпеку тренуватися на вулиці неможливо. Віталій Садовий, заступник голови Золочівської селищної адміністрації і за сумісництвом тренер команди, не дав дітям опустити руки.

Він виявив нове місце, куди спочатку привезли спеціалізовані тренажери для велосипедів та самі велосипеди. Велоклуб знову отримав нове дихання втретє.

Простір, що відновлює віру.

Микола мріє про велику спортивну кар'єру: виконати норматив майстра спорту України, а згодом - вийти на міжнародний рівень.

"У мене є багато кумирів серед українців, які зараз виступають у Європі й займають призові місця. Я б дуже хотів приєднатися до збірної України з велоспорту", - ділиться він.

Поєднувати навчання і спорт зараз непросто - школу в Золочеві розбомбили ще на початку війни, тож навчання перейшло в онлайн. Проте, за словами Миколи, запал не зникає: "У мене кожен день є натхнення здобути гідну освіту, піти на хорошу роботу, займатися спортом і продовжувати просто жити задля себе".

"Zolochiv Cycling Association" (image provided by UNICEF)

"У цьому просторі в мене є можливість не просто займатися спортом. Тут я знайшов дуже цінних для мене людей - друзів, близьких. Зараз це, можна сказати, єдине безпечне місце, де я можу з ними бачитися", - запевняє хлопець.

За спостереженнями Віталія Садового, спорт стає для дітей не просто фізичною активністю, а способом залишатися дітьми попри реалії війни: "Спілкуючись із друзями, виїжджаючи на змагання, вони отримують задоволення. І по них видно, як у цих реаліях постійних обстрілів стан дітей змінюється - тут вони відпочивають, тут почувають себе в безпеці".

Велоклуб слугує яскравим прикладом того, як такі простори сприяють розвитку талантів юних українських атлетів і надихають інших дітей своїм прикладом.

"Цей простір надає нам можливість підготовки дітей, що дозволяє демонструвати високі результати на всеукраїнських змаганнях," - ділиться Віталій Садовий.

Безпечні простори для дітей функціонують за підтримки урядів Сполучених Штатів Америки, Швеції, Норвегії та Данії.