"Ми можемо лише сподіватися на м'яку зиму та недосконалість російських атак," - зазначив колишній керівник Держагентства з відновлення Сухомлин, коментуючи готовність України до найскладнішої зими.

Україна готується до найважчої зими в нашій історії - подібні заяви від представників влади почали звучати ще влітку. Саме тоді оголосив про відставку один із ключових посадовців, відповідальних за захист української енергетики - голова Державного агентства з відновлення та розвитку інфраструктури Сергій Сухомлин. Кабмін задовольнив його заяву у вересні.

Перед тим, як приєднатися до агентства, Сухомлин двічі обіймав посаду мера Житомира, де він активно впроваджував газопоршневі електростанції та сонячні панелі. Це призвело до зниження тарифів для жителів міста, а також до мінімізації знеструмлень під час блекаутів та практично безперервного постачання тепла.

В агентстві з відновлення Сухомлин також підтримував ідею енергетичної децентралізації в урбаністичних центрах. Він відкрито виступав проти відновлення київських теплоелектроцентралей ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6.

Під його керівництвом в Агентстві було затверджено більшість стандартних проєктів для захисту енергетичної інфраструктури, які успішно пройшли перевірку під час минулої зими.

Чи зупинилася підготовка енергетичного сектору до зимового сезону після призупинення фінансування капітальних проектів урядом? Яка готовність міст до можливих ситуацій, коли вони можуть залишитися без електрики, опалення та водопостачання одночасно? Чому Київ вважається найуразливішою ланкою, і які кроки може вжити влада, щоб підтримати столицю в період морозів? Про це йдеться в інтерв'ю Сергія Сухомлина "Українській правді".

"Фізичний захист виступає як остання лінія оборони, і він ефективно виконує свої функції."

Які, на вашу думку, можуть бути найгірші та найкращі варіанти розвитку подій цієї зими?

- У таких прогнозах ми можемо спиратися лише на попередній досвід: минулого року Росія ще не застосовувала такої кількості реактивних "Шахедів" і до осені практично не била по цивільній інфраструктурі.

У вересні минулого року ми стали свідками вивезення невеликих трансформаторів, які постачають електроенергію для житлових районів, медичних установ та стратегічно важливих підприємств. Тоді Кабінет Міністрів видав вказівку Агентству з охорони критичної інфраструктури. Мова йшла не лише про енергетичну сферу, але й про водопостачання, теплові електростанції та котельні в зонах, що знаходяться поблизу лінії фронту, оскільки саме вони зазнають найбільших ушкоджень від атак.

У листопаді ми розпочали зведення більше 120 захисних споруд, і до квітня виконали 95% запланованих робіт. Не вдалося досягти 100% завершення, оскільки обставини змінювалися — в окремих районах Донецької та Херсонської областей продовження будівництва стало неможливим. Тому рівень захисту було адаптовано до "1+", і роботи були завершені в цьому форматі.

Ми набули значного досвіду та реалізували 16 проєктів, спрямованих на захист об'єктів. Кабінет Міністрів ухвалив їх як стандартні. Це дозволило громадам, державним адміністраціям і підприємствам заощадити час на створення власних проєктів і відразу використовувати перевірені рішення.

Сказати, якою буде майбутня зима, складно, але ми бачимо результат вже виконаних робіт: Херсонська, Харківська, Запорізька області й сам Харків пройшли минулу зиму, хоча ворог постійно їх обстрілював. У Сумах велика ТЕЦ забезпечує теплом частину міста. По ній били десятками КАБів і "Шахедів", але місто вистояло.

Це викликає оптимізм, адже, якщо будуть реалізовані усі програми стійкості, схвалені РНБО та Кабінетом Міністрів, ми зможемо пройти опалювальний сезон без заморожених і відключених житлових масивів.

Коли не вистачає ресурсів для протиракетної оборони та технологій, які можуть знищувати реактивні "Шахеди", фізичний захист стає останнім бар'єром для охорони об'єкта. І він виявляє свою ефективність.

