Карітас-Спес Харків: надаючи підтримку, ми даруємо людям надію і відновлюємо їхню гідність.
Отець Войцєх Стасєвіч, керівник Карітас-Спес Харківсько-Запорізької дієцезії, ділиться інформацією про складну ситуацію, що виникла через кризу в енергетичній інфраструктурі, а також описує основні напрями їхньої допомоги місцевому населенню. "Багато людей звертаються за підтримкою для тих, хто ще більше потребує допомоги, але не може самостійно її отримати", - підкреслює він, акцентуючи на співчутті та людяності, які виявляють українці навіть у найскладніші часи.
Ситуація залишається вкрай напруженою. Проте серед труднощів можна помітити й позитивні аспекти: зараз особливо виражена єдність людей. Вони активно підтримують одне одного, відвідують наші храми та соціальні центри — як за допомогою для себе, так і щоб передати щось іншим, — зазначив у інтерв'ю для ватиканських медіа отець Войцєх Стасєвіч, директор Релігійної Місії "Карітас-Спес" Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні. Після чергової масованої атаки з боку Росії на українські міста в ніч на 3 лютого 2026 року, священник поділився своїми спостереженнями про важку ситуацію, в якій опинилися жителі Харкова та області, а також про ту допомогу, яку продовжує надавати Церква. Це стало можливим завдяки солідарності з усієї Європи, зокрема з Польщі, де дієцезії ініціювали збір пожертв на генератори для України.
Отче, чи не могли б ви поділитися інформацією про актуальний стан справ у Харкові, Харківській області та в цілому в Харківсько-Запорізькій дієцезії?
На жаль, ситуація в даний момент є вкрай складною. По-перше, винувата зима з її морозами та низькими температурами. Цієї ночі температура опустилася до -25°C, а вранці була -22°C. З одного боку, зимові погодні умови впливають на нас, але, на жаль, протягом останніх кількох тижнів ми також стикаємося з регулярними обстрілами в багатьох містах України. Наприклад, лише сьогодні вночі було зафіксовано атаки на критичну інфраструктуру. Обстріли сталися в Харкові, Києві та Дніпрі, але найбільше постраждав Харків. Тут вогонь тривав з першої до п'ятої години ранку, тому сьогодні ми всі, на жаль, відчуваємо втому. Наслідки цих атак дуже серйозні: такі руйнування, що цілі райони міста залишилися без електрики. Згідно з офіційною інформацією, вранці більше восьмисот двадцяти багатоповерхових будинків залишалися без світла. Як і в інших регіонах України, ситуація з електропостачанням в Харкові залишається складною: щодня відбуваються включення і відключення. Від 70 до 80% населення Харкова щоденно зазнає відключень електрики – інколи на кілька годин, інколи на триваліший час, залежно від конкретного району та обставин. Без електрики немає опалення, а відсутність опалення створює великі труднощі для людей, особливо в багатоповерхівках, де немає альтернативних джерел тепла. Отже, наслідки обстрілів є серйозними для всієї країни. На Сході, в нашій дієцезії, агресія та атаки торкаються Сумської, Дніпропетровської та Запорізької областей. Два тижні тому я відвідував Донбас, служачи в парафіях Слов'янська та Краматорська. Там ситуація є дуже напруженою, якщо не сказати критичною. Проте є й позитивні моменти. Зараз відчувається сильна єдність людей: вони активно допомагають один одному, приходять до наших храмів і соціальних центрів як за допомогою для себе, так і щоб передати щось іншим. Не всі можуть добратися через холод і проблеми з транспортом, тому люди часто просять допомогу для тих, хто потребує її ще більше. Це надихає. Також приємно бачити підтримку з Європи, особливо з Польщі, де люди щедро жертвують на генератори та пальне для нас. Генератори вже доставлені до Києва і цього тижня прибудуть до Харкова, де їх розподілять між лікарнями та об'єктами критичної інфраструктури, оскільки не всі мають можливість забезпечити себе такими ресурсами.
Чи маєте уявлення, хто відповідав за організацію цієї допомоги для України в Польщі?
В Польщі активно реалізується ініціатива, яка була започаткована урядом спільно з Карітасом Польщі, що є основним донором цієї програми. Крім того, участь беруть різноманітні фонди та дієцезії. Наприклад, відомо, що в польських дієцезіях запроваджено збір пожертв у всіх парафіях, щоб придбати генератори для міст України, які найбільше цього потребують. Це надзвичайно важливо для людей та суспільства в Україні. Навіть якщо окрема особа не отримає цієї допомоги безпосередньо, вона все ж потрапить до тих, хто цього потребує найбільше. У Харкові, наприклад, лікарні вимушені відключати електрику на кілька годин вночі, аби зменшити споживання енергії. Це звучить жахливо, особливо в контексті медичних установ. Влада міста часто звертається до нас, Карітас-Спес, із запитанням про наявність ресурсів, оскільки в пунктах незламності, лікарнях і житлових будинках існує величезна потреба в генераторах.
