Україна порушує стратегічні наміри ворога на Дніпропетровщині, в той час як Росія готує наступальні дії на Донеччині. Якими ж будуть події весни на фронтових позиціях?

6 березня президент Володимир Зеленський у компанії головнокомандувача Олександра Сирського відвідав кілька штабів корпусів і бригад у Донеччині.

Від "Азова", що тримає оборону на Добропільському виступі, до 81-ї аеромобільної бригади, крайньої на Словʼянському напрямку.

Президент звернув увагу на підготовленість українських сил у Донецькій області до весняно-літньої кампанії супротивника, оскільки саме тут російські війська планують нову атаку.

"Сильні позиції мають велике значення. Необхідно, щоб забезпечення команди було на належному рівні. Хлопці тримаються з гідністю," - підсумував президент.

Як відомо УП, командири бригад і корпусів були із Зеленським помірно щирими - наскільки це можливо в присутності головкома, який призначав кожного з них на посаду і від якого залежить їхня подальша військова карʼєра.

Переважно у президента просили дрони різних типів, а також посилити відповідальність військових за СЗЧ.

Проте, навіть якщо відкинути аспект підпорядкування та прагнення уникнути дискомфортних тем — таких, як постійний дефіцит особового складу, про який здебільшого не говорили, — готовність українських військ до весняного наступу супротивника цього року виглядає значно кращою, ніж у попередньому. Як мінімум, саме так характеризують ситуацію джерела УП у Силах оборони.

Схожої думки про ліпшу готовність дотримується і командувач Угруповання обʼєднаних сил Михайло Драпатий, який відповідає за північну частину фронту - Сумщину, Харківщину та частину Донеччини.

"Цього року у нашому угрупованні ми почали готуватися до весняної кампанії ще з січня. Врахували, що буде весна - сонце, вода, листяний покрив, температура. Порахували, скільки нам треба людей, БК, БПЛА, відеокамер, засобів дистанційного мінування. Провели брифінг з командирами корпусів - кожен розповів, як він бачить оборону в цей час", - розповідає УП у телефонній розмові Драпатий.

Головна мета російської армії на цю весняно-літню кампанію ось уже чотири роки залишається незмінною - вона намагатиметься окупувати всю Донеччину.

Згідно з припущеннями співрозмовників УП, ворог, ймовірно, зосередить свої сили на Лиманському напрямку або в агломерації Краматорська, зокрема в містах Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ та Словʼянськ.

Згідно з найбільш оптимістичним сценарієм, про який дізналася УП під час підготовки цього матеріалу, російські війська не зможуть захопити навіть Костянтинівку цього літа, хоча вже мають присутність на її околицях. У разі найгіршого розвитку подій, вони можуть зайняти Костянтинівку і спробувати створити умови для атаки на Словʼянськ та Краматорськ.

Донеччина, яка є значним полем битви та місцем проживання мільйонів українців, на жаль, також стала об'єктом переговорів між Україною та Росією за участю Сполучених Штатів.

Російська сторона наполягає на тому, щоб Україна вивела свої військові підрозділи з Донеччини та Луганщини, заявляючи, що в разі невиконання цієї вимоги, може відмовитися від участі у переговорах. Україна, беручи до уваги думку суспільства, рішуче відкидає цю пропозицію.

Це друга причина, чому Зеленський вирушив на схід. Під час запису відеозвернення в Дружівці, де вже літають російські FPV-дрони, він демонструє Дональду Трампу, що росіяни знову перебільшують свої досягнення на фронті. Незважаючи на зменшення американської допомоги, Україна продовжує відстоювати свої міста.

Де конкретно на Донеччині можуть здійснювати наступ російські війська цього літа? Які реальні масштаби атак Сил оборони в Олександрівському напрямку? І чому російські сили прагнуть контролювати невеличкі села на Сумщині та Харківщині? Відповіді на ці питання знайдете у статті "Української правди".

