Куп'янськ. Чи можливе приборкання російського змія?

Фото: Генштаб Головнокомандуючий ЗСУ Олександр Сирський під час спілкування із командирами військових частин, які діють на Добропільському, Сіверському та Лиманському напрямках.
Нашими силами виступає ОСУВ "Хортиця", що на півночі Харківської області має тактичну групу, яка протистоїть 44-му армійському корпусу противника. Таким чином, для нас оборона Харківщини є комплексом дій у рамках єдиної стратегії, тоді як для супротивника - це також виглядає як система, але не зовсім так. Основна мета ворога в районі Куп'янська полягає у створенні умов для подальшого наступу на Слов'янськ і Краматорськ з північного напрямку. Інші території Харківщини служать їм лише як додаткові цілі, а не основна задача.
Отже, оперативна ситуація на північному та південному напрямках розвивається наступним чином: після тривалих невдалих спроб форсувати річку Оскіл, ворог з 10 травня 2024 року почав формувати плацдарми поблизу державного кордону, що знаходяться всього в 23 км від Великого Бурлука. Найпівнічніший з цих плацдармів розташовується неподалік села Мілове, охоплюючи площу 31 км², з просуванням вглиб території України на 7 км. Вибухи тривають на околицях села Амбарне, а також відбуваються регулярні спроби просунутися до Хатнього. Наразі не зовсім зрозуміло, який саме план переслідує супротивник: чи намагається він створити свою "санітарну зону", чи ж прагне прорватися до Великого Бурлука. Однак є кілька цікавих моментів: протягом перших днів травневих боїв на ділянці біля Мілового втрати противника перевищили тисячу вбитих. Ще один цікавий факт - до передового пункту дислокації 3-ї мотострілецької дивізії 20-ї армії окупантів у Валуйках всього 31 км, але це, здається, не відіграє суттєвої ролі.
Спроби пробитися через українську оборону тривали і в інших секторах вздовж Осколу, з єдиною особливістю — в районі Строївки та Тополі не було потреби у форсуванні, адже достатньо було просто перейти державний кордон. З 19 січня цього року агресор, прагнучи розширити свої позиції на правому березі Осколу, вирішив просуватися в напрямку Строївки, щоб оточити Куп'янськ. На карті ця маневра виглядала загадково — невідомо, чи ворог глибоко охоплює Куп'янськ, чи намагається прорватися до Великого Бурлука. Проте, перебуваючи на фронті, де за 10 місяців вдалося просунутися лише на 8 км і застрягти у сірій зоні, пафос та романтика зникають.
Зображення: EPA/UPG Армійці 44-ї окремої артилерійської бригади здійснюють обстріл з 2С22 "Богдана" на передовій в Запорізькій області, 20 серпня 2025 року.
Втрата пафосу, особливо в комунікаціях, є неприпустимою в тоталітарних режимах, тому ворог намагався об'єднати свої тактичні позиції в щось грандіозне. Наразі існують дві ключові території – між Красним Першим і Кам'янкою, а також добре відомий плацдарм біля Дворічної. Складається враження, що похмурий російський штаб, який не завжди перебуває у тверезому стані, палко прагнув захопити міст у Синьковому. Навіть кілька штурмових груп вешталися по західному березі в селі, але щось пішло не так. Іншими словами, план не спрацював.
13 березня поточного року росіяни форсували Оскіл поблизу Кам'янки та Красного Першого, створивши плацдарм на західному березі з явним наміром обходити Куп'янськ з півночі.
Дворічнянський плацдарм почав формуватися ворогом ще в листопаді-грудні 2024 року, коли вони здійснили переправу на наш берег поблизу Дворічної та Новомлинська. Основною перешкодою виявилася неможливість встановлення мостів і переправ для перенесення важкої техніки на наш бік. У зв'язку з цим, 30-й інженерно-саперний полк Ленінградського військового округу безуспішно намагається налагодити роботу з понтонами десь поблизу Першотравневого на захопленій території Харківщини.
