Вшанування молодшого сержанта Олексія Назарчука, відомого під позивним "Фріц".

Він щиро цінував свою сім'ю і завжди був підтримкою для близьких та друзів.

Олексій з'явився на світ 30 березня 1997 року в селі Піщаний Брід, яке розташоване в Новоукраїнському районі Кропивницької області. Коли йому виповнилося вісім років, його родина переїхала спочатку до Помічної, а згодом оселилася в Кропивницькому. Він здобував освіту у школі №26, а пізніше продовжив навчання в професійно-технічному училищі №12 в Знам'янці, де опанував спеціальність "помічник машиніста тепловоза". Олексій активно цікавився футболом, займався тхеквондо та страйкболом. Його також захоплювали різні види зброї та все, що з ними пов'язано.

У 2015 році Олексій проходив строкову службу в Збройних силах України, будучи членом 2-го Президентського полку. Після завершення служби він знайшов роботу в будівельній компанії "Оліс-Груп", а згодом став головним сироваром на сироварні "Лісова коза".

У 2018 році юнак приєднавася до складу колективу "Howl Volcano Firm" (HVF), який підтримує кропивницьку футбольну команду "Зірка", був активним учасником фанатського руху. За спогадами одноклубників, Олексій з великим задоволенням приходив на матчі й повністю віддавався підтримці клубу. Кайфував від загальних тренувань, від можливості гарно поспарингувати і підвищити свої навички. "Фріц", як називали його у клубному середовищі, був цілеспрямованою людиною з активною життєвою позицією.

Поряд із залученням до футбольного руху, Олексій також обіймав посаду керівника Кропивницького відділення Всеукраїнської громадської організації "Сокіл". Він активно підтримував ВО "Свобода" та організовував тренінги та патріотичні заходи для молоді міста Кропивницький.

У 2024 році він розпочав навчання за заочною формою в Центральноукраїнському національному технічному університеті, на факультеті машинобудування, мехатроніки та робототехніки. Його захоплення викликала робототехніка, яку він не лише спостерігав, а й активно використовував у своїй практиці. Саме тому він прагнув удосконалити свої знання та навички у цій галузі.

Близькі згадують, що Олексій готувався стати воїном з юності. Він серйозно цікавився українською та античною історією, скандинавськими традиціями. Особливу увагу приділяв історії Української повстанської армії та Холодного Яру. Силу, відвагу і всі військові чесноти черпав з героїзму холодноярських героїв та героїв скандинавських епосів.

На початку повномасштабного вторгнення РФ Олексій жив і працював у Польщі, проте вже 26 лютого повернувся в Україну. Діставшись до Києва, долучився до добровольчого батальйону "Карпатська Січ", разом із побратимами брав участь у звільнені Ірпеня, Бучі та інших населених пунктів Київської області.

Після звільнення Київщини батальйон був переведений на околиці Барвінкового, що в Ізюмському районі Харківської області. Незабаром "Фріц" став частиною 5-ї Окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Він брав участь у захисті Донеччини, виконуючи обов'язки командира відділення взводу роботизованих платформ у роті вогневої підтримки. У серпні 2023 року отримав поранення, але після проходження лікування знову повернувся до служби.

Молодший сержант Олексій Назарчук загинув 9 жовтня 2024 року під час бойового завдання поблизу Ступочок Краматорського району, неподалік Часового Яру на Донеччині. Влучання ворожого дрона обірвало його життя разом з трьома побратимами. Йому було 27 років.

15 жовтня 2024 року на площі Героїв Майдану в Кропивницькому відбулося прощання з військовим.

Олексій заповів, щоб у разі загибелі його тіло кремували, а частину праху розвіяли над Холодним Яром - місцем, яке його надихало.

10 листопада 2024 року біля Меморіалу козакам-добровольцям, які віддали своє життя за Україну, рідні та побратими Олексія виконали його заповіт (18 травня 2025 року воїну встановили горельєф у Холодному Яру, тепер він удостоєний бути в рядах найкращих). Іншу частину праху героя поховали на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.

За свої бойові досягнення Олексій Назарчук отримав відзнаку від київського міського голови "За підтримку оборони Києва", а також відомчу нагороду Міністерства оборони України "За жертву крові у боротьбі за свободу України". Крім того, він удостоївся почесної відзнаки командира військової частини А4010 у вигляді персня "Вірність і честь".

Вічна шана Герою!