Схилимо голови. Чемпіон України разом із товаришами потрапив під вибух міни.
Орест Малованюк на момент описуваних подій мав 27 років.
Щодня о дев'ятій годині ранку українці вшановують пам'ять тих, чиї життя обірвала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Ореста Малованюка, чемпіона України з спортивного орієнтування та добового бігу, який захищав свою країну з 2017 року. На жаль, він загинув, підірвавшись на міні, рівно рік тому, 16 лютого 2025 року, на Харківщині. Оресту було всього 27 років.
Орест Малованюк з'явився на світ 16 травня 1997 року в селі Бобівці, розташованому в Сторожинецькому районі Чернівецької області, в сім'ї освітян.
Орест - майстер спорту і чемпіон України зі спортивного орієнтування у дисципліні роґейн та з добового бігу, переможець молодіжної першості України з бігу на 1 милю 2018 року. Витривалість і сила волі чоловіка вражали спершу на спортивній арені, а потім - на полі бою.
Малованюк є випускником факультету фізичної культури, спорту та реабілітації Чернівецького національного університету. Орест мав на меті присвятити своє життя світу спорту, отримавши магістерську ступінь за спеціальністю "Фізична культура і спорт".
Але коли почалася війна, Малованюк вирішив стати на захист своєї країни. Він служив в армії України з 2017 року, отримавши позивний Тайпан. Орест брав участь у найгарячіших боях на фронті — у Слов'янську, на Бахмутському напрямку, в Хромовому та Кліщіївці, де займався як повітряною, так і наземною розвідкою. Його військові вміння, досвід, а також холоднокровність і точність у діях зробили Тайпана справжньою легендою серед товаришів по службі.
На жаль, 16 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Вовчанська на Харківщині загинув лейтенант Державної прикордонної служби України Орест Малованюк, який очолював розвідувальну групу "Гарт". Керуючи старшою розвідгрупою, Тайпан натрапив на ворожі протипіхотні міни з дистанційним керуванням на околицях села Кругле. Внаслідок цього загинули чотири бійці, а одного з них атакував російський FPV-дрон. Лише одному військовому вдалося повернутися до своїх побратимів, отримавши поранення. Протягом майже місяця зони, де загинули воїни, залишалися небезпечними через ризик дронових атак, що ускладнювало їхню евакуацію.
"Орест завжди говорив, що у нього дев'ять життів, як у кота. Потім почав писати, що залишилося вже вісім, а наступного дня – сім. Кожен день для нього був останнім. Він усвідомлював, що ризикує своїм життям. Згодом написав, що залишилося три, а потім два. Я запитав його: "Може, варто бути уважнішим?" І він відповів, що думає про те, як допомогти хлопцям", - ділиться спогадами друг Малованюка, спортсмен Сергій Потанін.
Батьки, дружина та маленька донечка залишилися без близької людини.
Ореста поховали 20 березня 2025 року в його рідному селі Бобівці.
7 квітня 2025 року мама воїна Катерина Малованюк зареєструвала на сайті Президента петицію про присвоєння синові звання Героя України. Вона зібрала потрібних 25 000 підписів і очікує розгляду.
