Карта військових дій в Україні за серпень 2026 року: фронтовий ландшафт конфлікту з Росією.

Серпень підійшов до кінця, а разом з ним і літо, під час якого армія путіна планувала масштабні операції не лише для захоплення Донеччини, а й Запоріжжя та Харківщини. Вони покладали надії на "зелені зони", що надавали суттєву перевагу для впровадження тактики малих груп – єдиного методу, який наразі приносить хоч якісь результати окупантам.

Проте, підсумовуючи літо, можна з упевненістю сказати, що ворог не досяг жодної зі своїх цілей. Він не зміг прорвати нашу оборону, не захопив Костянтинівки і не увійшов до жодного великого міста.

зображення: Еспресо

Загальна площа окупованих територій за 3 місяці становить трохи більше 250 км кв та ще потребує серпневої кореляції. Натомість Сили оборони за найбільш консервативними оцінками за літо звільнили на 100 км кв більше. І це при тому, що ще певна кількість наших контрнаступальних операцій залишається під грифом OPSEC.

Карта військових дій, зображення: Еспресо

У серпні стало відомо про деокупацію майже всієї Дніпровщини, за виключенням одного села. Тут ЗСУ на широкому фронті в 60 км відкинули росіян у глиб Донеччини та Запоріжжя. Взяли під вогневий та максимально наблизились до фізичного перерізання траси Велика Новосілка - Гуляйполе, а також форсували річку Мокрі Яли та по обох її берегах поступово рухаються на південь у напрямку Великої Новосілки.

Незважаючи на "зеленку", яка завадила реалізації плану Мадяра щодо щомісячного знищення 50 тисяч окупантів, російські збройні сили все ж зазнали найбільших втрат за весь час літніх наступів — понад 120 тисяч військових цього літа. Вже зараз наші офіцери запевняють, що з приходом осені ця цифра значно зросте.

Літні підсумки відзначились значним збільшенням мідлстайкових можливостей, які тепер дозволяють стримувати ворога на відстані 50-100 км. Також було повністю заблоковано Азовське та Чорне моря не лише для військових, але й для тіньових флотів. Рекордна кількість далекобійних ударів по військовим заводам та нафтопереробним підприємствам призвела до паливної кризи в Росії. Як завершальний акорд, ЗСУ почали завдавати ударів по банківському сектору, знищуючи найбільші маркетплейси. У відповідь Росія вдалася до терору великих міст та готує осінню мобілізацію після виборів. Проте ми у відповідь закриємо їх аеропорти в Москві та не тільки.

Існують дві основні тактичні причини, які зумовлюють продовження війни та можливе загострення конфлікту. По-перше, для Путіна війна стала єдиним способом виправдати руйнацію, що охопила його державу. По-друге, він продовжує вірити в можливість перемоги. У його спотвореній реальності, що була створена генералами, російська армія начебто захопила і утримує Куп'янськ ще з минулого року, а тепер активно просувається вглиб Харківської області, прориваючи всі оборонні лінії на Запоріжжі. Вона нібито вже майже взяла Оріхів і продовжує наступ на Запоріжжя. На Донеччині російські війська, за його уявленнями, давно очистили Лиман і Костянтинівку, зайшли в центр Добропілля і знаходяться на підступах до Слов'янська і Краматорська.

Отже, ситуація розвивається не зовсім так, як планувалося, але з помітними успіхами. З цієї точки зору складається враження, що Україна ось-ось зазнає поразки. Навіть директор ЦРУ Реткліф не зміг достукатися до російського лідера, щоб відкрито показати йому реальний стан справ. А як він міг це зробити, якщо військові впровадили нову тактику наступу? Тепер вони захоплюють села не тільки за допомогою одиничних штурмових груп з прапорами, а й використовуючи технології штучного інтелекту для створення переконливих відеоматеріалів.

Що насправді відбувається на фронті? В Донеччині загрози дійсно зросли, однак ворог досяг цього, зосередивши сили на певних ділянках фронту, що дало змогу Силам оборони скористатися ситуацією. Особливо цікавою є тенденція, що спостерігалася в останні дні серпня: російські війська активізували наступальні дії в Покровському та Костянтинівському напрямках, але значно зменшили тиск на інших ділянках. В результаті, кількість наступальних операцій Збройних Сил України виявилася більшою.

