"Ми можемо атакувати ворога навіть з території Туреччини", - заявив комбат "Братства", обговорюючи психологічний портрет диверсантів і операції з десантування в Криму.
19-річний Богдан "Аполлон" Лягов, розвідник і диверсант батальйону "Братство", який 2022 року загинув на Брянщині, казав батькам незадовго до смерті: "Ви ж хотіли, щоб я був щасливий. Зараз я щасливий".
Журналісту УП повідомили про його 32-річного товариша, Максима "Непийпиво" Михайлова, який також трагічно загинув під час тієї операції на території РФ: "Він був сповнений щастя".
"Вони відчувають справжнє щастя, коли беруть на себе ризики," - говорить комбат "Братства" Олексій Середюк, відомий під позивним "Боргезе", описуючи характер солдатів, які відправляються на надзвичайно небезпечні місії. Саме такими були загиблі бійці з диверсійно-розвідувальної групи, до складу якої, окрім Лягова та Михайлова, входили Юрій Горовець, відомий як "Святоша", та Тарас Карпюк, або ж "Тарасій".
У соціальних мережах та Вікіпедії "Братство" визначають як християнський добровольчий підрозділ, що належить до Головного управління розвідки Міністерства оборони України. На офіційному сайті "Братства" в розділі, присвяченому "Роті Ісуса Христа", зазначається: "Це спільнота радикальних активістів, паладинів і зелотів, лицарів в колі лицарів".
"Офіційно "Братство" є загоном, - каже Середюк. - Загін - у нашому випадку це щось по кількості між ротою та батальйоном (від двохсот до 400 та більше людей - УП)".
Серед критеріїв для кандидатів, які бажають стати частиною підрозділу, необхідно мати відмінну фізичну підготовку, високу мотивацію та прагнення до постійного розвитку. Проте найважливішим є віра в Бога та готовність до відваги в складних ситуаціях.
Історія цього підрозділу розпочалася 24 лютого 2022 року. У цей день всіх, хто підтримує ідеї "Братства" Дмитра Корчинського, запросили зібратися поблизу червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Слабо оснащені та озброєні добровольці спочатку брали участь у бойових діях на Київщині, зокрема на Баришівському напрямку в Броварському районі. Вони воювали в таких населених пунктах, як Нова Басань, Рудницьке, Лук'янівка та село Перемога.
"Тоді ніхто не мав жодного стосунку до ГУР, - розповідає Боргезе. - З часом, коли почали з'являтися поранені та загиблі, питання оформлення стало важливим для бійців та їхніх сімей".
"Ми розпочали активний пошук партнерів для подальшої співпраці, - зазначає він. - Багато з наших вступили до ЗСУ та ССО. Одним із напрямків стала Головне управління розвідки, куди нас запросили в обмеженій кількості. Співпраця виявилась приємною та комфортною для обох сторін. Тож ми почали створювати спільний підрозділ ГУР МОУ, залучаючи людей з інших підрозділів."
У подальшому бійці "Братства" стали одними з тих, хто захищав Харківську область, прокладали шлях на територію Росії, здійснювали рейди на Енергодар, діяли в акваторії Чорного моря та висаджувалися в Криму у 2023 році.
У бесіді з Олексієм Середюком "Українська правда" намагалася з'ясувати справжні причини проведення подібних операцій. Чи можуть рейди "в тил противника" бути надмірно небезпечними. Хто здатний виконувати будь-які місії? І як море впливає на українські архетипи?
4 лютого 2021 року, на четвертому поверсі Шевченківського райуправління поліції в Києві, у вікні з'явився чоловік. Він стояв на зовнішньому підвіконні та погрожував зістрибнути вниз.
Це був Олексій Середюк, який згодом стане комбатом "Братства" ГУР Міністерства оборони України. На той момент він був активістом, брав участь в АТО та згадував про себе як про учасника "вуличних конфліктів" в одному з інтерв’ю.
У той день Середюк звернувся до Арсена Авакова з вимогою усунути деяких представників Міністерства внутрішніх справ. Він також закликав до закриття проросійських телеканалів і звільнення протестувальників, які були затримані разом із Боргезе під час акцій біля каналів "НАШ" та "Інтер".
"Наступного дня закликаю всіх зібратися під 'ватними' телеканалами та вимагати їх закриття, - зазначив Середюк журналістам після виходу з райвідділу. - Поки ми втрачаємо людей на фронті, вони завдають нам ударів з тилу".
На телеканал "НАШ", що належить до мережі мураєвських ЗМІ, були застосовані санкції рівно через рік - всього за два тижні до початку повномасштабної агресії з боку Росії.
"Це всього лише прагнення, а не досвід, здобутий за роки," - ділиться Середюк, розповідаючи про те, як у 2022 році "братчики" приступили до виконання унікальних бойових завдань.
За словами Боргезе, раніше він відчував певні комплекси: крім прагнення, йому бракувало досвіду. Проте з часом він усвідомив, що хоча навички мають значення, важливішими є "відчуття романтики" та "готовність до жертви".
