Осінь під керівництвом Зеленського: Які події розгортаються в Офісі президента перед обличчям найважчої зими?
З моменту свого вступу на пост президента Володимир Зеленський продемонстрував, що не прагне ділитися владою. Він не вдавався до надмірного контролю, як це робив Петро Порошенко, і не створював складних механізмів стримувань, на зразок Леоніда Кучми. Проте, він також уникав появи у своєму оточенні осіб, здатних затінити його власну особистість.
Протягом багатьох років поруч із президентом перебували особи, які не прагнули до політичної самостійності, але здатні були гарантувати беззастережну відданість і нагляд за всіма подіями, що відбувалися навколо.
Таким прикладом реалізації цієї моделі можна вважати Андрія Єрмака, який раніше очолював Офіс президента. Його відставка сприймалася як завершення важливого етапу в політичному житті. Проте в адміністрації президента кадрові зміни не завжди ведуть до зміни політичних умов.
Новий голова ОП Кирило Буданов не горів бажанням перетворюватися на "другого Єрмака", але й не перетасував команду, яка працювала на Банковій.
Проте політичні події в Україні продовжують розвиватися. Відставка міністра оборони Михайла Федорова, новий "картонний протест", а також спецоперації НАБУ і САП під назвами "Карфаген" і "Форест Гамп", в свою чергу, призвели до втрати посади заступниці голови Офісу Президента Ірини Мудрої та втечі генпрокурора Руслана Кравченка. Усе це неминуче викликало нову перебудову в структурі влади.
Одне залишається незмінним: незважаючи на політичні коливання, постать Володимира Зеленського залишається ключовою у всіх політичних структурах. Доступ до нього продовжує бути одним із найважливіших чинників, що визначають впливовість різних осіб в Україні сьогодні.
Хто нині має найбільший вплив на президента Зеленського? Чи дійсно Єрмак втратив свою колишню могутність, і хто зумів підвищити свій статус після ряду скандалів? Відповіді на ці питання ви знайдете в статті "Української правди".
Нові фаворити на місце біля вух Зеленського
Андрія Єрмака не бачили в будівлі на Банковій після відставки з посади голови президентської канцелярії. Але одразу кілька опитаних співрозмовників УП в команді президента говорять, що "Єрмак залишився у смартфоні Зеленського". Після підозри у справі про будівництво котеджного містечка "Династія", колишній керівник Офісу спілкується з президентом телефоном.
У липні УП повідомляла, що Єрмак був причетний до процесу відставки Михайла Федорова з його посади міністра оборони. Більше того, під час гострої конфронтації між Федоровим та колишнім головнокомандувачем Олександром Сирським влітку цього року, Єрмак вирушив до пункту управління в одній з прифронтових областей, щоб обговорити ситуацію з Сирським.
Проте, відсутність Єрмака в президентському кабінеті на Банковій та його відчуженість від щоденних подій суттєво знижують його здатність впливати на ситуацію в реальному часі, позбавляючи його колишньої влади та авторитету.
"Уся всесильність Андрія трималась на його близькості до президента. Дистанційно впливати так, як він впливав, нереально. Я оцінюю, що він втратив 90% своєї попередньої сили. Так, він, може, й спілкується з Першим, але дзвонити людям зі своїм дебільними ідеями, комусь ставити задачі - точно ні", - коментує не під запис один із високопосадовців на Банковій.
Після звільнення Єрмака чи не найчастіше в кабінеті президента перебуває його радник Дмитро Литвин. Він повністю курує "медійку" голови держави, разом із президентом пише тексти для його ключових виступів, радить, як відповідати на випади в бік Зеленського з боку світових лідерів, через що регулярно сперечається з першим заступником керівника ОП Сергієм Кислицею.
Радник перебрав на себе функцію Єрмака в тому, щоб знаходити все нових і нових ворогів навколо Офісу. Він інтерпретує події та вислови інших політиків на власний розсуд, а Зеленський до нього дослухається.
"Діма — розумний молодий чоловік. Він вміло аналізує психотип президента і використовує це на свою користь. Литвин не лише займається медіа, а й, маючи доступ до влади, може висловлювати свої погляди щодо всіх викликів, з якими стикається уряд. Це включає як зовнішню політику, так і військові питання, кадрові зміни та економічні аспекти", — зазначає один з високопосадовців.
Проте він не єдиний, хто зміг укріпити свої позиції внаслідок змін на Банковій. З моменту звільнення Єрмака значно посилився вплив Давида Арахамії, голови фракції "Слуга народу".
