"Гроші – це спільна власність": Юлія Буйновська ділиться думками про фінансове партнерство з чоловіком, своє бажання стати матір'ю, улюблені б'юті-процедури та унікальний "будуарний" стиль.

Юлія Буйновська, 26-річна акторка з Харкова, є яскравою представницею нової хвилі українського театру та кіно. Її талант відомий широкій публіці завдяки головній ролі Софії у детективному серіалі "Парочка слідчих", а також за образом креативної та амбітної дизайнерки Даші у комедійній стрічці "Будиночок на щастя".

Серед інших її робіт - "Мавка. Справжній міф", "Кріпосна", "Материнський інстинкт", "Усе, що захочеш" та "Полкан". Окрім акторства, Юлія цікавиться модою, а на власному YouTube-каналі ділиться стильними ідеями та створює фешн-образи. Щодо особистого життя, то у 2022 році Буйновська вийшла заміж за актора Єгора Козлова.

Нині акторку можна побачити в сьомому сезоні "Будиночка на щастя", прем'єра якого відбулася 5-го жовтня на Новому каналі. Нові серії комедійного серіалу виходять з понеділка по четвер о 19:00. З цієї нагоди ТаблоID поспілкувався з Юлією Буйновською про її творчі проєкти, шлюб, життя з РДУГ, а також про її улюблені б'юті-процедури та стиль.

Ваша роль Софії Вербяної в "Парочці слідчих" забезпечила вам популярність. Як це вплинуло на сприйняття вас режисерами? Чи отримуєте ви пропозиції на подібні ролі, чи, можливо, вони оминають цей образ?

Ця роль справді дала мені впізнаваність. Але чи змінило це ставлення режисерів? Ні, зовсім ні. Я вважаю, що більшість з них прекрасно усвідомлюють: це лише образ, який актор втілює на екрані, і він здатний виконувати абсолютно різні ролі. Тим більше, все завжди можна перевірити на кастингах або в процесі проб. Отже, поки що це ніяк не відобразилося на моєму амплуа.

Які риси вашої героїні Даші з "Будиночка на щастя" ви вважаєте найбільш схожими на себе, а що, навпаки, зовсім не збігається з вами?

-- Найбільше нас об'єднує пристрасть до моди та краси. У мене завжди багато натхнення і сил для розвитку у фешн-індустрії, я постійно експериментую. Що ж до протилежного... Мабуть, те, як Даша активно залучає свого чоловіка до професійних справ. Для мене блогінг і мода - це виключно особисте хобі. Проте, якщо бачу, що Єгору це справді цікаво, з радістю пропоную робити щось разом. Нікого не примушую - усе відбувається лише за його власним бажанням. Якщо він сам каже: "Юлю, мені теж цікаво, давай запишемо спільне відео", - тоді ми працюємо в тандемі. А так, насильно нікого не тягну (усміхається).

Чи хотіли б ви взяти участь у міжнародному проекті? Якщо так, то в якому саме?

-- Насправді так. Це для мене вже навіть не мрія, а чітка ціль. Мені неймовірно хотілося б попрацювати з іноземними режисерами, адже це дуже корисний досвід. Переконана, що українським акторам сьогодні важливо масштабуватися та виходити на міжнародні ринки. Не можу назвати якийсь конкретний, уже існуючий проєкт, до якого мріяла б долучитися в наступних сезонах, але буду щаслива, якщо мені випаде така можливість.

Ви чесно поділилися інформацією про свій діагноз РДУГ. Яким чином це позначається на вашій професійній діяльності, особливо в контексті вивчення персонажа та підготовки до знімального процесу?

РДУГ в основному впливає на пам'ять. Через знижену концентрацію уваги, ти можеш легко відволіктися, і вже за півгодини не згадаєш, що щойно прочитав. Тому я зазвичай вчу матеріал безпосередньо на майданчику. Але це не означає, що я не готуюся заздалегідь: щойно отримую сценарій на знімальний день, обов'язково його читаю, аналізую попередню сцену, щоб зрозуміти контекст, виписую важливі моменти та формую логіку персонажа. А залишок, що стосується слів, я вивчаю вже перед виходом у кадр.

