Російські війська руйнують Добропілля в своїх спробах захопити Слов'янськ і Краматорськ. Військові Національної гвардії України "Рубіж" поділилися з Ukrainian Witness подробицями оборони міста та стратегією противника. ФОТО
Добропілля в Донеччині стало важливим стратегічним пунктом у битві за Донбас. Після відбиття атак на Покровськ і Мирноград, які противник вдалося захопити з великими втратами, лінія фронту перемістилася до цього регіону.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на репортаж Ukrainian Witness.
Згідно з інформацією, отриманою редакцією Ukrainian Witness, розвідник і медик з бригади НГУ "Рубіж" поділилися своїми спостереженнями щодо змін у ситуації в Добропіллі та нинішнього стану справ у місті.
Добропілля, без сумніву, стане ключовою ареною конкуренції за Слов'янсько-Краматорську агломерацію. 22 вересня Міністерство оборони Росії оголосило, що взяло місто під контроль, оточивши його та продовжуючи свій наступ. Проте 1-й корпус НГУ "Азов" спростував ці заяви.
"Якщо противнику вдасться захопити Добропілля, це дозволить йому просунутися на північ та сформувати ліву "клешню" навколо цих населених пунктів. Праву частину цього плану окупанти намагаються реалізувати в районі Лиману, проте українські захисники з Третього армійського корпусу систематично знищують ці наміри в рамках операції "Вівальді", яка все ще триває. Оволодіння Добропілля створює для ворога можливість руху в напрямку Олександрівки та кордону Харківської області", - підкреслюють автори репортажу.
Добропілля, разом із солдатами інших підрозділів і організацій, захищається 4-ю бригадою оперативного призначення Національної гвардії України "Рубіж". Редакція Ukrainian Witness поспілкувалася з двома бійцями цієї бригади: бойовим медиком 1-го батальйону, який має позивний Нацик, та начальником розвідки 2-го батальйону з позивним Одеса, щоб дізнатися, як змінювалася ситуація в місті і які події відбуваються там зараз.
Більше року та півтора місяці в Добропіллі
Окремі підрозділи "Рубежа" стали на Добропільський напрямок у травні 2025 року, а вся бригада - у липні. Взимку ситуація почала загострюватися. Місто швидко мінялося на їхніх очах - ще влітку минулого року Добропілля було для бригади тилом, де військові жили і відпочивали. Взимку тут усе виглядало досить мирно, якщо так взагалі можна сказати про прифронтову зону. Одеса розповідає, що доти місто "війни не нюхало": тут було дуже багато цивільних, працювали магазини. Ворог рухався досить швидко, чіткої лінії розмежування не існувало, райони зіткнення були далеко від Добропілля, місто не зазнавало сильних атак і почувалося доволі безпечно.
Взимку у Добропілля можна було заїхати автівками.
"Я міг би без проблем сісти на квадроцикл і вирушити до Красноподілля, в бік Білицького, - ділиться Нацик. - Тепер же я не лише не хочу на нього сідати, навіть підходити до нього не прагну. Цей квадроцикл просто стоїть без діла, на ньому вже не виїдеш."
Одеса пригадує, що саме того дня, коли він з побратимами вперше приїхав до міста, росіяни завдали по ньому перший авіаційний удар. Розвідники "розминулися" з авіабомбами у центрі буквально на кілька хвилин.
Мости, що оточують Добропілля, зруйновані, а дороги зазнали значних ушкоджень. Все, що залишилося від них, виявилося під контролем противника. В'їзд до міста є вкрай ризикованим. Навіть пішки заходити сюди, за словами Нацика, - це гра на удачу.
"Я провів 20 днів на фронті, і коли покидав позицію, тактичні підходи до бою кардинально змінилися, - ділиться своїми враженнями боєць. - Вийти з укриття і пройти кудись стало значно важче. Все під прицілом, дрони літають, контроль над територією повний. У такій ситуації ти повинен діяти як справжній Джеймс Бонд."
Для того щоб перешкоджати ворогові в його спробах просування, Україні необхідно посилити свої сили, а також збільшити кількість розвідувальних та ударних засобів. Щоб повністю зупинити його наступальні дії, важливо впровадити багаторівневу розвідку, адже лише спостереження за переднім краєм не буде достатньо.
