Що спільного між вівцями та цим селом? У одного села поблизу Харкова є цікава та "кудлата" назва, яка також вказує на його розташування.

У 1951 році в селі було встановлено пам'ятник героям-визволителям.

Коли минаєш дорожній вказівник з написом "Баранове", важко не усміхнутися. Чи не так? Це ім'я звучить досить кумедно і миттєво викликає в уяві картини кучерявих овець, що пасуться на зелених схилах. Але за цим, здавалося б, легковажним назвою стоїть багатий історичний контекст.

Офіційною датою заснування села вважають 1750 рік. У архівних матеріалах його також називають селом Баранова, яке розташовувалося в урочищі Барановому. Протягом імперського періоду село входило до складу Валківського повіту Харківської губернії. На його території збереглися залишки скіфського городища.

У 1922 році була створена Баранівська сільська рада. До адміністративної реформи село входило до складу Валківського району. Відомо, що в 1943 році територія села стала ареною бойових дій. У Барановому розташована братська могила, де поховано 418 радянських солдатів. У 1951 році тут встановили пам'ятник на честь воїнів, які загинули під час визволення села від німецьких загарбників.

Після адміністративно-територіальної реформи липня 2020 року село Баранове увійшло до складу укрупненого Богодухівського району.

Хоча перше, що спадає на думку, - це зв'язок із тваринами, історики пропонують більш "людську" інтерпретацію. У XVII-XVIII століттях, під час освоєння Слобожанщини, хутори та села часто отримували назви на честь їхніх засновників або перших мешканців. Також не слід відкидати "професійну" версію. Богодухівський район завжди був відомий своїм тваринництвом. Якщо на цій території розташовувалися великі кошари або проживали майстри з обробки овечої вовни, то назва могла стати відображенням багатства та успішності місцевого господарства.

Сьогодні Баранове є затишним населеним пунктом у Богодухівському районі Харківської області, розташованим на березі річки Турушик, яка є лівою притокою річки Мжа. Тут було створено велике водосховище площею 37 гектарів. Село знаходиться на відстані 11 км від Валок, колишнього адміністративного центру району, а також у 4 км від залізничних станцій Баранове, Ков'яги та Рогівка. У околицях села діє невеликий піщаний кар'єр, а чисельність населення складає 220 осіб.

Є одне село на Чернігівщині, яке неодноразово ставало предметом цікавості істориків. "Телеграф" писав про місцевість з "розпусною" назвою.