Росію необхідно притиснути до стіни, щоб розпочати справжні переговори: інтерв'ю з Андрієм Сибігою.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп знову висловив критику на адресу України та її лідера Володимира Зеленського, звинувативши його в "відсутності бажання досягти угоди". Натомість Трамп вже уклав угоду з російським лідером Володимиром Путіним, відповідно до якої агресор має постачати в США сотні тисяч тонн дизельного пального.

У інтерв'ю РБК-Україна міністр закордонних справ Андрій Сибіга обговорив, чи залишаються мирні переговори з американською участю актуальними в нинішніх умовах, як реально примусити Росію до діалогу, а також висловився щодо санкцій, євроінтеграції та скандалу з Південною Кореєю.

Головне:

* Енергетичне перемир'я: Зняття санкцій не сприяє досягненню миру; єдиним варіантом залишається енергетичне перемир'я, яке Росія миттєво порушила.

* Політика санкцій: Виключення олігархів Усманова та Фрідмана зі списків санкцій є неприйнятним, тому Україна наполягає на введенні обмежувальних заходів проти кількох десятків нових осіб.

* Погляд на США: Заяви про "стратегічне безвихідь" у переговорах не мають підстав; Росію слід "примусити" до дій за допомогою потужних санкцій, тиску та заморожених активів.

* Зустріч лідерів: Справжній прогрес у перемовинах може статися після переговорів між Зеленським і Путіним, за участю Трампа або Ердогана.

* Євроінтеграція: Досягнуто порозуміння з Угорщиною, тому Київ планує відкрити всі євроінтеграційні кластери до кінця року.

Скандал навколо Південної Кореї: Сибіга вважає цю ситуацію вирішеною.

Після періоду підкреслено теплих контактів з Україною, Дональда Трампа знову хитнуло в бік Росії. Окрім угоди про закупівлю російського дизеля, президент США відзначився серією вкрай різких випадів про Зеленського, при цьому розповідаючи журналістам, що "Путін дуже хоче укласти мирну угоду".

Причому різкий розворот Білого дому стався прямо під час чергового візиту українських переговорників до США, що викликало окреме обурення в Києві.

Читайте також: Трамп вигадав нову "причину" початку російсько-української війни

Як зазначає РБК-Україна, міністр закордонних справ Андрій Сибіга підкреслює, що в даний момент важливо уникати різких дій і оцінок. "Ми усвідомлюємо, що в США незабаром пройдуть проміжні вибори до Конгресу, і внутрішня політика може вплинути на публічні заяви, які ми чуємо", - дипломатично коментує міністр.

У бесіді з Сибігою РБК-Україна детально обговорила очікувані новини в сфері євроінтеграції, а також стосунки з Угорщиною, Польщею та Південною Кореєю. Проте, звичайно, розмова розпочалася з найважливішого — останніх подій з-за океану. "Умиротворення ніколи не веде до миру", — зазначив міністр закордонних справ. Він неодноразово підкреслював, що єдиним реальним шляхом до миру є, в першу чергу, максимальне посилення тиску на Москву.

Україна готова до укладення мирної угоди, однак саме Росія порушує його, зокрема, після того, як Трамп публічно анонсував енергетичне перемир'я.

- Що означає для України рішення США зняти санкції з російського дизелю до 7 квітня?

Скасування санкцій щодо Росії навряд чи сприятиме досягненню миру або зниженню цін. Насправді, єдиним ефективним кроком могло б стати повне енергетичне перемир'я.

Україна вже давно підготувалася до цієї ситуації. Ми маємо конкретні конструктивні пропозиції, розроблені у співпраці з нашими партнерами. Ці ініціативи були передані Росії, але Путін не виявляє бажання досягти миру.

Останній випадок – це енергетичне перемир'я, яке Росія фактично знехтувала відразу ж після його проголошення, завдавши удару по ТЕЦ-5 у Харкові.

Такі кроки для нього виглядають як слабкість. Умиротворення ніколи не приносить миру. І слабкість перед агресором тільки мотивує його іти далі.

