Українські жінки, які перебувають за межами країни, опинилися в дивній ситуації: виявлено чинник, що може спонукати їх повернутися на батьківщину.
Деяка частина українських жінок-біженок може розглянути можливість повернення до України, якщо з'явиться шанс працювати у своїй професійній сфері. Це особливо актуально для висококваліфікованих спеціалісток. Для них постає певна дилема: за кордоном вони здебільшого відчувають більшу безпеку та мають можливість заробляти більше, проте ризикують втратити свій професійний статус.
Таку точку зору висловила Елла Лібанова, директорка та співзасновниця Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, в рамках проєкту "Планета людей". "Лікар в Україні, хірург. Яка буде її професія в Європі? Часто вона працюватиме медсестрою, а в багатьох випадках навіть без диплома, тобто як доглядальниця. Чи задовольнить це її? Не впевнена", – зазначила Лібанова.
На її думку, втрата професійного статусу може бути одним із чинників, що підштовхне деяких українок повернутися в Україну. Це, перш за все, стосується тих, хто не зміг визнати свій диплом, знайти роботу за своєю спеціальністю або ж змушений приймати пропозиції з набагато нижчими вимогами.
"Я вірю, що до нас повернуться найбільш досвідчені фахівці, адже саме вони зазнали найбільших втрат", - підкреслила демографиня.
Водночас, за словами Лібанової, переконати українських жінок, які вже зайняті у своїй професії за кордоном, повернутися додому буде вкрай важко. Вони досягли професійного успіху, мають усталений соціальний статус і здатні заробляти значно більше.
"Вона займає ту ж саму позицію і має аналогічний соціальний статус, проте її заробіток значно вищий," - зазначила Лібанова.
Більшість українок за кордоном - освічені
Особливістю нинішньої міграції є високий рівень освіти жінок, які виїхали з України. За словами Лібанової, 70% українок віком від 25 років, які виїхали за кордон, мають вищу освіту. Значною мірою це пов'язано з тим, що серед тих, хто виїжджав, було багато мешканок великих міст, зокрема Києва та Харкова.
Проблема професійної інтеграції залишається важливою. Згідно з інформацією Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, на початок січня 2026 року на території Європи перебувало 5,349 мільйонів українських біженців. Серед українців у віковій категорії від 20 до 64 років рівень зайнятості був 57%. При цьому кожен п'ятий працюючий українець займався підприємницькою діяльністю.
Проте просто наявність роботи не гарантує професійного зростання. На можливість працевлаштування у своїй галузі впливають знання місцевої мови, визнання освітніх дипломів та професійних сертифікатів, а також вимоги, які ставлять роботодавці.
Ця ситуація особливо виражена у професіях, що підлягають регулюванню. Наприклад, більше 90% українських медиків не змогли пройти іспит у Польщі для отримання права на професійну діяльність - лише 12 лікарів досягли належного рівня балів.
Повернення залежатиме не лише від безпеки
За оцінкою Лібанової, у 2022 році вона сподівалася, що після завершення війни в Україну повернеться приблизно половина тих, хто виїхав, а в ідеалі - близько 60%. Тепер її прогноз значно стриманіший - близько 30%.
Інші дослідження також вказують на те, що рішення про повернення буде залежати від здатності людей відновити звичне життя в Україні. Згідно з даними Центру економічної стратегії, менше ніж половина українських біженців має намір повернутися. Серед молоді, яка вже вибудувала нові життєві маршрути за кордоном, цей показник становить лише 12%.
Отже, для повернення освічених українок ключовими аспектами стануть не лише питання безпеки, а й здатність знайти житло, працевлаштування та відновити свою професійну діяльність. В Україні активно працюють над створенням спеціальних механізмів для добровільного повернення та реінтеграції громадян.
За інформацією OBOZ.UA, українці продовжують бути найбільшою групою іноземців у Чехії та відіграють важливу роль у місцевій економіці. Проте, варто зазначити, що їхні заробітки, в середньому, поступаються зарплатам чеських громадян.
