Наступна зима без можливості для помилок: які труднощі чекають на енергетичний сектор.

Підготовка до зимового сезону 2026/2027 в Україні офіційно розпочалася з ухвалення Національного плану стійкості, що передбачає отримання 5,4 млрд євро міжнародної допомоги. У статті РБК-Україна розглядається, яким чином уряд має намір забезпечити захист критично важливої інфраструктури та чи вистачить ресурсів для підтримки громад.

Основное:

Підготовка до зимового періоду 2026/2027 в Україні розпочалася значно раніше, ніж закінчення нинішнього опалювального сезону.

Після інтенсивних нападів на енергетичну інфраструктуру, виникнення проблем з теплопостачанням у деяких містах та необхідності зберігати все більше автономних рішень у резерві, країна фактично переходить до нової стратегії планування. Вона полягає не лише в ремонті пошкоджень, а й у формуванні стійкості регіонів та громад до всіх можливих сценаріїв.

При цьому на міжнародному рівні Україна вже окреслила і фінансову потребу цієї підготовки: Денис Шмигаль у Брюсселі закликав партнерів надати 5,4 млрд євро з ширшого пакета підтримки обсягом 90 млрд євро для реалізації невідкладних і середньострокових пріоритетів у сфері стійкості.

На початку року РНБО затвердила Національний план стійкості України на 2026/2027 роки для підтримки енергосистеми та гарантованого постачання електроенергії, води і тепла. Ключова логіка підготовки проста: країна має одночасно посилити захист критичної інфраструктури, наростити автономність громад і розподілити ризики між різними типами генерації. Саме на це зараз орієнтують регіони.

Згідно з інформацією, наданою урядом, регіони повинні ідентифікувати об'єкти, які потребують термінового захисту та незалежного енергопостачання. Необхідно розробити детальні плани з чіткими термінами виконання, оцінити потреби в обладнанні, ресурсах та фінансових вкладеннях. Особливу увагу слід приділити розподіленій генерації електроенергії та тепла, а також використанню альтернативних джерел енергії для забезпечення критичної інфраструктури.

Декілька регіонів вже ознайомили з власними пропозиціями. Першими свої плани представили Київ, а також Київська, Закарпатська, Донецька, Дніпропетровська та Запорізька області. Пізніше ще сім областей, зокрема Чернігівська, Сумська, Харківська, Полтавська, Черкаська, Вінницька й Одеська, також подали свої рішення.

У центрі уваги знаходяться не загальні заяви, а конкретні приклади: захист фізичних об'єктів, альтернативні джерела енергії, децентралізоване виробництво тепла, автономні енергетичні системи для ключової інфраструктури. Водночас деякі плани ще потребують вдосконалення, тому основним викликом стає оперативність переходу від теоретичних презентацій до їх практичного втілення.

Основне випробування залишається таким же: Росія, ймовірно, продовжить завдавати ударів не лише по електрогенерації, а також по мережах, трансформаторних підстанціях, системах водопостачання та теплових мережах.

Саме тому уряд прямо говорить про необхідність комплексного захисту - поєднання ППО і РЕБ з фізичним укріпленням об'єктів, створення стратегічних резервів обладнання, швидкого відновлення після ударів та розвитку автономних кластерів, які можуть працювати незалежно від великої системи.

Один з ключових аспектів – це поглиблення інтеграції з енергетичною системою Європи та збільшення обсягів імпорту електричної енергії з ЄС до 3,5 ГВт.

Проте, поряд із загрозою з боку ракет, існують й інші управлінські ризики. Яскравим прикладом цього стала ситуація навколо "Укренерго" минулого року. Наглядова рада компанії відкрито повідомляла про перешкоди в її діяльності з боку акціонера, підкреслюючи затяжний корпоративний конфлікт, який, на їхню думку, ставив під загрозу фінансову стабільність підприємства, можливість залучення міжнародних інвестицій та підготовку до нового осінньо-зимового сезону.

У документі також зазначалося, що зміни в корпоративному управлінні, проведені без погодження з кредиторами, призвели до продовження технічного дефолту та ускладнили процес реструктуризації "зелених" облігацій. Цей випадок є важливим уроком для енергетичного сектору: навіть при наявності стратегій, ресурсів і зовнішньої підтримки, системні конфлікти в управлінні критичною інфраструктурою можуть суттєво вплинути на стійкість галузі.

Ще один великий виклик у підготовці до зими 2026/2027 - накопичення достатніх запасів газу. Наприкінці зими 2025/2026 у підземних сховищах залишилося лише 4-6 млрд кубометрів газу проти 8-10 млрд у попередні роки, що суттєво ускладнює вихід на цільовий рівень 13-15 млрд кубометрів до 1 листопада.

Ситуацію погіршують також фінансові труднощі: для придбання необхідних обсягів імпортних ресурсів не вистачає сотень мільйонів доларів.