Враховуючи нещодавні кроки та коментарі адміністрації Білого дому, чи залишається можливість для дипломатичних переговорів за участю США, чи все ще є сенс у таких зусиллях?

Україна скористується всіма доступними шансами для встановлення миру. Наша мета — швидко завершити війну, на відміну від Росії.

Я провів кілька телефонних переговорів з колегами з Європи. Висловлюю вдячність країнам, які чітко заявили про свою підтримку України.

Ми - країна у війні, ми захищаємося і відстоюємо своє право на життя. Цей тиждень стане тижнем активної роботи з європейськими партнерами для підвищення тиску на Росію.

Чи не опиняємося ми знову в етапі взаємин із США, подібному до того, що мали на початку минулого року, з численними скандалами та різкими висловлюваннями?

Слід уникати поспішних або емоційних суджень. Обрана Україною, її президентом та дипломатичним корпусом обережна й розумна позиція допомогла відновити ці відносини в коректному дипломатичному напрямку після згаданих подій. Впевнений, що так буде і цього разу.

Водночас ми усвідомлюємо, що в США наближаються проміжні вибори до Конгресу, і внутрішньополітичні чинники можуть мати вплив на публічні висловлювання.

Ми зберігаємо голову холодною і продовжуємо працювати над головним: посиленням позицій України та досягненням миру.

Держсекретар США Марко Рубіо нещодавно висловив думку, що ситуація перебуває у "стратегічному глухому куті". У такому випадку, яке значення мають нинішні процеси, зустрічі та поїздки наших делегатів?

- Я точно не бачу Україну саме з такою характеристикою. Навпаки, треба Росію загнати в глухий кут, аби досягти того результату, якого прагнуть не лише Україна, а й весь світ - закінчення російської агресії та відновлення справедливого миру.

Виходу завжди можна знайти. Важливо мати правильні стратегії, щоб впоратися з найскладнішими викликами.

Щоб розрубати цей гордіїв вузол та примусити Росією до миру, повинна бути достатня політична воля.

- З точки зору Заходу?

- З боку США, з боку деяких партнерів, аби дотиснути Росію.

Я не певен, що Росія вважає себе загнаною в кут. Коли ж ситуація дійсно стане критичною, ми можемо очікувати на справжні, серйозні переговори. І до цього можна дійти.

Ось рецепт, який я постійно використовую: залучення та лідерство Сполучених Штатів, тиск на Росію, збільшення вартості агресії для цієї країни, ускладнення ситуації для оточення Путіна та особисто для нього. Вони повинні усвідомити, що ніколи не досягнуть своїх стратегічних цілей в Україні.

Коли мова заходить про збільшення цін, важливими факторами є тиск та санкції, які застосовують як США, так і інші наші союзники. Безумовно, одним з ключових моментів є заморожені активи Росії, що є дуже чутливим питанням для цієї країни. Це, без сумніву, стане серйозним стимулом для них сісти за стіл переговорів.

Дивіться також: Маск прокоментував висловлювання Трампа щодо нового президента для України.

Звичайно, мова йде про ізоляцію Росії. Як вони можуть відчувати себе в безвихідній ситуації, якщо мають можливість спілкуватися з лідерами світової спільноти та беруть участь у міжнародних спортивних подіях і культурних акціях?

Що змінилося? Жодних ознак зменшення агресії немає. Навпаки, йде ескалація. Відповідь Путіна на всі мирні пропозиції - ескалація. Він нехтує, він зневажає, він цинічно дає ляпаси на всі мирні зусилля.

На відміну від цього, Україна розробила проактивні ініціативи та концепцію, яка сприяє досягненню справедливого миру. Ці пропозиції були узгоджені в тісній співпраці з нашими партнерами, як американськими, так і європейськими.

Ми усвідомлюємо цю ситуацію. Цей складний вузол можна розв'язати за допомогою тих ресурсів, які поки що не були повністю використані. Це стосується посилення оборонних можливостей України, зокрема у сфері дальнього вогню, ліцензування для нашого оборонно-промислового комплексу, укріплення армії та забезпечення макрофінансової стабільності.

