Рівненська область вшанувала пам'ять чотирьох загиблих захисників. Область – новини Рівного та регіону – Рівне Вечірнє.

За минулу добу мешканці Рівненщини провели в останню дорогу чотирьох воїнів.

Антонівська громада вшанувала пам'ять Володимира Губеня, жителя села Нетреба. Цей 30-річний чоловік, народжений у 1994 році, служив командиром відділення першого мінометного взводу першого штурмового батальйону. Він трагічно загинув 27 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку в Донецькій області. Володимир виріс у великій родині, будучи наймолодшим із дев'яти дітей. Його поховали з військовими почестями у рідному селі, де його пам'ять буде жити в серцях земляків.

Володимир Симончук мешкав у Карпилівці, що входить до складу Клесівської громади. Він відстоював незалежність своєї країни на сході. Тривалий час його вважали зниклим безвісти. Як з'ясувалося, герой загинув 29 квітня 2024 року під час виконання військової місії в Луганській області. У Володимира залишилися дружина, діти, а також сестри та брати.

Іван Вишневський народився у селі Глинськ, зростав разом зі старшою сестрою. Закінчивши місцеву школу, вступив до Здолбунівського СПТУ № 2 та здобув професію "Оглядач вагонів". Згодом працював на будівництві. У 2015 році Іван пішов захищати Україну та півтора року відслужив у зоні АТО. У березні 2022 року воїн знову став на захист України. Ніс службу у 97-й, а згодом - у 100-й окремій механізованій бригаді. Понад три роки захищав країну в найгарячіших трочках. Мав низку відзнак і нагород. 1 липня 2025 року майстер-сержант Іван Вишневський помер, перебуваючи на Харківщині.

Олег Семчук з'явився на світ 12 лютого 1971 року в місті Костопіль, де здобував освіту в школі № 3. Після завершення навчання він вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де також пройшов курс військової підготовки. Протягом свого життя Олег працював у різних сферах: він був майстром на домобудівному комбінаті, оператором на підприємстві "Свиспан" та займався будівельними роботами. У 2015-2016 роках він виконував обов'язки інструктора на Яворівському полігоні, де здобув звання капітана. 16 березня 2022 року, як офіцер запасу, Олег вирішив повернутися до служби, відвідавши військкомат. Відтоді він рідко бував вдома. На жаль, 30 грудня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку, майор Олег Семчук отримав тяжке поранення внаслідок мінометного обстрілу. Він боролся за своє життя протягом шести місяців, але 1 липня 2025 року його серце зупинилося. У нього залишилися дружина, донька, батьки та брат. Останній спочинок Олега знайшов на кладовищі "Нове" у Костополі.