В Одесі зафіксовано численні влучання в 110-і трансформатори, захист яких ми встановили минулої зими, і вони досі функціонують. Тиждень тому в Житомирі сталося пряме попадання в значну підстанцію, яка також продовжує свою роботу. Є ще одна підстанція в прифронтовій зоні, що витримала більше 60 прямих влучань: трансформатори залишилися неушкодженими.

Отже, успішне проходження опалювального сезону значною мірою залежить від реалізації так званих "планів стабільності".

- Одні регіони виконали спущені владою "плани стійкості" на 69%, інші - такі, як Київ, на 40%. Що це означає на практиці?

Ці плани не були нав'язані зверху. Кожна громада та область самостійно визначали, які об'єкти потрібно будувати та які заходи необхідні для успішного проходження опалювального сезону. Кабінет Міністрів затверджував ці плани та виділяв фінансові ресурси. Для регіонів, що знаходяться в зоні конфлікту, фінансування надавалося без вимоги співфінансування, тоді як для решти України частка співфінансування становила близько 10%.

План стійкості включає чотири ключові напрями. Перший з них стосується генераторів. Лікарні, водопостачальні компанії, теплові електростанції та підприємства, що займаються теплопостачанням, повинні мати надійні резервні джерела енергії. У деяких громадах спостерігався дефіцит генераторів на рівні 20-30%, і їх необхідно було просто перевезти до потрібних місць.

Другий аспект - це децентралізоване виробництво електроенергії.

Якщо критично важлива інфраструктура міста, така як теплокомуненерго, водопостачання та транспорт, споживає 20 мегаватів електроенергії, то місту необхідно забезпечити не менше 20 мегаватів децентралізованого виробництва енергії. До таких джерел відносяться газопоршневі, газотурбінні станції та інші альтернативні установки.

Для Харкова разом із системою метрополітену необхідно близько 105-107 мегаватів електричної потужності. Місто планувало встановити достатню кількість когенераційних станцій, щоб підтримати критично важливу інфраструктуру. Створити повноцінний енергоострів у Харкові неможливо, і цієї потужності не вистачить для забезпечення всіх потреб міста, проте вона значно зменшить навантаження під час випадків знеструмлення.

Третій напрям - децентралізована теплова генерація. У Сумах, наприклад, ТЕЦ забезпечує теплом 30-40% міста. На випадок її знищення потрібно встановити достатню кількість блочно-модульних котелень, перепідключити наявні котельні або прокласти нові мережі.

Українські системи теплопостачання переважно побудовані ще за радянських часів. Відтоді споживання тепла значно зменшилося, тому в містах є великі резерви. Іноді будувати нові об'єкти не потрібно: достатньо зробити перепідключення і замкнути все в єдину мережу, як свого часу в Житомирі.

Четвертий напрям - фізичний захист. Якщо в місті є велика ТЕЦ, її енергозабезпечення має бути захищене. Те саме стосується станцій забору води, насосних станцій першого й другого підйомів, 110-кіловольтних трансформаторів та насосних груп на об'єктах теплової генерації.

Необхідно мати щонайменше захист другого рівня, здатний витримати пряме попадання звичайного або реактивного "Шахеда". Знищити велику ТЕЦ повністю досить складно, хоча по об'єктах Києва вже здійснювали удари десятками ракет.

Знищити всі котли одночасно непросто, проте насосна група є основою системи. Якщо вона збоїть, доводиться зливати воду з мережі. Навіть якщо котли мають пошкодження, їх можна відремонтувати за 5-10 годин, одночасно забезпечуючи циркуляцію в системі. Завдяки блочно-модульним та іншим котельням мережа зможе зберігати тепло і постачати його до житлових будинків, тому зливати воду не буде необхідності.

