Чи настала пора відлиги? Які виклики стоять перед Драпатим на новій посаді головнокомандувача, і які думки з цього приводу в армійських колах?

Посередині липня цього року, коли під стінами Офісу президента зібралися незадоволені громадяни з плакатами, Володимир Зеленський протягом кількох днів проводив переговори з командирами військових корпусів, їхніми заступниками та очільниками угруповань.

Як повідомляла "Українська правда", президент запитував у присутніх про ситуацію на фронті, а також про труднощі з постачанням і укомплектуванням військових частин.

Він не став цікавитися думкою присутніх щодо тодішнього головнокомандувача Олександра Сирського і не пропонував нікому з них зайняти його позицію. Адже на той момент у нього вже було сформоване, в значній мірі вимушене, рішення.

Цим рішенням був Михайло Драпатий.

"Імовірно, ті зустрічі були потрібні, щоб президент побачив, як пройде транзит військової влади. Чи не посиплеться все, якщо зняти головкома. Бо Сирський вибудував таку систему, у якій все зав'язано на ньому", - розповідає УП один із високопоставлених співрозмовників у військових колах.

"Сирський знищував будь-яку конкуренцію навколо себе. Щоб рости по кар'єрній драбині, треба було бути лояльним. По суті, йому могли бути конкурентами або Драпатий, або Гнатов. Драпатого він відсунув від управління, обрізав йому функціонал КОСу (командування Об'єднаних сил - УП), а Гнатова зробив союзником", - додає він.

Третій претендент на посаду головнокомандувача, якого, до речі, не "знищував" Сирський, а навпаки, розглядав як свого наступника, став командувач Десантно-штурмових військ Олег Апостол. Але, як жартує один із співрозмовників в бесіді з УП, він "виявив неабияку мудрість" і самостійно відмовився від такої перспективи.

З огляду на те, що президент таки призначив Драпатого, можна зробити висновок: усі присутні командири запевнили його в тому, що без Сирського фронт не впаде.

А Зеленському терміново потрібно було переконати багатотисячну натовп з плакатами, що він їх чує і готовий врахувати їхні побажання. Хоча, варто визнати, ці вимоги не були надто критичними.

Внаслідок масових політичних акцій у центрі Києва українське військо отримало нового головнокомандувача – 43-річного Михайла Драпатого. Він став улюбленцем певної частини збройних сил, славиться своєю репутацією людяного лідера і, в очах суспільства, є яскравою протилежністю генералу Сирському.

Протягом цих двох з половиною місяців діяльність Драпатого та його команди в інформаційній сфері майже не проявлялася. І, що дивно, це стало усвідомленим вибором самого головнокомандувача.

"Кажуть, що Втім, іноді його поїздки проскакують у публікаціях бригад, батальйонів, як-от, наприклад, було з "РУГом" (штурмовий полк у корпусі "Хартії", у який їздив Драпатий, й інформація з якого була оприлюднена - УП). Це його підхід, його бачення. Мовляв, коли будуть якісь результати - тоді будемо говорити", - розповідає УП про ситуацію зсередини один із офіцерів.

"Українська правда" вирішила заповнити цю інформаційну прогалину і, опитавши зо два десятки офіцерів різних рівнів, проаналізувати перші кроки головкома Драпатого. А також навести приклади того, як на ці кроки реагують у війську.

Масштабна та оперативна оптимізація штату.

В середині серпня один з наших джерел в Силах оборони поділився з нами фрагментом таблиці, що містить можливі кандидатури на посаду нового головнокомандувача.

У ній неодноразово, ще й перед представниками високих рангових посад - командувачами корпусів та їх заступниками - зустрічався запис "перевести в резервний батальйон (БРез)", що означало звільнення.

Це нас трохи вразило, оскільки у військовому середовищі зазвичай не прийнято так різко діяти. Справа в тому, що резерви в українській армії дійсно обмежені, а багато високих посад мають короткий термін. Тому кожен, хто досягає верхівки, прагне уникати конфліктів, поки ситуація не зміниться знову.

Однак, здається, що Драпатий вирішив піти іншим маршрутом.

По-перше, він насправді перевів у резервний батальйон кілька десятків полковників, бригадних генералів та інших офіцерів.