Ця комбінація елементів безсумнівно формує той необхідний тиск, який може спонукати Росію до серйозних переговорів. Україна готова до цього і ми однозначно це підтверджуємо.

Найбільш очевидний випадок у зв'язку із санкціями - це закон Грема. Незабаром мине місяць, коли він має вступити в силу. Чи варто нам ще сподіватися на якісь серйозні кроки з боку Сполучених Штатів?

- Лише рішучий підхід здатен наблизити мир. Саме час задіяти весь санкційний потенціал, враховуючи динаміку ситуації на полі бою, враховуючи стан російської економіки.

Я вважаю, що санкції наших партнерів мають бути не просто руйнівними, вони повинні просто "розірвати" економіку Росії і мати швидкий ефект.

Тому що Росія адаптується до санкційних режимів. Минулого тижня у нас був голова МЗС Британії Ед Мілібенд, і ми йому показали елементи ракети, ідентифіковані з останньої атаки на Прилуки. І там є елементи, вироблені в країнах Заходу.

Це знову ж таки означає, що не повинно бути пауз між санкційними рішеннями і пакетами. Ми повинні більше фокусуватися на конкретних речах. І вчора ми мали змогу проговорити з британським колегою, як відрізати Росію від технологій, як відрізати Росію від доступу до елементів, необхідних для виробництва своєї зброї.

У 90% військової техніки Росії присутні елементи, виготовлені в західних країнах. Це необхідно зупинити. У нас також є значний потенціал для цього.

Відомо, що Росія зверталася за консультаціями до Ірану, аби отримати поради щодо способів обійти санкції.

- А деякі санкції взагалі послаблюють, як з двома російськими олігархами.

На мою думку, це рішення є абсолютно неприйнятним і безглуздим - виключення з санкційного списку двох олігархів, Усманова та Фрідмана. Наша реакція буде однозначною і чіткою: у відповідь ми пропонуємо ввести санкції проти ще десяти російських олігархів.

Україна вже підготувала відповідний список. Я планую підняти це питання на зустрічі міністрів закордонних справ Європейського Союзу, яка відбудеться цього тижня в Люксембурзі. Крім того, знову порушу питання про повернення цих двох прізвищ до списку.

Я надзвичайно втішений, що мій співрозмовник Ед Мілібенд підтвердив, що санкції проти цих двох осіб залишаються в силі і не плануються до зняття. Це ж стосується й інших наших партнерів за межами Європи. Тож ми докладемо всіх зусиль, щоб знову включити їх у список.

Цей метод є ефективним. Натомість спроби загладити конфлікт або задовольнити всіх лише ускладнюють ситуацію.

Вже можна спостерігати ознаки негативної тенденції: санкції зняті з двох російських олігархів, а також розпочалися обговорення щодо можливого відновлення роботи Північного потоку тощо. Як можна припинити цей тренд?

Ми будемо енергійно протистояти цьому. У нас є союзники, як серед лідерів, так і в політичних колах. Адже йдеться не лише про безпеку України, а й про безпеку всього трансатлантичного простору. Ми вже мали досвід подібних ситуацій раніше.

Ми розуміємо, до чого призводить Ostpolitik, яка існувала в повоєнній Німеччині. Усі ці ініціативи пов'язані з корупційними схемами. Усі російські енергетичні проекти мають на меті корумпувати.

Ознайомтесь також: Гаманці Путіна. Яким чином Усманов і Фрідман уникнули санкцій Європейського Союзу та чому це викликає занепокоєння.

Ми усвідомлюємо, в які формули це обгортається. Нам відомо, що намагаються подати це як проекти, що не мають російського походження, а йдуть від третіх країн, під чужим знаменом.

Отже, які дії вживає Росія? Вона навіть у сфері енергетики використовує метод "третього прапора".

Що з торгівлею зерном в обхід санкцій, в тому числі з окупованих територій, що з енергетикою, що з диверсіями і саботажем, які зараз відбуваються на території країн Європи. Вони ж намагаються це робити через громадян інших держав. Але за всіма цими акціями під третім прапором стоїть Росія.

