2700 учасників та 2 мільйони гривень на безпілотники для "Хартії": як відбувся благодійний марафон MHP Run4Victory у Києві.

18 травня на Трухановому острові в Києві відбувся благодійний марафон MHP Run4Victory - другий етап цьогорічної серії забігів, організованих компанією МХП та Благодійним фондом "МХП-Громаді". Подія проходила під гаслом "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя".

У Києві відбувся благодійний марафон, в якому взяли участь понад 2700 осіб з різних куточків України. Серед учасників були як професійні спортсмени, так і любителі, працівники компаній, ветерани, військовослужбовці, люди з інвалідністю та діти. Усі вони змагалися на різних дистанціях: 42, 21, 10, 5 і 2 км. Для найменших учасників організували забіги на 100 та 500 метрів. Особливою увагою користувалася дистанція "Люди-титани", призначена для ветеранів, зокрема тих, хто використовує протези.

Журналістка Gazeta.ua відвідала марафон у столиці, де мала можливість поспілкуватися з учасниками, організаторами, а також з військовими та ветеранами.

Труханів острів прокидається разом із бігунами. Перші учасники з'являються вже о сьомій ранку - з кавою в руках. Хтось розминається, хтось фотографується, хтось спілкується з друзями.

Сергій Доброгорський, який обіймає посаду заступника головного виконавчого директора з агробізнесу компанії МХП, вперше візьме участь у благодійному забігу втретє.

Сьогодні ми вперше організовуємо повну марафонську дистанцію — 42 кілометри. Це виклик для найвитриваліших. Дуже приємно, що цьогоріч до нашого забігу приєдналися майже 3000 учасників — втричі більше, ніж минулого року, — зазначає Сергій Доброгорський. — Біг стає все більш популярним, і це чудово. Ми обов'язково організовуємо ветеранські та інклюзивні забіги. Це наш спосіб підтримати тих, хто бореться, а також тих, хто повернувся з фронту і знову з нами. Це для нас вкрай важливо, так само як і благодійність. Минулого року ми зібрали 2,5 мільйони гривень на підтримку місцевих військових частин завдяки нашим забігам. Цього року, впевнений, ми зберемо ще більше, оскільки кількість учасників зростає, а бажання допомагати залишається на високому рівні.

Під сценою в тіні готуються до початку перші учасники, серед яких є й досвідчені ветерани. Приблизно сто осіб зареєструвалися на марафонську дистанцію в 42 км. У гучномовець звучить оголошення про тимчасову затримку старту - в столиці з ночі триває повітряна тривога.

Сергій Доброгорський також готується вийти на дистанцію.

- Біг - це про дисципліну, відповідальність, цілеспрямованість. Це цінності, якими ми живемо в МХП, - каже він. - Вони не просто на папері - ми їх загартовуємо на трасі й несемо в бізнес. А бізнес - це вже вклад у країну.

Олександр Пахолюк, керівник благодійного фонду "МХП-Громаді", регулярно бере участь у благодійних забігах.

Моя звичайна дистанція - 5 кілометрів. Травматолог пожартував, що якщо я пробіжу більше, то не варто повертатись до нього, - розповідає Олександр Пахолюк. - Але я вважаю, що 5 кілометрів - це вже непогано. Кожен долучається по-своєму, і це найголовніше. Приємно бачити, як щороку кількість учасників зростає. Разом ми можемо підтримати як наших захисників, так і родини загиблих. Ці забіги також є способом вшанувати пам'ять тих, хто ніколи не повернеться і не зможе бігти з нами.

Зазначає, що в Києві до забігу долучилися близько сотні ветеранів і чинних військовослужбовців.

- Забіг має чітку мету - збір коштів на потреби бригади "Хартія". Минулого року наш фонд передав їм роботизований комплекс для розмінування - після забігу військові самі озвучили потребу. Цього року так само: військові скажуть, що саме потрібно фронту зараз, - додав директор благодійного фонду "МХП-Громаді".

Поки триває повітряна тривога, волонтери встановлюють пункти з водою, розгортають намети та перевіряють звук. Сцена функціонує в інформаційному режимі, а учасники чекають на початок заходу.

