Бажаєте допомогти підприємству? Роздайте вудки та організуйте знайомство серед рибалок!
Сьогодні, в умовах постійних атак з боку Росії та гострої нестачі складських приміщень, український бізнес зазнає серйозних труднощів. Уряд активно розглядає можливості підтримки малих підприємців, які мають менше ресурсів і ризикують не витримати тиску нинішньої агресії. Одним із потенційних рішень може стати субконтрактація.
Що це таке і як функціонує — розкриємо деталі.
На сучасних ринках для створення конкурентоспроможного продукту ресурсів одного підприємства, як правило, недостатньо. Потрібна участь інших суб'єктів господарювання, які володіють необхідними ресурсами та компетенціями. Для налагодження виробничих зв'язків активно використовується субконтрактація. Це спосіб організації виробництва, заснований на розподілі праці між контрактором (замовником) і субконтракторами -- спеціалізованими підприємствами, що виготовляють вузли й деталі та надають послуги. Субконтрактація з'явилася давно, але важливу роль в економіці вона почала відігравати лише у ХХ столітті після організації масового виробництва автомобілів, літаків та іншої техніки.
Такий підхід дозволяє великим компаніям значно покращити свою конкурентоспроможність та зменшити витрати, концентруючи свої зусилля та ресурси на ключових напрямках діяльності. Для малих і середніх підприємств субконтрактування відкриває можливості для гарантованого збуту продукції, збільшення доходів, а в багатьох випадках — доступу до сучасних технологій. У загальноекономічному контексті, субконтрактування сприяє істотному підвищенню виробничої ефективності, гнучкості та прискоренню науково-технічного розвитку. Цей підхід застосовується в багатьох промислових секторах, але найбільш активно він реалізується в машинобудуванні (зокрема в автомобільній, авіаційній промисловостях, а також у верстатобудуванні), радіоелектроніці, металообробці, виробництві гумових виробів та обробці пластмас. У 2025 році загальний обсяг реалізації продукції за субконтрактними операціями в ЄС досягнув 161 мільярда євро, а близько мільйона працівників брали участь у виконанні цих замовлень.
Як підприємствам допомагають знайти партнерів
Субконтрактування є важливим інструментом у державній політиці, що сприяє підтримці розвитку малого та середнього підприємництва.
У США компанія, яка отримала велике державне замовлення, зобов'язана передати його частину малим фірмам-субконтракторам. У ЄС цьому сприяє Європейська мережа підприємств -- найбільша у світі мережа підтримки малого та середнього бізнесу, яка регулярно організовує зустрічі та виставки, наприклад, травневу Subcontracting у Познані.
У 1980-х роках Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (UNIDO) розпочала програму розвитку субконтрактації: у 23 країнах Азії та Африки з'явилися центри субконтрактації та партнерства -- при торгово-промислових палатах, об'єднаннях підприємців або державних структурах. Їхні фахівці збирали дані про виробничі можливості підприємств і передавали цю інформацію великим компаніям, які шукали місцевих постачальників.
Дійсно, на початку 2020-х років ініціативу UNIDO щодо розвитку субконтрактів було зупинено. Однак кілька центрів все ще успішно функціонують.
Турецька біржа субконтрактування була заснована в 1990 році на основі Стамбульської торгової палати з технічною підтримкою UNIDO. В її складі налічується 3500 компаній, що займаються машинобудуванням, металообробкою та електронікою. Спеціалісти біржі здійснюють аналіз запитів як турецьких, так і міжнародних підприємств (близько 75% запитів надходять з-за кордону) та підбирають відповідних субконтракторів. Крім того, вони організовують семінари та тренінги для постачальників.
Яскравим прикладом є досвід Іспанії, де субконтрактація складає близько 10% від загального обсягу промислового виробництва. У таких регіонах, як Каталонія та Країна Басків, цей показник перевищує 20%. Це значною мірою стало можливим завдяки діяльності SUBCONTEX — спеціалізованої служби, що належить до Іспанської торгової палати та 12 регіональних палат. Ця система не є централізованою, а функціонує як мережа, враховуючи специфіку кожного регіону. У базі даних SUBCONTEX налічується понад 3000 субконтракторів, серед яких 800 підприємств автомобільного сектора та 240 компаній, що працюють в авіаційній промисловості.
SUBCONTEX співпрацює з ICEX España Exportación e Inversiones — установою, яка займається підтримкою експорту та залученням іноземних інвестицій. Ці організації активно сприяють виходу іспанських постачальників на міжнародні ринки, беручи участь у різних міжнародних виставках та організовуючи зустрічі з потенційними клієнтами.
