Росія знищує торгові заклади, проте Україна отримає допомогу завдяки традиційним народним хитрощам.

Кремль активізує удари по українським торговим мережам та логістичним схемам, подаючи це як "удари у відповідь" на українські атаки на російські НПЗ та маркетплейси, такі як Wildberries, з "нескрєпною" вивіскою. Українські "корисні дурники", або ж під впливом російських "методичок", поширюють думки, що "якщо б ми не провокували, то...". Насправді, це ми вперше з 2022 року отримали реальну можливість дати відповідь, тоді як РФ завдавала ударів раніше і продовжуватиме це робити в майбутньому.

Нагадаємо, перша резонансна атака по "Новій пошті" відбулася у березні 2022 року у Харкові - росіяни обстріляли відділення на вул. Академіка Павлова, коли там роздавали гуманітарку. Шестеро загиблих, багато поранених. Це був не дрон чи ракета, а артилерія - тоді фронт проходив по околицях міста. Безпосередньо перший удар по логістичному терміналу (депо) НП стався теж у 2022 році і теж у Харківській області - у смт. Коротич у квітні.

Загалом було зафіксовано більше 70 атак на "Нову пошту". До цього додаються і напади на "Укрпошту", кількість яких перевищує 600 з 2022 року. Наприклад, у червні 2026 року російські війська здійснили дронову атаку на хаб "Укрпошти" в Харкові.

Одночасно з цим, Російська Федерація намагається завдати ударів по торгово-розважальним центрам, складах та супермаркетах. Наприклад, вже наприкінці лютого 2022 року під обстріл потрапив "Епіцентр" у Чернігові, де велися активні бойові дії. Проте першим торговим центром, що постраждав від цієї тактики "випаленої землі", став ТЦ "Фабрика" у Херсоні, який було повністю знищено 1 березня 2022 року.

Далі відбулися випадки в "Епіцентрі" в Маріуполі (3 березня), торгово-розважальному центрі "Нікольський" у Харкові (9 березня), а також у "Lavina Mall" та "Retroville" у Києві (14 і 20 березня відповідно). Це всього лише статистика за березень 2022 року — перший повний місяць війни, а подібних інцидентів вже накопичилося сотні за останні роки. То хто насправді завдає ударів "у відповідь"?

Кампанія РФ з атак по магазинах та сервісах доставки (а це фактично один "організм" споживання) є спланованою та стратегічною метою Кремля з руйнування нормального життя українців, щоб ми погодилися на російські умови - тобто капітулювали.

Вони обирають якусь локацію та бомблять її доти, доки там не закінчуються цікаві для них цілі.

Після цього вони переключаються на інше місто, і цей процес повторюється. При цьому попереднім жертвам нагадують про себе "профілактичними" ударами. Однак ресурсів не вистачає, щоб охопити всі регіони, тому, поки одні зазнають масованих атак, інші поступово відновлюються. Багато з тих зруйнованих торгових центрів, які постраждали під час першої хвилі терору, вже відновлені (деколи й не один раз).

Обмежують кампанію з руйнування логістики й магазинів лише наявні в загарбників засоби ураження - їхня дальність, потужність та кількість. Опрацювавши все це на прифронтових регіонах та масштабувавши виробництво дронів та ракет, Кремль обрав собі на 2026 рік пріоритетною ціллю Київ.

Тому, що зараз ціллю став саме Київ та його продовольчі мережі, сприяє значне послаблення ППО через дефіцит ракет до "Петріотів", багаторічні запаси яких наш "супернадійний" партнер з Вашингтону "висипав" у даремній та безрозсудній атаці на Іран. Київ був чи не єдиним в Україні містом з ешелонованою ППО, а зараз - цей захист зник, чим Путін і намагається скористатися.

Але що станеться з нашим тилом, якщо Росія продовжить руйнувати торгові точки та логістичні мережі?

Досвід, набутий у прифронтових зонах, незабаром вплине на інші регіони України. Місцеві підприємства вже адаптуються до нових умов, відкидаючи ідею масштабних централізованих моделей на користь більш гнучкого підходу: зменшення великих складів і впровадження прямих поставок, без необхідності створення великих логістичних центрів.

У Харкові вже давно люди набувають товари "Епіцентру" не безпосередньо в закритих гіпермаркетах, а через інтернет з доставкою додому або до пунктів видачі. Інші великі мережі також перейшли на подібну модель, а місцеві логістичні центри скорочують свої обсяги, або ж доставка здійснюється "з коліс". Хоча це явище спостерігається й у тилових регіонах, на Сході онлайн-шопінг часто стає єдиною можливістю для покупок.