Рік тому він ледве не отримав підозру у державній зраді, а сьогодні став, можливо, найважливішою підтримкою для Зеленського.
"Дійсно, Давид став значно ближчим до президента і тепер без проблем може заходити до його кабінету. А що ви хочете? Зверніть увагу на нашу команду — Давид, мабуть, єдиний, хто залишився з самого початку. Інших або ж затоксичив Єрмак, або ж забрала НАБУ", — з іронічним тоном коментує один з учасників Зе!команди.
Арахамія активно шукає підтримку в парламенті, залучаючи як представників монобільшості, так і членів інших фракцій та груп. Його основна перевага - контроль над Верховною Радою, який надає голові фракції СН можливість впливати на кадрові рішення в державі.
Отже, влітку Давид Георгійович активно залучався до процесу реформування Кабінету Міністрів і рішуче підтримував ініціативу щодо звільнення Федорова.
У новому складі Кабінету Міністрів можна виділити щонайменше трьох міністрів, які мають тісні зв'язки з ним. Це, зокрема, міністр у справах ветеранів Віталій Кім, міністр юстиції Денис Маслов та міністр у справах громад Віталій Безгін.
Останні двоє, перед тим як зайняти урядові посади, виконували обов'язки депутатів від "Слуги народу" під керівництвом Арахамії, а Кім є його давнім другом.
Не чужим для Давида Георгійовича можна назвати міністра енергетики Дениса Шмигаля. За довгі роки його прем'єрства в них з головою парламентської більшості склалися партнерські відносини.
Окрім своїх парламентських обов'язків, Арахамія також активно залучений у процеси ведення переговорів.
Голова фракції "СН" офіційно перебуває в складі української переговорної групи в розмовах зі США.
У Арахамії продовжують підтримувати добрі стосунки з російським олігархом Романом Абрамовичем, котрий має безпосередній зв'язок із Володимиром Путіним.
Зіткнення Абрамовича з Арахамією сталося на самому початку повномасштабної війни, коли російський олігарх виступив як "нейтральна сторона" під час переговорів у Стамбулі між українськими та російськими представниками.
У червні поточного року Абрамович відвідав Київ, щоб зустрітися з президентом Зеленським. Важко уявити, що організація цього заходу відбулася без залучення Давида Георгійовича.
Ще один захоплюючий зв’язок Арахамії - білоруський авторитарний лідер Олександр Лукашенко. На початку масштабної війни лідер "Слуги народу" виконував роль посередника між Зеленським і Лукашенком, оскільки перший вирішив уникати прямих контактів з союзником Путіна. Як повідомляє УП, зв’язок Арахамії з Лукашенком залишається активним.
Голова парламентської більшості активно думає і про створення нових політичних сил.
За останні пів року УП неодноразово доводилося чути від різних джерел, що голова правлячої фракції серйозно замислюється про запуск майбутнього політичного проєкту, який зможе зайняти нішу колишніх партій "Опозиційна платформа за життя" чи "Опоблок". Публічними лідерами такої політсили можуть стати згаданий Віталій Кім та мер Харкова Ігор Терехов, які мають хорошу впізнаваність.
"Чи пригадуєте Остапа Бендера, як його змалювали Ільф і Петров? Яка ж він динамічна, харизматична та винахідлива особистість! Уявіть, якби Бендера і Давида поставити в суперництво - Давид би його просто розчавив", - з усмішкою коментує один із провідних членів команди Зе!
Руки президента
Після відставки Єрмака становище заступника голови ОП Олега Татарова на Банковій лише покращилося. В ОПУ Татаров відповідає за силовий блок. За роки роботи в ОП Олег Юрійович обріс ще й практичними політичними знаннями - тобто добре усвідомлює, хто є хто в ієрархії та як взаємодіяти з абсолютно різними людьми.
Він зберігає серйозний вплив на ДБР, Міністерство внутрішніх справ, зокрема Нацполіцію й окремі суди.
Недавні резонансні справи НАБУ стали певною мірою вигідними для заступника голови Офісу Президента. Зокрема, Татаров мав тривалу ворожнечу з Іриною Мудрою, яка відповідала в ОП за взаємодію з судовою системою.
"Іра і Олег були розділені в роботі. Але пересікалися на важливих нарадах. Коли доходило до якихось юридичних питань - вони й починали сваритися", - пояснює один зі співрозмовників, наближених до ОПУ.