Насосні групи є основою як для водопровідних систем, так і для підприємств теплокомуненерго, тому їхнє захист має першорядне значення. Досягнення стовідсоткового виконання у кожному з чотирьох напрямків свідчить про реалізацію плану стійкості в повному обсязі. У випадку, якщо хоча б один з напрямків не буде реалізовано, загальний рівень готовності міста відразу ж знижується.

"Києву доведеться зіткнутися з більшими труднощами, ніж іншим містам."

Чи уникне Київ необхідності зливати воду з системи, як це сталося торік?

- Києву буде набагато складніше. Прифронтові міста на кшталт Кривого Рогу, п'ятий рік живуть під постійними ударами й увесь цей час готуються до зими. Команда Вілкула разом із "Нафтогазом" переклала десятки кілометрів мереж, встановила десятки блочно-модульних котелень і когенераційних станцій, які виробляють електроенергію і подають тепло в мережу. Біля кожної лікарні та школи додатково встановили блочно-модульні котельні - фактично третій рівень резервування теплопостачання.

Так само працював Харків. Критерії планів стійкості уряд і Державне агентство відновлення розробили в лютому. Тоді ми визначили, що для децентралізованої генерації Харкову разом із метро потрібно 105-107 мегаватів. На той момент місто вже мало приблизно 70 мегаватів газопоршневої генерації. Добудувати за рік ще 30-35 мегаватів значно простіше, ніж Києву, який мав близько 10 мегаватів за потреби в 300.

В столиці вдається реалізувати проекти, які інші громади виконували протягом 3-5 років, лише за рік, але це набагато складніше.

Київ тільки в цьому році розпочав процес енергетичної децентралізації.

- Так, Київ фактично лише почав, тому прогнозувати ситуацію складно. Це велике місто з дуже централізованими системами тепло- і водовідведення. Каналізація не менш важлива за тепло, а іноді важливіша.

Під час минулої зими в деяких районах Києва виникли серйозні труднощі, але місто змогло впоратися з зимовим сезоном. У разі зупинки каналізації автоматично виникла б необхідність припинити водопостачання, що призвело б до зупинки теплопостачання, оскільки котельні та ТЕЦ потребують величезної кількості води. Тому захист цих критично важливих елементів інфраструктури є надзвичайно актуальним.

Чи змогли в Києві реалізувати заходи, щоб запобігти найпесимістичнішому розвитку подій, коли місто ризикує залишитися без електрики, опалення та водопостачання?

- Частково. В деяких мікрорайонах, зокрема в зоні ТЕЦ-6, ситуація, за моїм прогнозом, буде відносно нормальною: Київ виконав там значний обсяг робіт.

Ситуація із зоною ТЕЦ-4, яка належить приватній Дарницькій теплоелектроцентралі, виявилася значно більш складною. Уряд надав завдання Агентству створити на цій території децентралізовану систему опалення. Після виділення фінансування, отримання земельних ділянок та виконання необхідних процедур, роботи стартували в липні.

Згідно з планом, до першого січня необхідно звести понад 300 мегаватів теплової генерації для даного регіону. У разі виходу з експлуатації ТЕЦ-4, ця потужність дозволить забезпечити комфортну температуру в квартирах, підтримуючи її на рівні приблизно 14-16 градусів навіть при морозах до -10-15 градусів.

Цього року ми не зіткнемося з ситуацією, що повторює минулий досвід, але для цього необхідно забезпечити стабільне фінансування. Всі ці об'єкти є новими і мають складну конструкцію: котельні зводяться в напівпідземному форматі, що передбачає їх захист бетоном і ґрунтовими покриттями. Раніше практично ніхто не займався будівництвом підземних котелень.

Не називатиму кількість об'єктів, але роботи відбуваються за графіком. Система має захистити зону Дарницької ТЕЦ і частково проблемну зону ТЕЦ-5 - Русанівку та Березняки.

- Про яку приблизно кількість будинків йдеться?

- Про тисячі будинків.

Проте, якщо ТЕЦ-5, не дай Боже, буде знищена, то на великій частині цієї території може виникнути ситуація, схожа на ту, що спостерігалася минулого року.