Драпатий взявся за "чистку" як в Генштабі - де хоче залишити людей з бойовим досвідом і спроможністю управляти військами, - так і у війську - де вже давно назріли зміни. Так у БРез пішли командири 11-го корпусу Олексій Майстренко, 19-го - Олександр Бакулін, командувач ракетних військ та артилерії Андрій Маліновський, заступник командувача Сухопутних військ Олександр Нестеренко.

"Майстренко почув про своє звільнення з новин. На засіданні, під час відеоконференції, він запитав: 'Це правда, що мене усувають?' - розповідали джерела УП кілька тижнів тому в одному з відділів."

"БРез офіцерського складу, як зазначає наш співрозмовник, ніколи не зростав такими темпами, як це сталося за останні півтора місяця. Лише за один день з управління міжнародної співпраці Генерального штабу було звільнено та переведено приблизно 15 офіцерів до БРез," - повідомляє інший інформатор УП, який має інформацію про ситуацію в системі.

По-друге, Драпатий "відновив у правах" офіцерів, які під час керівництва його попередників були усунуті від командування військовими підрозділами - Сергія Собка та Еміля Ішкулова.

У 2024 році Собка, після успішної роботи в командуванні територіальної оборони, несподівано був переведений до 11-го корпусу, де на завершення служби відкрито висловив свою критику щодо централізованого управління у збройних силах. А Ішкулова, після того як він відмовився без належних ресурсів вести 80-ту бригаду на Курщину, було призначено до 7-го корпусу десантно-штурмових військ.

Після свого призначення на посаду Драпатий запросив Собка до Генерального штабу, де той став тимчасовим виконуючим обов'язки заступника начальника штабу. Водночас Ішкулова призначили командиром 11-го корпусу, який відповідає за захист Слов'янська та Краматорська.

Цікаво, чи буде "реабілітований" колишній комбат 47-ї Олександр Ширшин, який критикував вище керівництво за "дебільні задачі на Курщині"? За такі висловлювання він не тільки поплатився посадою, а ще й нажив собі ворогів в одному зі штурмових полків.

Хто зайняв позиції звільнених полковників та бригадних генералів у Драпаті?

Важко не звернути увагу на те, що значна частина керівних позицій, особливо у Сухопутних військах, зайнята десантниками. Серед них варто відзначити Ішкулова, який нині очолює 11-й корпус, Валерія Скреда, що став керівником 19-го корпусу, а також Святослава Заїця, який отримав пост командувача Сухопутними військами.

В кінцевому підсумку, на посаду начальника штабу Генерального штабу призначили десантника Ігоря Скибюка.

На запитання, чи було це рішення самого Драпатого, один із обізнаних співрозмовників коротко нам відповів: "Драпатий був готовий працювати практично будь з ким, кого йому запропонують". Утім, інше джерело віддразу після призначення Скибюка обережно натякнуло, що його постать була радше компромісом.

"От у Сирського було таке, що вони з Гнатовим - одне ціле. Якщо Сирський на фронт, то Гнатов закриває всі наради в Києві, всі міжнародні зустрічі. У Драпатого зі Скибюком такого немає, у них дещо інша взаємодія", - ділиться спостереженнями з УП один зі співрозмовників.

На ще одне запитання, наскільки Драпатий є вільним у кадрових рішеннях, згаданий вище обізнаний співрозмовник відповів, що йому "ніхто палки в колеса не ставить". Однак перебування деяких кадрів на посадах у статусі тимчасово виконуючих обов'язки, а не призначених повноцінно, ставить це твердження щонайменше під питання.

Масове призначення представників марунових беретів на ключові посади викликало у частини військових, журналістів та аналітиків враження, що це є своєрідним компромісом з боку ДШВ у армійських структурах. Зокрема, політична еліта обрала головнокомандувача з лав Сухопутних військ, а водночас, щоб задовольнити їхніх конкурентів-десантників, залишила за ними керівні позиції начальника Генерального штабу, а також командирів корпусів і бригад.

Проте, згідно з інформацією від наших джерел, ця версія не підтверджується, і вони стверджують, що причина криється лише у високому рівні професіоналізму та згаданій раніше обмеженій кількості резервних гравців.

"Десантники — це справжні професіонали, вони дійсно талановиті. А кого ще можна обрати?" — підсумовує один із наших співрозмовників із Національної гвардії.