1. Донеччина. Російські сили активно просуваються практично в усіх напрямках. Попереду нас чекають складні весняні та літні місяці.

Оволодіння Донецькою областю залишається головною метою російських військ як з військової, так і з політичної точки зору. Саме в цьому регіоні вони планують зосередити свої ресурси цієї весни.

Варіантів головного удару противника кілька:

1) Лиманський напрямок — це той маршрут, через який російські війська намагаються "оточити" Краматорську агломерацію з північного боку.

2) Словʼянський - в цьому районі ворог намагається прорвати оборону 30-ї бригади з напрямку Никифорівки та Привілля.

3) Костянтинівка - місце, де російські сили вже проникли на околиці, проте насправді їм не вдається просунутися в глибину міста.

4) Добропільський - це район, в якому ворог продовжує активні штурмові дії і, ймовірно, не відмовляється від наміру здійснити масштабне охоплення Донеччини, починаючи з Добропільського виступу в напрямку Ізюма.

"Максимальна мета росіян, як завжди, полягає в тому, щоб захопити всю Донецьку область і просунутися далі в глибину території, де їх буде важко зупинити. Мінімальна ж мета на найближчі шість місяців, на мою думку, - це захоплення Костянтинівки та досягнення підступів до Словʼянська. Або, можливо, початок бойових дій за Добропілля," - поділився своїми думками Владислав Урубков, керівник військового відділу "Повернись живим", в інтерв'ю для УП.

"Складно поки що спрогнозувати, як буде розвиватися ситуація на захід від Покровська. Там по суті вже починаються лінії оборони. Поки що відкрите питання, чи будуть росіяни туди рухатися", - додає він.

2. Дніпропетровщина та Запоріжжя. Оборонні сили успішно перешкоджають реалізації російських планів на весняно-літній період.

Раптова інформація про успішне проривання оборонних позицій ворога в Олександрівському напрямку, яку оголосило Командування ДШВ на початку березня, є результатом кількох місяців наполегливої роботи. У кінці 2025 року штурмові підрозділи, зокрема 1-й окремий штурмовий полк, здійснили наступ на Гуляйпільський напрямок, щоб завдати противнику підготовчого удару.

Проте він не зосереджувався на території Гуляйполя. Наприклад, ми провели операцію на ділянці між Добропіллям (Запорізька область - УП) та Новим Запоріжжям, щоб завдати удару з флангу противника, підтиснувши його, що могло стати основою для подальшого звільнення Дніпропетровської області", - ділиться інформацією командир 1-го окремого штурмового полку Дмитро Філатов, відомий за позивним "Перун".

Офіційно Командування Десантно-штурмових військ України повідомляло, що основною метою наступальних дій українських сил є звільнення Дніпропетровської області, куди ворог просунувся ще влітку 2025 року. Проте, враховуючи, що зазвичай не прийнято розкривати цілі операції під час її активної фази, особливо в такій консервативній організації, як КДШВ, можна припустити, що у задуму може бути більш широкий контекст.

Згідно з заявами Перуна, його перший полк зміг прорвати ворожі укріплення та проїхати на техніці на 12 кілометрів у глибину російських позицій, що є значним досягненням. Однак, він характеризує ці наступальні дії як "незначні успіхи" і наголошує, що це не слід вважати "новим контрнаступом".

"Ці дії мають на меті поліпшення нашої тактичної позиції та стабілізацію фронтової лінії в тому секторі, куди ворог перекинув свої війська. Він сприймав це як свою передвесняну кампанію — підкреслюю, саме передвесняну. Впевнений, що весняні активності ворог розпочне в першу чергу на Покровському напрямку, створивши чітко виражений оборонний рубіж. А далі — на Лиманському," - зазначає Перун.

Наш другий співрозмовник, який долучився до цієї наступальної операції, командира 2-го батальйону 95-ї аеромобільної бригади Антон Дерлюк, направив свій підрозділ в Олександрівському напрямку в кінці січня.