"Бюрократія більше не може слугувати виправданням."

Які фактори найбільше гальмували покращення енергетичної безпеки Києва: потреба розпочати з основ, бюрократичні перешкоди чи корупційні складнощі?

Бюрократичні перепони завжди існують у будь-якому процесі. Втілення інфраструктурних проєктів як в Україні, так і в країнах Європи неминуче стикається з бюрократією. Наприклад, агентство розпочало будівництво Миколаївського водогону в лютому 2025 року, і вже 1 вересня перші обсяги води були доставлені до міста.

У Європейських країнах розробка подібного проекту зазвичай займає близько трьох років, а реалізація будівництва - стільки ж. Натомість, ми змогли спроектувати і звести об'єкт всього за 8 місяців. Початкова вартість проекту становила 8,7 мільярда гривень, але фактичні витрати склали лише 6,4 мільярда.

Щодо Києва: Агентство захищає 20 великих 110-кіловольтних підстанцій, які минулого року взагалі не мали захисту. Тому цього року ситуація буде кращою, якщо ворог застосовуватиме ті самі засоби ураження, що й торік.

Три тижні тому Росія випустила два "Іскандера" по електропідстанції в Одесі. На щастя, ракети не влучили в ціль, і підстанція разом із трансформаторами продовжують свою роботу. Проте цей інцидент свідчить про те, що противник, безсумнівно, буде намагатися знищити важливі інфраструктурні об'єкти. В минулому році вони не мали належного захисту.

Раніше звичайний термін для зведення захисних споруд підстанцій складав один рік. Однак деякі обласні адміністрації тільки тепер завершили проекти, які були ініційовані ще в серпні минулого року.

У зонах, близьких до лінії фронту, незважаючи на постійні тривоги та зимові негоди, нам вдалося збудувати подібні об'єкти за приблизно п'ять місяців, а в Києві — всього за три. Розпочали роботи в травні, і до вересня завершили близько 90% усіх запланованих завдань. На деяких значних підстанціях Агентство разом із "Укренерго" раніше витрачали на спорудження захисту до двох років.

Я мав бесіду з президентом стосовно одного з цих проектів. Він неодноразово підкреслював важливість підтримки Києва та необхідність збереження столиці. Коли я повідомив, що найменший термін для завершення будівництва становить рік, він заперечив: "Часу в тебе немає, потрібно встигнути за пів року". Ми розпочали роботи 14 травня, і вже в листопаді плануємо здати об'єкт в експлуатацію.

Подібних темпів виконання робіт раніше не спостерігалося, але для досягнення цього необхідно працювати у три зміни. Державна частина робіт у Києві реалізована на високому рівні. Водночас близько половини всіх робіт виконує саме місто, і тут темпи дещо повільніші.

Схожий проект, який ми маємо намір завершити менш ніж за шість місяців, столиця реалізує вже протягом двох років. За швидкістю виконання робіт ми вже випередили його.

- Чим це можна пояснити?

Протягом минулого року я активно взаємодіяв з представниками Києва. Кожен з таких проєктів несе в собі особисту відповідальність. Людина повинна бути готова приймати на себе ризики та відповідальність, адже в результаті таких ініціатив можуть виникати кримінальні розслідування. Іноді буває необхідно за вісім місяців збудувати водогін, оскільки місцеві жителі вже три роки залишаються без води. У таких випадках важливо не лише взяти на себе цю відповідальність, але й забезпечити максимально прозору звітність.

Ми діяли аналогічним чином під час зведення другого рівня захисту в прифронтових зонах. Незважаючи на те, що не мали можливості розголошувати точні місця розташування та креслення об'єктів із обмеженим доступом, щотижня ми викладали на сайті Агентства інформацію про обсяги закупівель і вартість усіх необхідних матеріалів, таких як арматура, цемент, металоконструкції та інші.