У мене чудово працює саме миттєве запам'ятовування, хоча тримається ця інформація в голові недовго. З іншого боку, така особливість мені навіть допомагає на зйомках. Якщо я за щось беруся і мені це по-справжньому відгукується (а творчий процес завжди захоплює), то з'являється дуже багато енергії. У такі моменти повністю занурююсь в процес і дуже довго, не втрачаючи запалу, можу відпрацьовувати одне й те саме завдання.

Чи маєте ви якісь унікальні традиції, які виконуються перед тим, як вийти на знімальний майданчик?

-- Ритуалів, як таких, немає. Раніше, коли я ще навчалася в університеті, й ми грали в студентському театрі, перед виходом на сцену справді мали певні традиції. Зараз мій головний ритуал перед знімальним днем - помити голову (усміхається). Це і жарт, і ні. Головне - прийти охайною, щоб колегам по майданчику було приємно дивитися на мене і стояти поруч. Мені надзвичайно важливо, щоб партнеру в кадрі було максимально комфортно зі мною працювати, але це радше людський фактор.

Якщо згадати про професійні звички, то раніше, коли команда режисера "Почали!" збиралася до зйомок, я завжди затримувала подих. Однак під час роботи над "Будиночком на щастя" для Нового каналу мені вдалося швидко позбутися цього. Наш режисер Серьожа Атрощенко має звичку затягувати інтригу перед стартом, вимовляючи "І-і-і-і-і...". Якби я продовжила затримувати дихання, то просто не змогла б далі зніматися і, напевно, задихнулася б на камеру (сміється). Тому ця звичка вже давно залишилася в минулому.

Ваш партнер також є актором. Яким чином це позначається на ваших стосунках? Чи ділилися ви порадами щодо роботи, чи, можливо, обговорюєте свої виступи з критичної точки зору?

Ми підтримуємо один одного в процесі запису самопроб, і в такі моменти можемо дати поради щодо покращень. Критики у нас немає — лише конструктивні побажання. Якщо хтось із нас наразі не готовий сприймати коментарі, ми відкрито це визнаємо, і ніхто не тисне на партнера чи не втручається у його творчість. Все можна обговорити у спокійній атмосфері.

А щодо стосунків... Професія впливає передусім тим, що через щільні графіки ми дуже рідко бачимося. Звісно, хотілося б проводити разом більше часу. А ще мріємо попрацювати на одному знімальному майданчику, цього нам обом зараз дуже не вистачає.

-- Як змінився ваш зв'язок за роки разом? Як ви любите проводити дозвілля?

Ми розпочали наше спільне життя в надзвичайно непрості часи: спочатку пандемія COVID-19, а потім повномасштабна війна. У таких екстремальних обставинах наші стосунки розвивалися дуже швидко, неначе пройшло не три роки, а цілий рік. Ми стикнулися з безліччю труднощів, і, долаючи їх разом, наш зв'язок став ще міцнішим. На щастя, у нашому випадку це справдилося. Звичайно, іноді бракує сил, але ми чітко усвідомлюємо свої цілі та напрямок, в якому рухаємося. Поки є можливість продовжувати разом, ми будемо це робити. Але варто пам'ятати, що стосунки — це велика і складна праця, і це важливо усвідомлювати.

Щодо дозвілля, то останнім часом ми намагаємося пробувати щось абсолютно нове для себе. Наприклад, нещодавно вперше разом сходили на гольф. Я колись дуже давно, років у 15 чи 16, уже грала, а от Єгор - жодного разу, хоча це була його давня мрія. Просто неймовірні відчуття, коли ви вдвох відкриваєте для себе нові хобі. Це дуже зближує, тому щиро всім рекомендую!

-- Через що ви з Єгором можете посваритися і як виходите з конфліктів?

У нас не виникає ситуацій, коли побутові труднощі чи суперечки з'являються через різні погляди на чистоту. Зазвичай конфлікти викликані просто великою втомою. Це означає, що конкретної причини не існує, але коли емоційно чи фізично виснажений, можна легко спалахнути через найменшу дрібницю і трохи посперечатися. Проте ці моменти ніколи не перетворюються на серйозні конфлікти. Ми завжди знаходимо час для обговорення і швидко усвідомлюємо, що наші емоції з'явилися лише через втому, а не через якісь давні образи.

-- Як ви розподіляєте фінанси та побутові обов'язки?