Він отримав задачу - витіснити противника за межі Дніпропетровської області. Щоб її виконати, Дерлюк вдався до хитрого та добре спланованого маневру:

"Спочатку під сніг і туман ми зайшли у тил противника і знищили його розвідку, мавікістів - щоб вони не бачили, що в них відбувається на передньому краю. А потім уже зачистили ту ділянку, яку ми швидко пройшли. По суті, зробили диверсійні дії. Ми оточили близько 60 росіян, у полон взяли трьох, решта була знищена".

Ворог, позиції якого перетинали десантники, усвідомив, що опинився в оточенні, приблизно через тиждень.

Батальйон Дерлюка, подібно до підрозділу Перуна, зміг просунутись на 10-11 кілометрів за ЛБЗ. Десантники з гордістю відзначають, що їхній рух відбувався пішки. Вони вважають, що, незважаючи на те, що Сили оборони активно використовують дрони, безпілотники не здатні проникнути вглиб ворожих позицій і утриматися там, особливо за умов обмеженої видимості.

"Ця операція мала піхотний характер, і все визначається рівнем підготовки особового складу," - підкреслює Дерлюк, говорячи про своїх солдатів.

Дивно, але, незважаючи на свою відданість штурмовим підрозділам, головнокомандувач все ж призначив керувати наступальними операціями на Гуляйпільському та Олександрівському напрямках командувача КДШВ - Олега Апостола.

Президент та головнокомандувач оголосили, що площа звільнених чи очищених територій на Олександрівському напрямку становить від 300 до 450 квадратних кілометрів. Однак, оцінити точність таких висловлювань може бути досить складно.

З одного боку, 450 квадратних кілометрів - це вражаюча величина, яка, наприклад, дорівнює приблизно половині території Києва. З іншого боку, наступальні дії на Олександрівському напрямку можуть бути більш масштабними, ніж це здавалося раніше. Імена населених пунктів, які вдалося повернути під контроль Силам оборони, поки що залишаються в таємниці. Як зазначає УП, українські війська могли почати просування в найпівденніші села Дніпропетровської області - такі як Вишневе, Єгорівка, Першотравневе. Пізніше вони просунулися на територію Запорізької області, відтіснивши ворога від Новоєгорівки, Новоіванівки та Павлівки (див. карту вище).

Втім поки що відкритим питанням є те, чи зможуть Сили оборони закріпитися на нових позиціях - і, відповідно, втримати за собою ці села.

3. Сумська та Харківська області. Російські війська поступово захоплюють прикордонні населені пункти з метою створення "буферної зони" в цих регіонах. Ймовірно, необхідно зміцнити підрозділи, розташовані на кордоні.

, зазначає УП командувач Обʼєднаних сил Михайло Драпатий.

Саме з цієї причини російські війська поступово захоплюють нові прикордонні села на Сумщині — зокрема в районах, де фронт навіть не проходить. У військовій термінології це називається "тактичними відволікаючими маневрами" або ж тактикою "тисячі порізів". Після таких дій противник здебільшого не здійснює наступу з важкою технікою чи активних штурмових дій.

"Не можна сказати, що це "другорядний фронт" або "фронт для відтягування наших сил", ні, просто в кожного російського угруповання є свої завдання. В угруповання "Сєвєр", яке стоїть навпроти нас на Сумщині та Харківщині - це буферна зона або, як вони самі це називають, "зона впливу".

Усього в нас є 12 ідентифікованих ділянок, на яких противник - силами від штурмової роти до, можливо, батальйону, буде намагатися розширити свою зону контролю. Це зокрема буде напрямок Краснопільський, Великописарівський, Золочівський", - розповідає УП командувач Угруповання обʼєднаних сил Михайло Драпатий.

Для того щоб російські війська не змогли створити так звану буферну зону на кордоні, Силам оборони необхідно укріпити або замінити підрозділи, що відповідають за його захист.