Усі перераховані плацдарми - це не найуспішніші спроби створити сприятливі умови для захоплення Куп'янська. Проте в даний момент вони виконують функцію магніту, стягуючи частину сил ОСУВ "Хортиця" і заважаючи їм зосередитися поблизу міста.
Розглянемо обстановку безпосередньо в Куп'янську. Це місто виступає як лівий фланг українського плацдарму, який надійно контролюється Силами оборони. Довжина плацдарму складає 20 км від Куп'янська до Сенькового та 18 км в глибину, охоплюючи територію від Куп'янська-Вузлового до околиць Орлянки. Виглядає це як підкова, що вигинається на схід.
Image available at: https://deepstatemap.live/
На початку вересня розгорнулися запеклі бої поблизу населених пунктів Западне, Кіндрашівка, Радьківка і Голубівка. Ворог, спираючись на плацдарм у Дворічній, прагнув просунутися з півночі до міста. До 20 вересня 68-а механізована дивізія 6-ї армії та 27-а окрема механізована бригада 1-ї танкової армії захопили територію між Кіндрашівкою, Радьківкою, Мирним, північними околицями Куп'янська та Голубівкою. З того моменту позиції сторін залишилися практично незмінними. Ця тривожна ситуація викликає занепокоєння у оперативному відділі штабу 6-ї армії, який має завдання забезпечити безперервність наступу. Проте, через недостатню укомплектованість передових частин, які ведуть бої на плацдармі на північ від Куп'янська, ситуація ускладнюється: армія не може ані відступити, ані просунутися вперед. Українські дрони та артилерія не дають можливості перекидати підкріплення або постачати війська на передову. Як тільки тиск на оборону зменшується, вона швидко відновлюється. Справжня криза, шановні російські командири! Поступово вогневі засоби Сил оборони створюють обставини, за яких виснажені боєм "багатирі" можуть не втримати своїх позицій і змушені будуть пройти іспит на витривалість, перетинаючи річку Оскіл.
Позиції окупантів у зоні Кіндрашівка - Радьківка - Мирне - північні околиці Куп'янська - Голубівка є нестійкими, і єдиною причиною, чому "Хортиця" не може їх витіснити, є відсутність необхідних резервів для вигнання неприємних "туристів" з Ленінградської області на їх болота.
Зображення: EPA/UPG Війська загарбників
Коментар щодо 68-ї мсд (68-а гвардійська мотострілецька Севастопольська Краснознамённа дивізія ім. Латишських стрільців): ця дивізія була створена цього року на основі 25-ї окремої мотострілецької бригади з метою проведення наступальних дій на Харківщині, а в подальшому – в Слов'янсько-Краматорській агломерації. Вона має унікальну організаційно-штатну структуру, що відрізняється від інших дивізій і, безумовно, орієнтована на активні штурмові дії піхоти. Варто зазначити, що аналогічна за структурою 69-а дивізія була сформована в складі 6-ї армії і також активно діє на Харківщині з чітким фокусом на Слов'янськ.
Якщо пригадати красиву і професійну роботу отоларингологів з 1-го корпусу Нацгвардії під Добропіллям, котрі полікували "вуха зайця", відрощені підрозділами ворога з 51-ї армії, то можна бути певними, що потрібний досвід планування таких дій у Сил оборони є.
Ворожий плацдарм на Осколі простягається на довгі 40 км, від Московки до Строївки. Проте, як часто буває у росіян, він є вузьким (згадаймо їхні дії у 2022 році) - лише 3 км в районі Кіндрашівки - Західного та 5 км поблизу Красного Першого. Вони схильні планувати свої атаки таким чином, що можуть втиснутися лише на дуже обмежених ділянках, а потім стикаються з серйозними проблемами логістики. Чи зможуть вони подолати ці труднощі - питання залишається відкритим. Впевнений, що в штабі ОСУВ "Хортиця" вже є план, щоб "нарізати" цю "ковбасу", але поки що час не настав, щоб братися до дій.