Оксана Сученко, директорка NewRun та координаторка цьогорічного марафону в Києві, зазначає: «Багато людей приходять на забіг, щоб підтримати учасників або провести час із родиною. Але вже через рік вони самі опиняються на стартовій лінії. Спочатку беруть участь у забігах на 2 км, потім переходять до 5, 10 км і далі. Ми завжди радимо готуватися до забігу під керівництвом тренерів. Існують бігові клуби та безкоштовні тренування на відкритому повітрі. На інклюзивну дистанцію в 500 метрів зареєструвалися як ветерани, так і діючі військові. Деякі долають цю дистанцію у візках, інші – з протезами, а хтось просто йде. Це надзвичайно важливо – спостерігати за людьми, які зазнали травм, але не зупиняються на досягнутому, а продовжують свій шлях через спорт.»

Цього року серія забігів MHP Run4Victory розширить свої горизонти, додавши до свого маршруту нові міста, такі як Тернопіль, Вінниця та Луцьк.

У синьому спортивному одязі під накриттям готується до змагання ветеран Артем Лукашук з Черкас. Наразі він є капітаном футзальної команди "Черкаські Козаки - МХП". У березні він успішно завершив повний марафон у Великій Британії, а тепер планує пробігти дистанцію в 10 км у Києві. Артем зазначає, що його мета не стільки досягнення високих результатів, скільки підтримка своїх побратимів.

Основна мета - продемонструвати, що ветерани можуть стати взірцем для суспільства, - зазначає Артем Лукашук. Він служить з 2014 року і отримав поранення у Вуглегірську. У 2022 році знову вирушив на фронт. Нині він повернувся та активно допомагає іншим: проводить тренування, грає у футбол і бере участь у міжнародних змаганнях для ветеранів.

Першу десятку я пробіг у Вашингтоні в 2017 році. Пізніше взяв участь у півмарафоні в Римі. Зараз активно готуюсь до півмарафону в Румунії. Сьогодні планую пробігти 10 км, адже паралельно тренуюсь до чемпіонату України з футболу серед ветеранів. Але найважливіше не стільки кілометри, скільки мета мого бігу.

Поряд із ним — його товариші. Деякі з них також мчать вперед, інші ж приїхали, щоб підтримати. Один із бійців провів більше двох з половиною років у полоні, а тепер тренується разом з Артемом.

- Важливо залучати ветеранів до спортивних заходів, адже це є найефективнішим способом реабілітації і створення братерства, але в мирному контексті, - ділиться своїми думками Лукашук. - Це спільнота, де не потрібно розповідати про свій досвід. Я особисто розумію, як важко адаптуватись до цивільного життя, і спорт відіграє в цьому важливу роль.

Він розповідає, що спершу лише спостерігав за тим, як інші учасники долають марафонські дистанції. Але згодом вирішив, що настав час і йому випробувати свої сили в цьому.

- Ми підтримуємо тих, хто не в змозі, хто віддав своє життя, хто перебуває в окопах чи в полоні. І поки в нас є сили, ми будемо продовжувати цей шлях, - зазначив Артем Лукашук.

Нарешті повітряну тривогу скасовують. О 9-й починаються перші старти на дистанціях.

Після розігріву марафонці стають в ряд уздовж стартової лінії, готові до 42-кілометрового забігу. Учасники виконують гімн України, і деякі з них не можуть стримати своїх емоцій. "Пʼять! Чотири! Три! Два! Один!" - вигукує ведучий в мікрофон, а вболівальники підхоплюють його рахунок.

Одразу ж після марафонців на старт виходять учасники, які планують подолати дистанції в 21 та 10 км. Серед них можна побачити і досвідчених ветеранів. Стартові сигнали звучать один за одним. Дехто миттєво виривається вперед, в той час як інші залишаються в групі. В повітрі панують оплески та вигуки підтримки від вболівальників.

Гості й учасники забігів активно долучаються до благодійної лотереї: можна зробити донат і виграти призи - від сертифікатів до унікальних речей від бійців бригади "Хартія".

На спеціально відведеній території було встановлено стенд команди. Цього разу до забігу приєдналися приблизно 30 членів "Хартії". Військові привезли з собою робота-собаку, який застосовується під час виконання бойових місій. Люди підходять, цікавляться, намагаються керувати цією технікою. Діти просять робота потиснути лапу.

