Чому необхідно терміново провести ревізію мобілізаційних заходів

Останнім часом ми часто обговорюємо, як світ може навчитися у нас мистецтву ведення війни. Ми захоплюємося досягненнями та інноваціями українських виробників зброї, і це цілком виправдано. Проте варто звернути увагу на серйозні проблеми, які накопичуються в наших збройних силах через виснаження особового складу та критичну нестачу резервів, які могли б прийти на їх місце. На четвертому році конфлікту термін "мобілізація" стає одним із найважливіших факторів, що визначають шлях до перемоги, якщо не найголовнішим.

2025-й цілком можна вважати роком унікальних українських досягнень. Російська окупаційна армія, попри величезні зусилля та значні втрати, не досягає відчутних результатів на полі бою. Очевидно, що саме це принесло певні зміни у сприйняття російсько-української війни президентською адміністрацією в США, де вже навіть розмірковують над передачею Києву далекобійних ракет Tomahawk. У вересні пішли в Україну перші пакети допомоги, профінансовані країнами НАТО .

крилата ракета "Tomahawk", фото: gettyimages

НАТО і ЄС офіційно визнають лідерство українських технологій у численних "інноваційних сферах". Зокрема, європейська ініціатива щодо створення "стіни дронів" базуватиметься на українських зенітних безпілотниках-перехоплювачах, які будуть виготовлені у Великій Британії.

Навіть у контексті війни, яка триває, осінні місяці принесли чимало позитивних змін. Наприклад, на відміну від спекотного літа, коли українські атаки та спеціальні операції в основному здійснювалися за допомогою безпілотників, восени спостерігається зростання використання ракет. Це значно підвищує можливості, зокрема, в ураженні підприємств оборонно-промислового комплексу Росії. Також триває процес ослаблення російської економіки. Часткове знеструмлення Бєлгорода внаслідок ракетного удару по енергетичних об'єктах може вважатися одним із ключових досягнень, що здатні вплинути на подальший хід війни. До того ж, в серпні українські безпілотники вивели з ладу майже чверть нафтопереробних потужностей противника.

Проте, усі зазначені ключові події в історії української нації не гарантують стабільності на фронті. Більш того, вони не можуть стати підставою для впевненого оптимізму щодо можливого продовження війни в 2026 році, адже наразі немає жодних ознак цього. Адже фронт — це, перш за все, люди. І, хоч як би формально не звучало поняття "людський ресурс", сьогодні це одна з найгостріших проблем, що потребує термінового вирішення.

Військові аналітики та досвідчені фахівці одностайно визнають: ситуація на фронті вкрай напружена, зокрема через тривалу виснаженість сил та серйозну недостатність особового складу в підрозділах, розташованих на лінії бойових дій. Це явище поступово погіршується, і ситуація стає все більш критичною на фоні понад 200 тисяч справ, відкритих за самовільне залишення частини (СЗЧ), а також більше 50 тисяч випадків дезертирства. Особливо тривожить примусова "бусифікація" здебільшого робітників і селян, а також численні зловживання, включаючи непокараних прокурорів з інвалідністю. Якщо у 2022 році було зареєстровано менше 7 тисяч справ, то в 2023 році їх кількість зросла до понад 17 тисяч, у 2024-му - перевищила 67 тисяч, а лише за перші сім місяців 2025 року вже нараховано понад 110 тисяч нових справ. Близько 15 тисяч "ухилянтів" отримали повідомлення про підозру, а за дезертирство в 1248 випадках також було висунуто звинувачення.

Український військовий у траншеї на фронті, зображення: gettyimages.

Колишній народний депутат, а тепер військовослужбовець Ігор Луценко влітку відзначив: "Протягом півроку ми отримали 107 тисяч СЗЧ, що приблизно дорівнює чисельності армії Іспанії. У другій половині року прогнозуємо отримати армію Італії. А що буде до 2026 року? Відчуваю, що на фронті реально задіяні близько 400 тисяч осіб, тому до 2027 року саме така кількість може покинути свої позиції".

Отже, з одного боку, кожен третій армієць Сил оборони є "ухилянтом", з іншого, немає рішення як саме можна посилити фронт. Розкол у суспільстві поглиблюється через відчуття саме несправедливої мобілізації. Наприклад, наприкінці вересня 2025 року командир 3-го армійського корпусу Андрій Білецький зазначив, що мобілізація стосується переважно небагатих людей. "Кого зараз в першу чергу гребуть? Села, невеликі населені пункти. Навіть в містах ніхто ж не цікавиться великими мережами спортзалів. Усі цікавляться автовокзалами, електричками і так далі. Місцями, де люди із сіл, із області приїжджають на роботу в обласні центри", - зазначив військовий. До слів Білецького про спортзали варто було б додати ще про ресторани і коштовні бутіки, а також про сотні тисяч дітей, яких заможні батьки ховають вдома. Цілком слушною є й згадка Білецького про забагато заброньованих "людей дивовижних категорій, які не мають жодного стосунку ані до критичної інфраструктури, ані до громадського транспорту, ані до військово-промислового комплексу".