У середньому ціни були майже на 20% нижчими, ніж у Prozorro. Водночас прискорення робіт іноді вимагало відхилення від стандартної послідовності процедур: спочатку виконуєш роботу, потім оформлюєш документи. Це відповідальність і ризик, особливо з огляду на велику кількість кримінальних проваджень у Києві.

Отже, основною причиною є політичний тиск на міського голову та його команду, що призводить до небажання столичної влади ризикувати в будь-яких питаннях?

Цей фактор також може мати значення, але коли проєкт з відновлення станції передається компанії, де на чолі стоїть кухарка, це свідчить про рішення, прийняті саме в Києві, а не на рівні центральної влади.

Альтернативні маршрути через річку в Києві: стратегія розроблена, але виникають питання щодо термінів реалізації.

- Ще один серйозний київський виклик - росіяни б'ють по мостах, які з'єднують правий та лівий береги Дніпра. Місто планує зводити альтернативні переправи. Наскільки реально їх збудувати в осяжній перспективі?

Створити альтернативний шлях переправи цілком можливо, але не в тих термінах і не з тим методом, про які йдеться зараз. Я маю необхідний досвід у цій сфері. Спільно з Третьою штурмовою бригадою ми зводили дамбу в Харківській області – зробили це досить оперативно, проте там зовсім інша річка з меншою глибиною, обсягом води та швидкістю течії.

Ще один випадок - міст у Маяках. Після його знищення ми змогли відновити аварійний проїзд всього за один день. Далі, без зайвого шуму, ми розпочали будівництво альтернативного мосту. На завершальному етапі робіт міст став мішенню для "Іскандерів", внаслідок чого було поранено людей.

Це сталося після того, як у системі Prozorro з'явилися контракти на будівництво — все, що лише можна було, злетіло в повітря. Проте, ми зуміли звести 256-метровий міст всього за три місяці, і він вже функціонує. Знищити його практично неможливо, навіть з використанням "Іскандерів", адже він виготовлений з модульних металевих елементів, які легко піддаються заміні.

У Києві ситуація значно складніша. У травні ми розробляли план будівництва альтернативних переправ і мостів. Разом із військовими опрацювали ділянки й під'їзди, подекуди навіть розпочали підготовчі роботи. План існує, але до заявлених зараз строків я ставився б дуже обережно. Це проєкт щонайменше на рік.

Чи є можливість створення підводного трубопроводу?

Йому знадобилося б ще більше часу. Я обізнаний про те, скільки відповідних засобів є в Україні: це набагато складніше і займає більше часу.

Стосовно ж дамб я не хотів би розкривати публічно деталі.

- Як загалом оцінюєте управлінське рішення перекривати київські мости під час повітряних тривог?

Це рішення може здаватися неординарним, проте воно є вірним. Коли "Шахед" чи балістична ракета наближається до міста, на мостах під час сигналу тривоги завжди можна побачити автомобілі. Важко навіть уявити, скільки життів може загубитися через такий удар. Тому питання не стосується лише зручності або організації транспорту, а радше порятунку людських життів. Для мене відповідь є безсумнівною. Іншого виходу просто не існує.

Яким чином це може вплинути на логістичну систему країни, з огляду на те, що у вересні кількість годин з повітряними тривогами перевищила ті, що пройшли без них?

Ми можемо спостерігати, яким чином Росія намагається завдати удару по енергетичній інфраструктурі. Її мета полягає в тому, щоб відключити лівобережну частину України від електрики. Українські атомні електростанції здебільшого розташовані на Правобережжі, що є основним надійним джерелом енергії для лівобережних регіонів.

Ті ж самі дії росіян щодо логістики можуть призвести до серйозних труднощів. Нам необхідно розвивати власну балістичну систему та посилювати удари по території Росії.