Захоплення, яке спочатку сталося у Грабовському, а згодом у Сопичі на Сумщині, супроводжувалося викраденням та вивезенням місцевих мешканців до Росії. Це є яскравим свідченням того, що прикордонники та підрозділи територіальної оборони не справляються з покладеними на них обов'язками.

Цієї весни-літа російська армія, ймовірно, піде по накатаній схемі.

По-перше, вона буде і надалі інфільтровуватися між українських позицій - чому вже за місяць ідеально сприятиме "зеленка".

По-друге, слід продовжити здійснювати удари по логістичним ланцюгам Сил оборони за допомогою дронів на відстані 10-15 кілометрів.

По-третє, що найнебезпечніше, зазначають співрозмовники УП, масштабує свій козир - колись секретний військовий підрозділ "Рубікон".

Офіційна назва "Рубікон" звучить як Випробувальний центр інноваційних безпілотних технологій "Рубікон". Як зазначали наші колеги з "Радіо Свобода", цей центр об'єднує в собі розробку, тестування та закупівлю різноманітних типів безпілотних літальних апаратів, аналітичний підрозділ, а також бойові підрозділи, які здійснюють свою діяльність безпосередньо на передовій.

Подібного "центру" в Силах оборони у вигляді єдиного підрозділу не існує.

"На даний момент російські сили не зосереджуються на розвитку концепції "Рубікону", а навпаки, займаються масштабуванням її досвіду. Військові округи та флот активно створюють великі навчальні центри та розвивають матеріально-технічну базу для цього. Вони формують цілу інфраструктуру та командні структури для реалізації даних планів. В результаті, в різних регіонах Росії можуть з'явитися сотні подібних "Рубіконів", - зазначив в інтерв'ю з УП Дмитро Пульмановський, начальник штабу 3-го батальйону "Свобода" бригади НГУ "Рубіж".

Які ризики пов'язані з "Рубіконом"?

У кінці 2024-на початку 2025-го року, коли "Рубікон" тільки заходив на фронт, він починав з ударів по українській логістиці. Оптоволоконними FPV-дронами, які тоді ще були новинкою, екіпажі цього підрозділу фактично перерізали основну дорогу постачання українського угруповання на Курщині. А згодом і каталізували повний вихід української армії з території Росії.

У середині 2025 року "Рубікон" зробив новий крок, активізувавши атаки на українські розвідувальні літаки. У списках цілей, які російський підрозділ регулярно публікує у своєму телеграм-каналі кілька разів на день, з'явилися "Лелеки", "Чаклуни", "Шарки" та інші українські безпілотники-розвідники. Згодом до цього переліку додалися важкі бомбардувальники, які росіяни узагальнено називають "Бабою Ягою", а також НРК, старлінки та антени.

Тепер "Рубікон" здатний подолати майже будь-які перешкоди.

І саме цей підрозділ відіграв велику роль у тому, що на фронті в принципі народилося таке поняття, як щільна кіл-зона.

Як повинні відреагувати Сили оборони на розширення "Рубікону"?

Принаймні, хоча й із затримкою, але. Лише знищення FPV-дронів на ключових логістичних шляхах не є достатнім заходом; це радше боротьба з наслідками, а не з їхніми причинами.

З червня 2025 року українські оператори безпілотників у спілкуванні з УП неодноразово підкреслювали, що в складі Сил оборони слід сформувати спеціалізовані розвідувальні та бойові підрозділи дронів. Їхнє завдання полягатиме у виявленні та нейтралізації техніки і позицій російських пілотів.

Внаслідок втрати контролю над "малим небом" — повітряним простором над полем бою та приблизно на п’яти кілометрах перед ним, Сили оборони змушені були залишити більшу частину Покровська, а згодом і Мирноград.

Проте, подібні заклики в медіа не принесли жодного результату.

Підрозділи, що займаються протидією ворожим пілотам, були створені лише в ресурсних бригадах, таких як "Хартія". Лінійні бригади не мають в своєму складі спеціально підготовлених людей для виконання цієї задачі.