співробітники ТЦК перевіряють документи під час патрулювання, Харків, фото: gettyimages

Коли в таких обставинах міністр оборони України Денис Шмигаль стверджує, що "рівень мобілізації в Україні за минулий рік залишався цілком стабільним і має тенденцію до зростання", а також що "ми мобілізуємо необхідну кількість особового складу для компенсації втрат і формування невеликих резервів", це може свідчити про те, що керівник оборонного відомства або не усвідомлює серйозності ситуації, або намагається уникнути обговорення цієї проблеми.

В дійсності, існують всі підстави стверджувати, що цього року проблема набирає стратегічного значення і може мати негативний вплив на хід війни.

Сегментація військових підрозділів на певний час може позитивно вплинути на структуру Сил оборони, забезпечивши більший вибір для рекрутів та розширивши можливості для командування. Посилені вимоги та щедрі бонуси також можуть підвищити мотивацію військовослужбовців. Як колись Василь Маргелов зумів закріпити повітряно-десантні війська СРСР у 50-х роках, так і сьогоднішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський шукає нові підходи для формування Штурмових військ. Однак просте копіювання елітних підрозділів, таких як Десантно-штурмові війська або Сили безпілотних систем, не вирішить ключову проблему - укріплення мобілізаційного резерву ЗСУ.

Ця сфера потребує хоч і виважених, проте дуже швидких рішень. Довготривалий дрейф недосконалої системи мобілізації може призвести до незворотних негативних наслідків. Цілком очевидно, що фундаментом удосконалення системи та створення умов для посилення мобілізаційного резерву ЗСУ мають бути запровадження більш радикальних та одночасно збалансованих механізмів відповідальності. Забезпечення рівних умов - ось єдиний шлях до цементування суспільства.

По-перше, слід встановити єдині стандарти для ротації військовослужбовців на ЛБЗ та організувати цю ротацію. Відповідальність за реалізацію процесу ротації має покладатися на командирів корпусів, а також на командирів окремих бригад, полків і батальйонів.

Також необхідні рішучі дії з боку чинної влади, які можуть кардинально змінити обставини мобілізації. Багато з цих заходів не є абсолютно новими, але їх комплексне впровадження та суворе виконання можуть суттєво вплинути на ситуацію.

По-перше, необхідно рішуче подолати корупцію в установах, що відповідають за мобілізацію, запроваджуючи суворі покарання, які, на жаль, практично не помітні суспільству. Така нерівність у ставленні до громадян викликає недовіру до влади та знижує мотивацію до мобілізації і захисту держави. Власність корупціонерів та осіб, які незаконно наживаються, повинна підлягати конфіскації, а кошти від її реалізації слід направляти на закупівлю озброєння для Збройних Сил. Важливо, щоб усі усвідомили, що кожен громадянин України має бути в однакових умовах під час мобілізації та виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту країни.

Другий аспект. Для зменшення ризиків корупції та зловживань під час мобілізації важливо впровадити систему пошуку через єдиний електронний реєстр громадян. Це має включати облік усіх чоловіків, визначення їхньої придатності до військової служби, а також регулювання процесу їх мобілізації до Збройних сил. Такий підхід забезпечить прозорість, сприятиме соціальній справедливості та спростить контроль за тими, хто намагається уникнути мобілізації. Водночас, важливо організувати рейди в громадських місцях, таких як ресторани, торгові центри та спортивні клуби.

Третє. Виключити можливість виникнення та реалізації будь-яких форм "економічного бронювання". Необхідно позбавити цього права всі установи, які не мають безпосереднього відношення до забезпечення обороноздатності. Окрім того, слід скасувати бронювання для організацій, які отримують фінансування з-за кордону, включаючи гранти, оскільки це є елементом несправедливості. Зокрема, це стосується і міжнародних організацій.

Четверте. Розширити можливості командирів військових частин, починаючи від окремих батальйонів і вище щодо дозволу рекрутингу без участі ТЦК. Продовжуючи нарощення рекрутингу під відомі "бренди" корпусів, бригад та окремих полків і батальйонів, передбачити їх трансформацію у дивізії. Передбачити трансформацію бригад Територіальної оборони у механізовані - шляхом поступового нарощування озброєнь. При цьому командири визначених бригад мають отримати усю повноту прийняття рішень щодо усіх підпорядкованих підрозділів.

Український військовий у траншеї на фронті, зображення: gettyimages.

