Трамп та Маск в опозиції до Зеленського: які причини тиску на українського президента та як цим використовує Москва. Інтерв'ю з Котовим.

Підтримка з боку США залишається для України надзвичайно важливою, проте взаємини з командою Дональда Трампа стають усе більш напруженими і суперечливими. У Вашингтоні натякають на можливість обмеження обміну розвідувальною інформацією. Додаткові труднощі виникають із системою Starlink, а також через залежність української системи протиповітряної оборони від американських технологій та ракет-перехоплювачів, що ускладнює ситуацію ще більше.

Напруженість зросла після того, як США зменшили санкції щодо російського дизельного пального і зажадали від України припинити удари по російським нафтопереробним заводам. Володимир Зеленський зазначив, що Київ готовий розглянути можливість енергетичного перемир'я, проте Росія продовжує завдавати ударів по українській інфраструктурі. У цьому контексті питання американської військової та розвідувальної допомоги стало одним із ключових аспектів у відносинах між Києвом і Вашингтоном.

Одночасно Трамп знову висловив думку про необхідність зміни президента в Україні. На критику Зеленського приєднався також Ілон Маск, який звинуватив українського лідера в тому, що він нібито "перешкоджає досягненню миру". Ці коментарі нагадують позицію Кремля, де вже давно ставлять під сумнів легітимність української влади. Проте Москва сама не проявляє бажання погоджуватися на перемир'я, яке могло б створити умови для проведення виборів в Україні.

Перед Україною стоїть складне завдання: зберегти підтримку Сполучених Штатів, не погоджуючись на умови, що можуть підірвати обороноздатність країни. У цьому контексті Київ посилює співпрацю з Великою Британією та іншими європейськими партнерами. Проте на даний момент Європа не в змозі повністю замінити американську допомогу, особливо в сферах розвідки, протиповітряної оборони та супутникового зв'язку.

У спеціальному інтерв'ю для OBOZ.UA своїми поглядами на ці та інші теми поділився Ілля Котов, кандидат наук з державного управління та керівник Центру розвитку державної стратегії і публічної політики.

Конфлікт між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом набрав обертів на фоні покращення відносин між Білим домом і Кремлем. Зеленський висловив різку критику цієї угоди, охарактеризувавши її як зраду, і підкреслив, що вона надасть Кремлю додаткові ресурси для продовження агресії. У відповідь Трамп виступив з вимогою зупинити українські атаки на російські нафтопереробні заводи, заявивши, що Україні слід знайти нового президента, який зможе налагодити діалог з Москвою. Ця ситуація виходить за рамки звичайної суперечки і набуває більш серйозних масштабів. Як ви думаєте, що стоїть за цим конфліктом? Чому Трамп так активно тисне на Україну?

На жаль, сьогодні я змушений висловити менш оптимістичний погляд, ніж звично, оскільки ситуація є набагато складнішою, ніж просто питання дизельного пального або наші двосторонні відносини зі США. Що стосується тиску, то відповідь, на жаль, очевидна: це один з елементів комплексної угоди, укладеної між Дональдом Трампом і російським лідером Володимиром Путіним. Дизель є лише видимою частиною цієї схеми. Це також спосіб, який дозволяє Трампу пояснити американцям поступове скасування санкцій проти Росії. Було б дивно просто заявити, що ми вимагаємо від України припинити атаки на російські нафтопереробні заводи. Замість цього можна подати це інакше: Росія постачатиме нам дизель, що призведе до зниження цін у США, отже, це все робиться на благо американського народу. Однак це маніпуляція. Я говорю про більш широкі угоди, оскільки на них вказує ряд обставин. Якби справа йшла лише про російські НПЗ, Трамп би намагався реалізувати енергетичну угоду, про яку він згадував. Проте ми бачимо, що ця угода фактично не діє, в першу чергу через ігнорування її з боку російської сторони.