Згідно з інформацією, наданою УП, двоє осіб, які мають відношення до питання захисту повітряного простору на передовій, зазначили, що командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді, керівник найпотужніших підрозділів БПЛА, не проявляв зацікавленості у ліквідації ворожих пілотів. Це, за їхніми словами, пов'язано з тим, що ефективність ураження позицій пілотів важко оцінити, а відповідно, і перетворити на Є-бали — ключовий показник результативності та "валюту" підрозділів "Лінії дронів".

Станом на березень 2026 року, новопризначений міністр оборони Михайло Федоров та радник голови Офісу Президента Павло Паліса без сумніву усвідомлюють важливість цього кроку. Проте, наскільки оперативно це усвідомлення трансформується в ефективні команди "антирубікону", залишається поки що загадкою.

Ще один, без сумніву, ефективний спосіб реагування на розширення "Рубікону", що однозначно націлений на логістику Сил оборони, полягає в...

Чим більше вибоїн на шляху, тим частіше виникає потреба в уповільненні руху пікапа. А чим частіше він зменшує швидкість, тим більша ймовірність, що його вразить російський FPV-дрон.

Шосе Краматорськ-Олександрівка-Лозова-Павлоград, що виконує важливу роль у логістичному сполученні між Донеччиною та Дніпропетровщиною, за останні два місяці через перевантаження та низькі температури перетворилося на справжній місячний ландшафт. Дороги Новомиколаївка-Павлоград та Барвінкове-Лозова перебувають у жахливому стані.

Згідно з інформацією, отриманою від УП, проблеми з пошкодженими дорогами були обговорені під час візиту президента до Донеччини. На одному з опублікованих знімків можна побачити голову Донецької обласної військової адміністрації Вадима Філашкіна.

Він звернувся з проханням виділити додаткові кошти на ремонт доріг, і президент, здається, дав на це свою згоду. Роботи планують розпочати, щойно погода покращиться.

Готуючи цей текст, ми запитували у наших співрозмовників, наскільки, на їхню думку, українська армія в принципі готова до нової хвилі російського наступу. Діапазон відповідей коливався від звичного - "нам усім пи*да", до нестандартного - "якщо не будемо тупити, то, можливо, перехопимо ініціативу по Словʼянську та Краматорську".

Хоча в останнє, станом на початок березня, коли росіяни вже обстрілюють Краматорськ з артилерії, повірити трохи важко.

"Треба бути реалістами: зʼявиться "зеленка", ми почнемо втрачати території. Усі кажуть, от ми вбили за цю зиму більше, ніж вони мобілізували. Але минулої зими було так само, їх (росіян - УП) просто зараз добре видно", - спокійно пояснює Перун з 1-го штурмового полку.

Можливо, українські військові отримують певну впевненість завдяки частковому виснаженню ворога. У лютому 2026 року російські війська захопили вдвічі менше українських земель, ніж у січні, і це найнижчий показник з червня 2024 року.

На користь українських збройних сил також працює впровадження системи рівномірного розподілу мобілізованих. Завдяки цьому, кожна бригада гарантовано отримуватиме кілька десятків нових бійців щомісяця, що підсилює їхні бойові можливості, а також сприяє зміцненню бригад, які входять до боєздатних корпусів, і підвищує загальну ефективність самих корпусів.

Окремі командування корпусів навіть були оснащені дронами для середньої дальності ударів. Ці безпілотники здатні здійснювати польоти на відстань від 50 до 200 кілометрів.

Корпусна реформа нарешті переходить на той етап, коли бригади переставляють у зону відповідальності визначеного їм командування. Втім наразі таку можливість, а іноді - привілей, мають не всі.

Трохи емоційного піднесення українським військовим додають успіхи Сил оборони на полі бою - Купʼянськ, Олександрівський напрямок. А також нещодавнє оновлення команди Міністерства оборони, яке готове діяти на випередження противника, як ось, наприклад, у ситуації з відключенням росіянам старлінків.

На горизонті знову нас чекає складна весна.