Схилимо голови. Бійця, який займався боксом, впізнали за браслетами у кольорах синього та жовтого.

Чотири роки тому трагічно пішов з життя чемпіон України з боксу серед юніорів Сергій Сова.

Щоденно о дев'ятій ранку українці вшановують пам'ять тих, чиї життя були обірвані внаслідок російсько-української війни. Сьогодні Sport.ua згадує боксера Сергія Сову, який здобув титул чемпіона України серед юніорів. Коли в 2014 році російські війська розпочали агресію проти України, Сергій вирішив захистити свою батьківщину. На початку повномасштабного вторгнення він боровся за Харківщину і загинув у боях в Ізюмі приблизно чотири роки тому, 19 квітня 2022 року. Проте тіло героя вдалося ідентифікувати лише після звільнення міста у вересні 2022 року. Одна з фотографій, що зафіксувала процес ексгумації, облетіла світ, ставши символом незламності українців і свідченням жорстокостей агресорів. На зображенні була рука з двома синьо-жовтими браслетами — саме за цим упізнала свого 35-річного чоловіка Оксана Сова.

Сергій Сова з'явився на світ 13 червня 1986 року в Нікополі, що розташований на Січеславщині. З раннього віку він виявляв великий інтерес до спорту, протягом десяти років активно займався боксом. Завдяки своїм старанням, Сергій отримав звання кандидата в майстри спорту та здобув титул чемпіона України серед юніорів.

Також Сергій був професійним кінологом. Це захоплення в чоловіка з'явилося після одруження. Разом з дружиною Оксаною вони займалися розведенням професійних порід та дресируванням собак, які потім ставали чемпіонами престижних змагань. Сім'я виховувала двох дітей - Марата та Еліну, яким на момент загибелі тата було 14 і 9 років відповідно.

Крім боксу та кінології, Сергій також присвятив частину свого життя військовій службі. Власним рішенням він вступив на строкову службу, проходячи її у Повітряних силах України. Коли у 2014 році розпочалася сучасна російсько-українська війна, його мобілізували у першу хвилю, і він став частиною 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр".

Коли конфлікт ще іменувався АТО, Сова брав участь у бойових діях за селище Піски в Ясинуватському районі Донецької області, а також забезпечував постачання боєприпасів до Донецького аеропорту. У 2015 році Сергія демобілізували, але незабаром він підписав контракт з тією ж бригадою і продовжив службу на посаді старшого стрільця.

Невдовзі перед початком широкомасштабної агресії Сергія Сову направили на Чернігівщину для проходження навчання на кваліфікацію бойового медика в 169-му навчальному центрі "Десна" на честь князя Ярослава Мудрого.

З 24 лютого 2022 року Сергій Сова служив у складі 93 окремої механізованої бригади "Холодний яр", захищаючи території Харківської області. Його життя обірвалося, ймовірно, 19 квітня під час бою з російськими окупантами в Ізюмі, коли він намагався вийти з оточення. Місто було звільнене лише 10 вересня 2022 року, а через п'ять днів там виявили масове поховання, де знайшли тіло Сергія. Родичі впізнали його ще до ексгумації завдяки синьо-жовтому браслету, який він носив на руці. Незабаром після цього воїн отримав спокій в рідному місті.

24 вересня 2022 року Президент України посмертно нагородив Сергія Сову званням Героя України з врученням ордена "Золота зірка".

У квітні 2023 року в Нікополі вулицю Псковську назвали на честь Сергія Сови.