У нашій сім'ї гроші завжди були спільними, і це якось сталося природно, без жодних попередніх обговорень. Коли обоє маємо роботу, Єгор, зазвичай, бере на себе оплату за житло, комунальні послуги та всі побутові витрати. Якщо ж у нього виникає період без роботи, я без проблем виконую ці обов'язки. Аналогічно, що стосується особистих покупок: Єгор має можливість використовувати мої заробітки, якщо бажає щось придбати, і я можу зробити те ж саме. У нас немає поділу на "моє" чи "твоє". Ми витрачаємо гроші на те, що потрібно в даний момент. Проте великі та важливі покупки завжди обговорюємо разом, і купуємо лише те, що дійсно необхідно.

-- Скільки коштів вам треба на життя щомісяця?

Ох, чесно кажучи, це дійсно непросте запитання. Причин багато, адже знайти квартиру, яка прийме двох собак, досить складно. Крім того, житло повинно бути достатньо простором, щоб я могла комфортно працювати та знімати рекламу. Воно має бути в хорошому, сучасному стані і забезпечувати максимально зручні умови, а це, на жаль, обходиться недешево. Не можна забувати і про комунальні витрати, а також про автомобіль, який регулярно потребує обслуговування. Додайте до цього витрати на харчування та повсякденні потреби, і картина стає зовсім не простою.

Окрема стаття витрат - одяг, на який ідуть великі суми, адже це моя друга професія, я постійно створюю нові образи. Звісно, це згодом окупається, оскільки є частиною моєї роботи. Якщо говорити мовою цифр, то щомісяця на життя точно йде понад дві тисячі доларів.

Чи маєте намір розширити свою сім'ю?

Ми вже давно обговорюємо, розмірковуємо і мріємо про це. Проте, як і у багатьох, у нас є певний страх, що супроводжує народження дитини в такий нестабільний період. Ми щиро прагнемо відчувати безпеку — щоб мати можливість щасливо провести ці найкращі роки з нашим малюком, насолоджуючись батьківством без необхідності ховатися в укриттях. Незважаючи на обставини, ми з нетерпінням чекаємо на наше маленьке сонечко, коли б воно не вирішило завітати до нас.

Ви з Харкова. Які найзначніші спогади у вас пов'язані з цим містом та які його куточки вам найбільше до вподоби?

Оскільки я провела десять років у школі-інтернаті в Харкові, більшість найяскравіших спогадів з дитинства пов'язані саме з цим місцем. Випускний у 11-му класі став особливим моментом, адже я вже почала працювати в молодіжному театрі "Мадрігал", де панувала неймовірна атмосфера. Багато з цих моментів я згадую з теплом і ностальгією. Не менш важливі й сімейні спогади, переважно пов’язані зі святами, зокрема з Новим роком, які залишили в моїй пам'яті яскраві враження.

Згадую одне свято, коли мама вирушила у відрядження до Франції і привезла з собою кілька коробок з французькими макаронсами — приблизно п’ять штук! Ми зібралися разом: я, мама та бабуся, і ретельно поділили ці смаколики на три рівні частини, адже ми ж родина. Сиділи, смакували та отримували справжнє задоволення. Це були надзвичайні ласощі, які я ніколи раніше не бачила.

-- Ви багато говорили про те, як навчилися відстоювати власні кордони. А які межі ви досі не вмієте вибудовувати?

На мою думку, в даний момент у моєму житті немає жодних тем чи обставин, в яких я не могла б постояти за себе. Сьогодні я відчуваю повну впевненість у своїх здібностях і силах. На щастя, немає жодних вразливих моментів чи чутливих питань, які могли б послабити мою внутрішню стійкість і самовпевненість.

Чи відбулося щось нове у ваших стосунках з родичами після того, як ви відкрито поділилися інформацією про свій діагноз РДУГ?

-- Моя мама звикла до позиції, що будь-які проблеми зі здоров'ям - це суто сімейна справа, про яку не варто говорити на загал. Тому вона спочатку здивувалася, що я винесла це на публіку. Але то мій вибір. Я хочу, щоб люди знали про такі особливості, розуміли їх і цікавилися цією темою. Можливо, хтось впізнає у моїй історії себе, піде до фахівців і перевіриться. Адже вкрай важливо регулярно проходити чекапи не лише всього організму, а й своєї голови та ментального здоров'я.