- Ми хочемо, щоб наші хлопці, які зараз на Харківському напрямку, мали все необхідне, аби переважати ворога, - каже Інна Джура, військовослужбовиця секції цивільно-військового співробітництва бригади. - Біля нашого стенду можна поспілкуватись із військовими, побачити техніку, яка закуповується завдяки таким заходам. Можна навіть спробувати себе в ролі оператора ППО чи керівника дрона. Ми спеціально привезли сюди роботизовану техніку, яку реально використовуємо на фронті.

Розповідає, що бригада "Хартія" стала першою в Україні, яка провела повністю роботизований бій.

Присутність військових на марафоні означає не лише збір коштів, а й намагання зменшити відстань між фронтом і тилом. Це нагадування про те, що війна триває, і підтримка все ще має велике значення. Вона справді може врятувати життя, - підкреслює Інна.

На дистанції 10 кілометрів перемогу здобуває 28-річний Ігор Панченко.

- Ця траса дійсно швидка — рівна, без жодних підйомів чи спусків. Тому ще до початку я визначився з метою підтримувати хороший темп, - ділиться Ігор, відновлюючи дихання. - В результаті все склалося вдало. Я впорався за 33 хвилини з невеликими додатками.

Ігор Панченко займається бігом зі шкільних років. Розповідає, що його тренер - ультрамарафонець. Саме він свого часу мотивував брати участь у забігах на довгі дистанції.

- Я пробіг найбільшу відстань – 78 кілометрів на гірському ультрамарафоні в Швейцарії. Це був близько семи годин безперервного бігу, з перепадом висоти понад 2800 метрів. Я піднімався на вершину, де навіть влітку ще лежить сніг. Це неймовірний досвід, який важко описати словами, - ділиться спогадами Ігор.

На старті свого забігу очікують учасники коротших дистанцій. У тіні, тримаючи в руках повітряні кульки, сидить 41-річна Марина Захарченко з Канева. Біля неї весело бігає її семирічна донька.

- Я вперше спробувала свої сили у забігах ще в шкільні часи, - ділиться Марина. - Тепер, у зрілому віці, вирішила повернутися до цього заняття, і взяла з собою доньку. Вона долатиме свою дистанцію - хоч і невелику, але підходить до неї з усією серйозністю.

Вона зізнається, що не готувалася спеціально до забігу, хоча спорт займає важливе місце в її житті – регулярно відвідує тренажерний зал для підтримки фізичної форми. Це не перший її досвід участі в MHP Run4Victory. У Києві вона разом з колегами планує пробігти дистанцію в 2 км.

У нас є безліч знайомих на передовій. І ця подія має на меті надати моральну підтримку. Навіть простий візит і добрі слова можуть мати велике значення, - зазначає Марина.

Серед учасників півмарафону можна зустріти чоловіка на спеціально розробленому біговому протезі. Це Олексій Лобанок, 27-річний молодий чоловік, який минулої осені отримав поранення від протипіхотної міни на Сватівському фронті. На марафоні він подолав дистанцію в 21 км на протезі, підтримуючи своїх студентів.

- Було важко, але мотиваційно. Біг разом зі студентами з Української академії лідерства. Я їх ментор із фізичного розвитку. І це частина нашої програми - подолати цю дистанцію не лише фізично, а й внутрішньо, - розповів Олексій Лобанок.

Він зазначає, що вони готувалися до забігу, проводячи ранкові пробіжки щодня.

Коли я отримав свій протез, першим кроком стало підкорення гір. До поранення я вже мав досвід півмарафону, активно бігаючи у Франківську та перебуваючи в хорошій фізичній формі. Мене сильно тягнуло повернутися до цього стану та перевірити свої можливості. І мені це вдалося. На сьогоднішньому забігу я виступив з чіткою метою — не лише подолати дистанцію, а й підтримати інших у цьому. Олексій, уродженець Вінниччини, нині живе в Києві. Він приєднався до армії в березні 2022 року, служачи в 66-й окремій механізованій бригаді.

- Я, звісно, бігтиму ще. МХП підтримує не тільки спорт, а й молодіжні ініціативи, табори, розвиток. Це важливо, - каже ветеран.

Під пісню "Ой, у лузі червона калина" на трасу виходять військові й ветерани, частина з яких бігтиме з протезами. Їх зустрічають аплодисментами й вигуками підтримки. На номерах замість прізвищ напис - "Люди-титани".