Окрім десантних підрозділів, призначення Драпатого відкрило нові можливості для молодих комбригів. Наприклад, командир 141-ї бригади Богдан Шевчук, який має досить неоднозначну та авторитарну репутацію серед військових (особливо в 68-й та 59-й бригадах, де він раніше служив), був призначений на посаду командира 20-го корпусу. Тим часом комбриг 37-ої бригади Сергій Шаталов отримав командування 30-м корпусом морської піхоти.

Крім того, деякі колеги Драпатого з його попередньої служби в командуванні Об'єднаних сил отримали підвищення. Зокрема, новим і бажаним командувачем Сил логістики став Юрій Погрібний, який раніше обіймав посаду командира логістики КОСу.

"Взаємодія Міноборони з Генштабом після звільнення Карпенка (попереднього командувача Сил логістики - УП) суттєво покращилася - любов, - каже УП співрозмовник у Міноборони. - Видно, що вони націлені все міняти, розбиратися з пальним (останні місяці в Силах оборони є величезний дефіцит пального - УП), ремонтом, у всьому різному, де є багато корупційних ризиків".

Частина співробітників КОСу, зокрема фахівці з комунікацій та цифрових технологій, переїхали з Драпатим до Києва, заповнивши апарат головнокомандувача своїм професійним потенціалом.

"За ці два місяці Васильович не змінився, - з посмішкою каже УП один зі співрозмовників, що вже кілька років у різних військових структурах працює з Драпатим. - Як і раніше, з усіма вітається, питає, як справи. Дуже уважний".

На сьогоднішній день залишається невизначеним питання щодо командувача Повітряних сил. Чи продовжить свою роботу Анатолій Кривоножко, який часто стає об'єктом критики, поки що не відомо.

Джерела УП з середини системи повідомляють, що резервний склад Повітряних сил є ще менш численним у порівнянні, наприклад, з Сухопутними військами.

На відміну від більшості військових підрозділів, які зазнали значних змін завдяки залученню цивільних фахівців після початку повномасштабного вторгнення, Повітряні сили залишаються в значній мірі незмінними. Це пов'язано з необхідністю володіння специфічними знаннями та навичками, що робить цю галузь менш відкритою для реформ.

Ще одна невирішена проблема сьогодні полягає в тому, що чекає на спадщину Сирського та штурмові полки?

Після того, як колишній головнокомандувач залишив свою посаду, штурмові підрозділи опинилися в надзвичайно складному становищі. Вони зіштовхнулися з тимчасовою зупинкою набору нових бійців, переведенням частини особового складу в інші підрозділи, а також із передачею під оперативне підпорядкування різним військовим корпусам. До того ж, можливе повернення Волошина, потенційного командувача Об'єднаних штурмових військ, на фронт створювало додаткові виклики.

Те, що з точки зору Драпатого (і, варто визнати, здорового глузду) виглядає як давно необхідний крок у боротьбі з непропорційним збільшенням чисельності штурмовиків, у самих їх рядах було зустрінуте з крайньою недовірою. А серед звичайних солдатів цих підрозділів панувало повне нерозуміння того, що чекає їх у майбутньому.

Зокрема, мова йде про ту частину, яка навіть до приходу Драпатого не користувалася жодними пільгами - про 1-й та 475-й штурмові батальйони.

Як переказують УП одразу кілька не пов'язаних між собою співрозмовників, командири цих підрозділів, наголошуючи на своїй ефективності, зверталися до Драпатого з проханням про роботу в більш автономному форматі - проте отримали відмову.

Наразі немає остаточного вирішення щодо майбутнього штурмових полків та існування командування Об'єднаних сил швидкого реагування. Тимчасово вони залишаються в своїх корпусах.

Водночас, командири підрозділів, які не займаються штурмовими операціями, зазначають у бесідах з УП, що з моменту приходу Драпатого вони відчули "більш справедливий розподіл особового складу".

"Раніше щомісяця на всі бригади призначали понад 10 тисяч людей, а таку ж кількість виділяли й для штурмовиків. Але тепер, нарешті, ситуація змінилася", - ділиться своїми думками один з командирів.

Управлінське потепління

Перше, що приходить на розум командирам бригад і корпусів, коли йдеться про період роботи Драпатого, – це слово "незалежність".

На тлі свого попередника, який розповідав частині комбригів, як і куди їм воювати - аж до координат, на яких треба виставити позицію, Драпатий вирішив вчинити інакше. Він поставив на децентралізацію управління (mission command), відхід від уже відомого широкому загалу "мікроменеджменту".

У простих словах це виглядає наступним чином: відтепер завдання працівнику надає його прямий керівник, а не директор фірми по телефону.