На мою думку, те, що відбувається, в першу чергу пов'язане з обіцянкою Путіна вплинути на Іран і, зрештою, сприяти завершенню конфлікту на Близькому Сході, який є частиною протистояння між США та Іраном. Проблема полягає в тому, що Путін не має можливості реалізувати цю обіцянку, але намагається ввести американського президента в оману. Наразі ситуація виглядає саме так. Перед телефонною розмовою з Трампом Путін провів кілька зустрічей з президентом Ірану. Проте Масуд Пезешкіан не має реальної влади для вирішення ключових питань в Ірані. Нині єдина сила, здатна ухвалювати рішення щодо Ормузької протоки та реально впливати на ситуацію, - це Корпус вартових ісламської революції.

Для Трампа Іран перетворився на чутливу тему. Він добре усвідомлює, що коливання цін на нафту безпосередньо впливають на вартість дизельного пального, а роль Росії в американському нафтовому ринку не є визначальною. Тому знаходження рішення щодо Ормузької протоки стало для нього пріоритетом. Трамп намагається зняти з себе тягар відповідальності за невдалу військову кампанію та знайти спосіб її логічного завершення. Путін, у свою чергу, використовує це прагнення президента США для досягнення своїх цілей. Відтак, Москва, як завжди, пропонує комплексний підхід, пов'язуючи всі ці питання з Україною. Вони натякають на необхідність тиску на Київ, дозволяючи продовжувати військові дії, припиняючи підтримку України та фактично змушуючи її укласти несправедливу угоду. Саме це ми спостерігаємо зараз. На жаль, можу припустити, що така ситуація продовжуватиме існувати в найближчі місяці.

- Тобто тиск посилюватиметься і ми опинилися у досить складній ситуації? Наскільки ймовірно, що Трамп звинуватить Україну у високих цінах на дизель і через це власних невдачах на виборах до Конгресу? Тим паче, якщо Україна відновить удари по НПЗ.

Ми опинилися в непростій ситуації. Насправді, вже з'являються обережні повідомлення про можливе відновлення атак на російські нафтопереробні заводи. Проте виникає питання, чи зможемо ми реалізувати ці дії без підтримки американських розвідданих. Марко Рубіо на саміті НАТО і навіть Дональд Трамп підкреслювали значення США в наших дальніх ударах по російській нафтовій інфраструктурі. Якщо наші військові можливості дозволять продовжувати ці операції, до виборів у США 3 листопада варто очікувати подальшого ускладнення відносин з Вашингтоном.

Україна реалізує комплексний підхід: вона відкрито висловлює критику на адресу своїх партнерів, але водночас прагне відновити діалог, зокрема через зустрічі з Віткоффом і Кушнером у Європі. Водночас розробляється альтернативний план, що передбачає відновлення військових дій, які можуть призвести до відкритого конфлікту з Трампом. Проте я не вважаю, що Україна опинилася в безвихідній ситуації. Залишаються дипломатичні інструменти та можливість враховувати фактор американських виборів, хоча Київ наразі не втручається у внутрішні справи США. Якщо інших варіантів не залишиться, нам доведеться шукати нові способи впливу. Важливо зараз зосередитися не стільки на заявах Трампа, риторика якого постійно змінюється, скільки на його конкретних діях. Якщо США припинять надавати розвідувальні дані або з'являться серйозні проблеми з функціонуванням Starlink, це стане явним сигналом про зміну політики Вашингтона. У такому випадку можна буде стверджувати, що американський президент остаточно обрав сторону Москви і став більше партнером Путіна, ніж України.

Ми вже спостерігаємо певні обмеження, які пояснюють поганими погодними умовами та іншими факторами. Росія, у свою чергу, активно скористалася цією ситуацією: за останні дні кількість нападів різко зросла. Як ви вважаєте, чи свідчить це про те, що остаточне рішення ще не прийнято, і Вашингтон буде реагувати на подальші дії України?

Трамп опинився в складній політичній ситуації. Рейтинг Республіканської партії знижується, а угода щодо російського дизеля ще більше підриває їхні позиції. Існує ймовірність, що Трамп продовжить тиснути на Україну, зокрема зменшуючи обсяги допомоги. Проте це стає все більш відомим, і американці, у тому числі значна частина прихильників MAGA, усвідомлюють, хто виступає агресором і чому важливо підтримувати Україну. Тому я вважаю, що внутрішня політична обстановка, скоріше, обмежить дії Трампа, а не підштовхне до подальшого тиску.

