"Неперевершена і відверта особистість": на Прикарпатті провели в останню путь старосту, що віддав життя у боротьбі за Україну. Зображення.
На Івано-Франківщині попрощалися зі старостою села Дитятин Миколою Клюбою. Він очолив Дитятинський старостинський округ вже після того, як воював в зоні проведення АТО на Донбасі.
Після початку масштабного вторгнення Росії Микола вирішив стати добровольцем і відправився на фронт. Останній бій він провів 6 жовтня, а його побратимам знадобилося дві доби, щоб забрати тіло цього відважного воїна. Прощання з Героєм висвітлило "Суспільне Івано-Франківськ".
За даними видання, прощання з Миколою Клюбою відбулося у Дитятині Більшівцівської громади у вівторок, 14 жовтня. Віддати останню шану старості, що взяв до рук зброю, аби захистити Україну, прийшли сотні людей.
Брат захисника, Василь Клюба, котрий теж захищає Україну у лавах Збройних сил, розповів "Суспільному", що Микола 10 років тому, у 2015-му, брав участь в АТО на Донбасі. Коли ж повернувся додому, займався громадською діяльністю, а згодом - очолив Дитятинський старостинський округ.
Коли Росія здійснила повномасштабне вторгнення, Микола Клюба майже з перших днів знову вирушив на передову.
Микола Клюба вирішив приєднатися до Збройних сил України на добровільній основі. Він виконував свої обов'язки в гранатометному взводі третього батальйону 115-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Чоловік загинув 6 жовтня 2025 року під час бойових дій із російськими військами на Лиманському напрямку. Його товариші по зброї змогли повернути його тіло лише через два дні.
"Він справді був людиною, в серці якої палахкотів патріотизм і вольовий дух. Ніхто не змушував його йти на фронт, він сам прийняв це рішення. Його не закликали, він пішов за покликом власного серця. Він хотів залишитися в цьому селі, піклуватися про нього та сприяти його розвитку. І він справді виконував це. Це була надзвичайно добра і щира людина. Це велика втрата," – ділиться спогадами про воїна його сусідка Леся Порцина.
На похорон приїхали й побратими військовослужбовця, зокрема офіцер 3 механізованого батальйону 115 окремої механізованої бригади Юрій Теслюк. Чоловік поділився з "Суспільним" спогадом про першу зустріч з Миколою Клюбою.
Запитую Миколу: "Який у тебе позивний?" Він відповідає: "Староста". Я дивуюсь: "Староста? Чому саме так?" Він пояснює: "Так, староста. Ти що, не знаєш, хто це? Я ж був старостою, тому і позивний у мене такий". Мене це вражає: "Як це, староста, і тебе забрали?" Він каже: "Ні, мене не забрали, я сам вирішив піти". Як боєць, як військовослужбовець — це людина з великої літери, яка завжди підтримувала своїх товаришів по службі і була готова захищати їх у будь-яку хвилину. Микола був дуже організованим, відповідальним, завжди позитивним і життєрадісним", — поділився Теслюк.
Побратим розповів, що починаву Микола Клюба піхотинцем, а згодом перевівся у гранатометний взвод.
"Зараз ми знаходимося на Лиманському фронті. Це складний напрямок, і ситуація постійно змінюється — щодня лінія фронту коливається, то просуваючись вперед, то відступаючи назад. Гранатометники не є піхотою, але в будь-який момент можуть бути змушені виконувати їхні функції. Саме це сталося з Миколою. Коли він займав свою позицію, виникла необхідність вступити в стрілецький бій, і він сміливо відреагував. Він мужньо боровся і, на жаль, загинув у цьому бою," — підкреслив Теслюк.
Брат загиблого солдата, Василь Клюба, поділився: хоча з Миколою вони служили в різних підрозділах, їм завжди вдавалося знаходити час для коротких зустрічей.
"Остання наша зустріч відбулася 30 вересня, напередодні свята Дня захисників України. Ми поспілкувалися всього п’ять хвилин, як зазвичай, випивши каву. А вже 6 жовтня командир його взводу повідомив мені про загибель Миколи. Я дуже вдячний командирам та побратимам Миколи, які, незважаючи на небезпеку, змогли забрати його тіло. Вони боролися з цим протягом двох днів. Сподіваюся, що його поховали гідно і відправили в кращі світи, адже він це дійсно заслуговував," — висловився Василь Клюба.
Поховали Миколу Клюбу на кладовищі в рідному селі.
Раніше OBOZ.UA інформував про трагічну загибель захисника з Дніпропетровщини на Харківщині. Євген Федченко пішов з життя у віці всього 26 років.
Також повідомляється, що на фронті загинув 31-річний захисник з Покровська, Владислав Ангелін. Він був єдиною дитиною у матері, яка змушена була рятуватися від війни на Полтавщині. Останній бій Владислав прийняв на своїй рідній Донеччині, неподалік від міста, де він з'явився на світ.