І вони вже давно не "гібридні". Я розумію, що некомфортно часом називати речі своїми іменами.

- Якщо не гібридні, як би ви їх назвали - усе, що Росія останнім часом виробляє в Європі?

На мою думку, такі дії можна розглядати як військові операції, з огляду на їхні наслідки. Використовується зброя, а люди зазнають страждань. Серед цілей атаки опиняються не лише військові об'єкти, а й стратегічно значущі об'єкти. Отже, без сумніву, необхідно реагувати на них з усіх можливих аспектів.

Однак ми спостерігаємо абсолютно очевидний випадок: у водах Болгарії Росія здійснила напад на кораблі, що призвело до жертв. Усі усвідомлюють, що це саме Росія, і Україні в теорії не могло б бути жодного сенсу діяти в цьому регіоні. Проте, реакції з боку болгар, здається, немає, і мова навіть не йде про статтю 4 або статтю 5 НАТО.

Я не буду говорити конкретно про Болгарію, а зосереджуся на нашій загальній реакції на подібні ситуації у різних регіонах. Тихе замовчування ніколи не веде до позитивних наслідків. Загроза не зникає, якщо ігнорувати її існування.

Протилежне є істинним: необхідні активні дії, оскільки Росія проводить випробування, провокує ситуації та аналізує відповіді. Вона використовує це для своїх військових цілей, і наші союзники повинні усвідомлювати це.

Ми повинні мінімізувати російський вплив на них. Знову ж таки, повернемось до цих "російських домів". Це осередки цього "русского міра", який становить пряму загрозу для кожної столиці країни, де вони знаходяться. Вони втручаються у внутрішні справи, у вибори. Вони втягують місцевих громадян у незаконну діяльність. Ми все це знаємо.

Ми обмінюємося цією інформацією з нашими партнерами і готові надавати підтримку. Це стосується і кібератак, які набули таких масштабів, що загрожують стабільності держав. Очікується, що їхня інтенсивність тільки зростатиме.

Від Росії наразі отримуємо лише ескалацію, тому наше завдання – вжити всіх можливих заходів для досягнення, передусім, деескалації шляхом реалізації конкретних рішень. Це може включати мирні угоди в Чорному морі, питання енергетики та інші дії, пов'язані з відновленням свободи мореплавства в цьому регіоні.

Україна активно брала участь у всіх цих напрямках, представляючи свої пропозиції. Ми залучили нових партнерів, і, вперше, Індія почала відігравати значну роль. Відбувся перший візит міністра закордонних справ Індії.

Ми знаємо про їхні контакти з росіянами. Це теж відповідає глобальній ролі Індії в світі. Єгипет теж вперше готовий відігравати роль посередника чи фасилітатора.

Це важливо. Ми бачимо спроби багатьох країн світу відігравати ту чи іншу роль в наших мирних зусиллях. І ми вважаємо, що теж настав час і для нової, сильнішої, якісно нової ролі Європи.

Ми високо цінуємо візит африканських лідерів та їхню миротворчу місію 2023 року. Було б прекрасно, якби подібні ініціативи мали місце знову, з участю ключових країн Африки у мирних зусиллях. Це стосується як свободи мореплавства, що є критично важливим для продовольчої безпеки та стабільності в їхніх країнах, так і питань, пов'язаних із поверненням дітей чи боротьбою з найманством.

В даний момент Росія активно залучає громадян з африканського континенту, стикаючись із великими втратами на фронті. Вони виявили зручну ціль у вигляді таких людей. Коли гине представник тієї чи іншої африканської нації, компенсації для його родини не виплачуються, а ситуація залишається поза увагою суспільства. Людина просто похована, і про неї забувають.

Чи все ще актуальною є тристороння зустріч між Україною, Росією та Сполученими Штатами? Коли можливо її проведення?

Україна не раз засвідчувала свою готовність до проведення таких переговорів з метою просування мирних ініціатив. Ми сподіваємось, що ця зустріч відбудеться в найкоротші терміни. Ми прагнемо використати всі, навіть найменші шанси, для досягнення миру.

