Ось позитивний аспект: як фермери з Харкова вирощують кавуни на території Прикарпаття.

Слобожанщина знайшла своє місце в Прикарпатті. Сім'я переселенців з Харківської області привезла на захід України не тільки свій бізнес, але й незвичну для цього краю ягоду – кавуни.

Поле агрофірми "Овочі Слобожанщини" нагадує безкраї простори, заповнені кавунами, картоплею та кукурудзою. Нещодавно підприємство діяло неподалік Куп'янська, але з початком великої війни опинилося під окупацією. Через високий рівень небезпеки власники, родина Федосієнків, вирішили переїхати до Івано-Франківської області, щоб продовжити свою улюблену справу.

Окрім чудового клімату та несприятливих погодних умов, основними проблемами у вирощуванні баштанних культур стали нестача робочої сили та юридичні труднощі, пов’язані з оформленням земельних ділянок. Як підприємницька родина справляється з цими викликами і яку роль у цьому відіграють кавуни?

Від редакції. Малий і середній бізнес складає більше половини економічної структури країни. На відміну від великих корпорацій, які мають можливість активно відстоювати свої інтереси, підприємці середнього та малого сегментів змушені адаптуватися до змінюваних умов та шукати інноваційні рішення для свого зростання.

Європейський парламент підтримує основні принципи, які керують підприємцями на їхньому шляху до розвитку, тому редакція вирішила поділитися їхніми захоплюючими оповідями. Ці історії не зосереджені на грандіозному успіху або величезних фінансових досягненнях. Вони про українців, які з пристрастю займаються своєю справою, невтомно працюють, створюють робочі місця для інших і щедро діляться своїм досвідом.

Після завершення навчання в університеті Інна Федосієнко вирішила приєднатися до фермерського господарства своїх батьків Геннадія та Лілії Кизимів. Через деякий час до них приєднався її чоловік Ігор. Таким чином, агробізнес у цій родині ведеться вже у другому поколінні.

У 2018 році родина зареєструвала фермерське господарство "Овочі Слобожанщини" на Харківщині. До великої війни воно розрослося до 1 тис. га. На 150 гектарах вирощували овочі, на решті - зернові та олійні культури.

24 лютого 2022 року родина Федосієнків залишила свій рідний Купʼянськ, а всього через три дні місто було захоплене російськими військами. У вересні 2022 року Збройні сили України звільнили Купʼянськ, проте через загрозу безпеки сім'я не відважилася повернутися. У 2023 році Федосієнки знову взялися за сільськогосподарську працю, але вже в іншому регіоні.

"Знайомий фермер з Броварів запропонував два гектари землі, "щоб не нудилися". Ми засадили їх кавунами. Зупинилися в містечку під Києвом, але розуміли, що це тимчасово. Жевріла надія, що от-от усе закінчиться", - пригадує Інна.

Згодом стало зрозуміло, що десь потрібно осідати. Геннадій Кизим почав шукати землю - залучив агенцію з нерухомості, розглядав варіанти по всій Україні.

Йому представили можливість отримати 35 гектарів землі в Івано-Франківській області, в селі Студінка, неподалік Калуша. Фермери оцінили пропозицію та вирішили взяти цю ділянку в суборенду на весь 2024 рік. На 10 гектарах висадили кавуни, а на решті землі виростили капусту, кукурудзу та картоплю. Так компанія "Овочі Слобожанщини" розпочала збір урожаю в Прикарпатті.

У 2025 році земельний наділ, що його орендує сім'я, виріс до 65 гектарів.

"Існує територія, де 60% власників паїв мають документи у належному стані, а їхні землі перебувають в оренді. Водночас у решти виникають труднощі з оформленням. Це неоформлене поле обробляється, але власники не отримують належних коштів або ж їх прибуток є мінімальним. Я знайшла цих людей і допомогла оформити документи на їхні ділянки, щоб вони могли отримувати орендну плату в майбутньому. У деяких випадках оренда була сплачена за три роки наперед, адже іноді процес вимагав судового втручання," - ділиться Інна.

Західна Україна, на відміну від її східних частин, завжди була відзначена меншими земельними ділянками. "Коли я орендувала один гектар, це виявилося 48 паїв. У Харківській області для цього знадобилося б лише два паї, тоді як тут потрібно укласти 48 угод, отримати 48 підписів і провести стільки ж телефонних розмов," - ділиться своїм досвідом Федосієнко.

Репутація зіграла важливу роль. "Люди з добрим ставленням зустріли нас, адже вже були знайомі з нашими кавунами та овочами. І ніхто не міг подумати, що тут можливо виростити щось подібне", - згадує Інна.

Іншою перевагою в перемовинах стало не тільки те, що юридичний бік оформлення проблемних ділянок фермерка взяла на себе, а й удвічі вища, ніж зазвичай, ціна за оренду. Також "Овочі Слобожанщини" виграли аукціон на обробіток комунальної землі, де одразу поставили найвищу ставку.

"Не бажаю озвучувати цифру. Вона астрономічна, проте на овочах це виправдовується. Ми боремося за наше місце під сонцем у цьому регіоні," - ділиться Інна.