Після того, як я скинув 12 кілограмів, як я зараз утримую свою вагу?

Протягом трьох місяців, коли я займалася зниженням ваги, я ретельно організувала свій графік і планування. У цей період я пройшла всі необхідні медичні обстеження та здала аналізи, які допомогли мені краще зрозуміти свій організм. Наприклад, я дізналася, що перекуси категорично не для мене — їсти потрібно тільки тричі на день. Крім того, я з'ясувала, що каву та чай слід вживати під час одного з основних прийомів їжі.

Це стало моєю автоматичною звичкою, якої я дотримуюсь і досі. Проте, зізнаюся, іноді я піддаюся спокусам і дозволяю собі насолодитися солодощами. Хоча це не позначається на моїй вазі, я відразу помічаю зміни в стані шкіри: варто лише з'їсти занадто багато шкідливої їжі, як вона одразу реагує і дає мені зрозуміти, що щось не так.

Чи існує косметична процедура, яку ви не наважитеся спробувати? А які з них, можливо, вже проходили?

Ніколи не варто говорити "ніколи". Проте, скоріш за все, я не вирішила б збільшувати губи, адже мої природні вже досить виразні. Впевнена, що цю процедуру не планую робити. Щодо того, що я вже встигла випробувати, то через важку форму акне на обличчі залишилися рубці. Щоб боротися з постакне, щороку проходжу курс ін'єкцій препарату "Реджуран-С". Цей засіб сприяє активному виробленню власного колагену в шкірі.

Отже, клітини, які втратили свою еластичність, відновлюються, а шкіра знову насичується колагеном. Це призводить до розгладження рубців та нерівностей, а також до вирівнювання рельєфу обличчя. Я також проходила плазмотерапію, при якій для ін'єкцій використовують власну плазму крові. Звісно, я регулярно займаюся різними процедурами догляду та застосовую маски. Раніше частіше відвідувала чистку обличчя, але зараз намагаюся цього уникати. Можу зробити професійну чистку приблизно раз на півтора-два роки, але переконалася, що при належному догляді це не є необхідністю.

У вас є досвід в ролі стилістки, і ви щодня демонструєте свій неповторний стиль. Чи траплялося вам на зйомці відчувати: "Цю річ я точно не одягну"?

— Яке ж хитромудре запитання! (посміхається). Безумовно, такі думки іноді спливають у голові, але важливо усвідомлювати одне: я — акторка, і моя роль полягає в тому, щоб втілювати образи. Костюмер також має своє уявлення про мого героя і професійно підходить до виконання своїх обов’язків. Тому я зазвичай з довірою ставлюсь до наших костюмерів. Хоча, буває, коли я вже добре розумію свого персонажа, можу з обережністю внести деякі пропозиції.

А інколи навіть прямо наполягаю, прошу й пояснюю, чому певну річ категорично не можна вдягати, а іншу - навпаки, варто. Таке трапляється, коли ми вже багато сезонів працюємо разом, і мені важливо, щоб і вбрання, і макіяж, і зачіски стовідсотково відповідали внутрішньому світу моєї героїні. Проте в 95% випадків намагаюся принципово не втручатися в чужу роботу.

Які три слова найкраще характеризують ваш стиль?

Одного разу я створила власний термін для опису свого стилю, і він отримав назву "будуарно-театральний". Це визначення досі мені до вподоби. Якщо розглянути його складові, перше слово асоціюється з елегантністю. Друге - це театральність, адже я захоплююся формами і об'ємами, прагнучи виражати свої емоції через вбрання, інколи шокуючи оточуючих. Третє слово - жіночність, яка є сутністю поняття будуарності. Я просто обожнюю підкреслювати свою талію, носити мережива та корсети. Це моя пристрасть, і вона залишається зі мною досі.

-- Без яких речей не уявляєте свій гардероб?

Кожен має свою унікальну базу для гардероба, але я особисто не можу уявити свій стиль без аксесуарів. Вони виконують надзвичайно важливу функцію в моєму вигляді. У мене є велика колекція біжутерії, прикрас, ременів і рукавичок, і я це просто обожнюю! Адже можна взяти одну й ту ж базову річ і додати до неї різні елементи — змінити капелюшок, обрати інший акцентний пояс чи сережки. І одразу ж одяг набуває зовсім іншого вигляду, створюючи абсолютно новий стиль.