Але найбільш дієвим, найбільш правильним з точки зору нової, чи якісно нової динаміки мирних зусиль, була би зустріч Путіна із Зеленським.

- Удвох? Чи з Трампом?

- Чи разом з Трампом, чи за посередництва президента Ердогана. Ми сигналізуємо, ми готові до цього. І нам є, що показати як результат цієї зустрічі.

Принаймні, необхідно досягти перемир'я, провести обмін військовослужбовцями, а також забезпечити повернення дітей.

Тобто це так звані confidence-building measures. І ми маємо цей набір потенційних домовленостей, які могли би бути оприлюднені за результатами такої зустрічі.

- Якою мірою укладення часткового перемир'я — енергетичного, морського або обох одночасно — виглядає реалістично без зустрічі на рівні лідерів?

- Ми зобов'язані відстоювати цю мету. І Україна активно співпрацює з партнерами для її досягнення.

Ми спостерігаємо наслідки обмеження свободи судноплавства в Чорному морі, яке запровадила Росія. Партнери, особливо з Глобального Півдня, виявляють занепокоєння, усвідомлюючи, як це вплине на їхні економіки, зокрема в контексті глобальної продовольчої безпеки, в якій Україна виконує важливу роль як один з основних гарантів.

Отже, щоденна боротьба є необхідною, і важливо мати надійних партнерів, які здатні на це вплинути. Зустріч між Зеленським і Путіним могла б закріпити існуючі домовленості, хоча я впевнений, що їх можна було б досягти навіть на нижчому рівні переговорів.

А як щодо переговорних команд?

Цілком згоден. Необхідно, щоб це не заважало, а навпаки, було реалізовано вже сьогодні. Проте, якщо ми обговорюємо нові динаміки, нові перспективи та нові терміни для завершення конфлікту, вважаю, що зустріч на рівні керівництва є вкрай важливою.

Оскільки ми спостерігаємо, що команди на нижчому рівні часто повторюють обговорення одних і тих самих тем, я вважаю, що тільки президент має можливість завершити дискусії з найскладніших питань.

Час від часу учасники або ті, хто має відношення до процесу переговорів, згадують про певні "творчі концепції". Яка суть цих висловлювань?

- Я думаю, що це пов'язано з тим, що "дух Анкориджа" помер. Що формула "3 плюс 2" не працює. Що Україна чітко займає позицію: "нічого про Україну без України".

Україна та наш народ, а також президент країни, не приймуть жодну угоду, яка загрожує територіальній цілісності та суверенітету. Таким чином, необхідно розробити нові ідеї, враховуючи сучасні геополітичні реалії.

І команда американська, яка побувала в Москві - до речі, вісім разів вони там побували, а потім нарешті приїхали до нас вперше - нею були озвучені певні ідеї для напрацювання, обговорення, аби знову вийти на якийсь етап обговорення.

Давайте обговоримо питання євроінтеграції. Яким чином нам вдалося досягти угоди з Угорщиною, і коли варто очікувати зустріч президента Зеленського з угорським лідером?

- Це ще одне свідчення того, що в зовнішньополітичній діяльності, яка опирається на національні інтереси країн, не може бути глухих кутів. З будь-якого кута можна знайти креативний вихід. Я вважаю, що ми з Угорщиною на доброму шляху, аби дійсно та нова сторінка, яку ми започаткували, наповнилася взаємовигідним співробітництвом.

Від взаємодії на європейському треку до розвитку двосторонніх проєктів, регіональних проєктів, ми відкриті, ми розуміємо спільно погоджені дії, пов'язані з розблокуванням шляху України до Європейського Союзу.

Читайте також: Мова, енергетика та Європейський Союз: як Україна і Угорщина знаходять спільну мову, незважаючи на відкриті суперечки.

Єдиною перепоною відкриття решти кластерів виступала Угорщина. Зараз лишається два. По двох процедурно було дано зелене світло. Ми розуміємо подальші кроки. Україна готова виконувати свої домашні завдання, бо це теж є наш державний інтерес на шляху до повноцінного членства в Європейському Союзі.