Якими методами парафії організували свою діяльність для надання підтримки людям у ці складні часи?
У наших парафіях по всій дієцезії священники намагаються, наскільки це можливо, організовувати пункти незламності: забезпечувати гарячими стравами, надавати теплий одяг та взуття. Це приносить велику радість - незалежно від обсягу ресурсів, кожен робить все можливе, щоб допомогти. Сьогодні у Харкові єпископ Павло Гончарук оголосив, що курія готова запропонувати кімнати для тимчасового проживання, особливо для багатодітних родин або тих, хто залишився без опалення чи переживає інші наслідки обстрілів. У курії є близько десяти таких кімнат різного розміру, але ми не обмежуємося тільки цим. У разі потреби будемо шукати додаткові можливості, щоб забезпечити людей дахом над головою та їжею.
Як загалом відбувається життя парафій Харківсько-Запорізької дієцезії у цей період?
На жаль, у нашій дієцезії кількість парафіян значно зменшилася. Якщо порівняти з періодом перед війною, то тепер у кафедральному соборі залишається близько двохсот постійних відвідувачів, що становить лише 20% від кількості до 2022 року. Коли я відвідував Слов'янськ і Краматорськ, помітив, що там залишилося всього кілька вірян, а також приходять волонтери. Проте священник продовжує служити навіть для цієї невеликої групи людей і волонтерів, незважаючи на небезпеку, і залишається з ними, поки вони там. Фронт наближається, дрони літають, але він не має наміру покидати це місце. Наразі на Донбасі залишилися лише дві наші парафії - у Слов'янську та Краматорську, всі інші, на жаль, під окупацією.
Як проходить Ваше щоденне життя в центрі Карітас-Спес у Харкові? Які саме види підтримки Ви надаєте людям?
Моє служіння, як і служіння багатьох священників, нині зосереджене на тому, щоб реагувати на актуальні потреби людей. Щодня, особливо в зимовий період, ми бачимо, як зранку люди стоять біля воріт: хтось потребує медичної допомоги, хтось – їжі, а комусь просто необхідна підтримка. Тому ми намагаємося бути відкритими та доступними протягом усього дня. У нашому соціальному центрі працює близько 50-60 співробітників, які реалізують різноманітні проєкти як на місці, так і в рамках виїздів. Ми займаємося логістикою та спілкуємося з людьми, але не забуваємо, що наша головна мета – приносити надію та відновлювати гідність. Люди звертаються до нас зі своїми стражданнями, після втрат, часто втікаючи з рідних домівок, з Харківщини чи Донбасу, з двома сумками в руках. Для багатьох Харків стає першим притулком, оскільки ситуація тут відносно краща. Найголовніше, що їм потрібно – це підтримка та розуміння. Як Карітас, ми прагнемо бути поряд і допомагати всім, чим можемо. Я, як священник, щодня служу Святу Месу, а потім протягом дня працюю в Карітасі. В цей складний час ми пропонуємо гарячий суп щодня з 11:00, і протягом тижня (з понеділка по п’ятницю) до нас приходять від 150 до 300 людей. Після цього вони можуть отримати гарячий чай, каву та хліб. Взимку ми доступні для всіх протягом усього дня, адже це необхідно. Діяльність Карітасу охоплює багато аспектів. Ми продовжуємо свою роботу, незважаючи на зміни в ресурсах та потребах. Мене радує, що через наше служіння люди отримують хоча б частинку добра, радості та надії. У грудні минулого року ми отримали приємну новину: адміністрація міста Харкова, з якою ми вже маємо співпрацю, запропонувала підписати меморандум для зміцнення наших зусиль. Ігор Терехов, мер міста, особисто ініціював цю пропозицію. Це свідчить про те, що влада визнає важливість нашої роботи, і разом ми зможемо досягти більшого.
Що би Ви хотіли сказати нашим слухачам і читачам в різних країнах світу?
Від імені всіх присутніх хочу висловити нашу глибоку вдячність. Ми щиро цінуємо вашу підтримку, як молитвами, так і добрими справами. Щодня ми молимося за вас і сподіваємося на вашу присутність поруч з нами в майбутньому. Коли відчуваєш підтримку, навіть найскладніші часи стають значно легшими для переживання.
