Мій рідний Вовчанськ спустошено, мої учні полягли: як педагог стає на захист батьківщини.

Він навчав історії в школі Вовчанська на Харківщині та створював радіопрограми. Але з початком війни не задумуючись приєднався до збройних сил, як і багато його учнів. Це історія бійця Національної гвардії з позивним "Лектор" та його спогади про рідне місто, яке було знищене російською агресією – у нашому репортажі.

Нацгвардієць Андрій, відомий під позивним "Лектор", більше двох десятиліть віддав професії вчителя історії у Вовчанській гімназії, де також обіймав посаду директора. Коли 24 лютого 2022 року він почув перші звуки вибухів, миттєво усвідомив: розпочалась війна.

Андрій, з позивним "Лектор", є військовим, що служить у 5-й Слобожанській бригаді "Скіф" Національної гвардії України.

Коли я вранці помітив спалахи з того напрямку, де почалися обстріли міста і військових підрозділів поблизу, я зрозумів, що це війна. Я не мав жодних сумнівів – я мусив залишити місто. Я усвідомлював, що його незабаром окупують, і що моє життя в небезпеці.

Спочатку мінометна батарея "Лектор" виконувала свої завдання на захисті Харкова. Потім її шлях пролягав через Запорізьку область, Донеччину, Соледар і Бахмут. Найважчими моментами, за словами військового, були втрати, особливо коли він отримував звістки про загибель своїх учнів.

Андрій, з позивним "Лектор", є військовим, що служить у 5-й Слобожанській бригаді "Скіф" Національної гвардії України.

Іноді це приносить величезний біль, адже ти пам'ятаєш їх маленькими, а на знімках вони вже стали дорослими. У мене була мрія: коли війна завершиться і я повернуся до свого Вовчанська, вулиці міста назвуть на честь моїх учнів, які віддали життя за Україну, а також усіх наших земляків.

Від рідного Вовчанська не залишилося нічого.

Андрій, з позивним "Лектор", є військовим, що служить у 5-й Слобожанській бригаді "Скіф" Національної гвардії України.

Ви знаєте, досі важко повірити, що це моє рідне місто. Я переглядаю безліч фотографій та відео, і враження від побаченого не покидає мене. Я став свідком численних зруйнованих міст і сіл, які зникли з лиця землі на Донбасі. Але ніколи не міг уявити, що моє місто постане переді мною в такому вигляді.

А ще говорить "Лектор": велика війна показала, хто є хто.

Андрій, з позивним "Лектор", є військовим, що служить у 5-й Слобожанській бригаді "Скіф" Національної гвардії України.

Багато людей, яких я знав до початку війни, які гордо заявляли про свою патріотичність, коли з'явився ворог, змінили своє ставлення і стали колабораціоністами. Це стосується не лише голови Вовчанської міської ради та його заступників, а й багатьох інших, хто раніше носив вишиванки, а згодом опинився під російськими прапорами і співав гімн Росії. Це, безумовно, залишиться у пам'яті мене, моїх товаришів і моїх учнів, і я впевнений, що ми ніколи не зможемо їм це пробачити.

Андрій зберігає знімки своєї школи в її колишньому вигляді. Серед них є також аерофотографія, на якій він розпізнав залишки знайомої споруди.

Андрій, з позивним "Лектор", є військовим, що служить у 5-й Слобожанській бригаді "Скіф" Національної гвардії України.

Перед війною я займався пішохідним туризмом. І майже все місто своє я обійшов пішки. І пам'ятаю фактично кожну вулицю. І ті прекрасні мальовничі міста нашої Вовчанщини. Вони залишилися в пам'яті й залишаться зі мною назавжди.

Основною опорою для захисника в даний момент є його близькі. Незважаючи на втому, він рішуче налаштований протистояти ворогу і боротися до останнього.

Андрій, з позивним "Лектор", є військовим, що служить у 5-й Слобожанській бригаді "Скіф" Національної гвардії України.

Ми ніколи не підемо на компроміс і не схилемо голови перед супротивником, незалежно від того, хто він.