Фронт швидко просувається в напрямку Слов'янська та Краматорська.

На даний момент на останні великі міста Донеччини йде армія, чисельність якої перевищує 200 тисяч солдатів. Це приблизно така ж кількість, яку Путін зібрав для швидкого захоплення Києва, плануючи завершити операцію за три дні. Відстань до Слов'янська і Краматорська становить менше 15 км. Ворог, не маючи можливості реалізувати звичну тактику оточення, намагається пробитися до агломерації з боку сходу. Наразі основні два напрямки наступу на Слов'янськ - один проходить через Миколаївку, де розташована Слов'янська ТЕС, а інший веде вздовж траси з Бахмута до Слов'янська.

Карта військових дій, зображення: Еспресо

Наступ на Миколаївку йде двома флангами - вздовж Сіверського Дінця, де ворог розширив сіру зону аж до Пискунівки - це половина відстані до Миколаївки.

Проте російські сили не мають стабільних позицій у цьому районі, а їхнє просування відбувається з надзвичайно повільними темпами в порівнянні з іншими напрямками. У контексті південного флангу ситуація виглядає інакше: окупанти частково закріпилися в нашому укріпрайоні - Рай-Олександрівці, яка розташована на стратегічній висоті, що контролює Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Вони також помітно розширили зону інфільтрації навколо цього пункту. Окремі штурмові групи вже діють у цій зоні та досягають Миколаївки. Хоча наразі без сталих позицій, ситуація є вкрай тривожною. Якщо ворог зможе закріпитися, це створить загрозу для агломерації, адже він отримає можливість наступати з нових позицій.

Карта військових дій, зображення: Еспресо

З південного напрямку російські війська намагаються просуватися вздовж траси Бахмут-Слов'янськ, а також по каналу Сіверодонецьк-Донбас, який проходить через всю височину над прилеглою агломерацією. Хоча влітку не було значних змін на фронті, у серпні супротивник зумів захопити ділянку каналу протяжністю 7 км, а також активізував наступ на Краматорському напрямку. Тут вони атакують з трьох фронтів: з Міньківки на Васютинське, з Привілля на Малинівку та з Федорівки Другої на Заповідне.

Російські штурмові підрозділи почали поступово просуватися вглиб наших позицій. Їх виявили на відстані всього 7 км від аеродрому Краматорська. Це ще не є катастрофою, яку неможливо зупинити, але вже є серйозним сигналом тривоги. Ця ситуація є наслідком недостатньої реакції на втрату Сіверська. З того часу, за останні вісім місяців, ворог зміг подолати значну частину шляху до Слов'янська та Краматорська.

У сусідньому Покровському напрямку, який можна вже вважати Добропільським, ситуація в серпні також стала більш складною. Ворог поступово просувається до Добропілля з обох флангів — з півдня та сходу. З півдня вони захопили місто Родинське, увійшли в Новоолександрівку і атакують Мирне. Одночасно, їхні сили просуваються вздовж траси Покровськ-Павлоград. Від адміністративної межі з Дніпропетровською областю залишилось лише 15 км. Зі сходу противник закріплюється на околицях Білицького, намагаючись прорватися до міста через Новий Донбас і Ганнівку.

Карта військових дій, зображення: Еспресо

Однак найбільшу загрозу становить їхнє просування між Добропіллям та Костянтинівкою, де вони знову намагаються прорвати нашу оборонну позицію в околицях Кучеревого Яру. Їх мета — дістатися до Дружківки, відрізавши оборонців Костянтинівки від постачання. Основна ціль російських військ полягає в захопленні Райського. На шляху до цього пункту вже зафіксували російських штурмовиків в Торському та Павлівці.