Image available at: https://deepstatemap.live/
Ворожий командний центр стикається з необхідністю вирішення двох складних завдань одночасно: атакувати Куп'янськ та контролювати свого 40-кілометрового «удава» на приоскільських територіях. Всі розуміють, скільки піхоти потрібно для цього. Її потрібно чимало, але в розпорядженні противника такої кількості немає. Чутки про мобілізацію, що поширювалися в середині вересня, виявилися лише чутками — Путін не наважився на цей крок.
Вибір командувача 6-ї армії цілком логічний — необхідно максимально проникнути в місто та утримувати його контроль якнайдовше. Це важливо, адже в інших районах ситуація може змінитися миттєво, і втрати можуть бути значними.
Одночасно виникатиме проблема безперервного відновлення втрат піхоти, і рано чи пізно доведеться зробити вибір між підкріпленням тактичної групи, що затрималася в північних районах Куп'янська, або ж забезпеченням догляду за удавом. Згадавши недавній випадок з трубою в Радьківці, наразі переважає саме перший варіант.
Щоб не дати "Хортиці" можливості рухатися, підрозділ "Запад" час від часу проводить атаки в напрямках Красне Перше - Нововасилівка та Дворічна - Путникове. З метою ускладнити маневри противника з резервами вздовж фронту, 47-а танкова дивізія 1-ї танкової армії намагається просунутися в бік Степова Новоселівка - Піщане, проте без успіху. Цікаво, що наш батальйон, який відповідає за оборону Степової Новоселівки, утримує свої позиції майже рік і його втрати наближаються до нуля. Просто молодці!
Якщо оцінити ситуацію з більшої дистанції, стає очевидним, що наступальні дії у напрямках Покровського, Новопавлівського та частково Лиманського мають вищий пріоритет, тоді як Куп'янськ виступає лише як підготовча операція. Розподіл ресурсів здійснюється відповідно до цих пріоритетів.
Аналітики та військові оглядачі вже відзначають несистемність у поглядах ворожого командування на ТВД у справі формування оперативних резервів та маневрування ними: за винятком 810-ї бригади морської піхоти всі інші земноводні перегруповані під Покровськ, 76-а десантно-штурмова дивізія з-під Юнаківки на Сумщині зосередилася в операційній зоні 35-ї армії на Гуляйпільському напрямку, а частина військ армії переїхала до зони 5-ї армії на Новопавлівський. 58-у армію на Оріхівському напрямку посилили військами зі складу 25-ї армії, котра наступає на Ямпіль та Лиман, 3-я армія на Сіверському напрямку отримала 70-у дивізію 18-ї армії з Придніпровського.
Зображення: EPA/UPG Війська загарбників
Це не підготовка до наступу в осінньо-зимовий період, а швидше спроба закрити прогалини, які виникли внаслідок весняно-літніх подій.
Літній наступ Російської Федерації зазнав невдачі.
У цьому оперативно-стратегічному сценарії Куп'янськ виступає як приваблива мета для пропаганди, здається, досяжною, але для її здобуття потрібні або тривалі бойові дії, або залучення до операції до двох резервних дивізій (яких наразі немає і їх важко отримати) з належним забезпеченням логістики через ефективно працюючі переправи на Осколі. Можна також розглянути ідею згортання активних дій на півночі Сумської та Харківської областей і перекидання 44-го корпусу повністю під Куп'янськ. Але це буде серйозний військово-політичний удар не лише для тих, хто придумав "буферну зону" і просунув це рішення через політичні інстанції, а й для самих політиків, які підтримали цю ініціативу. Хто ж на таке зважиться?!
Прогноз: у північних районах Куп'янська продовжаться запеклі бої, ворожі диверсійно-розвідувальні групи намагатимуться просуватися вглиб міста та закріплювати свої позиції. Новини, ймовірно, будуть тривожними, а ситуація залишатиметься складною, принаймні, до завершення року. Проте, варто зазначити, що обставини можуть змінитися в будь-який момент, і ситуація не виглядає безвихідною. Вибір цього моменту, а також стратегії дій та складу військ в даному напрямку залежить від професіоналізму штабу 10-го корпусу Сил оборони. Цікаво, що їх командир – колишній офіцер-оператор у штабах на високому рівні.
Фото: Генштаб