Ми в постійній комунікації і на зв'язку з нашими угорськими партнерами, ми це поважаємо і вдячні за це. Я сподіваюся, що ця домовленість буде дотримана.

А як щодо зустрічі на найвищому рівні?

Ця подія має відбутися, і ми готові до неї. Якщо з'явиться найближча можливість або міжнародна зустріч, вважаю, що це буде слушним. Ми маємо великий інтерес у її проведенні.

Чи є ймовірність, що всі кластери будуть відкриті до завершення цього року?

- Ми ставимо собі таке завдання. Ми маємо цього досягти. У нас інше розуміння часу в Україні в звʼязку з війною - і у нас немає часу на довгі очікування рішень, які вже давно мали бути ухвалені. Ми виконали передумови для відкриття кластерів. Інших причин, окрім політичних, немає.

І найбільшим стримуючим фактором була позиція Угорщини, з якою ми зараз знайшли порозуміння і йдемо вперед.

На минулому тижні з Брюсселя надійшло чимало новин, що стосуються майбутнього Європейського Союзу. Особливо нас хвилює аграрний сектор, де Україні можуть запровадити суттєві обмеження. Чи стане це серйозною загрозою для нас?

- Ми критично ставимося до будь-яких положень, дискримінаційних щодо України. Ми категорично проти "декаплінгу". Ми категорично проти неправильних оцінок спільного руху і у відкритті кластерів, і у закритті переговорних позицій.

На нашу думку, все це повинно базуватися на актуальних реаліях, що мають місце як в Україні, так і в регіоні.

Кажуть, що Європа має намір лише "підтримати" Україну, щоб вона відновила свої позиції на традиційних аграрних ринках Африки та Азії, а не змагалася з європейськими виробниками. Чи не приховує це їхній страх перед потенціалом українського аграрного сектору?

Ми розглянули ці пункти та заяви. Наразі ми активно співпрацюємо з нашими партнерами, щоб підготовлений до публікації 28 жовтня документ, що міститиме "дорожні карти", адекватно відображав реальну ситуацію та об'єктивну оцінку.

Ці "дорожні карти" не є новим підходом до зміни процесу вступу нових держав до ЄС. Раніше існувала концепція "асоційованого членства", запропонована німецькою стороною, яка викликала у нас стриману реакцію. Чи відповідає нам теперішній варіант, представлений єврокомісаром Марті Кос?

- У нас є своя позиція. Я повторюся, вона повинна відображати стратегічно той поступ, якого досягла Україна, і має відображати чітке розуміння подальших кроків щодо повноцінного набуття Україною членства в Європейському Союзі. І це є стрижнева річ, яка має вибудовувати всю логіку документу.

Наша головна проблема на сьогоднішній день - це питання фінансування. Як ми бачимо, існуючі бюджетні нестачі можна вирішити лише за підтримки наших партнерів. Чи зможемо ми досягти цього у цьому році?

Я не можу висловлюватися безпідставно. Мені потрібно базуватися на фактах. Ми співпрацюємо з партнерами і маємо уявлення про можливі рішення. Тож давайте почекаємо на їх реалізацію.

Звичайно, що дипломатія не може бути осторонь від макрофінансової стабільності своєї держави. У нас є завдання від президента.

Ми вже виконали певні дії з нашими партнерами. Існує кілька варіантів, які можуть допомогти в досягненні цієї мети.

Перший варіант - це заморожені активи Росії. На мою думку, це найбільш обґрунтований, оперативний та найменш болісний для наших партнерів метод.

Другий аспект полягає в тому, щоб у рамках чинного кредиту в 90 мільярдів доларів (Ukraine Support Loan) від Європейського Союзу забезпечити можливість участі для держав, що не належать до Європи, таких як Сполучене Королівство, Канада та інші країни.

Ми також активно працюємо над залученням додаткових ресурсів. У нас є зобов'язання, висловлені країнами під час саміту НАТО в Анкарі.

