На честь бойового медика Миколи Максимовича, відомого під позивним "Бетмен".
"Універсальний солдат", який мав навички десантника, розвідника і снайпера, загинув, рятуючи побратимів на Луганщині
Микола народився 17 грудня 1987 року в Чернігові. Навчався у школах №20 та №9. Після закінчення 9 класу вступив до Чернігівського вищого професійного училища №15, де здобув спеціальність слюсаря з ремонту легкових автомобілів.
У червні 2006 року майбутній бойовий медик 1-го інженерно-саперного взводу 3-ї окремої штурмової бригади склав військову присягу на вірність Україні, проходив строкову службу у внутрішніх військах ЗСУ. Після служби повернувся до Чернігова, де почав працювати в регіональному відділенні Управління поліції охорони, а згодом - у спецпідрозділі судової поліції "Грифон".
У 2015 році Микола разом із побратимами пройшов бойове хрещення у складі 13-го батальйону територіальної оборони поліції особливого призначення "Чернігів", який виконував завдання в зоні проведення АТО.
Без відриву від служби отримав диплом бакалавра права у Чернігівському міжнародному науково-технічному університеті імені академіка Юрія Бугая.
На початку 2017 року чоловік залишив свою посаду старшого інспектора в спецпідрозділі "Грифон" і підписав контракт з 95-ю окремою десантно-штурмовою бригадою Збройних Сил України. Під час своєї служби він здобув спеціалізацію снайпера та розвідника, виконував десантні стрибки з літаків і вертольотів, а також вперше пройшов британські курси, які надали йому навички інструктора з надання медичної допомоги в бойових умовах.
У 2019 році Микола, після серії травм та контузій, повернувся до Чернігова для реабілітації, а вже з наступного року відновив свою службу в підрозділі судової охорони.
Повномасштабна війна розпочалася для мене в Києві. 25 лютого 2022 року я став членом ТРО "Азов" Київ (зараз відомий як Третій армійський корпус). Саме тоді я вибрав собі позивний "Бетмен". Під час підготовки я виконував обов'язки інструктора з тактичної медицини для всього підрозділу.
У рамках повномасштабної агресії Росії, перший бойовий вихід Миколи відбувся під час захисту селища Мощун у Київській області. Він ризикнув своїм життям, щоб врятувати товариша, який, крім серйозних ушкоджень руки та ноги, також отримав поранення легені.
Протягом 2022-2024 років відбулося безліч бойових операцій, які сприяли порятунку сотень життів. Це стосувалося, зокрема, районів Лютежа, Гостомеля, Сухолуччя на Київщині, а також подальших дій на Запоріжжі, Херсонщині, Донеччині, а також у Харківській та Луганській областях.
На початку лютого 2023 року Валерій Залужний, який на той час обіймав посаду Головнокомандувача Збройних Сил України, удостоїв Миколу Максимовича нагрудним знаком "Золотий хрест". У листопаді того ж року, за ініціативою козацької громади Запоріжжя, Православна Церква України вручила йому медаль "Хрест Свободи", відзначаючи його самовіддану службу на користь захисту Божого дару свободи та незалежності.
Протягом тривалого періоду Микола фактично виконував функції заступника командира батальйону з медичного забезпечення, займаючись плануванням маршрутів евакуації та організацією розміщення стабілізаційних пунктів.
14 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нововодяне у Сватівському районі Луганської області, трагічно загинув Микола. Він входив до складу евакуаційної групи та намагався врятувати поранених товаришів. Під час операції він зазнав серйозних поранень ніг внаслідок артилерійського обстрілу. Коли Миколу та інших травмованих воїнів помістили до броньованої евакуаційної машини, ворог знову обстріляв їх, використовуючи артилерію та безпілотники. На жаль, усі, хто перебував у транспорті, загинули.
Тіло Миколи Максимовича вдалося евакуювати з поля бою лише в вересні. Офіційно його загибель була підтверджена після тривалих експертиз тільки в квітні 2025 року.
25 квітня Героя поховали на цвинтарі у селі Новий Білоус поблизу Чернігова. З-поміж іншого, Микола був Почесним донором Чернігова. Він не мав дітей, проте, за словами мами, пані Людмили, дуже про них мріяв.
Вічна слава Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Володимир Максимович, з відкритих джерел