Обговорюючи остаточні рішення, стає очевидним, що намір знову тиснути на Україну і спостерігати за наслідками вже проявляється. Трамп дав таку обіцянку Путіну. Я не вірю в численні випадковості: проблеми з розвідувальними даними, обмеження Starlink, заяви адміністрації про неналежність до цих рішень, а також вимоги терміново провести вибори в Україні — все це формує єдину картину. Тим часом існує кілька ключових аспектів, за якими варто спостерігати. Перший з них — 18 жовтня, коли закінчується 30-денний термін, пов'язаний із санкційними заходами відповідно до закону Грема. Трамп підтримав цей закон, і без його схвалення він навряд чи пройшов би через Сенат. Тепер президент має або ввести передбачені санкції, або пояснити Конгресу, чому вони не відповідають національним інтересам США. Якщо жодні санкції не будуть введені, або якщо обмежаться лише символічними діями, це буде важливим сигналом про його позицію та бачення завершення конфлікту. Якщо ж паралельно з певними поступками він посилюватиме тиск на Росію, це може свідчити про те, що Трамп все ще розглядає можливість мирного врегулювання конфлікту шляхом тиску на обидві сторони. Такий підхід до України також є несправедливим, але свідчитиме про те, що остаточний вибір на користь Москви ще не зроблений.

Другий маркер - ситуація з активами "Лукойлу" в Європі. Якщо вони також є частиною неформальних домовленостей і найближчими тижнями американська компанія, пов'язана з оточенням Віткоффа та Кушнера, придбає їх у Путіна зі значним дисконтом, це вказуватиме не лише на геополітичні поступки, а й на можливу корупційну та економічну змову. Такі інтереси можуть безпосередньо впливати на політику США щодо України.

Факт, що такі питання обговорюються за участю представників адміністрації Трампа або осіб, близьких до неї, вже вказує на серйозність проблеми для України, пов'язаної з її надто тісними зв'язками з Кремлем. Виявлені ознаки корупції є просто вражаючими.

Я б рекомендував звернути увагу на мотиви, які керують учасниками переговорів. Моя мета не виправдати їх дії, а розкрити логіку їхньої поведінки. Трамп наближається до завершення своєї політичної кар'єри, адже йому вже практично 80 років, і якщо республіканці втратять контроль над Сенатом, у нього виникнуть серйозні проблеми. Джаред Кушнер, в свою чергу, не має наміру продовжувати політичну кар'єру після Трампа і зосереджений на досягненні фінансових цілей. Фактично, люди з особистими фінансовими інтересами радять президентові, який є їхнім другом і родичем, шукати компроміс з Росією. Вони можуть бачити в цьому можливість придбати активи Путіна за вигідною ціною та отримати інші фінансові переваги, поки Трамп залишається на посаді. Державні інтереси США відходять на другий план, поступаючись місцем особистим прибуткам. Тому Україні варто зайняти чітку позицію не лише стосовно атак на російські НПЗ, а й у відборі американської переговорної команди.

У нас є достатньо підстав, щоб переконати Трампа у необхідності змінити переговорників: за три роки їхньої діяльності не було досягнуто значущих результатів. Діалог з Україною з американського боку має вести команда досвідчених дипломатів, зокрема державний секретар Марко Рубіо, який відповідає за ці питання. Навіть Джей Ді Венс виглядає більш прийнятним кандидатом, адже принаймні враховує власні політичні перспективи та кар'єрні цілі. У сфері міжнародної політики фінанси повинні слугувати ресурсом для реалізації стратегічних цілей країни, а не ставитися в пріоритет. Коли ситуація перевертається, і фінансова вигода окремих осіб стає головним мотивом зовнішньої політики, це призводить до серйозних проблем. Путін використовує жадібність таких людей для просування своїх вигідних рішень.

Після минулорічного конфлікту в Овальному кабінеті вдалося відновити діалог з Трампом за підтримки Європи. Проте нинішня напруга здається ще більш загостреною. Після інтерв'ю в Лондоні та ряду попередніх висловлювань Зеленський, по суті, ставить під сумнів дії американського президента, звинувачуючи його у зраді. Видання FT повідомляє, що європейські лідери були вражені критикою Зеленського на адресу Трампа і планують закликати його до стриманості під час зустрічі. Вони визнають, що слова президента України мають під собою правдиву основу, але не завжди варто їх озвучувати, оскільки така критика лише погіршує вже напружені стосунки між Вашингтоном і Києвом. Чи слід і надалі так відверто реагувати на дії президента США, чи краще обрати більш дипломатичний підхід?