Час перейти до розвитку субконтрактування в Україні.
Субконтрактація була широко поширена в промисловості Радянського Союзу. Після його розпаду багато виробничих зв'язків були зруйновані, що стало однією з основних причин серйозної кризи в українському машинобудуванні. У 1990 році в цій галузі працювало 2484 тисячі осіб, тоді як у 2024-му їх кількість зменшилася до 222,9 тисячі. Проте, значна частина підприємств змогла значно підвищити ефективність свого виробництва та розпочати випуск продукції, що може конкурувати на ринку. Цьому процесу активно сприяла субконтрактація. Однак, на відміну від даних Євростату, Державна служба статистики України не враховує обсяги виробництва, пов'язані із субконтрактними угодами. Проте, певне уявлення про ці обсяги можна отримати з міжгалузевого балансу. У 2021 році внутрішні поставки в машинобудуванні склали 9,7 млрд грн (7,4% від загального випуску), а в автомобільному виробництві — 13,1 млрд грн (9,5% від загального випуску). Деякі українські підприємства інтегрувалися у світові ланцюги створення вартості. Згідно з даними аналітичної платформи UNIDO, частка проміжних товарів у загальному обсязі експорту машин та обладнання з України в 2021 році становила 36,4%, а електричного обладнання — 91,3%.
У той же час ситуація в українському машинобудуванні стає все більш складною. Якщо порівняти з 2010 роком, рівень зайнятості в цій галузі зменшився в 2,2 рази, тоді як у загальному контексті переробної промисловості — удвічі. Варто підкреслити, що на відміну від часів Радянського Союзу, основну роль у машинобудуванні тепер відіграють середні підприємства, на яких працює понад 60% робітників. Ці компанії, не маючи таких ресурсів, як великі гравці ринку, не можуть скористатися спрощеною системою оподаткування, що робить їх більш вразливими в умовах економічної нестабільності.
У останні роки вживаються певні заходи для підтримки машинобудівної галузі. Зокрема, частково за рахунок державного бюджету компенсується вартість вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу. Однак цього недостатньо. Потрібна додаткова державна підтримка субконтрактування. Для встановлення ефективних виробничих зв'язків доцільно організувати в Україні центр субконтрактування. У цьому центрі слід створити дві взаємопов'язані інформаційні бази:
* реєстр субпідрядників із деталізацією їхніх виробничих потужностей;
* база замовлень із кресленнями, специфікаціями, а також інформацією про замовників.
Розумно запровадити автоматизовану платформу для пошуку, яка забезпечить швидке виявлення партнерів, таких як постачальники та замовники.
Інформація та послуги центру повинні бути відкритими для різних підприємств, особливо для малих і середніх. Відповідно, доступ до основних даних і можливість розміщення замовлень мають бути безкоштовними.
Організацію Центру субконтрактації можна розглянути на базі Національної установи розвитку, яка є правонаступницею Фонду розвитку підприємництва. Однак, підприємицька спільнота не завжди охоче взаємодіє з державними структурами. Тому більш доцільним є створення такого центру при Торгово-промисловій палаті України (ТПП). Враховуючи досвід Іспанії, варто задуматися про формування мережі центрів на основі регіональних ТПП у найбільших промислових містах, таких як Дніпро, Харків, Запоріжжя, Одеса та Львів. У такій моделі київський центр буде відповідати за підтримку інформаційної системи, тоді як регіональні представництва зосередяться на роботі з підприємствами. Для надання технічної допомоги доцільно залучити експертів UNIDO.
Варто зазначити, що на початку 2010-х років при Луганській регіональній торгово-промисловій палаті функціонував центр субконтрактування. 29 листопада 2012 року я взяв участь у круглому столі на тему "Перспективи розвитку субконтрактних відносин в Україні", організованому цією палатою. У той час я працював в Управлінні економіки Одеської міської ради, і ми мали намір заснувати центр субконтрактування в Одесі. На заході також були присутні представники кількох інших регіональних торгово-промислових палат, які виявили інтерес до теми субконтрактування. На жаль, російська агресія призвела до зупинки цих ініціатив, а також закриття центру у Луганську.
Підтримка субконтрактації має стати важливим напрямом промислової політики. Ефективна робота центру субконтрактації сприятиме відродженню вітчизняного машинобудування, зменшенню залежності від імпорту, формуванню стійких ланцюгів вартості в Україні та ефективній інтеграції в глобальні ланцюги.