Водночас, варто зазначити, що значних досягнень у цій зоні не спостерігається, а окремі ворожі інфільтранти постійно ліквідуються. Ситуація в Костянтинівці ускладнює можливість розгорнення наступальних дій на Донеччині, включаючи Добропілля та Краматорськ. Окупанти, хоч і розташувалися по всьому місту, не здатні його контролювати. Сили оборони утримують стабільний контроль приблизно над половиною території, зокрема в східних і північних частинах. Проте на заході та півдні також залишаються наші позиції, які здатні стримувати ворога. Таким чином, незважаючи на чисельну перевагу, противник не може ввести до Костянтинівки значні сили. Вони намагаються обійти місто з флангів. Зокрема, зі сходу окупанти практично захопили Часів Яр, який тримав оборону протягом більше ніж 2 років і 3 місяців. Хоча й тут немає великих проривів, Сили оборони поступово змушені відступати до Костянтинівки.

Збройні сили України готуються до ключового протистояння за Донеччину.

Проте така ситуація не може тривати вічно, і якщо ми залишимо все в тому ж стані, то поступово, але безповоротно, ризикуємо втратити всю Донеччину. У відповідь на це головнокомандувач Михайло Драпатий ухвалив рішення призначити двох найкращих командирів Збройних Сил України – Андрія Білецького та Дениса Прокопенка – для організації оборони регіону.

Наразі немає конкретних відомостей щодо поділу керівництва на відведеній території, проте, якщо проаналізувати ситуацію з географічної точки зору, можна припустити, що захист Донеччини буде розподілений між Прокопенком і Білецьким вздовж Костянтинівки.

зображення: Еспресо

Перший корпус "Азов", очолюваний Прокопенком, здійснюватиме оборонні дії від Костянтинівки до перетину Донецької, Дніпровської та Запорізької областей поблизу Покровського. У подальшому він зіллє свої зусилля з 7 корпусом ДШВ та іншими бригадами, які активно залучені до нашого контрнаступу в районі Олександрівки.

Натомість 3-тій армійський корпус Білецького, окрім ділянки від Борової і до південних околиць Лиману, додатково візьме під захист Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку та східний фланг оборони Костянтинівки. Саме на його плечі лягає відповідальність за підготовку цих міст до оборони. Також змінилися два керівника корпусів. 11 корпус, який тримає оборону перед Слов'янськом очолив Еміль Ішкулов - екскомбриг 80-тки, який свого часу відзначився критикою Олександра Сирського щодо проведення операції на Курщині. Сусідній 19-тий корпус, який обороняє підступи до Краматорська очолив Валерій Скред із 46-ї аеромобільної бригади.

Втім так виглядає, що мова йде не просто про зміну керівництва, але й про глобальну зміну підходу до управління захисними процесами. Як саме наразі не відомо. Цілком ймовірно, що новопризначеним керівникам дали можливість запропонувати власний підхід. Логіка якого полягає у покращенні координації, та скорочення часу від пеленгування цілі до її знищення. Саме тому додатково сюди перекинули ще й підрозділи Сил безпілотних систем Мадяра. Керівництво ЗСУ продемонструвало, що вони готові не просто дати вирішальний бій за Донеччину, але й націлені на перемогу.

Карта військових дій, зображення: Еспресо

Оба командира мають в своєму арсеналі успішні операції як в обороні, так і в наступі. Варто нагадати, що минулого року, під керівництвом Прокопенка, "Азов" зумів відбити наступ противника в районі Добропілля, оточивши ворога. Білецький не лише захистив Лиман, але й проводить успішні контратаки як на південному фланзі біля Ямполя, так і на північному в зоні Зеленої Долини. Проте деталі цих кампаній стануть відомі з офіційних джерел у майбутньому.

Карта військових дій, зображення: Еспресо

На даний момент гриф OPSEC був знятий з інформації про події на Харківщині, де раніше, під керівництвом Михайла Драпатого, розпочалася кампанія, спрямована на витіснення російських військ з правобережної частини Осколу та забезпечення надійного захисту для Куп'янська. Збройні сили України продемонстрували значний прогрес поблизу Дворічної, яка є ключовою базою противника на правобережжі. Крім того, їм вдалося очистити території від росіян на північ і південь від села Западне, примусивши окупантів відступити аж до річки Оскол.

Підготовка до великої мобілізації російських військ триває на всіх напрямках фронту, і Сили оборони мають ще два місяці для того, щоб суттєво зміцнити свої тактичні позиції.