Дуже важливо, щоб ці зобов'язання, які були взяті країнами щодо підтримки оборонного бюджету України, були фіналізовані до кінця року. Тут теж я бачу потенціал.

У нас є програма SAFE, там є незадіяних чи недовикористаних європейською стороною 20 млрд євро. Тут теж ми пропонуємо своє розуміння і бачення, в тому числі з вигодою для європейських країн, як можна було б попрацювати з Україною, що дозволило б нам залучити додаткові ресурси.

Є двосторонні треки, за якими ми працюємо з деякими країнами щодо підтримки і прийняття відповідних рішень для фінансової стабільності чи покриття бюджету. І тут теж ми маємо певний прогрес, я вважаю. Наради проводяться премʼєр-міністром Сергієм Корецьким практично щоденно, постійно, визначені завдання, визначені конкретні люди, відповідальні за залучення цих коштів.

- Польський трек - всі бачать і відчувають, що рівень напруги між нами помітно спав. Чи варто очікувати якихось нових спалахів - у разі якихось подій, або, можливо, дій з нашого боку в царині історичної пам'яті?

- Ми зацікавлені в розвитку добросусідства, взаємовигідного добросусідства. Це інтерес наших народів і наших країн. Це і спільна безпекова необхідність, як для нас, так і для Польщі.

Ознайомтеся також: Залишайтеся обережними у своїх висловлюваннях щодо історії – інтерв'ю з послом Польщі Лукашем Лукасєвічем.

Я вважаю, що ми успішно наладили дипломатичні відносини на різних рівнях. Мені здається, що на цьому етапі ми досягли нормалізації наших стосунків.

З нашого боку не буде жодних перешкод для проведення ексгумацій. Цей процес має функціонувати безперешкодно. Ми вважаємо, що його доцільніше обговорювати з істориками, уникаючи політичних аспектів.

Ми тут відкриті до розмов з нашими партнерами. Ми вдячні, що прем'єр Туск приїхав на саміт Карпатської ініціативи з великим оборонним пакетом.

Польща стала тією державою, яка відповіла на запит України щодо постачання боєприпасів, важливих для знищення реактивних дронів. У нас фактично не було цієї амуніції, і поляки надали нам необхідну підтримку. Тому я також хочу висловити подяку міністру Сікорському, адже президент обговорював цю ситуацію з прем'єром Туском. Ми дуже цінуємо цю допомогу.

Готуються нові партії військової підтримки, які мають критичне значення для захисту України.

Це стратегічне партнерство в дії, воно взаємовигідне. Польща стала членом Антибалістичної коаліції, тому це дорога в обидві сторони. Саме лідерство премʼєр-міністра Туска забезпечило цей результат, і у стратегічній перспективі він матиме безпосередній та дуже значний вплив на зміцнення безпеки Польщі.

Це надзвичайно важливо усвідомлювати, щоб процес продовжував свій розвиток. Польща активно сприяє нашій євроінтеграційній стратегії, зокрема в аспекті відкриття нових кластерів.

Нещодавно ви висловили думку журналістам, що ситуацію з Південною Кореєю можна вважати "недорозумінням", яке, на ваш погляд, незабаром вирішиться. Проте в Сеулі, схоже, дотримуються іншої думки, адже вони вжили значних заходів, відкликавши свого посла. Чому ж ця ситуація продовжує бути актуальною?

- Це тимчасове відкликання посла, і про цей крок південнокорейської сторони ми знали. Ми теж запрошували на розмову корейського посла.

На нашу думку, це питання вже вирішене.

Все було пов'язане з різним тлумаченням етапів конфіденційності щодо передачі військовополонених.

Україна виконала всі свої зобов'язання. Ми продемонстрували жест доброї волі, віддавши двох військовополонених Південній Кореї.

Україна суворо дотримується норм Женевських конвенцій. Ми визнаємо Конституцію Південної Кореї, яка визначає цих громадян як її громадян. Саме з цієї причини ми ухвалили дане рішення.

Ми пов'язані спільним, обнадійливим і вигідним майбутнім. Я впевнений, що в наших стосунках дипломатія візьме гору, і ця глава залишиться в минулому.