Після фінішу Віталій - ветеран, який долає дистанцію на протезі - розповідає, що це його перші 500 м бігу, хоча зазвичай він тренується швидкою ходою або короткими пробіжками до 5 км.

- Це мої друзі, - каже про побратимів, чиї імена надруковані на його футболці. - Вони літали в Маріуполь. Ми й за них сьогодні біжимо. І за тих, хто ще воює.

Іще до початку своїх дистанцій на галявині зібралися десятки дітей - з номерами на грудях, у спортивних костюмах або улюблених піжамах, з розмальованими обличчями.

Після подачі сигналу наймолодші учасники, віком від 1 до 6 років, разом зі своїми батьками вирушають на дистанцію 100 метрів. Деякі дівчатка вбрані з бантиками, хтось у костюмі єдинорога, хтось тримає матір за руку, а інші біжать самостійно. Після них до старту на 500-метрову дистанцію виходять старші учасники.

Євгеній Римаренко взяв участь у дитячому забігу разом із своєю 14-місячною донечкою Анною. Маленька принцеса, одягнена в яскраву рожеву сукню, здолала свої перші 100 метрів, тримаючись на руках у батька.

- Це вже її третя медаль, - каже Євгеній. - Першу вона отримала ще до року. Ми з дружиною самі бігаємо і привчаємо дитину до спорту з малечку. Такі події дуже важливі. Вони стимулюють людей не сидіти вдома, а щось робити для здоров'я. А ще для армії. Я служу у медичних силах ЗСУ і точно знаю: без волонтерів і таких ініціатив хлопцям на передовій було б значно важче.

На старт виходить 5-річний Дмитро Даневич у футболці з написом Free Azovstal Defenders. Він зосереджено чекає сигналу до бігу. Дмитро знову долатиме дистанцію у пам'ять про свого дідуся - полковника Вячеслава Вороного, військового льотчика, який загинув, виконуючи бойову місію над Маріуполем, евакуюючи українських захисників.

Для Дмитра кожен забіг - це данина пам'яті його дідуся. Він чітко це усвідомлює. «Я хочу бігти за тих, хто не в змозі», - говорить його мама Марія Даневич. У минулому році він вперше взяв участь у MHP Run4Victory, коли йому виповнилося всього чотири роки. Зараз це вже наш другий забіг від МХП, але точно не останній. Ми активно готуємось до Тернополя.

Марія згадує, що дід Дмитра, виходячи на пенсію, не залишив свою любов до авіації - він вирішив продовжити кар'єру в цивільному секторі. Постійно вдосконалював свої навички, вивчаючи англійську, здаючи іспит IELTS та літуючи в спеціальних окулярах для нічного бачення. А коли розпочалася повномасштабна війна, він знову вирушив на службу.

— Він постійно наголошував, що життя екіпажу є найважливішим. Повернув людей, а сам залишився там, — тихо промовляє Марія. — Дмитро пам'ятає свого дідуся. Для нього це не просто спогад з минулого. Коли бачить гелікоптер, говорить: "Ось дідусь повертається". Збирає палички вдома і каже: "Це для того, щоб з дідусем збудувати будинок для пташок". Син зберігає пам'ять про нього, як може.

Для нашої родини участь у забігах є можливістю підтримати військових, зробити внесок та бути корисними.

- Краще дрон, ніж черговий виліт екіпажу, - додає Марія. - І Дмитро це вже розуміє. Він серйозніший за багатьох дорослих і дуже світлий та енергійний хлопчик.

Поки частина учасників ще долала останні метри дистанцій, на головній сцені розпочався благодійний аукціон. Публіка гуртується ближче, уважно слухаючи ведучих. Розігрували футболки з підписом Андрія Шевченка та Святослава Вакарчука. А ще картину з уламків скла від влучання по Держпрому в Харкові художниці Валентини Гук.

Після завершення змагань організатори вручають нагороди переможцям у різних категоріях, які охоплюють все: від дитячих забігів до марафонських дистанцій. Усі учасники отримали медалі, на яких була можливість вигравіювати власний напис.

У ході благодійного забігу MHP Run4Victory вдалося залучити 2 мільйони гривень, які будуть використані для придбання ударних дронів для 13-ї бригади Нацгвардії "Хартія".