Є ще один цікавий тренд - повернення базарів. Замість очікуваної гуманітарної катастрофи, в прифронтових районах спостерігається зростання приватного бізнесу. Економіка існує там, де є люди, а у людей завжди є потреби, тобто попит. А де є попит, там неодмінно виникає і пропозиція.

Після 2022 року в Харкові та Херсоні ринки й базари знову стали важливими осередками економічної активності. Незважаючи на спроби окупантів переслідувати навіть простих продавців овочів, очевидно, що їм не вдасться ліквідувати приватну ініціативу, яка завжди знайде способи для виживання та розвитку.

Наприклад, у мікрорайоні "Горизонт" Харкова в березні 2022 року одна бомба знищила як "Велмарт", так і АТБ. Вони так і не відновили свою роботу, хоча лінія фронту вже відсунулася далеко. Наразі доступна лише доставка продуктів на дім від АТБ.

Проте, неподалік від руїн АТБ, який так і не відновив свою роботу, та маленького базару, що також зазнав пошкоджень і складався лише з трьох МАФів, спочатку знову з'явився продавець овочів. Після цього відкрилися "ларьки", які пропонували все необхідне для повсякденного життя. З часом кількість МАФів збільшилась, вони модернізувалися та перетворилися на цілком функціональні магазини з двома касами, а ринок виріс до десятка торгових точок.

У 2026 році в цьому місці вперше з'явився супермаркет, присвячений військовим темам.

Отже, формально це мінімаркет, але він все ж почав працювати. Розташований неподалік від закритих АТБ та "Велмарту", які не мають наміру відновлювати свою діяльність. Життя завжди знаходить шляхи для руху вперед — поки одні з острахом чекають, інші заповнюють вакуум. Мешканці багатьох постраждалих регіонів на Сході та Півдні мають свої власні історії відродження ринкової торгівлі.

Децентралізація відбувається спонтанно, без необхідності у державних ініціативах. Головне — не перешкоджати цьому процесу.

І це не абстрактні припущення. В нас є досвід Другої світової війни, коли навіть у найжахливіші часи українські базари продовжували працювати. Торгівля починалася одразу, щойно вщухали гармати, бо людям завжди щось потрібно - навіть без грошей відбувався натуральний обмін.

Так працювала й київська Бесарабка у 1941-42 роках, так працював Благовіщенський базар у Харкові у ті ж роки (нині це Центральний ринок, хоча народна назва "БлагБаз" - "Благовіщенський базар" - залишається в народному обігу) і всі інші ринки українських окупованих тоді міст.

Навіть те, що на цих базарах спочатку нацисти вішали комуністів на шибеницях, а вже після 1943 року комуністи розправлялися з нацистами та поліцаями, не змогло ліквідувати торгівлю. Бо там, де існує попит, завжди знайдеться й пропозиція, незважаючи на обставини.

Якщо наші предки пережили жахливі часи, які супроводжувалися стратами та голодом, то сучасні труднощі нам під силу подолати. Адже технологічний прогрес значно змінився, а можливості Кремля не є безмежними. Ми, безумовно, вистоїмо, проте не повинні забувати про основні принципи безпеки.

Той, хто захищається, не може просто завершити війну - він може тільки здатися. На відміну від агресора, який завжди може відповзти назад, коли в нього закінчяться ресурси на експансію. А тому вибір в нас невеликий - триматися стільки, скільки знадобиться. Але робити це у значно більш комфортних умовах, ніж наші предки у війнах минулого.

Початковий задум Кремля з самого початку був приречений на невдачу. Хоча вони і можуть підірвати нашу "нормальність", повністю знищити торгівлю та логістику їм не вдасться. Спроба поєднати старі "лайфхаки" з новітніми технологіями робить російські плани на перемогу, що базуються на атаках на наші магазини, ще менш ймовірними, ніж у Гітлера стосовно Лондона. На жаль, ці дії все ще принесуть нам чимало збитків.

Але що ж вони самі планують робити, коли ситуація з ресурсами та фінансами в Росії досягне критичної межі? Це питання заслуговує на особливу увагу, і відповіді на нього ми частково отримамо вже цієї зими. Адже "війна міст" вперше з 2022 року стане дійсно взаємною. Ми вже не просто будемо витримувати удари, а й активно відповідати на них, а Росія зіткнеться із "своїм 2022 роком", що принесе їй економічні потрясіння та інші виклики, які ми вже пережили раніше і до яких встигли адаптуватися.