Наразі на полях Федосієнків дозрівають десять різновидів зелених кавунів, серед яких є сорт "Вогник", а також чорні кавуни і два види жовтих ("Ред ін голд" та "Жако"). Хоча ці ягоди мають невелику вагу, від 5 до 8 кг, вони відрізняються високою солодкістю та соковитістю.

Ранні кавуни від фермерів, оскільки середньостиглі сорти навряд чи встигнуть отримати необхідну кількість сонячного тепла в Прикарпатті для повноцінного дозрівання та накопичення цукру.

У 2024 році урожайність становила 40 тонн на гектар, що є середнім показником. Але сім'я зробила акцент не на кількості, а на якості смаку. Незважаючи на квітневі морозець і інші погодні труднощі в Прикарпатті, у 2025 році "Овочі Слобожанщини" прогнозують отримати таку ж кількість врожаю, як і в попередньому році.

Вирощування кавунів на Прикарпатті є більш вигідним, але водночас і складнішим у порівнянні зі східними областями. З одного боку, витрати на логістику не впливають на ціну, але з іншого - в східних і південних регіонах кавуни висаджують прямо з насіння, тоді як на Франківщині спершу необхідно виростити розсаду. Для цього було збудовано теплицю. Під Купʼянськом у фермерів залишилося лише сім теплиць, одну з яких перенесли до Калуша.

Вирощування кавунів у західних областях, як і в інших місцях, вимагає регулярного поливу. Розсаду висаджують під мульчуючу плівку, яку знімають лише після збору урожаю, а потім передають на переробку. Ця плівка допомагає підігрівати ґрунт, зберігати вологу та перешкоджати росту бур'янів. Вірогідно, саме завдяки плівці рослини змогли уникнути негативних наслідків весняних холодів.

"Чи справили квітневі заморозки вплив на урожай? Вплинули на мою нервову систему, без сумніву. Ми планували висадити розсаду 10 травня, але встигли тільки 25-го. Розсада вже встигла перезріти. Потім настали дощі і холодні ночі, які тривали цілих два тижні. Щоб зігріти поля, на ніч розпалювали вогнища. Частина кукурудзи, що росла поруч, вимерзла, але кавуни витримали", - усміхається Інна.

У Броварах, коли Федосієнки вперше висадили кавуни не в рідному регіоні, вони сумнівалися, чи вдасться зібрати хороший урожай. Коли отримали перші результати, то зрозуміли, що все вийде, але потрібно більше коштів та праці.

Сезон збору врожаю кавунів в Прикарпатті розпочнеться на початку серпня, тому в полях знадобляться робочі кадри. Це становить значну проблему.

"В даний момент 65 гектарів - це недостатньо. Для забезпечення постійної зайнятості та уникнення простоїв необхідно мати 150 гектарів. Тоді можна буде найняти 15-20 працівників, які матимуть щоденну роботу. Наразі ж виходить так, що після збору потрібної кількості людей робота швидко закінчується. Через тиждень знову виникає потреба в працівниках, але їх уже немає - вони знайшли інші заняття або поїхали на заробітки", - зазначають представники фермерського господарства.

Працівники на полі отримують приблизно 1000 гривень щодня. Зарплата варіюється в залежності від продуктивності. Наразі на полі працює шестеро-семеро осіб. "Я б не проти мати десять робітників, але їх просто немає", - зітхає Інна Федосієнко.

У своєму господарстві фермерка займається адміністративними та юридичними питаннями, домовляється з менеджерами супермаркетів. Її чоловік, Ігор, керує вирощуванням, поливом та відвантаженням готової продукції. Геннадій Кизим опікується агрономією, а Лілія Кизим - теплицями та розсадою. А ще - онуками.

Поки Інна розповідає про своє господарство, її старша майже трирічна донечка всіляко намагається завоювати мамину увагу. Село Студінка майже зрослося з Калушем, але до найближчого садочка дитину треба возити. Тому маленька Анфіса нерідко буває з мамою в робочих поїздках і на відвантаженні продукції.

Федосієнки привезли з Харківщини на Прикарпаття не лише знання в агробізнесі, але й велику мережу зв'язків, що значно спростило організацію збутових каналів.

Найоптимальніший варіант для продажу кавунів — це займатися роздрібною торгівлею самостійно. Поле, яке належить фермерському господарству, розташоване поруч із дорогою, що з'єднує Калуш і Івано-Франківськ. Тут було створено точку продажу. У 2024 році ціна на кавуни становила 20 грн за кілограм, і це виявилося успішним рішенням.

Коли на баштані починається вал - багато кавунів достигають одночасно, продукція "Овочів Слобожанщини" їде в супермаркети різних регіонів країни. Географія збуту широка: Луцьк, Хмельницький, Львів і навіть Київ.

У 2024 році середня гуртова ціна на традиційні кавуни склала 12 грн за кілограм, тоді як жовті сорти виявилися на 10 грн дорожчими. Фермерське господарство не проводить підрахунків щодо рентабельності. "Нам зручно транспортувати кавуни в регіон, де вони завжди мають високі ціни. Можна було б врахувати витрати на плівку, добрива, зарплати працівникам, але ми цього не робили - і так зрозуміло, що тут є хороший "плюс", - підсумувала Інна.

До серпня основними постачальниками кавунів є південні області, але після цього терміну вони почнуть визрівати й в інших регіонах. У цей момент вартості значно знизяться. Проте, поки що важко сказати, на скільки саме.