Одеса каже, що дрони розвідки мають літати у глибокому тилу. Уже минулого року українські військові на Добропільському напрямку стикалися з такими випадками. Район нібито тиловий, у ньому бійці відпочивають. А потім з'ясовується, що у сусідньому будинку перебувають росіяни. Так ставалося, бо на той момент вважалося, що противник не може просочитися за передній край української оборони.
"Цього року ми розуміємо, що розвідку треба проводити від самих тилових районів, - говорить Одеса. - Починати ледь не з місць, де військові відпочивають та готуються до інших задач. Вже звідти треба починати спостерігати, щоб виявляти невідомих людей, які ходять по району. Бо росіяни можуть бути там ще з минулого року. Це легко для противника, якщо він може забезпечувати своїх у нас в тилу".
Необхідність ведення боїв за великі міста викликає активні дискусії та суперечки в українському суспільстві. Це явище вже спостерігалося у випадках з Бахмутом, Покровськом та Мирноградом. Ймовірно, подібна ситуація виникне і щодо Добропілля, коли бойові дії наблизяться до міста або ж відбуватимуться в його межах. В Одесі наголошують на неприпустимості здачі цього населеного пункту, оскільки це може призвести до серйозних труднощів для українських військових, вирішення яких буде вкрай складним.
Добропілля - велике місто із щільною забудовою. У ній противник може ховати багато своїх військових, потроху доправляти засоби допомоги, техніку та артилерію. Одеса пояснює математику війни у місті.
Уявімо, що в Добропіллі нараховується 400 багатоповерхових будівель. У кожній з них ворог може сховати від 50 до 60 військовослужбовців, - зазначає він. - Щоб знищити одну з цих будівель, нам знадобиться величезна кількість FPV-дронів, і навіть це не гарантує, що укриття під будинком буде знищене. Або ж нам доведеться залучати авіацію, якої, на жаль, недостатньо для кожної окремої будівлі. Це означає, що противник може вийти з будь-якої точки міста. Отже, для ефективного спостереження за районом нам потрібно не 4-5 "Мавіків", а цілих 20. І це лише частина проблеми. Вибити ворога з міста буде надзвичайно складно.
Як тут воюють росіяни
Основною метою російських військових у Добропіллі є знищення інфраструктури та оборонних позицій, які вже існують, щоб не дати українським силам закріпитися в цьому регіоні та завадити його підготовці до захисту. Для досягнення цієї мети противник постійно здійснює артилерійські та авіаційні обстріли. Як повідомляє Одеса, російські війська можуть виконувати десятки авіанальотів щодня, використовуючи по 3-6 керованих авіаційних бомб у кожному вильоті. Це є типовою стратегією окупантів: перед тим, як зайти в населений пункт, вони намагаються зробити його непридатним для утримання та максимально нейтралізувати українські сили, що можуть перебувати в даній місцевості.
"Це сталося з Покровськом і Родинським. Тепер ворог намагається повторити те ж саме з Білицьким," - зазначає Одеса.
Росіяни знову вдаються до звичної стратегії просочування.
"В минулому році ворог не зміг досягти Добропілля, - зазначає розвідник. - Це дало нам можливість очистити значні території від Золотого Колодязя та відсунути противника. Цього року він намагається закріпитися безпосередньо в місті. Усі його пересування спрямовані в бік Добропілля."
Росіяни, що просочуються у місто, подекуди перевдягаються у цивільний одяг і видають себе за місцевих. Так можуть жити місяцями. Нацик каже, таких багато.
"Одного разу під час розвідки ми увійшли в будинок, що знаходився приблизно за 200-300 метрів від нашої позиції, - ділиться він. - Це був перший дім, який ми оглянули, і на вішалці побачили російську форму. Я був шокований, це просто принизливо для честі мундира."
Основною причиною, що дозволяє противнику просуватися до міста та накопичувати сили, є чисельна перевага.
"Ця стратегія може бути ефективною лише тому, що ворог перевершує нас чисельно, - зазначає Одеса. - Ситуація була схожа й минулого року. З настанням весни, коли починається активний сезон, вони намагаються проникнути у наші позиції. Наприкінці літа ми намагаємося укріпити свої оборонні рубежі, і взимку ця лінія, в принципі, залишається стабільною. Я вважаю, що в наступному році ми побачимо щось подібне".