Питання прайс-кепів заслуговує на окрему увагу, оскільки термін їх дії закінчується 31 березня 2026 року. Збереження встановлених граничних цін - 15 000 грн/МВт-год на ринку "на добу наперед" і внутрішньодобовому сегменті, а також 16 000 грн/МВт-год на балансуючому ринку - вважається ринком одним із ключових факторів для забезпечення стабільної підготовки до зими.

У контексті пошкодженої інфраструктури та нестачі генеруючих потужностей, прогнозовані цінові межі відіграють ключову роль не лише в забезпеченні комерційної стабільності, а й у фізичній надійності системи. Вони сприяють збереженню економічної доцільності імпорту електроенергії з Європейського Союзу, підтримують баланс на ринку та створюють більш зрозумілі умови для інвестицій у нові розподілені та маневрові генераційні рішення, зокрема когенераційні установки.

Відновлення суворіших обмежень перед зимовим сезоном могло б призвести до додаткової дестабілізації ринку.

Ще однією серйозною проблемою є борги на балансуючому ринку, які вже стали системною ситуацією.

На кінець лютого 2026 року заборгованість учасників балансуючого ринку перед компанією "Укренерго" досягла історичного максимуму в 45,19 млрд грн. У той же час, борг самого оператора системи передачі перед ринковими учасниками зріс до 26,62 млрд грн.

Цей фінансовий дисбаланс безпосередньо впливає на ті сегменти, які є життєво важливими для системи під час війни, зокрема на маневрову генерацію та енергетичні накопичувачі.

Саме ці технології мають швидко покривати дефіцит потужності, реагувати на пікові навантаження і підсилювати стійкість мережі, однак за умов хронічних неплатежів інвестори та оператори отримують значно менше стимулів вкладати кошти в нові проєкти.

Ця ситуація вимагає переосмислення методів управління державними активами в усій енергетичній сфері. Існуючі проблеми спостерігаються як у державному вугільному секторі, так і в сфері державної генерації.

Противник наніс серйозні ушкодження значній частині активів "Центренерго", а сама компанія вже кілька років стикається з численними скандалами, пов'язаними з підрядниками та питаннями управлінської ефективності.

Стан державних шахт є ще більш ускладненим — в деяких випадках він доходить до критичної межі. Тут спеціалісти виявляють системні та структурні проблеми, які безпосередньо позначаються на енергетичній безпеці держави.

Отже, необхідно гарантувати ефективне функціонування вугільного сектору, адже теплові електростанції, які відіграють ключову роль у підтримці енергетичної системи під час кризових ситуацій, потребують безперервного забезпечення паливом.

Слід акцентувати увагу на обставинах, що оточують Центральну збагачувальну фабрику "Червоноградська", оскільки від неї залежить стабільне постачання вугілля з шахт Львівсько-Волинського регіону для державних теплових електростанцій.

Згідно з інформацією з галузевих джерел, компанія потрапила у серйозну кризу: спостерігається непрозорий контроль, проблеми в роботі, загрози для забезпечення та постачання вугілля, затримки з виплатою зарплат і небезпека зупинки виробництва. Якщо ситуація не буде врегульована, це може стати додатковим ризиком для підготовки державних теплових електростанцій до наступного опалювального сезону.

Ситуація виглядає значно складнішою і небезпечнішою. На підприємстві відзначаються "нездорові процеси", зокрема відновлення практик так званих "смотрящих", які прямо втручаються в управлінську діяльність і заважають прийняттю рішень. Це створює реальні загрози не лише зупинки виробництва на самому заводі, але й для суміжних виробничих ланцюгів, як попереджають експерти. Як наслідок, можуть загостритися соціальні напруження в регіоні та виникнути проблеми з підготовкою до опалювального сезону.

Фахівці підкреслюють, що забезпечення надійної підготовки до зимового періоду без стабільного функціонування шахт Львівсько-Волинського басейну є практично неможливим. У світлі того, що значна частина вугілля зосереджена в Дніпропетровській області, яка зазнає впливу фронтових дій, західний вугільний кластер набуває критичного значення для енергетичної безпеки. Однак, на сьогоднішній день він фактично паралізований і опинився у складній ситуації через обставини, що стосуються Червоноградської ЦЗФ.

Ця тема виходить за рамки одного конкретного підприємства і, ймовірно, повинна бути предметом обговорення на рівні Ради національної безпеки.

"Питання повернення фабрики під ефективне управління з боку держави та відновлення функціонування державних шахт повинно бути винесене на розгляд РНБО. В іншому випадку всі ініціативи щодо забезпечення стійкості можуть виявитися лише формальністю: державні ТЕС ризикують залишитися без вугілля, а вугільний сектор держави опиниться в кризовій ситуації", - зазначають експерти галузі.

Фактично Україна входить у новий цикл підготовки до зими з трьома великими завданнями: відновити пошкоджене, захистити те, що працює, і створити резерв там, де централізована система може не витримати удару. Часу для цього небагато.

Швидкість, з якою державні органи, місцеві громади та енергетичні компанії перейдуть від планування до практичної реалізації, визначатиме не тільки стабільність енергетичної системи, але й можливість країни витримати ще одну зимову війну без значних криз.