Сталін намагався змусити його каятися, але він обрав шлях з гідністю, обравши кулю і Україну. Це історія Миколи Скрипника, який став символом боротьби за українську мову та культуру, змусивши росіян вчити українську. - "Машина часу".
"До речі, коли він скоїв самогубство, ще протягом двох годин його стан залишався критичним. Він вмирав на руках Станіслава Косіора," - розповів письменник Степан Процюк.
Скрипник приклав зусилля, і, іронічно вказуючи на невдало поцілені груди, промовив:
"Це фінальна помилка Скрипника."
Таким чином, завершилась ціла епоха взаємодії Радянської Росії з Україною, відома як "українізація". Цю політику підтримував Ленін, тоді як Сталін її зневажав. З одного боку, Сталін керував наступом Радянської Росії на Україну, а з іншого — отримав ярлик українського націоналіста. Таким суперечливим був Микола Скрипник, український донкіхот.
"Микола Скрипник народився на початку 70-х років XX століття. Ще коли він покінчив життя самогубством, йому було 59 років. Він народився в сім'ї залізничника в місті Ясенувата. Воно зараз під окупацією. І він зразу почав шлях професійного революціонера після закінчення там закладу. Його навіть один раз засуджували до розстрілу. 16 разів він сидів в тюрмі", - розповів Процюк.
"Скрипник мав українське коріння, адже походив з Донеччини. Цікаво, що у своїй автобіографії він практично не згадує про дитячі роки. Лише в романтичних нотах він згадує, що його родина походила з козацького роду, і від батьків у нього залишилося прагнення до української ідентичності та українізації", - поділилася дослідниця Тетяна Хоронжук, що вивчала 20-30-ті роки.
Однак на початку Скрипника не турбує українська ідентичність. Він повністю захоплений концепціями соціальної справедливості та загального добробуту, які відстоюють більшовики.
"Чи може Микола Скрипник бути таким, як усі інші? Я не повірила в це. Вони ж повірили і стали запеклими прихильниками більшовицької революції. Вони проявили справжній фанатизм. Скрипник тривалий час жив у Москві та активно брав участь у більшовицьких подіях. Його шлях до 1917 року втілює типову історію більшовицького революціонера, який, можливо, мав зв'язки з царською охранкою, як це було з Сталіним. Проте, наскільки мені відомо, Скрипник мав щирий фанатизм, адже багато майбутніх лідерів більшовиків насправді співпрацювали з царською охранкою, ведучи подвійне життя. Але, на мою думку, Скрипник був іншим, хоча йому судилося пройти через іншу, ще тяжчу суперечність — між більшовизмом і українською ідентичністю", - підкреслив Процюк.
Проблема відновлення України не викликає у Скрипника жодного інтересу. Його зв'язок з українською мовою залишився в минулому, в часах його дитинства в Ясинуватій.
"У тюрмі я мав нагоду зустрітися з Петлюрою у певний період. Згодом наші шляхи розійшлися. Однак, якщо придивитися уважніше, Скрипник спочатку не мав уявлення про українську ідентичність. Він залишався далеким від українства, подібно до інших більшовиків," - зазначив Процюк.
У 1917 році відбуваються кардинальні зміни. У лютому в Російській імперії спалахує революція, в результаті якої цар Микола II зрікається престолу. В Україні формується новий орган влади — Центральна Рада, яка проголошує Українську Народну Республіку. Ленін на словах виявляє підтримку українській незалежності, але на практиці направляє свої війська проти новоствореної республіки. Він намагається представити конфлікт як громадянську війну між місцевими комуністами та буржуазними націоналістами. Для цього в окупованому росіянами Харкові створюється альтернативний уряд, названий народним комісаріатом, який має схожу назву з київським. Спершу його очолює німецька політична діячка Євгенія Бош, але згодом Ленін вирішує призначити українця Скрипника на цю посаду.