Сьогодні ситуація виглядає наступним чином: вони завдають нам ударів кулаком – ми реагуємо, одягаючи захисне спорядження; потім переходять до арматури – ми знову підсилюємо свою оборону. Якщо ми не почнемо відповідати на їхні дії адекватно, завжди будемо відставати у прийнятті рішень, а наслідки можуть бути значно серйознішими. Нам необхідно знищувати російську логістику та завдавати ударів, які справді відчуватимуться.

"Досі можна сподіватися на м'яку зиму та помилки в російських атаках."

- Повернімося до нашої енергетики. Ексочільник "Укренерго" Володимир Кудрицький стверджує, що за всю повномасштабну війну в Україні було запущено приблизно 700 мегаватів нової газової генерації, тоді як зимовий дефіцит, за словами Зеленського, становить 7000 мегаватів. Чому так повільно запускається альтернатива великим ТЕЦ?

В першу чергу, успіх залежить від активності місцевих громад. Децентралізована газова генерація демонструє найбільшу ефективність, коли газопоршнева станція виробляє одночасно електрику і тепло. Наприклад, така установка може видати 4 мегавати електричної енергії та стільки ж тепла. Якщо громада закуповує це тепло, термін повернення інвестицій скорочується, що робить проєкт більш привабливим для потенційних інвесторів.

Багато громад вирішували одразу дві важливі задачі: впроваджували децентралізоване виробництво енергії та знижували ціни на тепло. Такі міста, як Хмельницький, Вінниця, Чернівці і Житомир, створили сприятливі умови для приватних інвесторів, які збудували численні енергетичні об'єкти потужністю в десятки мегават.

Економічно обґрунтована вартість виробництва тепла в громаді коливається приблизно від 3 до 3,5 тисяч гривень за гігакалорію, в той час як приватні виробники здатні пропонувати його за ціною близько тисячі гривень. Це означає, що тепло від приватників є в 3,5 рази дешевшим. Крім того, громада отримує додаткові обсяги електроенергії, що підвищує її енергетичну безпеку. Таким чином, створення сприятливих умов для інвесторів на рівні громад не лише забезпечує доступ до резервних джерел енергії, але й знижує вартість тепла.

Скільки з отриманих Україною міжнародною допомогою установок залишається неактивними? Які фактори заважають їх запуску: нестача газу, фінансові труднощі, бюрократичні перепони чи щось інше?

Вважаю, що близько 20% систем все ще залишаються неактивними. Цього року було реалізовано значну кількість установок. Не впевнений, що до кінця року вдасться підключити всі, проте близько 90% з них, ймовірно, запрацюють.

Планування стійкості в даній області входило до компетенції Міністерства енергетики. Вони вели детальний облік усіх установок, а також держава надала додаткові фінансові ресурси для їх підключення.

Кабінет Міністрів істотно полегшив різноманітні процедури. Їх створення відбулося за участі РНБО, урядових представників та Міністерства енергетики. Процес отримання дозволів від НКРЕКП та інші етапи значно спростили, тому бюрократія більше не може слугувати виправданням.

Деякі громади брали газопоршневі установки лише тому, що їм безплатно пропонували обладнання вартістю два мільйони євро. Водночас вони могли не мати навіть централізованого теплопостачання, коштів на підключення, фахівців або розуміння, що робити далі. У результаті отримана від благодійників чи міжнародних фондів установка просто стоїть без роботи.

- У чому проблема з рештою 10%, які, за вашими словами, не будуть запущені?

Необхідно полегшити процес переміщення такого обладнання з однієї громади до іншої. Наразі це практично неможливо з юридичної точки зору, оскільки міжнародний фонд чи державна установа, яка отримала фінансування, наприклад, від уряду Німеччини, передала техніку конкретній громаді за відповідними документами.

- Скільки будинків у Києві отримають тепло від резервних котелень? Яка частина міста не матиме альтернативи і що ви радите цим людям робити вже зараз?

Залишається невирішеним питання щодо території ТЕЦ-5. Вже є пропозиції, які аналогічні тим, що впроваджуються в зоні ТЕЦ-4, проте їх реалізація потребує будівництва.