Які предмети у вашій шафі є найціннішими, а які найдоступнішими?

Найдорожчий предмет у моєму гардеробі - це сумка від Loewe, вартість якої становить приблизно три тисячі євро. Я дуже мріяла про неї і довго накопичувала кошти. Врешті-решт, вона стала спільним подарунком від мене та моєї мами на мій день народження - вже й не пам’ятаю, чи мені тоді виповнилося 23, чи 24 роки. Щодо найдешевшого предмета... Якщо не враховувати шкарпетки та інші дрібниці, то, напевно, це базові майки, адже я принципово не купую їх у дорогих магазинах. Також я абсолютно не проти придбати одяг із секонд-хендів.

Наприклад, якщо стилісти продають речі, які були використані лише один чи два рази під час зйомок і більше не з’являться в колекціях брендів, я із задоволенням їх купую. Навіть вінтажні, безцінні предмети можна знайти на ринку всього за 200 гривень. Я говорю про це абсолютно відкрито і без сорому. Це не лише нормально, але й чудова можливість заощадити чимало грошей.

-- Скільки в місяць можете витратити на одяг? Де його купуєте?

Чесно кажучи, іноді буває так, що кілька місяців я взагалі обходжуся без нових покупок. Але потім настає момент, коли потрібно оновити верхній одяг або взуття. У мене майже не виникає спонтанних покупок, адже я добре знаю свій гардероб: чітко усвідомлюю, чого саме не вистачає, і які речі можуть вдало доповнити вже наявні. Тому зазвичай я заздалегідь планую свої покупки. Проте іноді бувають випадки, коли потрібно терміново зібрати нові образи для роботи, і я розумію, що мені бракує певної деталі. У такій ситуації я вирушаю до магазину в пошуках необхідного.

Це буває для зйомок Reels в Instagram або коли бренд надсилає свій товар і просить створити образ у певному форматі. Якщо мені, наприклад, присилають взуття, я одразу бачу картинку аутфіту, але якщо потрібного одягу під рукою немає - купую його. Це моя інвестиція в роботу. Загалом близько 80% мого гардероба - це речі від українських брендів, я їх обожнюю. Коли постає вибір: купити щось у мас-маркеті чи підтримати наших дизайнерів, я завжди обираю друге. У нас неймовірно талановиті дизайнери, а якість українських речей просто вражає. За ту саму ціну, яку просять у звичайному мас-маркеті, у вітчизняних брендів можна придбати одяг зі значно кращої та якіснішої тканини.

На кого та на що ви орієнтуєтеся, створюючи свої образи? Які сучасні стильові ікони надихають вас?

Насправді, у мене наразі немає якоїсь конкретної особи чи знаменитості, яка б слугувала мені прикладом стилю. Частіше за все, мене надихають не стільки модні речі, скільки інтер'єри, цікаві комбінації кольорів та звичайні предмети побуту. Нещодавно трапилася кумедна ситуація: я прибирала вдома й одягнула яскраво-червоні гумові рукавички, а швабра в мене була блакитною. Коли я поглянула на цю комбінацію, подумала: "Боже, яке чудове поєднання!". Потім поруч виявилася й помаранчева ганчірка. В ту ж мить зрозуміла, що ця ідея заслуговує на реалізацію, і вирішила втілити її в своєму образі. Зібрала стильний аутфіт, керуючись цим принципом (сміється).

Що ще? Я активно досліджую творчість багатьох фотографів. Це не лише зображення, а справжнє мистецтво, яке надихає і заряджає енергією. Оскільки в мене не так багато вільного часу, соціальні мережі стають чудовим джерелом натхнення. Я підписана на численних талановитих стилістів, переглядаю стрічку в Instagram і іноді натрапляю на образ, який спонукає мене до творчого переосмислення. Мене надихають люди, природа та навіть найнесподіваніші речі, такі як червоні рукавички або блакитна швабра. Головне - залишатися відкритою до всього, що нас оточує.

До речі, не так давно ТаблоID спілкувався з колегою Юлії по "Будиночку на щастя", Віталіною Біблів. Вона поміркувала про вигорання та власну суперсилу, а також розповіла про свої цікаві звички.