"Великий досвід іноді стає на заваді тому, щоб стати справжнім бійцем, - зазначає командир "Братства". - Як сказав мені один знайомий комбат з ЗСУ, досвідчений військовий може виявитися потенційним злочинцем. Він володіє знаннями, як ухилятися в небезпечних ситуаціях. І, можливо, він не захоче знову вирушити в бій, ставлячи під загрозу своїх товаришів."
Незалежно від того, наскільки ретельно готуються диверсанти, існують певні аспекти, без яких ризикувати не має сенсу. Навіть з найглибшими знаннями в інженерії, зв'язку, вибуховій справі та тактиці ближнього бою, без особливого хисту до цього, успіху не досягти.
"Цей талант або є в людині, або його немає, - зазначає Середюк. - Це якась вроджена чуйка, вміння пройти, пролізти. Такі люди мають енергію та сміливість піти на завдання. Цьому не навчить жодна спецслужба. Цей величезний хист закладений від народження".
Багато з тих, хто з упевненістю стає диверсантами, - це особи, що мають залежність від адреналіну. В спецслужбах це не розглядається як діагноз, а скоріше як особливість характеру та певна функція мозку, яка стає їхньою основною перевагою.
"Ці воїни отримують задоволення від ризику, - ділиться Олексій Середюк. - Важливо розуміти, що будь-кого можна підготувати. Проте, якщо особа не відчуває задоволення від небезпеки, вона не зможе регулярно виконувати завдання."
Один раз, проявивши відвагу, можна зламатися під вагою страху та усвідомлення того, що вдруге удача може обійти стороною. Але це не стосується тих, кого називають адреналіновими наркоманами. Вони готові знову і знову ризикувати життям - адже саме в цьому вони знаходять своє задоволення.
Також зверніть увагу на: Партизан з Василькова. Що не розповідав Максим "Непийпиво" з диверсійно-розвідувальної групи Святоші, яка загинула на Брянщині.
У вересні 2022 року російські джерела вперше заявили про висадку українських десантників на берегах Каховського водосховища поблизу Енергодару.
Ворог розповсюджував тезу: Україна хоче зірвати візит МАГАТЕ на окуповану Запорізьку АЕС. Тоді в українських соцмережах і медіа багато хто був впевнений: новини про наш десант - черговий фейк росіян.
Насправді висадки в районі Енергодару тривали майже два місяці від початку вересня 2022-го. "Бійці "Братства" багато там працювали, - розповідає Боргезе. - Це були перші виконані нами задачі, які нас самих вражали".
Ворог облаштував спостережні пункти з кулеметами і був впевнений, що з боку води українці не будуть атакувати.
"У тих районах, де вода була відкрита, російські десантники не мали можливості заховатися. Можливо, це дало їм відчуття безпеки, адже вони почали втрачати пильність. Вони не сподівалися, що ми будемо діяти так сміливо. Наші хлопці підпливали на звичайних надувних човнах, висаджувалися і наближалися до ворога буквально на відстань витягнутої руки," - пригадує Олексій Середюк.
"Відстань до російських позицій сягала 50 метрів, - продовжує він. - І це було більше не завдяки сміливості солдатів, а тому, що ми діяли вночі, хоч і з використанням приладів нічного бачення. Коли пізніше, вдень, ми аналізували пройдені маршрути, стало очевидно, що хлопці проходили повз спостережні пункти."
За словами Боргезе, рейди на лівий берег колишнього Каховського водосховища перетворилися на звичайну практику. Диверсанти з "Братства" без особливих труднощів просувалися вглиб від узбережжя.
Тепер Середюк часто повертається до тих подій. "Якщо б у нас тоді був той досвід, який ми маємо сьогодні, ми б діяли інакше, - зазначає він. - Ми б захоплювали військових з високими званнями, а не тих переважно випадкових "ваньків", яких зустрічали в темряві. Вони на допитах не могли надати жодної корисної інформації, адже насправді нічого і не знали".
Проте на той час це все ще залишалося значним досягненням, - підкреслює командир. - "Братство" проявило себе як ефективний спецпідрозділ. Ми довели самі собі, що можемо впоратися з усім цим: закласти міни на певних об'єктах, перекрити дороги, здійснити вогневі атаки на транспорти.
Читайте також: Аполлон із Жовтих Вод. Життя 19-річного Богдана Лягова із ДРГ Святоші, що полягла на Брянщині
У кінці XVI – на початку XVII століття Османська імперія, володіючи потужним флотом, зустрілася з так званим "москитним флотом". Використовуючи свої чайки, козаки спочатку здійснили десантування на кримське узбережжя, а також на території сучасної Одещини, Румунії та Болгарії. Згодом вони дійшли і до Стамбула, Трапезунда та інших укріплених портів.
У першій чверті XVII століття англійський дипломат Томас Ро представив у Лондоні звіт про напад на Стамбул: смілива дія козаків відкрила очі на справжнє обличчя великої Османської імперії. Вона виглядала грізною, але насправді виявилася вразливою.
