Зеленський вперше за останні сім років безстроково призначив суперечливу суддю Євромайдану Ізовітову-Вакім до Харківського окружного адміністративного суду.
Вона зможе обіймати відповідну посаду до граничного 65-річного віку.
Аналітичний центр "Фундація DEJURE" акцентував увагу на указі президента Володимира Зеленського №913, виданому 15 вересня, яким була призначена суддя Олена Ізовітова-Вакім до Харківського окружного адміністративного суду. Вперше за останні сім років ця призначення є безстроковою, що означає, що вона зможе виконувати свої обов’язки без встановленого терміну, аж до досягнення пенсійного віку у 65 років.
Ізовітова-Вакім "відома" двома скандальними рішеннями, які ухвалила у 2013-му -- про заборону мирних зібрань на підтримку Євромайдану в Харкові, нагадують юристи. У січні 2023-го вона не пройшла кваліфікаційне оцінювання: висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів встановив, що вона як суддя не відповідає займаній посаді у тому-таки ХОАС, після чого до Вищої ради внесли правосуддя подання про її звільнення. Втім, у травня 2025-го нереформований Верховний суд скасував це рішення після апеляційної скарги.
Лідія Ізовітова, мати судді, є союзницею кума Володимира Путіна та лідера забороненої партії ОПЗЖ Віктора Медведчука. Під час Революції гідності вона займала пост голови Національної асоціації адвокатів України і підтримала так звані "диктаторські закони", за які Верховна Рада проголосувала 16 січня 2014 року з грубими порушеннями регламенту. Тоді депутати просто піднімали руки, голосуючи без обговорення і без використання системи "Рада", а ці закони призвели до істотних обмежень основних прав громадян, свобод засобів масової інформації та блокування масових протестів проти уряду. У березні 2026 року, коли Офіс президента очолював Андрій Єрмак, Ізовітова призначила його головою одного з комітетів НААУ. Невдовзі після цього, у травні, чиновнику висунули підозру в корупції.
Адвокатура протягом багатьох років залишалася "сліпою зоною" в контексті антикорупційної політики: самоврядування без ротації, відсутність прозорих критеріїв для вступу до професії, а дисциплінарні процедури використовувалися як засіб тиску. Однак, вперше держава офіційно визнала, що це питання виходить за межі внутрішніх справ професійної спільноти і є проблемою для всієї системи правосуддя. Більше про це читайте в статті "Адвокатура: чи може Антикорупційна стратегія розрубати гордіїв вузол" журналіста-міжнародника Володимира Кіма.