Україна реалізує двосторонню стратегію. З одного боку, президент Зеленський на міжнародних форумах відкрито говорить про реальний стан справ, хоча й намагається обирати виважені формулювання. Ця правда може викликати неоднозначну реакцію, але її поширення не є лише актом обурення. Заяви активно циркулюють в американських медіа, створюючи політичний тиск на Трампа. У контексті виборчої кампанії демократи використовуватимуть цю інформацію, тож Україні важливо залишатися в центрі американських новин. Водночас Київ не має наміру розривати зв’язки з Вашингтоном, адже розуміє, що США є ключовим союзником, якого не можна втрачати. Хоча Франція та Велика Британія можуть надати частину розвідувальних ресурсів, вони не зможуть зрівнятися з обсягами та швидкістю американської розвідки. Варто зазначити, що Велика Британія сама в значній мірі залежить від даних, які надаються США.

Проте без участі США виникають дві суттєві проблеми. По-перше, це Starlink. Його відключення або введення нових обмежень суттєво позначиться як на фронтовій ситуації, так і на захисті українського повітряного простору. На сьогодні немає достатньої альтернативи. Європейські країни обговорюють можливість розробки власних рішень до 2029 року, але поки що жодних гарантій цього немає.

Іншою важливою проблемою є забезпечення озброєннями, особливо ракетами PAC-3 для системи Patriot. Їх уже й так не вистачає, а в разі зупинки постачань з Америки швидко знайти заміну буде неможливо. Україна працює над пришвидшенням європейських ініціатив, зокрема у сфері розробки засобів протиповітряної оборони, але поки що не вистачає ані фінансування, ані технологічного прогресу. Тому Київ намагається зберегти підтримку США.

Незважаючи на напружену ситуацію, Володимир Зеленський оголосив, що надіслав спецпосланцям Дональда Трампа, Стіву Віткоффу та Джареду Кушнеру пропозицію організувати нову зустріч у найближчий час. Чи зможе така зустріч принести результати без компромісів з української сторони?

- Результат можливий, якщо американська сторона буде готова хоча б частково тиснути на Росію. Думаю, переговори стосуватимуться загальної мирної угоди, хоча за нинішньої позиції Трампа щодо територіальних поступок перспективи залишаються невизначеними. Окремо обговорюватимуть енергетичне перемир'я. Україна може запропонувати припинити удари по російських НПЗ, але натомість має вимагати гарантій, що Москва не відновить атаки на нашу енергетичну інфраструктуру після 3 листопада, коли відбудуться вибори у США.

Сучасна ситуація виглядає абсурдно. Росія стверджує, що енергетичне перемир'я триває, проте одночасно здійснює напади на великі енергетичні об'єкти в Києві, Харкові та інших містах. Про це навіть говорив речник Кремля Дмитро Пєсков, зазначаючи, що конкретні межі та умови перемир'я нібито не були встановлені. Москва фактично використовує цю невизначеність, щоб продовжувати атаки, в той час як запевняє, що дотримується угоди. Україні потрібно донести до Вашингтона, що повернення до конструктивного діалогу можливе лише на основі справедливості. Будь-яке енергетичне перемир'я повинно базуватися на взаємних зобов'язаннях. Невірно вимагати від України зупинити удари по російських нафтопереробних заводах, не забезпечивши при цьому припинення російських атак на нашу енергетичну інфраструктуру. Це стосується і загальних мирних переговорів. Угода має враховувати інтереси обох сторін та забезпечувати можливість збереження національних інтересів. Односторонні поступки не можуть створити стабільний мир.

Ще один чинник тиску – Дональд Трамп знову висловлює думку, що українцям слід змінити президента. Підтримав його й Ілон Маск, який стверджує, що Зеленський "гальмує мирний процес". У відповідь Зеленський зазначив, що Україна готова організувати вибори, якщо буде дотримано щонайменше 60 днів перемир'я. Однак Росія відмовляється від цього, саркастично пропонуючи зупинити атаки лише в день голосування. Чому Трамп знову піднімає питання виборів і які його справжні наміри?