З приходом на посаду Драпатий дещо реорганізував систему угруповань військ.

Він анулював угруповання військ "Схід", яким командував Віктор Ніколюк - імовірно, через невдоволення його роботою, та приєднав УВ "Курськ" Дмитра Волошина до УВ "Північ" Михайла Шандара.

Тепер на весь фронт діють шість угруповань військ.

Чотири з цих угруповань мають давнє походження - "Північ", "Південь", "Захід" та Об'єднані сили. Однак два нових формування були створені нещодавно Драпатим: "Центр" під керівництвом Андрія Білецького та "Азов" під командуванням Дениса Прокопенка. Вони почали свою діяльність практично миттєво.

Новоствореному УВ належить зіткнутися з останніми та надзвичайно важкими боями в Донеччині, зокрема за Краматорську агломерацію та Добропілля.

"Конфлікт за Донбас є ключовим завданням як для нас, так і для противника. Відступити з цього регіону ми не маємо права," - наголошує в інтерв'ю з УП авторитетне джерело.

Незважаючи на негативні оцінки, висловлені спікерами цього матеріалу щодо попереднього головнокомандувача Олександра Сирського, слід підкреслити, що він успішно передав Драпатому фронт у значно кращому стані, ніж той, в якому його отримав у 2024 році.

Під час переходу на посаду у Валерія Залужного, Сирському довелося зупиняти «лавину», що стрімко котилася з Авдіївки до Покровська. У той час як Драпатий вступив на посаду в умовах відносно стабільного фронту, місцями навіть з перевагою Сил оборони на полі бою.

За словами співрозмовників УП, ключову роль у цьому процесі відіграла реформа корпусу, ініційована Сирським. Хоча не всі корпуси змогли стати потужними військовими формуваннями, Третій корпус, наприклад, значно покращив свої показники і фактично переоснастив для бойових дій низькоефективні бригади, які увійшли до його складу.

Військові між собою жартують, що після "розподілу" Донеччини між "Азовом" і "Трійкою" кількарічна конкуренція між цими підрозділами - як у плані бойових досягнень, так і в креативності медійних кампаній - стане ще більш напруженою. Кажуть, що кожен прагнутиме продемонструвати найвищий результат.

"Це безперечно вдала управлінська стратегія, і ми вже спостерігаємо її позитивні наслідки. Команди навіть здивовані, що хтось наважився увійти в їхню другу лінію оборони і що їх не залишили наодинці", - зазначає в інтерв'ю УП один з офіцерів.

"Я усвідомлюю, що нові бригади були додані як до Білецького, так і до Редісу. Але лише уявіть, якою величезною стане їхня смуга! На мою думку, ці УВ могли б бути більш ефективними, якби в їх складі було не більше 2-3 бригад", - висловлює свої занепокоєння інший командир в розмові з УП.

У рамках реорганізації військових підрозділів та фронтової ситуації, необхідно акцентувати увагу на ще одному важливому напрямку - Запорізькому регіоні.

Мало хто знає, що влітку цього року колишній головнокомандувач Сирський ухвалив рішення про зняття командування 7-го корпусу ДШВ з Добропільського напрямку та відправив його у термінове відрядження на Волинь, щоб протидіяти можливому наступу з Білорусі.

Драпатий, прийшовши на посаду, скасував це рішення і перенаправив командування корпусу на Запоріжжя (чому в 7-му корпусі насправді зраділи, бо на Волині їм об'єктивно не було чого робити). Річ у тому, що росіяни продовжують накопичувати сили на Гуляйполі, щоб, за даними УП, розвинути з цього населеного пункту велику петлю - кільце для охоплення самого міста Запоріжжя.

"Ми провели на Волині не більше двох тижнів, а потім вирушили до Запоріжжя. Наша задача полягала в тому, щоб підсилити УВ 'Південь' новим підрозділом. Нам було передано під командування кілька бригад, а також 225-й штурмовий полк. В цілому, справи йдуть непогано, єдине — нам не вистачає власних військових формувань. Хотілося б мати можливість воювати зі своїми підрозділами, адже це забезпечує кращу взаємодію та підвищує ефективність", - ділиться інформацією джерело в 7-му корпусі.

До речі, цілком ймовірно, що розробка нових УВ стане не останньою інновацією в системі військового управління.

На даний момент КОС охоплює обмежену територію в Сумській та Харківській областях.

