У пам'ять про стрільця-санітара Дмитра Шелюга, який носив позивний "Шева".

Не встиг насолодитися життям, але віддав його заради України.

Дмитро з'явився на світ 9 лютого 2000 року у селищі Шевченкове, що в Харківській області. Він здобував освіту в місцевій школі №1. Після початку повномасштабної війни життя його однокласників склалося по-різному. Дмитро став військовослужбовцем Збройних Сил України, тоді як його однокласник Дмитро Мамон, який підтримував окупантів, втік до Росії. Йому загрожує довічне ув'язнення за те, що він вказав координати для ракетного удару по кафе в селі Грозі 5 жовтня 2023 року, внаслідок якого загинуло 59 людей. Але на той момент школярі не могли навіть уявити, яким буде їхнє майбутнє.

З дитинства хлопець мріяв стати кулінаром і потрапити в ефір популярного телешоу про приготування страв. Його мама Оксана навіть зверталася у редакцію телепроєкту з пропозицією створити дитячий формат популярної програми. І вона з'явилася, проте Дмитро вже виріс з категорії її учасників.

Під час навчання в школі я активно займався бальними танцями та із задоволенням брав участь у походах, організованих туристичним гуртком.

У дитячі роки Дмитро часто страждав від хвороб, що ускладнювало його навчання. Саме тому його батьки, а також старша сестра Євгенія, яка була на шість років старшою, активно підтримували його в виконанні домашніх завдань.

Хлопець мріяв про навчання в кулінарному училищі чи технікумі. Проте, не встиг подати документи на бюджет, а можливість навчатися на контрактній основі виявилася недоступною. Тому він вирішив обрати іншу професію. Дмитро завершив навчання в Харківському вищому професійному училищі будівництва, де здобув спеціальність маляра, штукатура і плиточника. Ця діяльність також приносила йому задоволення. Він працював на комбінаті "Харківжитлобуд-2" і завжди допомагав батькові з різними будівельними завданнями вдома.

Протягом 2019-2021 років я проходив строкову службу в Збройних силах України. Після завершення служби отримав роботу карщика на хлібопекарському підприємстві в Каневі.

У вересні 2023 року Дмитра мобілізували до Збройних Сил України. Він виконував обов'язки стрільця-санітара в 110-й окремій механізованій бригаді, що носить ім'я генерал-хорунжого Марка Безручка. Його позивний — "Шева".

Уже з листопада брав безпосередню участь у бойових завданнях як стрілець-санітар 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А4007.

4 грудня Дмитро разом із товаришами по зброї розпочав виконання завдання щодо утримання позицій поблизу Авдіївки в Донецькій області, яке тривало цілих 21 день зимового сезону. За цей час захисникам неодноразово доводилося стикатися зі смертю в обличчя.

"...Наша позиція розташовувалася на вершині насипу кар'єру. Це була ключова висота, що дозволяла нам відстежувати навіть найменші рухи противника. Тому для них ми стали справжньою кісткою в горлі, - поділився своїми спогадами побратим Костянтин. - Звичайно, ворожі піхотинці постійно намагалися атакувати нас, намагаючись обійти з флангів."

25 грудня ранкові години були сповнені інтенсивного вогню з боку ворога, як пізніше повідомив матері Дмитра Костянтин. Під час рятування своїх товаришів та перенесення боєприпасів, щоб вони не вибухнули поруч із бійцями, Дмитро не зміг уникнути небезпеки, яку несе російська зброя.

Приблизно о 10:00, внаслідок атак ворога на ВОП "Маяк" поблизу Авдіївки, Дмитро знову опинився під завалами, вже вчетверте за кілька годин. Його діставали близько години. Потім перенесли ближче до спального місця в тісний окоп. Виявили проникаючу рану, ймовірно, від міни, і заклеїли її онклюзівкою.

"Ми не помітили жодних нових пошкоджень. Діма намагався знову сісти. Ми допомогли йому, підперши спиною до стіни. Він попросив цигарку. Це означає, що Діма ще був у більш-менш адекватному стані, приблизно о одинадцятій - на пів дванадцяту", - згадує його товариш.

Швидка евакуація Дмитра стала неможливою через постійний обстріл з боку російських військ. Приблизно до 14-ї години пульс вже не прощався - Дмитро Шелюг відправився в небесні простори.

"Він врятував безліч життів, але, на жаль, не своє... За свої 23 роки він мав багато амбіцій і мрій, які так і залишилися нездійсненими. Завжди готовий прийти на допомогу тим, хто її потребував, він був справжнім героєм - відважним і безстрашним. Його велике бажання полягало в тому, щоб дочекатися нашої перемоги, але, на жаль, цього не трапилося. Він не встиг створити родину, не встиг прожити повноцінне життя, але віддав своє заради України", - написав Дмитро Примак.

Воїна поховали у його рідному селі Шевченкове.

Посмертно Дмитро Шелюг отримав медаль "Захисник Вітчизни".

Слава і вічна пам'ять Герою-захиснику!

Валентина Кащенко — это имя, которое можно представить в различных контекстах. Если вам нужно сделать его уникальным, вы можете использовать различные варианты, такие как: - Валентина К. - Кащенко Валентина - Валентина из Кащенко Если вы имеете в виду создание уникального текста о человеке с таким именем, пожалуйста, дайте больше информации, чтобы я мог помочь вам лучше.

Зображення: Сторінка Оксани Чорняк у Facebook, Сторінка Тетяни Олексіївої у Facebook.

На основі матеріалів Меморіалу Героїв та Суспільного.