П'яте. Удосконалити механізм переведення військовослужбовців з однієї військової частини в іншу - за умов отримання погодження, тобто отримання запиту на переведення в іншу частину. Нині військові нерідко свідчать, що для такого переведення, наприклад, із ЗСУ в НГУ, доводиться йти у СЗЧ.

Шосте. Розробити та оперативно впровадити дієву програму для усіх держслужбовців, придатних до служби за віком та станом здоров'я, щодо їх мобілізації, проходження служби та участі у бойових діях - з послідовною програмною ротацією через 12 місяців. Реально проводити процес мобілізації держслужбовців, при цьому державний апарат має бути скороченим удвічі- втричі. Також паралельно має бути запущена програма заміни щонайменше 50% чоловіків усього державного апарату віком 27 - 45 років (саме такі вікові категорії військові вважають найбільш ефективними на війні) на жінок, ветеранів війни, пенсіонерів, інвалідів. В усіх Силах оборони держави упродовж 6 - 8 місяців провести заміни на тилових посадах (стройова частина, кадри, логісти, юристи, фінансисти) чоловіків на жінок - одночасно має бути введена заборона щодо призначення чоловіків 25 - 60 років на тилові посади. Особливо важливим було б розробити та прийняти Закон України, яким було б заборонено з 1 січня 2027 року перебувати на державній службі чоловікам, які не проходили військову службу.

Сьомий пункт. Необхідно підвищити рівень фінансового забезпечення військових, щоб він не був нижчим за аналогічні показники в інших державних установах. На сьогоднішній день середня заробітна плата в державних органах суттєво перевищує грошове забезпечення військовослужбовців, іноді досягаючи 50 тисяч гривень у порівнянні з 22-25 тисячами у армії. Також варто розглянути можливість залучення добровольців через фінансові стимули для підписання контрактів (наприклад, у розмірі 5 тисяч євро) шляхом створення спеціального Рекрутингового фонду, що фінансуватиметься з внесків великого бізнесу, а не з державного бюджету чи донатів з інших країн. При цьому заплановані премії необхідно поступово виплачувати також і тим мобілізованим військовим, які вже виконують завдання, враховуючи їх реальні досягнення. Додатково, важливо розробити та впровадити розширений соціальний пакет для військовослужбовців при укладанні контрактів, зокрема, щодо надання житлових сертифікатів і пільгових умов для отримання освіти для них та одного з членів їхньої родини.

Пункт восьмий. Важливо запровадити загальну військову підготовку для всіх громадян країни, починаючи з 18 років. Мова йде про підготовку до війни, участь у бойових діях та захист держави. Це включатиме медичну підготовку, навчання роботі з індивідуальною стрілецькою зброєю, а також зі штатною зброєю взводу, такою як гранатомети і кулемети. Це ініціатива має велике психологічне значення, адже сприятиме відчуттю єдності серед громадян у важливій справі – захисті рідної землі.

Дев'яте. Потрібно вдосконалити системний підхід до залучення до військової служби українців, що проживають за межами країни. Це включає створення відкритої оферти для тих, хто незаконно перетнув кордон. Після закінчення війни слід запровадити систему відповідальності без терміну давності, що може включати значні штрафи. Також необхідно припинити практику надання дозволів на виїзд за кордон для призовників віком від 18 до 22 років. Держава повинна отримати право в окремих випадках позбавляти особу українського громадянства, а також конфіскувати її майно.

Десяте. Розпочати поетапний процес ліквідації ТЦК шляхом переведення комунікацій відповідного підрозділу Міністерства оборони України з військово зобов'язаними до платформи Дія, що передбачає запровадження електронних повісток. Медичні комісії повинні бути районного рівня, без повноважень ухвалювати рішення. Всі рішення мають прийматись військово-медичною комісією на основі електронних медичних документів, не вказуючи прізвища та ініціали військовозобов'язаних.

Одинадцяте. Удосконалити системну роботу щодо залучення до війська іноземців, - як через систему рекрутингу, так і через іноземні приватні військові компанії. У стислі терміни забезпечити прийняття необхідних нормативно-правових документів щодо створення та функціонування в Україні вітчизняних приватних військових компаній, які дозволять швидко залучити підготовлених до війни іноземців для служби в Силах оборони України - на фінансових засадах. Крім того, цей закон має стимулювати великий бізнес закуповувати вітчизняні системи озброєнь, зокрема ППО для захисту власних виробничих потужностей. Передбачити забезпечення відповідної логістики (винагороди для посередників та забезпечення транспортними послугами представників іноземних держав), у окремих випадках - забезпечення відрядження представників рекрутингової системи держави.

Безсумнівно, реалізація всіх цих етапів є складним завданням, що може негативно позначитися на рейтингах влади і є неможливою без відповідної політичної підтримки. Проте, у нас не так уже й багато альтернатив.