"Для кращого розуміння рівня ворожнечі, варто зазначити, що Олег без обережностей вживав слово 'тупа' стосовно Іри. Він не сприймав її, і вона, відповідно, також не ставилася до нього з повагою," - коментує ще один учасник команди Зеленського.
Після виникнення підозри Мудрій Татаров миттєво усунув будь-яку зайву конкуренцію на Банковій.
Значно більш напружена суперечка у заступника голови Офісу президента виникла з теперішнім екс-генеральним прокурором Русланом Кравченком.
УП раніше писала, що Кравченко показово зачищав людей Татарова з ОГПУ, відмовлявся координувати з ним свою роботу та цілеспрямовано рухався у відкритий конфлікт.
Операція "Карфаген" повністю вивела генпрокурора з гри. Перш ніж втекти до Відня, він заявляв про підозри на адресу керівників САП і НАБУ. Проте незабаром ці звинувачення були скасовані його заступником Максимом Кримом. Як стало відомо з інформації УП, до анулювання підозр був причетний особисто Татаров.
Після резонансних ситуацій із Кравченком, заступник голови ОПУ в цілому укріпив свої позиції в ОГПУ.
"Щоб не було зайвих запитань і проблем, Олег уникає спілкування з в.о. керівника генпрокурора і не розставляє там людей. Натомість комунікує по робочих питаннях із заступниками - в першу чергу з Хоменком (Олександр Хоменко, заступник генпрокурора - УП). Загалом у прокуратурі Татарова зараз чують", - розповідає один із топових силовиків.
Інший важливий силовик для Зеленського - це в.о. керівника Служби безпеки України Олександр Поклад.
Він проявив свою ефективність і підкреслену лояльність до президента та Єрмака ще на посаді керівника Департаменту контррозвідки СБУ. Колишній голова ОП був одним із лобістів подальшого кар'єрного просування Поклада.
Про особливе ставлення Зеленського до Олександра Валентиновича може свідчити той факт, що, коли Поклад працював першим заступником голови СБУ, президент надавав йому особливі доручення в обхід тодішнього в.о. керівника Служби Євгена Хмари.
У бесідах з представниками УП, які мали досвід співпраці з Покладом, він характеризується як особа з суворим підходом, а в окремих випадках — навіть жорстокими манерами.
Джерела УП у владній команді називають голову СБУ "сторожем політичної системи Зеленського", який застосовує абсолютно різні методи для досягнення поставлених президентом цілей.
Яскравим прикладом дій виконуючого обов'язки голови СБУ є випадок з поверненням в Україну депутата Федора Христенка, якого підозрюють у державній зраді. За даними видання "Дзеркало тижня", Поклад особисто вирушив до Об'єднаних Арабських Еміратів, щоб затримати його.
А ще Поклад виконує для Зеленського одну цікаву задачу - балансувати вплив Кирила Буданова.
З моменту, коли голова Офісу президента очолив ГУР, між ним і в.о. керівника СБУ існує явний конфлікт.
Ця ворожнеча тягнеться давно - через фактичну конкуренцію спецслужб. У березні 2022 року в центрі Києва представники СБУ застрелили банкіра Дениса Кірєєва, який був членом української делегації на переговорах з РФ. За версією СБУ, Кірєєв був нібито російським шпигуном.
Однак за словами співрозмовників у ГУР, Кірєєв роками працював на розвідку і був близькою особисто до Буданова людиною. Оточення нинішнього голови ОП переконане, що за цим вбивством стоїть саме Поклад.
Складність взаємин між керівником ОП та Олександром Покладом стала очевидною на початку вересня 2026 року, коли їхня суперечка переросла в явний силовий конфлікт між підрозділами ГУР і СБУ.
Ескалація конфлікту була спровокована діями Служби безпеки, яка всього за кілька днів до сутичок фактично викрала Степана Каплунова, заступника командира Російського добровольчого корпусу, що перебуває під контролем ГУР. У спецслужбі стверджували, що Каплунов нібито готував терористичний акт проти представника російської опозиції - згідно з інформацією, отриманою джерелами Суспільного у правоохоронних органах, йшлося про Ахмеда Закаєва, голову уряду Ічкерії в екзилі. Сам же Каплунов заявив, що справжньою метою його затримання було примушування свідчити проти Кирила Буданова.
Наслідком цієї кулуарної боротьби стали вуличні сутички між спецпідрозділами ГУР та СБУ, що спалахнули на столичних Березняках 2-го вересня.
Самотній генерал
Призначення Буданова керівником президентської канцелярії в січні цього року не означало, що Зеленський хотів отримати нового Єрмака. Глава держави вирішував геть інші завдання.