Чотириста років потому цю ж істину світу нагадали Сили оборони України. Росія цього разу виявилася слабкою, її вигнали з Чорного моря завдяки ракетним атакам, морським безпілотникам та диверсійним операціям.
Про висадку в Криму в 2023 році Олексій Середюк каже: "Так, одна із задач була психологічно-інформаційною: показати нашим людям на півострові, що ми поруч. Показати те саме ворогу. Підняти дух військовим ЗСУ. Але, звісно, на першому місці стояли бойові завдання: розвідка боєм та знищення російської техніки (радіолокаційне обладнання - УП)".
"Багато хто в суспільстві сприймає такі акції негативно, - каже Боргезе. - "Ой, який жах! Як можна ризикувати людьми, які горять, які є надзвичайно вмотивованими?!".
Але завдання розвідки в тому і полягає - перевірити оборонні можливості ворога. На основі цього військове керівництво вибудовує подальшу тактику".
За словами комбата "Братства", проведена операція в Криму продемонструвала ключовий момент: здібності українських диверсантів і брак сил у російських військ для їхнього стримування, що у свою чергу дозволяє повністю контролювати Чорне море та узбережжя півострова.
Внаслідок десантувань було завдано вогневих ударів по російських кораблях та ракетних носіях, які перебували в портах або вирушали в море для виконання бойових завдань.
Після проведення наших операцій ворог почав виводити значну кількість суден з портових зон. Він усвідомив, що утримувати контроль над береговою лінією є занадто ресурсомістким завданням. Ворог не в змозі захистити свої ракетоносці від дрібних човнів, які вільно курсують по морю без загрози для себе.
Ось ще один аспект: раніше цю тему не обговорювали, проте завдяки зусиллям груп ГУР стало можливим здійснювати доставку різноманітних вантажів на територію Криму та евакуацію людей звідти. Цей логістичний маршрут і його можливості стали реальністю саме завдяки успішній першій спробі десантування, - зазначає Середюк.
Ознайомтеся також із матеріалом: "Кракен" завдає удару. Розповідь про спецпідрозділ ГУР МО, якого російська сторона намагається очорнити.
Під час десанту в Криму диверсанти "Братства" разом з іншими ГУРівцями подолали приблизно двісті кілометрів в один бік - поки найбільшу для себе відстань від вільної території до окупованої. На тлі вже звичних вилазок суходолом на 15-20 кілометрів вглиб ворожого тилу ця цифра вражає.
Коли солдати вирушають у морські пригоди на човнах і гідроциклах, вони розуміють: якщо ситуація піде не за планом, то на відміну від голлівудських фільмів, на допомогу не прийде ціла армія. Ніхто не буде рятувати рядового Раяна в реальному житті.
Іноземці, які виросли під впливом кінематографічних стандартів, виявляються безсилими перед такою реальністю.
"Ми працювали з багатьма, - розповідає Олексій Середюк. - Коли іноземці щось планують, їм дуже важливо розуміти, де бійці ще можуть повернутися, а де вже точка неповернення, за якою велика небезпека. Коли ти залишаєшся наодинці з собою, природою та вдачею".
"Іноземцям дуже важко, коли вони дізнаються, що у разі чого евакуаційного човна або вертольота не буде, - пояснює Боргезе. - За моїми спостереженнями, вони починають панікувати, коли їм кажуть, що можуть бути проблеми із зв'язком або його взагалі не буде в морі в критичній ситуації. Їм потрібна підтримка, опора десь там на суші.
А наші хлопці спокійно ставляться до того, що можуть опинитися сам на сам з морем і всіма проблемами. Вони завжди готові долати перешкоди".
Перший успішний десант у Криму відбувся лише з п’ятої спроби. Воїни неодноразово виходили в море — спочатку на відстань 100, а згодом і 150 кілометрів. Вони залишали зайве обладнання, вирішували технічні та логістичні проблеми і знову поверталися до початку. Усе це проходило без зайвого хвилювання та паніки, без розмов про поразку чи неможливість досягнення мети.
Океан оживив душу предков.
Мій знайомий колись зазначив: "Сенси живуть вічно", - ділиться думкою Олексій Середюк. - Існують таланти, притаманні певним народам. Кожна нація має свої унікальні здібності. Чомусь ці таланти супроводжують нас протягом багатьох століть.
Протягом багатьох століть Росія не змогла досягти значних успіхів у морських справах. Її військово-морські сили виявилися недостатньо ефективними під час Кримської війни, війни з Японією, а також у період Другої світової війни.
Наші морські операції вразили мене тим, що вони відкривають давній, величезний потенціал для держави та кожного бійця. Я досі вражений, наскільки легко українці можуть все це робити. Ризикові, романтики, спокійно ставляться до ситуації невизначеності. Можуть бути вночі в морі наодинці. Роблять те, що здається неможливим.