Трамп, ймовірно, повторює тези, які лунають з Москви: стверджуючи, що Зеленський заважає мирним домовленостям, і що без нього угоду можна було б досягти вже наступного дня. Росія прагне перенести конфлікт з фронту в сферу внутрішньої політики України, намагаючись впливати на виборчі процеси та дестабілізувати суспільство. Трамп використовує цю риторику як засіб тиску на українське населення. У поєднанні з обмеженнями у розвідувальній інформації та питанням Starlink, тема виборів має на меті змусити Україну прийняти невигідні умови, створюючи при цьому враження, що саме Київ заважає досягненню миру.

Україну ставлять у ситуацію, коли їй потрібно виправдовуватися за речі, які є очевидними. Як можна провести вибори в умовах війни, коли постійно звучать сирени тривоги, особливо в зонах бойових дій? Яким чином організувати голосування для військовослужбовців, які мають законне право брати участь у виборах? Як забезпечити голосування для українців, що перебувають за межами країни? Ці питання зрозумілі всім, навіть Трампу. Проте американська адміністрація вважає, що політичний тиск разом з іншими інструментами може примусити Україну йти на компроміси.

- На тлі загострення відносин із Вашингтоном Україна посилює контакти з європейськими партнерами. Під час візиту до Великої Британії Зеленський зустрівся з прем'єр-міністром Енді Бернемом і королем Чарльзом. Лондон підтвердив підтримку України та оголосив про новий пакет допомоги, зокрема кошти на прискорене постачання ракет для протиповітряної оборони. Чи може король вплинути на ситуацію, зважаючи на його попередні заяви в Конгресі США на підтримку України?

Велика Британія залишається важливим гравцем на міжнародній арені, добре усвідомлюючи загрози, що виходять з боку Росії. Проте я вважаю, що варто більше зосередитися на переговорах із прем'єр-міністром Кіром Стармером, оскільки, здається, вони з Трампом знаходять спільну мову. Ми розробляємо два стратегічні сценарії. Перший – використання британського впливу як союзника США для поліпшення складних відносин з Вашингтоном. Другий – зміцнення європейської коаліції, щоб Велика Британія та інші країни могли частково компенсувати можливе скорочення американської допомоги та постачання озброєнь. Хоча наразі Європа не готова повністю взяти на себе функції США, нам потрібно просувати співпрацю. Європейські лідери також очікують результатів американських виборів 3 листопада, щоб зрозуміти, як будувати подальші відносини з Трампом. Тому їхні дії є обережними. Тим часом Україна повинна продовжувати боротьбу та підтримувати свою стійкість, незалежно від підсумків голосування.

- Який сценарій ви вважаєте найімовірнішим? Чи можлива деескалація після переговорів із Віткоффом і Кушнером, чи Трамп посилюватиме тиск на Україну, зокрема через обмеження розвідувальних даних і Starlink?

Ключовою датою стане 18 жовтня, оскільки вона продемонструє, чи готові Сполучені Штати чинити тиск не лише на Україну, а й на Росію, зокрема шляхом відновлення деяких санкцій і введення нових обмежень. Якщо цього не відбудеться, до 3 листопада ситуація залишатиметься невизначеною. Я не прогнозую невідворотного розриву дипломатичних зв'язків або серйозних публічних конфліктів. Проте США можуть продовжувати використовувати обмеження в розвідувальних даних та інші інструменти, щоб змусити Україну йти на поступки Росії. Якщо між Трампом і Путіним дійсно існують попередні угоди стосовно Ірану, постачання дизельного пального та врегулювання конфлікту в Україні на умовах, що викликають сумніви, то підстав для оптимізму буде мало. Водночас майбутні кроки Трампа залежать від внутрішньої політичної ситуації в США. Якщо соціологічні дослідження покажуть, що його рішення негативно впливають на рейтинг республіканців, йому доведеться зважати на політичні наслідки. Навіть непередбачувані лідери залежать від підтримки суспільства, і їхнє оточення постійно нагадує про важливість рейтингу.