По-перше, це питання репутації. Після корупційних скандалів і відставки Єрмака президенту була необхідна особа, яка користувалася б високим рівнем довіри серед населення. Буданов повністю відповідав цим критеріям.
За даними опитування КМІС, проведеного в липні 2026 року, Буданову довіряє 61% респондентів. Для порівняння, Зеленському - 56%, Михайлу Федорову - 63%, а Валерію Залужному - 66%.
Друге - президент прагнув позбавити Кирила Олексійовича впливу на ГУР. Головне управління розвідки за роки повномасштабної війни стало структурою з величезними можливостями: бойові підрозділи, міжнародні операції, контакти з іноземними розвідками, всіма ключовими військовими та політиками - як в Україні, так і за її межами. За даними УП, як результат, сьогодні Буданов має доволі обмежений інструментарій важелів на ГУР.
Новий керівник розвідувальної служби Олег Іващенко активно співпрацює з головою Служби безпеки України Василем Покладом. Як повідомив один із джерел УП, серед впливових представників правоохоронних органів, Іващенко робить все можливе, щоб зменшити вплив Буданова на Головне управління розвідки.
Третє - політичне. Політтехнологи та соціологи тривалий час розглядають Буданова як потенційно самостійного політичного гравця. Тож, в ОПУ поруч із Володимиром Олександровичем працює його можливий конкурент - все як у вислові: "Тримай друзів близько, а ворогів - ще ближче".
"Буданов усвідомлює бажання Зеленського, а Зеленський, в свою чергу, розуміє, чого прагне Буданов. Саме так вони співіснують, демонструючи, що все йде як слід", - характеризує їхню взаємодію один з джерел УП.
Буданов виявляє зацікавленість у ряді напрямків поза межами Банкової. Зокрема, в останні місяці активно співпрацює з парламентом.
Згідно з інформацією, наданою співрозмовниками УП у парламенті, він активно підтримує Арахамію в процесі збору голосів та безпосередньо проводить перемовини з депутатськими фракціями.
"Буданов запитує у нас щотижневої розкладки, хто як голосує. Причому його цікавить не лише наша фракція, а весь парламент. Він заглиблюється, чому групи не голосують, які їхні вимоги, думає над варіантами, як знайти компроміс. Ходить, зустрічається, слухає, пропонує щось і домовляється там, де Давид не може", - описує його роботу один із топів "Слуги народу".
Голова ОПУ не обмежує свої контакти президентською більшістю. Він може спілкуватися і з Петром Порошенком, і з Юлією Тимошенко - тобто політиками, з якими у влади давно склалися непрості відносини.
Ще одна сфера його діяльності пов'язана з взаємодією з бізнесом. Буданов керує Радою з питань розвитку підприємництва та активно використовує зв'язки, які встановив під час своєї роботи в Головному управлінні розвідки.
Проте головним завданням керівника ОП залишаються переговори щодо завершення війни з РФ.
Офіційно українську делегацію очолює Рустем Умєров, проте, за даними джерел УП, основну частину політичної координації в рамках переговорів виконує Кирило Олексійович.
Колишній голова ГУР побудував неформальні комунікації, щоб здійснювати швидкий обмін інформацією та узгоджувати позиції. Так, раніше він багато спілкувався з колишнім спеціальним представником президента США з питань України Кітом Келлогом, а зараз - із зятем Трампа Джаредом Кушнером.
Рік після того, як Єрмак покинув свою посаду на Банковій, система впливу на президента втратила свою однорідність. Час, коли лише одна важлива особа могла безпосередньо контактувати з главою держави, залишився в минулому.
Епоха Андрія Єрмака перейшла в минуле, поступившись місцем більш заплутаній ситуації, в якій до президента намагаються достукатися різні гравці з різними амбіціями та підходами.
Сьогодні Володимир Зеленський продовжує виступати в ролі центральної фігури в політичному ландшафті, навколо якої обертаються всі інші гравці. Доступ до нього стає вирішальним фактором для визначення впливовості кожного чиновника. Проте нове оточення президента — від медійного радника Литвина та ключового комунікатора Арахамії до рішучих силовиків Татарова і Поклада — не демонструє такої ж злагоди, як це було раніше.
Чи зможе нова система витримати тиск внутрішньої нестабільності та тривалої війни, забезпечуючи при цьому ефективне управління країною?
Ця осінь показує, що президент продовжує формувати правила, однак його нова команда, подібно до попередньої, виступає не лише ключовою підтримкою, а й одним з найбільших викликів.
