На Донеччині загинув 27-річний Віктор Смолійчук. "Віктор прагнув боротися на передовій" - Життєві історії | Експрес онлайн
З початку повномасштабного вторгнення Віктор Смолійчук із села Озеряни, що на Рівненщині, добровольцем записався до територіальної оборони. А невдовзі приєднався до штурмової роти 710-ї окремої бригади охорони Держспецтрансслужби. Свій останній бій солдат з позивним "Джокер" прийняв навесні 2023 року на Бахмутському напрямку.
Віктор був не тільки чудовим братом, а й справжнім другом для мене. Він завжди вирізнявся спокоєм, мудрістю та добротою. У вільний час захоплювався читанням, особливо полюбляв історичні книги, енциклопедії та фантастичні твори, -- згадує його брат Андрій Смолійчук. -- Дуже добре навчався і мав відмінну пам'ять. Після закінчення школи він вступив до географічного факультету Львівського національного університету, але на третьому курсі вирішив перевестися ближче до дому, обравши Рівненський університет водного господарства та природокористування. Щовихідних він приїжджав до села, щоб допомогти батькам з господарством. Строкову службу не проходив через обмеження за станом здоров'я. Для заробітку працював на заводі, де виготовляли пінопласт. Восени 2021 року він залишив цю роботу та почав шукати нові можливості. А потім почалася велика війна...
Першим, хто вирушив на захист Батьківщини з родини Смолійчуків, став Андрій. Його повістка надійшла 1 березня 2022 року, і він був призваний до інженерних військ. Дізнавшись про це, Віктор вирішив, що також хоче стати на захист рідної землі.
"Тоді я відмовив його, мовляв, хтось має залишитись із батьками. Але Віктор усе одно рвався воювати. Згодом записався до місцевої тероборони, не пропускав жодного чергування на блокпосту. Але часто в розмовах зі мною казав, що хоче служити в лавах ЗСУ й піде до військкомату, щоб бути зі мною. Зрештою домігся свого, пройшов військові навчання і став стрільцем штурмової роти 710-ї окремої бригади охорони Держспецтрансслужби, -- додає співрозмовник. -- Мав позивний "Джокер", бо майже на всіх світлинах усміхався. Із осені 2022го служив на Харківщині, далі була Донеччина. Віктор відважно обороняв селище Красна Гора, яке окупанти цілодобово обстрілювали. На жаль, багато українських бійців там полягли. Але брату вдалось вийти з оточення. Це ми вже дізнались після похорону, бо він нічого нам не розказував".
Віктор Смолійчук загинув 14 березня 2023 року в районі села Богданівка. "Того дня підрозділ, в якому служив брат, вступив у бій із переважаючими силами противника. Вони бились до останнього, там було справжнє пекло, -- каже Андрій Смолійчук. -- Із його роти загинуло шестеро. Віктор отримав смертельне поранення під час мінометного обстрілу. Під шквальним вогнем побратимам вдалось забрати тіла загиблих. Брата ми поховали з військовими почестями у рідному селі".
У жовтні Ользі Дмитрівні, матері загиблого бійця, було вручено орден "За мужність" III ступеня, присвячений її синові. На жаль, у січні 2024 року жінка пішла з життя через онкологічну хворобу та тяжкі переживання втрати. На початку року Віктор Смолійчук був удостоєний звання Героя України посмертно.