Серед окупантів, яких українські військові беруть у полон, більшість - колишні ув'язнені. Решта - люди з тимчасово окупованих територій та віддалених сіл, які мали судимість, мають кредити і не працюють.
"Їх постійно пресують так звані військкомати, - розповідає Одеса. - Кажуть, що треба пройти ВЛК. Людина приходить, і її мобілізують. Більшість, що потрапляли саме до нас, були людьми з територій, окупованих ще з 2014 року. Вони як стандартні росіяни, промиті з ніг до голови. Йому пояснюєш, що от, тобі на роботі сказали пройти ВЛК, щоб зрозуміти, чи ти можеш працювати на фермі. А тебе загнали в машину і ти через тиждень потрапив у полон. А він все одно каже, що ні, путін красава. Це максимально промиті люди. В основному вони всі давно вживають алкоголь у великих масштабах, у них кредити, проблеми з законом. І вони розуміють, що в стадії героїв росії можуть закрити кредит, і всі їх будуть поважати і боятися".
Місцеві жителі залишаються.
У Добропіллі досі лишається чимало місцевих жителів. Військові кажуть, люди постійно під прицілом ворожих дронів. Нацик розповідає, що бачив таке не раз.
"Цивільний йде з візком, тягнучи пляшки з водою. Дрон наближається і вдаряє його, - розповідає боєць. - А ще ми збили дрон прямо над головою у одного місцевого чоловіка. Якби не наше втручання, його б не стало. Ситуація там схожа на сафарі, як у Херсоні, і зараз вже починає розвиватися у Запоріжжі."
Нацик ділиться історією про те, як разом з товаришами по зброї вони виконували розвідку. У одному з будинків двері виявилися замкненими, і жоден з пострілів не зміг їх зламати. Тоді бійці ухвалили рішення підірвати вхід.
"Залітаємо в хату, я вибиваю міжкімнатні двері, нарізаю ліхтариком. І бачу, що стоїть якась тьотя і дивиться мені прямо у ствол, - каже боєць. - Я кажу: "Ви хто? Цивільні?". Вона: "Так, а що таке? Чого ви стріляєте і бахаєте?" Кажу: "Перепис населення, бл*ть. Ви що, не знаєте, що надворі війна йде?" Але кажуть, уже виїжджали і там нема на що жити. І хтось в родині неходячий".
Воїн згадує ще одну подію. У районі, де вже з'являлися російські сили, до останнього функціонував магазин. Одного разу Нацик з товаришами завітали туди приблизно за десять хвилин після влучення КАБа.
"Якби це сталося раніше, нас би затягнуло під той КАБ, і ми б залишилися ні з чим, адже будинок, що стояв поруч, просто знищило, - зауважує він. - А в тому місці, де розташований магазин, сталося лихо. Місцева жінка зробила покупки, вийшла, і ось так все сталося."
Навіть трагічні події та поранення, що відбуваються на їхніх очах, не можуть переконати місцевих. Нацик ділиться історією про чоловіка, якому надавав медичну допомогу: обробив його рану на голові і перев'язав. Коли він завітав до нього наступного дня, той поскаржився, що з вуха йде рідина. Боєць пояснив, що йому необхідно терміново евакуюватися до лікаря, оскільки це може свідчити про закриту внутрішньочерепну травму, а в умовах бойових дій та з наявними ліками він не зможе надати потрібну допомогу.
"Я попереджав його, що з цим ушкодженням йому загрожує смерть або він стане невільником власного тіла. Але він наполягав: 'Ні-ні, я не поїду', - ділиться військовий."
Одного разу, під час евакуації місцевої мешканки, бійці натрапили на 24-річного молодика. На його очах вороги розстріляли батька за допомогою FPV-дрону.
Він стоїть, тремтячий. Я його обстежив, дав йому заспокійливе. "Давай евакуюємося," - пропонує Нацик. - "Якщо ти захочеш служити, ми тебе заберемо. Виходь з цього місця." Він відповідає, що подумає. На наступний день я знову навідався до нього, але він вже відмовився.
Місцеві жителі ховають загиблих у своїх дворах. Нацик зазначає, що подібних поховань є чимало.
