На передовій загинув молодший сержант Андрій Романюк. "Улюблений мріяв про велику сім'ю та власне житло" - Життєві історії | Експрес онлайн
Після повномасштабного вторгнення вінничанин Андрій Романюк боронив Київщину, Чернігівщину, Харківщину та Донеччину. Боєць 49-го окремого штурмового батальйону "Карпатська Січ" із позивним "Воробєй" загинув у жовтні цього року під час виконання бойового завдання.
"Андрій був єдиною дитиною у родині. Після розлучення мама виховувала його сама. Він був сенсом її життя, всі найкраще пані Ольга вкладала у сина, -- розповідає кохана бійця Тетяна Білинець. -- Свій шлях воїна Андрій розпочав ще підлітком під час Революції Гідності, його сильно боліло майбутнє країни. Далі приєднався до добровольчого батальйону "Айдар". Задля цього навіть збрехав про своє повноліття. Коли ж командири дізнались, що хлопцю лише 16-ть, то відправили його в тил.
Навесні 2015 року в Деснянському районі Києва сталася стрілянина, в результаті якої загинули двоє колишніх бійців "Беркуту". Було затримано трьох підозрюваних, серед яких виявився й Андрій. Молодий чоловік провів у слідчому ізоляторі без розгляду своєї справи до 2019 року, протягом усього цього часу наполягаючи на своїй невинності. Пізніше тодішній народний депутат Ігор Луценко взяв його під свою відповідальність, що призвело до його звільнення.
Після виходу з СІЗО Андрій почав шукати способи заробітку, аби підтримати матір. Він працював таксистом і кур'єром, - продовжує співрозмовниця. - Коли спалахнула велика війна, його коханий вивіз рідних та друзів з Києва і знову повернувся до лав Збройних Сил України. Служив у теробороні, брав участь у запеклих боях на Київщині, Чернігівщині, Харківщині та Донеччині. Побратими відзначають, що, незважаючи на свій вік, Андрій виявився надзвичайно здібним бійцем. Він жив війною та боротьбою за Україну. У 2023 році військовослужбовець отримав поранення, але знову повернувся на передову. Він писав своїм друзям: "І що з того, що вухо порване й пришите? Справді, це ж не проблема!"
Два роки тому сміливий воїн нарешті знайшов свою половинку – Тетяну. Він натрапив на її фото в соцмережах через спільну знайому і миттєво закохався. "Я ніколи не уявляла, як в його серці може бути стільки ніжності та любові, – ділиться Тетяна. – Не розуміла, звідки береться така жага до життя і невичерпний оптимізм. Андрій навчив мене цінувати кожен день, адже щоранку протягом цих двох років я прокидалася від його "доброго ранку, кохана", а засинала під "солодких снів, рідна". На Різдво Андрій планував представити мене своїй матері. Він вибрав каблучку та хотів зробити мені пропозицію. Його мрія полягала в тому, щоб мати велику родину з чотирма дітьми і стати для них найкращим татком. А ще він мріяв про затишний дім, наповнений спокоєм і любов'ю".
Кілька місяців тому Андрій Романюк приєднався до 49-го окремого штурмового батальйону "Карпатська Січ", де зайняв посаду командира відділення ударних безпілотників. Він також підготував два екіпажі бійців.
"Під час останньої розмови Андрій написав, що виходить з позиції, збирає речі й скоро поговоримо. А 28 жовтня його життя обірвалось, -- додає Тетяна. -- Їх було четверо в машині, Андрій за кермом. Виїхали вже на досить безпечну відстань, зупинились. Поруч впав баражуючий боєприпас "Ланцет", його уламки прошили груди коханого. Поранення отримали й інші бійці. Андрій згарячу кинувся їх рятувати. Ще 10 хвилин жив, а потім..."
Андрія Романюка поховали у Вінниці на Алеї Слави. Його близькі та кохана прагнуть завершити те, що він не встиг реалізувати під час свого життя, а саме – домогтися закриття кримінальної справи, що була відкрита проти нього.
