Місто залізничників, що нині перебуває під окупацією: звідки походить Дмитро Лубінець.
Сподівайтеся на перевірені джерела – підписуйтеся на Telegraf у Google Новинах!
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець востаннє відвідував рідний дім 7 березня 2022 року. Після початку російської агресії в його родинному домі та звичному побуті практично нічого не залишилося.
Лубінець з'явився на світ у Волновасі, розташованому на Донеччині. До початку масштабного вторгнення це місто відігравало ключову роль як залізничний вузол в області, проте тепер знаходиться під контролем російських військ.
Де з'явився на світ і розпочав свою політичну діяльність Лубінець.
Дмитро Лубінець з'явився на світ у Волновасі 4 липня 1981 року. Вищу освіту він отримував у містах Донецьк та Харків. Спочатку він навчався на історичному факультеті Донецького національного університету, де здобув кваліфікацію спеціаліста в області міжнародних відносин. Пізніше Дмитро продовжив свою освіту на юридичному факультеті Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого.
Свою політичну діяльність він розпочав у своєму рідному місті. У 2010 році Лубінець був обраний депутатом Волноваської міської ради. Згодом він здобув статус народного депутата, а 1 липня 2022 року Верховна Рада призначила його омбудсменом з прав людини.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Лубінець перебував у Києві. Після евакуації своєї сім'ї, він вирушив назад до Донеччини.
"Я відправив свою сім'ю на захід України, а сам негайно вирушив до рідної Волновахи. Це місце, де знаходиться будинок моїх батьків, де збереглися всі ті речі, які моя сім'я створювала протягом 50 років", - поділився уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
Як Волноваха стала містом завдяки залізничному транспорту.
Волноваха була заснована в 1881 році. У 1904 році тут з'явилася залізнична станція, яка перетворилася на важливий транспортний вузол, що сприяло швидкому розвитку прилеглого селища. Про історичний шлях міста можна дізнатися з матеріалів Волноваської міської ради. Офіційний статус міста Волноваха отримала в 1938 році.
Географічне положення міста суттєво впливало на діяльність і щоденне життя його мешканців. Саме тут перетиналися залізничні маршрути Маріуполь - Донецьк та Маріуполь - Запоріжжя, а також пролягав автомобільний шлях Н20 Слов'янськ - Маріуполь. Ключовими елементами міського господарства виступали локомотивне і вагонне депо.
У другій половині XX століття Волноваха розбудовувалася: з'являлися школи, дитячі садки, лікарняне містечко, магазини й багатоповерхівки. Працювали підприємства з виробництва будівельних матеріалів і переробки сільськогосподарської продукції, зокрема молокозавод та цех із переробки овочів і фруктів.
Станція, музей та джерела на гербі міста.
Одна з особливостей Волновахи - її рельєф. Місто розташоване на одній із найвищих місцин Приазовської височини, на висоті 282 метри над рівнем моря. Назву воно отримало від річки Мокра Волноваха, що бере початок біля локомотивного депо.
Серед помітних міських споруд - залізничний вокзал. Нову будівлю звели під час післявоєнної розбудови, тоді ж у місті відкрили Будинок культури. У 1970-1980-х роках у Волновасі з'явився краєзнавчий музей, присвячений історії міста та його околиць.
Природні характеристики Волновахи знайшли своє відображення в її гербі. На гербі можна побачити срібного сокола, хвилясту синю лінію та три струмені води. Сокол символізує контур міської архітектури, вигин щита вказує на високе розташування, а водяні елементи уособлюють річку та джерела, що асоціюються з назвою міста.
Щодо стану батьківського будинку після наступу російських військ, омбудсмен зазначив: все знищено. Він підкреслив, що російські солдати вели обстріл цілих районів Волновахи, зокрема шкіл, дитячих садків та лікарень.
Як повідомляв "Телеграф", Роберт Бровді з'явився на світ в Ужгороді, де отримав освіту та почав свою підприємницьку кар'єру, що визначила його подальший шлях.