"КОС і повинен командувати війною, він для цього створювався. До повномашстабки всі навчання проводилися таким чином, що КОС керував усіма угрупованнями. Потім усе трішки пішло не туди, а пізніше Сирок (Сирський - УП), щоб збити Драпатого, взагалі порізав ОСУВ "Дніпро" і зробив з нього угруповання", - розповідає УП один із полковників.

"Генеральний штаб формує резерви, займається стратегічним плануванням та активно взаємодіє на міжнародній арені. Водночас, КОС відповідає за управління бойовими операціями," - зазначив один із керівників штабів корпусів.

Відмовившись від ручного керування бригадами та корпусами, ми запровадили ще одну важливу зміна: це дозволяє зекономити час головнокомандувача і запобігти ненавмисному витоку інформації.

Сирський щодня отримував звіти від усіх підрозділів і вмів надавати чіткі рекомендації щодо подальших дій, включаючи напрямки просування. Таким чином, він зосереджувався на моніторингу реалізації визначених задач.

Замість цього, Драпатий не виконує цю функцію, оскільки це обов'язок командирів УВ. Основна увага Драпатого зосереджена на стратегічних і системних аспектах.

"Коли командири спілкуються з головнокомандувачем, його не цікавлять звичайні доповіді про те, що сталося. Він хоче бачити статистику, аналіз проблем та шляхи їх вирішення. Його мета — зрозуміти, які умови необхідно забезпечити конкретному командиру для успішного виконання поставлених завдань. І це абсолютно вірно", - розповідає нам один із високих військових посадовців.

Також зверніть увагу: Презентації замість рішень: які проблеми існують із щоденними звітами в штабах.

Він же додає, що Драпатий намагається перевести всіх командирів на систему обізнаності "Дельта" (так, у війську досі є УВ, які нею не користуються) та вимагає від них практичного застосування всіх цифрових рішень.

Зміна системи

Протягом перших місяців діяльності команда Драпатого зосередилася на кількох аспектах, які можуть здаватися малозначущими для широкої публіки, але насправді мають ключове значення для армії. Від 16 основних принципів лідерства, що окреслюють вимоги головнокомандувача до солдатів і офіцерів, до ініціативи зі створення реформи військової освіти, за яку взявся вищезгаданий Собко.

Проте, на нашу скромну думку, найбільше зацікавлення викликає інший документ.

Як відомо УП від двох високопоставлених співрозмовників, команда Драпатого підготувала, ймовірно, перший у своєму роді "план війни". Наразі він уже кілька тижнів як перебуває на розгляді в РНБО.

Цей документ є тим самим стратегічним баченням, відсутність якого часто підкреслювали в бесідах з УП командири. Вони піднімали питання: як ми можемо просуватися вперед, якщо не маємо чіткого уявлення про кінцеву мету? Якщо, наприклад, ми плануємо звільнення Маріуполя, то які конкретні кроки та в які терміни ми маємо вжити для цього?

"Ми потребуємо масштабної стратегії, розрахованої на три десятиліття, щоб як командири чітко усвідомлювали наші подальші напрямки руху", - підкреслює в бесіді з УП один з керівників корпусів.

Цей план покликаний визначити, які кроки повинна здійснити українська армія для забезпечення безпеки України та в якій часовій перспективі це має відбутися.

Окрім візійних речей, він також піднімає такі предметні теми, як підхід війська до оборони. Наприклад, чи варто в принципі утримувати на першій лінії солдатів, які виконують роль "очей" і "вух", практично без змоги вступити в бій.

Of course! However, it seems like you didn't provide any text for me to work with. Please share the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help!

Досить стабільна ситуація на фронті, принаймні на даний момент, надає йому та його команді можливість впровадити ці зміни.

А проте деякі речі, як-от боротьба з реактивними російськими дронами, які щодня атакують тилові міста, чекати точно не можуть. І відсутність готового та масштабованого технічного рішення скоро теж стане частиною відповідальності Драпатого.

Зважаючи на те, як активно російські війська атакують тилові міста, можна припустити, що в найближчі півроку - рік повітряна війна вимагатиме значно більших зусиль, ресурсів та фінансів, ніж це було раніше для України. При цьому залишається відкритим питання, чи зможе головнокомандувач, який має досвід служби у Сухопутних військах і завжди керував наземними операціями, здобути перемогу над Росією у повітряному просторі?