Засновника харківської бандурної школи Гната Хоткевича було засуджено до розстрілу 29 вересня 1938 року - Вісті Харкова.

Звинувачували в причетності до "контрреволюційної групи" та у шпигунстві на користь Німеччини.

Народився Гнат Хоткевич 31 грудня 1877 року в Харкові. З 1920-го активно долучився до літературно-мистецького життя України. Викладав українську мову та літературу в Деркачівському зоотехнікумі. За 6 років повернувся до Харкова, де керував класом бандури у місцевому музично-драматичному інституті. З 1928 року став художнім керівником полтавської капели бандуристів. Писав художні, драматичні твори, кіносценарії.

У часи, коли українізація почала згасати, він потрапив під осуд радянської окупаційної влади через свої твори та відновлення давніх українських традицій. Усі його роботи були заборонені, а видавництва вимагали повернення гонорарів, оскільки їх не влаштовувала ідейна спрямованість його творчості.

1937-го 60-річний Хоткевич, який проживав із родиною у злиднях, написав листа президентові Академії наук урср Олександрові Богомольцю. Просив того посприяти виданню декількатомної художньої праці про Шевченка, підручника "Бандура" та історичного огляду музичних інструментів. Той пообіцяв підтримати, але не встиг.

23 лютого 1938 року Хоткевича затримують. Через три місяці співробітники НКВС примусять його підписати свідчення про те, що він нібито є "шпигуном на користь Німеччини". Остаточне рішення ухвалить спеціальна трійка НКВС у Харківській області.

Розстріляли Гната 8 жовтня 1938 року у харківській в'язниці нквд на вулиці Чернишевській. Похований у братській могилі.

Згодом дружина Платоніда Скрипка отримує повідомлення від обманливої влади радянських загарбників, що її чоловік загинув у в'язниці у 1942 році внаслідок серцевого нападу.