Уряд та прем'єр-міністр неодноразово обговорювали різноманітні додаткові ініціативи: перенаправлення електричних ресурсів до постраждалих регіонів, щоб мешканці могли використовувати електрику для обігріву своїх домівок; формування локальних енергетичних автономій; оснащення житлових будинків акумуляторами для забезпечення освітлення та функціонування ліфтів. Проте ці заходи не здатні повною мірою вирішити існуючу проблему.

Поки що залишається сподіватися на теплу зиму й неточність російських ударів. Інших рішень, які могли б гарантувати мешканцям зони ТЕЦ-5 нормальне проходження сезону, я наразі не бачу.

За результатами минулого року ви змогли зекономити 13 мільярдів гривень з державного бюджету. Як це можна пояснити, якщо для багатьох об'єктів все ще бракує фінансування?

Економія виявилася на різних проєктах. Я вже згадував про водогін у Миколаєві: початкова вартість оцінювалася в 8,7 мільярда гривень, а фактичні витрати склали лише 6,4 мільярда. У цю суму також включено систему захисту від дронів для підземних насосних станцій, сонячні електростанції, розташовані поряд з кожною насосною станцією, та інші роботи. Таким чином, загальна економія склала приблизно 2,3 мільярда гривень.

Ми лише прагнули більш ефективно розподілити фінансові ресурси. Вони знову надійшли до державної казни.

"Ми стоїмо перед масштабною демографічною кризою."

Ви звернулися до українських чиновників, включаючи тих, хто працює в Києві, із закликом не боятися брати на себе відповідальність і діяти, навіть якщо це пов'язано з ризиками кримінальних переслідувань. Чому ж тоді ви самі вирішили піти у відставку перед зимою, яку вже охрестили найскладнішою в історії?

Зміни в складі уряду та нове керівництво Міністерства інфраструктури спонукали мене до дій. У них виявилися свої бачення і стратегії, тому я вирішив подати заяву на звільнення. Після цього мені довелося тричі її редагувати, але врешті-решт я отримав відповідь на своє прохання.

- Чому ви вважали, що не спрацюєтеся з урядом Сергія Корецького?

Щодо Корецького особисто в мене немає жодних зауважень, ми багато разів спілкувалися. Однак до міністерства прийшла нова команда зі своїм власним баченням. Не стверджую, що воно погане чи хороше: нехай втілюють свої ідеї в життя та покажуть результати. Я приєднався до іншої команди, тому вирішив піти.

Вам пропонували залишитися, чи, навпаки, заохочували до звільнення?

- Ні, мене просили залишитися. Я говорив і з міністром, і з прем'єр-міністром. На такій посаді точно працюєш не заради зарплати чи нагород. Потрібен внутрішній драйв. Якщо його не відчуваю - мені нецікаво.

Які наслідки матиме ініційоване прем'єр-міністром Корецьким призупинення капітального будівництва?

Це, в першу чергу, питання до міністра фінансів. Він, у свою чергу, зазначить, що все залежить від Верховної Ради та голосування за потрібні законодавчі ініціативи для отримання європейського фінансування.

Одночасно хочу висловити свою вдячність урядовим структурам та Міністерству фінансів: частину фінансування вже вдалося відновити. Було поновлено фінансування об'єктів у Києві, а також споруд для фізичного захисту. Крім того, розблокували кошти на реалізацію децентралізованої системи теплопостачання столиці.

Всі дорожні проєкти та більшість інших наразі призупинені. Основна увага все ще зосереджена на фінансуванні заходів, спрямованих на забезпечення стійкості. Хоча будівництво доріг майже повністю зупинилося, до 1 червня нам вдалося реалізувати значний обсяг робіт у сфері фронтової логістики.

Чи готові ви знову зайняти державні позиції? Якщо так, то яку роль ви б обрали і за яких обставин?

- Ні. Я точно не повернувся б у владу - за жодних умов і на жодну посаду.